Нові правила

"Недуга, що її причину

Давно вже відшукать пора,

Подібна англіцькому спліну,

Чи просто: руськая хандра

Опанувала ним потроху;

Застрелитись він, слава Богу,

Дурне бажання поборов,

Хоч до життя і охолов"

"Є.Онєгін" О.С.Пушкін

Я розплющив очі. Так, це моя кімната. Іноді потрібен час, щоб оговтатися після сну, особливо якщо верзеться щось тривожне. Запах Марселетт майже зник. Точніше, залишився слабкий, ледь помітний слід, але не від її нещодавньої присутності, а від минулих наших зустрічей. Навіть якщо добре придивитися, не побачу її довгу волосину на другій подушці. І нічого не знайдеться на цьому зім’ятому простирадлі. Постільну білизну тут міняють раз на тиждень. Отже потрібно два тижня щоб нічого не залишилось від людини. Я згадував події минулих днів і зненацька усвідомив, що мені стає байдуже, що буде далі.

Можливо, всі ці зустрічі й перемовини відібрали в мене сили, а може, мені й справді було начхати на цю авантюру, у яку я вкотре був втягнутий. Мною оволоділа дивна байдужість до всього, і навіть про саму Марселетт я думав дуже спокійно. Ніби й не було ревнощів і мук зовсім нещодавно. Щось усередині перегоріло. Може, я все-таки просто втомився?

Ну що за нісенітниця! Тільки-но налагодилося життя, і ось мені на голову, ні сіло ні впало, нові вороги. Та ще й цього разу вороги давніші й могутніші, ніж вороги Аврори. Хм, отже, не нові, а старі? Якось я заплутався з цими старими-новими ворогами. Ну от як так сталося, що вони опинилися саме в цьому світі? Чому такий збіг?

Чи, може, не збіг? — згадав я, як хитро примружила обведені тушшю очі Діана на болоті. Неперевершена відьма Діана! Виявилося, що вона права а Всесвіт справді досить тісний і являє собою маленький ігровий майданчик. Йой, як я здивувався, коли всесильні брати погодилися вплутатися в цю авантюру. Очікував від них відмови та неприйняття нашого з Пе плану. Але, незважаючи на успіх, мені зненацька стало все нецікаво, і саме це мене лякало. На мене раптово напала байдужість — безлика, всепоглинаюча, і підкорила мене собі.

Наш із Пе грандіозний план був абсолютно божевільним. Влаштувати переворот у масштабах цілого світу і практично захопити владу! Я, наївний, з’явився до Пенелопи зі скромною пропозицією на тему "як заробити грошей". А вона ґрунтовно пояснила, що цілих чотирнадцять осіб Магічної Ради будуть проти, і мені ніхто не дасть нічого заробити.

Адже ці чотирнадцять — лише верхівка піраміди. Доки ми не надеремо їм… що ми їм там надеремо? Найімовірніше, чуба! Я поторкав волосся на голові, а потім щетину на щоці. Ех, Марселетт не дозволила завести бороду, доведеться голитися! Ще один привід для поганого настрою.

Треба вставати, починати новий день, і до мене знову чіплятимуться ті, хто живе у фортеці, ніби я цар Соломон, який знає відповіді на всі питання. Виходить, що Соломон працював у ті давні часи "Ґуґлом"? Так, це було неформальне прізвисько царя Соломона. Варта, прогулюючись біля воріт його палацу, перекидалася фразами на кшталт:

— Гей, Мойшо! Чув новини? Наш "Ґуґл" відповів на всі питання цариці Савської!

— Хто б сумнівався! У неї таки не було шансів!

Навіть цей мультик у голові не розсмішив. Дістало! Вже стаю схожим на мою руду комендантку. Та теж не мала ні хвилини спокою. І її це не пригнічувало! Вона навіть кайфувала від цього! Нудьга-а-а. Сьогодні о першій дня у мене була призначена чергова зустріч із Пе, і я вже забув нашу близькість із Марселетт. Моя руденька стала якоюсь відстороненою, особливо після розмови в басейні. Час від часу я ловив на собі її погляд. Вираз її обличчя в такі моменти був похмурий і вивчальний, ніби вона вперше бачила мене.

Напевно, щось схоже на мою нудьгу відчував і цар Соломон, розмірковуючи про тисячу дружин і наложниць. Я не знаю — мій спокій поганий, добрий чи ненормальний? Все, треба вставати! Я підвівся і пішов голитися, повернувшись із пів дороги за рушником. О-о, здається, мозок став працювати краще. Про рушник згадав, — усміхнувшись, подумав я. Зараз турботлива Адель не зайде до мене, щоб принести до ванної кімнати рушник, бо Марселетт десь тут. Її хоча і не видно, але вона десь тут!

Зараз перекушу зовсім трохи, щоб не відчувати важкості у шлунку, і пошлю під три чорти всіх гуртом і вроздріб. Сходжу потренуватися в метанні ножів, стрільбі та магії. Востаннє я займався майже чотири тижні тому. А це зовсім нікуди не годилося! Я навіть відчував, що став слабшим. Це, напевно, через те, що немає мотивації, ось я і розслабився та занепав духом.

А на островах будуть не якісь розбійники з лісу, а люди, які стріляють без попередження і, напевно, не кулями. Диявол його знає, що ще за мерзота може бути у магів, які передають досвід у спадок один одному з покоління в покоління і століттями вдосконалюють свої вміння? Потрапиш під таке і розчинишся в цьому світі, як той білявий бандит, що сконав від магії Андре-старшого.

