3.
Повернувшись додому з жінкою на руках, наказав лісовим духам подбати про неї. Її, сонну, викупали, перевдягли й уклали на моє ліжко — було б дивно, якби подружжя жило в різних кімнатах.
Доки вона спала, я трохи «погрався» з фруктами. Паралельно намагався налаштувати себе на розмову з батьком. Райкан навряд чи побажає нам подружнього затишку. Не виключено, що намагатиметься спокусити її. У його арсеналі й без того чимало різних «штучок». Тож дещо перевірити, щоб упевнитись, на заваді точно не стане.
Спробував підібрати їй ім’я. Не думав, що це буде настільки складно. Прокинувшись, вона свого навіть не пригадає. Думки постійно збивалися й плуталися.
Вона спокійно спала, навіть не підозрюючи, у що сама добровільно вплуталась, випадково опинившись у тій долині. «А якщо не випадково?.. Якщо вона не просто так там опинилася?.. Бо чому мене закинуло саме туди й саме тоді?..»
Не міг забути того дивного нічного відчуття від погляду в її очі…
Я вже знав, що вона прокинулася, ще до того, як вона подивилася в мій бік.
Магія на неї не подіяла. Погане самопочуття швидко минеться — я подбав про це, залишаючи її саму.
Але… чому? Хоча й добре, що виявилася не вразливою. Так Райкану доведеться придумати щось більш вишукане на її рахунок.
Прохання надіти перстень — дивне. «Для чого це їй?.. Не схоже на випадковість. Мій перстень захистив її від моєї магії? Маячня! Чому ж він тоді набув розміру її пальця?» Для мене він уже не має значення — зробив свою справу.
Але батько за нього продав би душу, якби вона в нього була. Чи не за нього він розплачується ув’язненням у власному лісі? Чи не тому я можу вийти з нього лише вночі й повернутися до світанку? А що, як ця жінка — та, що виведе мене з нього?..
Нацумі. Я назву її Нацумі.
З цією думкою повернув до своєї кімнати. Вона вже має бути в нормі — після моїх «пустощів».
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!