Пробудження
Запах диму врізався в ніздрі, наче голки у тіло людини на операційному столі хірурга, що зшивав рвану рану. Гул сирени заглушив усі звуки навколо.
В очах темніло, все ходило ходором. Кімната була невеличка, і темрява в ній постійно змінювалася багряно-червоними спалахами. Сирена на стелі крутилася як дзиґа, а її виття різало вуха, мов циркулярна пила.
Я лежав на металевій підлозі. Одяг намок і прилип до тіла, наче п'явки. Під мною розтікалося щось вологе. Я спробував піднятися, але підслизнувся, і різкий біль миттєво обірвав мої плани. Поглянувши на себе, я зрозумів, що справи збіса хрінові: з мого живота стирчав ніж завдовжки з людське передпліччя. Чисто рефлекторно я вхопився за руків'я й висмикнув його. Кров хлинула фонтаном. Спроби затиснути рану руками були марними — це як намагатися втримати потік води з повністю відкритого крана. Світло почало гаснути, червоний відблиск сирени ставав усе тьмянішим. Дим оповивав тіло, мов анаконда свою жертву. Остання свідома думка була: «Якого хріна тут відбувається?!»
Скрип металевих дверей, тупіт ніг... Чи це просто останній жарт мозку над тілом, яке покидає життя? Звуки стихли. Біль минув...
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!