День розпочався як завжди, і я старанно ховався від усіх, хто мав до мене питання, у дворику з басейном і тренажерами. Сапав на тренажерах до сьомого поту, як ота товстозада жінка на колгоспному полі на буряках. Подумав, що непогано було б додати ще кілька можливостей для деяких груп м’язів. Потім постріляв. А коли взявся за ножі й почав "бій з тінню", прийшли покоївки з Авророю. Видно, вже скоро обід. Аврора завжди тренується до обід. Може так легше тренуватися, а може тоді в неї апетит кращий. За тренуваннями час пролетів швидко!

— Цікаво! — сказала Марлен, дивлячись на мої викрутаси і стрибки. — Хотілося б потренуватися з тобою.

Я засунув ножі до піхов на поясі і запхнув пістолет за спину.

— Добре, — спершу вклонившись Аврорі, відповів їй, — Я попрошу ковалів зробити навчальні клинки для безпечного тренування.

Заспокоюючись, перевів подих.

— Пані! — ще раз уклонився трьом дівчатам і пішов на вихід, водночас підхопивши з трави свою сорочку.

— А я купальник придбала! — радісно похвалилася мені вслід Аврора.

— З вашого дозволу, подивлюся наступного разу, — відповів я в напівоберті.

— Ні за що! — зніяковіла Аврора.

Дівчата всі втрьох дивилися мені навздогін. Їм подобається голий чоловічий торс? І от навіщо тоді було говорити про купальник, якщо вона соромиться? Жінка, одне слово! Настав час зустрітися з Пе. Треба продумати, що вона запитає. Не хочеться засмучувати вчительку своєю тупістю й виглядати поверховим, відповідаючи поспіхом і не подумавши.

Пенелопа залишилася задоволеною результатами моїх зустрічей і перемовин. Повідомила, що близька до виявлення останнього порталу, і вже підготувала викуп на підставних осіб тих місць, де сховано дві дірки переходу. Оскільки там не було ніякого руху, територія здавалася покинутою, тож неважко буде захопити її, запропонувавши збудувати там щось цікаве для мешканців тих околиць.

Тільки до діючого порталу ще не наближалася, щоб не сполохати охорону. Але й там Пе проводить роботу, щоб через суд захопити землю біля порталу. На цей випадок вона придумала кілька провокацій, які змусять владу віддати їй ту локацію. А люди підвладні Магічній Раді не будуть збурювати бучу, бо не захочуть повідомляти про цей світ.

Отже, ми вже знали практично всі дірки і дуже скоро контролюватимемо більшу частину переходів, якими можна передати сюди великі вантажі. От тільки шкода, що всі вони вели на острови, і Пенелопа не могла їх використовувати, щоб передати що-небудь для нас. Вона гарантувала, що надійно забетонує входи. Кожен, хто спробує потрапити в наш світ звідси, залишиться в товстій армованій бетонній стіні.

Думка про авіацію їй сподобалася, і вона пообіцяла допомогти нам із втіленням цієї ідеї, що виникла в мене абсолютно спонтанно.

— Я передам вам кілька вантажних дельтапланів, чи дельтапланів на двох і навіть якщо крізь ту вузьку дірку переходу з десяти дійде тільки два — це добре. Вам треба готувати пілотів.

— А хто буде інструктором у цих пілотів?

— Тіта пришлю, — недбало відповіла вона.

— Чудово! — зрадів я, дізнавшись про ще один талант свого вчителя фехтування і стрільби.

Вже скучив за знайомими обличчями. Тим паче що і спогади про життя на болоті з кожним роком стають усе приємнішими.

— У тебе начебто голова працює в бік техніки, подумай про авіаносець і кораблі, що розвантажують ґрунт. Як щось придумаєш — запропонуй Гаспару. Потрібно вже знати, що робити і як. На розкачку часу немає. А я поки підготую диверсії в нашому світі, щоб відвернути увагу Ради чотирнадцяти. І ви там теж зі свого боку починайте думати, як щипати їх дошкульно.

— Я подумаю, але мені потрібні характеристики дельтапланів та інші технічні дані. Наприклад, для кораблів які задіємо для перевезення ґрунту, коли ми створюватимемо острови — об'ємна вага того ґрунту.

Пенелопа не звернула уваги на мої слова. Та й не до неї ці питання. Доведеться самому зважувати той ґрунт, завантаживши його в мірну місткість.

— А як там у тебе з Марселетт? Я пам'ятаю цю вертляву руду дівчинку, яку прихистив граф, ще коли вона була малою.

— Вона хотіла швидко з'ясувати, хто встановив прослуховування, ось і переспала з тим Антоніо.

— Я б теж так вчинила, — відповіла Пе і попрощалася зі мною, як завжди, швидко і холодно.

І я зрозумів, чому мене долала нудьга. Це від надмірної діловитості коханих жінок. Хотілося звичайного тепла та ласки. Хотілося мати поруч милу, лагідну і зовсім не ділову жінку! Сьогодні у Карін міг з'явитися шанс притулити мою голову до своїх грудей без жодного опору. Чи вона теж вистрибне з ліжка і побіжить дізнаватися, як там справи на першому поверсі її трактиру?

Гаразд, не час нудьгувати, треба зазирнути до нас у кузню. Замовити імітацію кинджалів і заодно перевірити, чи булькотить у них у кутку моя самогонка, чи цукру треба підсипати. Я, зрештою, заощаджуючи на дорожезному цукрі, забовтав трохи дріжджів із горохом і поставив у ковалів за піччю. Там у них завжди тепло. Думаю, результат буде такий самий, як і з цукром, але смердітиме страшенно!