Нові правила

Дуже рідко війну ведуть за заздалегідь визначеним планом, але частіше війна сама обирає шляхи та засоби залежно від обставин.

(Фукідід)

— Розмова з Пе в мене відбулася наступного дня в обід за місцевим часом.

— Потрібна порада чи гроші? — усміхнулася Пенелопа, сидячи на човні, що лежав догори дриґом на березі.

— Чомусь відчув, що грошей ти мені більше не даси, тому й прийшов порадитися про те, як їх заробити. І не хвилюйся, гроші мене не псують, бо я їх не маю в тій кількості, щоб остаточно розкластися і скурвитися.

— Хм, цікаво, — замислено барабанила вона пальцями по верхній губі, і цей жест викликав у мене ностальгію.

Це своє "цікаво" вона сказала вже після того, як вислухала мене. Я розповів їй усе, про що думав під час подорожі з Аннет, і вона тепер сиділа, втупившись поглядом у чорну воду Стікса, і вголос розмірковувала про почуте:

— Вважаю, що Гаспар допоможе проти Ради чотирнадцяти. І в мене є достовірні відомості, що саме Рада чотирнадцяти винна в нападі на нас. Можливо, і банду Юргена вони на нас нацькували. Якщо навіть Рада прямо не брала в цьому участі, то постаралися їхні численні помічники.

— І яка причина?

— Вічне життя.

— Але ж банда Юргена теж знала секрет!

— Він казав про ускладнення, що супроводжують вселення в чуже тіло. До речі, спільники Юргена несподівано померли у в'язниці, не дочекавшись кінця слідства і суду. Я з'ясувала, що їхні відбитки пальців з'явилися в нашому світі тільки близько чотирьох років тому. Якщо точніше, вони несподівано стали бандою чотири роки тому, хоча до цього жили в різних країнах і були звичайними людьми, які з тих чи інших причин раптово впали в кому. Уяви собі, незнайомі люди раптом об'єдналися і стали бандою. Ось тобі й відповідь на твоє запитання. Вони знали, де шукати нас. Створення банди та їхній напад — усе йде від одного замовника: Ради чотирнадцяти. А тіло Пенелопи було всього лише приманкою. Або за нею спостерігали після того, як вона стала овочем. Магічна Рада в багатьох місцях нашого світу вела спостереження за такими тілами-приманками, і допомагали їм у цьому, зокрема, і Юрген з його бандою. Їм було відомо, де чекати на того, хто знає про переселення душ. А якщо припустити, що вони не полювали на мене, то вийде, що вони просто готували заміну для себе.

— Так прямо і чекали!

— Може, я занадто підозріла, але чомусь упевнена: тіла без душі були під їхнім наглядом. І я повторюю: тіла цих бандитів — це люди, які були в комі. Я це точно знаю, бо перевірила.

— Але як тутешні маги чи ті бандити дізналися, що ти знаєш секрет переселення в чужі тіла?

— Необов'язково, що вони полювали саме на мене. Їм просто потрібен секрет довгого життя. А хто їм його принесе — чи має значення? І крім того, я ж відвідувала графа в тому світі, де ти зараз. Причому вже будучи старою. А знала ще його діда, тож графу був відомий мій секрет. Ми багато говорили про життя та смерть. Хтось міг підслухати або проговоритися. І не обов'язково під час мого останнього візиту. У Ради чотирнадцяти скрізь свої люди, навіть у нашому світі.

— А граф не просив "переселити" його?

— Ні, але просив відвідати його, коли я вже буду в новому тілі.

— Чорт забирай! Треба стерти цю банду чотирнадцяти на порох! — вигукнув я вголос.

— Кожен із них дорівнює за багатством Гаспару або ще багатший, а за можливостями вони навіть перевищують потенціал банкіра, і він це розуміє. У них найширші портали на всіх великих островах. Більшість товарів із нашого світу йде через них, і навіть Гаспар купує те, що йому треба, у них. Нехай навіть я помиляюся, і він не безпосередньо купує і не все, але багато чого.

— А я знаю одного поляка, який в'їхав у цей світ на коні й навіть не помітив цього.

— Он як? — глянула на мене Пе, примружившись. — Цікаве знайомство. Розповіси трохи пізніше і поки не базікай про нього нікому.

— Але якщо портали виходять у наш світ...

Пенелопа усміхнулася.

