Межа

Доведеться пришвидшити події. Й не заради того, щоб побачити реакцію Райкана на його найжахливіший кошмар. Те, що перед ним відкриюся — мені вже не зашкодить. Я відновила свою силу, а вдруге — мене не обдурити.

На Юкіші забагато магічних блоків, через які навіть голосом його дружини «пробитися» не змогла.

Розбудила його, тільки почало розвиднятися:

— Вставай. Показати тобі дещо хочу, але потрібна допомога.

Він сонно закліпав очима, не розуміючи, що відбувається і що я від нього хочу. Пояснювати довго, а час не чекає.

Повела його в сад, «прихопивши» всі квіти з кімнати. Знайшла відповідне місце:

— Ти маєш власноруч посадити отут усі ці квіточки й полити їх водою з фонтану. Без використання магії. Опісля поясню, якщо так нічого й не зрозумієш. Запам’ятай лиш одне — я тобі не ворог, а чи стану тобі другом, залежить тільки від тебе.

Усі запитання, які були на язиці Юкіші, можна було прочитати на його обличчі. Не час для балачок. Я почала читати закляття, а він став до роботи. Був пізній ранок, коли ми закінчили.

Ще не свідомо, але Юкіші почав відчувати деякі зміни. Добрий знак. На щастя, Райкан не дізнався про всі властивості цього саду, бо не він його посадив.

Квіти, всі до одної, прийнялися, перетворившись на квітуючі кущики. Там, де я їх зривала, з’явилися нові пуп’янки. Сад упізнав свого господаря.

Підвела Юкіші до останнього ягідного куща, на якому залишалося ще трохи ягід:

— Маєш з’їсти ці ягоди.

Він здивовано поглянув на мене, але не заперечив. Тільки остання ягідка зникла в його роті — на кущах з’явилося молоде листя, вони розквітли й опісля зарясніли ягодами. Ліс визнав свого господаря.

Тепер Райкан у пастці. Можна навіть нічого не робити, а просто дочекатися, доки сам себе знищить. Та це було б занадто просто після всього, що він зробив. Тож маю для нього невеличкий «сюрприз».