Уроки зілляваріння (фанфік-кросовер по «Гаррі Поттеру» і «Маленьких жінках»)

— Ти так нічого і не сказала.

— А що я маю казати?

Емі пильно вдивлялася мені у лице, намагаючись знайти там відповідь на її тільки що оголошену новину.

— Ти цього не схвалюєш.

Я стенула плечима.

— Але знаєш що? Я не збираюся страждати через кохання чи принижуватися лише тому, що я не подобаюся Лорі.

— Тому ти вирішила покликати Ешлі на вечірку Слизорога?

Емі високо задерла свого носа. Вона мала і кумедний, і вишуканий вигляд. Елегантності їй додавали її сині очі та хвилясте золотисте волосся. Кумедним був її носик, який вона хотіла зробити гарнішим і тому ходила з прищепкою на носі вдома, а іноді й тут. У дівочій кімнаті Рейвенклову, коли ніхто не бачив. Все це робилося для того, щоб ніс Емі став рівнішим після того випадку, коли Джо впустила її ще зовсім маленькою у відро з гномами.

— Саме так.

— Але ж він тобі не подобається.

— Ну то й що. Зате я йому подобаюся.

— Тиждень тому йому подобалася Скарлет, а два тижні Мелані. Тепер ти. Що буде ще за тиждень?

— Не перебільшуй. І взагалі. Ти б могла мені і компанію скласти. Чи ти лише Джо підтримуєш?

— Ти ж знаєш, що це не так.

— Відколи Меґ закінчила Гоґвортс, у мене немає підтримки.

— Це зовсім не так.

— Лише Фло іноді мене підтримує. І то останнім часом я мушу вислуховувати її зітхання про Френка. Вона закохана в нього по вуха. До речі, а ти що відчуваєш до нього? Фло так переживає за це. Думає, що він тобі також небайдужий. Все ж Фло наша двоюрідна сестра і...

— Стривай. Що?

Емі нарешті зупинилася. Вона здивовано подивилася на мене.

— Що саме з цього тебе дивує? Що Фло невзаємно закохана у Френка? Чи те що Френк таємно сохне по тобі?

— Емі, що за словечка? Де ти їх набралася?

— Не зістрибуй з теми, Бет. Ти для Френка як Джо для Лорі. Ти справді не бачиш як він дивиться на тебе? Не бачиш як він ревнує тебе до свого ж старшого брата?

При згадці про Фреда я нервово ковтнула і несвідомо потупила погляд вниз.

— Дамболдорова борода. Не може бути.

Емі прикрила рот рукою від здивування.

— Що таке?

— Тобі подобається не Френк Вон, а Фред Вон.

— Що? Емі, ви з Фло і Джо вже геть подуріли з цими симпатіями.

Емі уважно вивчала мене.

— Таки я не помилилася. Тобі справді подобається Фред. Просто ти сама ще цього не усвідомлюєш. І що ти тепер робитимеш? Френк і Фред брати, а це ж...

Емі аж присвиснула. Певно, вже уявила найрізноманітніші сценарії.

— Але знаєш що? Мені здається, що ти також йому небайдужа.

— Кому? — не зрозуміла я.

— Фреду. Ти просто глянь який він щасливий. Прям летить до нас, а не біжить.

Я повернулася. До нас справді біг Фред. Він широко усміхався, а ще переможно махав мені підручником. Підозрюю із зілляваріння.

— Найвища оцінка, — радісно вигукнув він, а тоді підняв мене за талію і покрутив навколо. — Завдяки тобі!

— Впершу чергу завдяки твоїм старанням. А вже потім мені. А тепер... Постав мене будь ласка. Бо на нас і так вже картини витріщаються.

— А так... Вибач.

Фред поставив мене на підлогу, але руки з моєї талії забирати не поспішав.

— О, Емі. Привіт. Вибач, не помітив тебе.

— А як ти мав, коли твої очі були прикуті до Бет?

З цими словами вона покинула нас з Фредом і зайшла до Великої зали на обід.

Фред нарешті забрав руку з моєї талії. Дивно, але я не відчувала дискомфорту. Навпаки мені хотілося, щоб його рука залишалася там довше.

— Знаєш. Я подумав, що це треба відсвяткувати. Тож запрошую тебе на цих вихідних у «Три мітли» і відмовок я не приймаю.

Він сказав це так швидко, а потім так хутко зайшов до Великої зали, що я навіть не встигла заперечити, хоч на мій подив я і не хотіла цього робити.