— Я вже давно займаюся цим, залишилося вирахувати останню діру. Їх легше засікти, коли вони працюють, ось ми й робимо певні дії, щоб усі портали магів почали функціонувати. І після того, як вирахуємо останню діру, можна буде приступати до мого плану. А те, що ти розповів мені, — тільки допомогло. Закрилися білі плями, які мені заважали побачити всю картину. Тож твій план, Френсісе, цікавий, але дрібнуватий. Він буде просто частинкою в моєму задумі. Не хвилюйся, ти на цьому теж заробиш! Не вік же тобі жити за чийсь рахунок.

— Я й не хвилююся, але мене шукав Гаспар, поки я все обмірковував у подорожі. Що ти дивишся? Усе так, як ти мені підказувала. "Розслабся і обміркуй усе не поспішаючи, трохи відійшовши вбік від проблем", — процитував я її настанову.

Пенелопа навіть не усміхнулася.

— І як ти думаєш, чого хоче від тебе цей банкір?

— Хз! Та ні! Не треба так хмуритися! Я хотів сказати "хто знає", а зовсім не те лайливе слово, про яке ти подумала! А щодо причини, через яку Гаспар мене шукає, так тут і гадати нема чого! У нього є надійне житло і дружина. Тепер йому чи їй захочеться дітей, а діти...

— Зрозуміло, — негайно відреагувала Пе. — Рада чотирнадцяти тримає Гаспара за яйця в прямому й переносному сенсі. Тільки від них залежить, чи зможе він дати потомство, чи вони оскоплять його назавжди. Але я не розумію, чому ти думаєш, що він звернеться до тебе з таким питанням. Ти ж для нього ніхто! Крім того, якщо навіть його жінці дуже захочеться дітей, він може на якийсь час покинути банк та перебратися у наш світ. Якщо йому відома хоч одна дірка до нашого світу.

— Ну не знаю. Може, він знає про те, що така подорож небезпечна. Не хоче ризикувати сам та підставляти свою дружину. Та й подумай: чи витримає маля або вагітна жінка подорож назад у цей світ?

— Тут ти правий, ми не знаємо його думок із цього приводу.

— Треба зустрітися, а не мудрувати над його причинами для зустрічі зі мною. Він завжди підкреслював, що я вигадник і знаходжу нестандартні рішення. Крім того, він точно не буде ставити питання в лоб, та ще й на таку делікатну тему, як вагітність настільки близької людини.

— Ну так, ти маєш рацію. Судячи з усього, що ти мені розповів про свої думки, ти й цього разу знайшов рішення його проблем. Усе правильно: немає грошей — продавай ідеї, і твоя ідея буде гарною з моєю підтримкою. Тобі слід обережно, і щоб ніхто не почув, посвятити в наш план Гаспара, брата Гаспара, а також дядька Рудольфа з Марселетт. Аврору поки не треба — занадто юна, щоб їй таке знати.

Ми ще обговорили план Пенелопи, покрутивши його і так і сяк, вигадуючи ускладнення і знаходячи відповідні заходи. Склали послідовність моїх дій. Я хотів спочатку відвідати Гаспара, але Пе наполягла на моїй зустрічі з дядьком Рудольфом насамперед. Ми домовились що йому сказати на самому початку щоб не розкрити все.

— Якщо буде необхідно, я прийду у твій світ, — наостанок пообіцяла Пе.

— А твій учитель?

— Він зайнятий на повну котушку. Він теж хоче покінчити з цією бандою магів на островах, інакше йому не жити спокійно. Він навіть відклав повернення своєї коханої жінки з трьохсотрічного небуття.

— Виходить, ви відшукали в морі те, що ти хотіла знайти? Розповіси пізніше?

— Як вийде. Трапляється тільки те, чого не передбачили. Ми граємо, і проти нас теж грають. До побачення, Френсісе. Я так скучила за близькістю з тобою!

Вона спокусливо провела руками від шиї до грудей і, з викликом глянувши мені в очі, стиснула свої невеличкі груди обома долонями. Після чого знову віддалилася вгору і вбік, зникнувши в тунелі з димки. Трохи згодом його затягнуло серпанком і шепотом.

Прокинувся я поруч із Марселетт, і вона мала рацію — я таки до неї чіплявся! Вона, здається, змінилася і стала більш чуттєвою та відвертою зі мною. Може, прив'язалася нарешті або зрозуміла, що я її справді не покину, не поміняю на іншу? Ну не почуття ж провини за зраду змушує її так шаленіти? Хто знає? Жінки та їхні думки незбагненні!