Уроки зілляваріння (фанфік-кросовер по «Гаррі Поттеру» і «Маленьких жінках»)

Літо після фінальної битви за Гоґвортс

— Ну годі вже. Нас будуть шукати.

Бет вивернулася з моїх обіймів і поправила своє розбурхане волосся і блакитну сукню.

Я підпер підборіддя рукою і закотив очі.

— Хто? Джо? Їй вже давно варто змиритися з тим, що я проводжу з тобою час. Я з тобою зустрічаюся вже як два роки. А Емі і Лорі точно іншим займаються. І правильно роблять. Після всіх цих жахіть. Нам всім треба побути наодинці зі своїми половинками. Фло і Френк взагалі на тиждень поїхали на море.

Бет усміхнено похитала головою.

— Ти нестерпний. Ти це знаєш?

Я підсунувся ще ближче і зазирнув в її очі.

— Але ж ти все одно мене кохаєш. Хіба ні?

Бет рукою відсунула мене. Вона підійнялася, але я схопив її за талію і повалив її на себе. Бет засміялася.

— Ну годі вже.

— Ні, нам ще стільки всього треба надолужити.

Я поцілував Бет у губи. Спочатку вона вдавала, що пручається, але потім відповіла взаємністю.

— Наприклад? — лукаво запитала вона, коли ми зробили перерву між поцілунками.

— Наприклад. Це. Твоя сукня має надто багато гудзиків.

Бет засміялася, відкинувши голову назад.

— Твоя сорочка нічим не краща, — прошепотіла вона мені на вухо, а тоді поцілувала мене в шию.

Я важко зітхнув. Бет почала розстібати мою сорочку. Я ж цілував її у губи, щоку, шию, ключицю, повільно знімаючи з нею сукню. Її руки ніжно торкалися моїх грудей. Кожен її рух зводив мене з розуму.

— А що якщо нас побачать? Чи почують?

Бет сиділа на мені і повільно рухалася, тримаючи руки у мене на грудях. Її щоки були червоні, губи набрякші, а дихання пришвидшене.

— Боїшся, що не впораєшся?

Я пожартував, та напруга між нами досягла такого рівня, що навіть мені довелося закусити губу. Ще один рух і Бет закрила рот рукою, а тоді повалилася на сукню поруч мене, важко дихаючи.

— Знаєш, що я зрозумів? — запитав я, коли вже трохи віддихався. Наші руки сплелися у замок.

— Що?

— Що тобі саме час змінити прізвище Марч на Вон.

Бет дзвінко засміялася і поцілувала мене в носа.

— Бет Вон. Звучить доволі гарно.

І хоч вона багато разів віджартовувалася, я був наполегливим. І одного дня, коли я став на коліно, вона все ж таки сказала так.