14.
Коли Юкіші заснув, пішла до Райкана. Ця почвара, яка з’явилася на світ із думок і магічних дій чорного мага, явно мені «зраділа».
— Як щодо невеличкої «подорожі» наостанок?
Ворон у клітці стрепенувся. Від колишнього Райкана залишилася одна свідомість, і та повільно згасатиме.
Прочитавши закляття, стала бачити сон Юкіші. Райкан теж бачив. Тільки, на відміну від мене, не міг вплинути на сновидіння.
Ще трохи словесної магії…
...Знесиленого подорожнього серед лісу знайшов білий вовк. Принюхався. Перекинувся на статного красеня і взяв чужинця на руки. Поніс.
...На вродливому жіночому обличчі з’явилася на лобі вертикальна зморшка. Жінка докоряла чоловіку:
— Для чого ти його приніс у наш дім? Невже нічого не відчув?
Білоголове хлоп’я гралося в кутку металевою фігуркою вовка.
Мати підійшла до хлопчика. Її розкішний одяг синюватих відтінків мінився барвами, наче драконяча луска, при кожному кроці. Красуня зняла перстень із бірюзовим каменем і вдягла на дитячий пальчик. Камінь миттю потемнів, набувши кольору глибинних морських вод.
— Ніколи, Юкіші, чуєш, ніколи…
...Замурзане хлоп’я плаче в саду, вертячи в руках шматочок фігурного металу. До нього підійшла постать у білому:
— Покажи таткові свою іграшку.
Хлоп’я заперечно крутить головою і ховає фігурку за пазуху.
— Ну то хоч перстень покажи.
Знову заперечне хитання головою, і дитяча рука сховалася за спину.
...Хаос довколишнього світу…
Верховний Жрець, мій попередник, накладає на ліс останнє в його житті закляття…
Ще кілька магічних слів, і «картинка» змінилася.
Лісова тиша. Прохолода джерельної води. Запах хвої і прілого листя…
Хай Юкіші хоча б виспиться.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!