Межа

Нацумі почувалася дивно після сну, який не запам’ятався. Навкруги все було ніби й таким самим, але трохи й інакшим.

Мов десятиліття проспала, за яке Юкіші зробився старшим: волосся набуло блакитного відтінку й зробилося довшим, поширшав у плечах, рухи набули граційної впевненості. Від погляду його золотистих очей поколювало в попереку.

— Нацумі, хочу запропонувати тобі контракт, який подарує тобі свободу, — голос став нижчим, із розтягуванням деяких звуків, що нагадувало гарчання.

«Отакої! Здається, ми ж щойно одружилися, а мені вже пропонують розлучення».

Чоловік простягнув їй аркуш, списаний акуратним почерком. Жінка прочитала і, повагавшись якусь мить, поставила підпис.

...«Нічого ж не станеться, якщо я до неї навідаюся?» — хлопчик зайшов у двір.

У затінку під деревом, годуючи немовля, дрімала молода жінка, так схожа на його подружку...

— Ти чого тут ошиваєшся? — гримнув позаду чоловічий голос.

Жінка розплючила очі. З недовірою в погляді вдивлялася в дитяче обличчя перед собою.

— Юкіші?!..

Легкий подих голосу змусив хлоп’я бігти геть, на ходу витираючи сльози...

Відтоді повітря стало для нього «порожнім». Перестав удень виходити зі свого лісу.

Молода жінка оговталася в напізруйнованому поселенні.

«Як я сюди дійшла? Нічого не пам’ятаю...»

Його не розтягли на будматеріали, бо далеко добиратися по бездоріжжю. Малою з батьками сюди навідувалася кілька разів. Чийсь із них дід звідси родом.

Великих скарбів не знайшла, але жменя старовинних монет поліпшила її становище. В ломбардах пропонували сміхотворну ціну. Знайшла колекціонера. Пан спочатку звернув увагу на її перстень, походження якого сама собі не могла пояснити.

— Це якісна підробка, — збрехала не моргнувши оком.

Іще не могла пояснити свою тягу до води.

Життя потихеньку почало налагоджуватися, тільки на душі було якось бентежно: ніби щось не змогла пригадати, чи когось... Немов у пошуках відповіді вдивлялася в обличчя перехожих... Марно.

Повертаючись додому, задрімала в автобусі. Розбудила кондукторка. Чиєсь плече пахло лісом. Справжнім.

«Які дивні парфуми...»

Незнайомець їй посміхнувся. Вона посміхнулась у відповідь:

— Дозвольте пригостити Вас кавою.