Уроки зілляваріння (фанфік-кросовер по «Гаррі Поттеру» і «Маленьких жінках»)

Не знаю, чия новина більше сколихнула Гоґвортс. Чи те, що я зустрічаюся з Фредом Воном чи те, що Гаррі Поттер зустрічається з Джіні Візлі. Іноді мені здавалося, що нас обговорювали по черзі. Тиждень Гаррі з Джіні. Тиждень мене з Фредом.

Джо, як очікувалося, сприйняла цю звістку не надто втішно. Власне, вона ледь не накинулася на Фреда з кулаками, але на щастя її зупинив Фрідріх, який як виявилося був хлопцем Джо. Вона мені також нічого не сказала. Тож цей невеличкий конфлікт вичерпався за лічені секунди.

Емі зраділа за мене. З її листів я зрозуміла дві речі. Перша — їй дуже подобається Франція, друге — Фло страждає через те, що не може бачитися з Френком.

Лорі був втішений, що я почала зустрічатися з Фредом. Він мені особисто написав листа з привітаннями, але у ньому взагалі не згадав Джо.

Френк не писав мені. Він привітав Фреда, передав привіт усім, нічого не сказав про Фло і повідомив, що може і сьомий курс закінчить в Італії, оскільки справи з ногою у нього покращуються. Поміж тим Френк згадав про якусь італійку, з якою він часто проводить час у бібліотеці.

Одного разу Фред сказав мені, що Френк і та дівчина не читають книги, а займаються дечим іншим. «Чим?», запитала я, але Фред дуже почервонів і почав говорити про те, що Френк вирішив скоштувати життя на повну. Тож коли я розповіла про це Джо, вона припустила, що Френк з нею кохався.

— Нічого тут такого немає, якщо у них почуття і вони кохають одне одного. Інакше це якось по-тваринному, — сказала вона.

Мене дивувало, як вона це так просто казала. Без червоніння щік. Лише згодом я дізналася, що Джо і Фрідріх також цим займалися і займаються. Від самої ж Джо. Після чого я вислухала як все це відбулося у них. І тоді Джо запитала у мене чи було в мене щось з Фредом. І я заперечно похитала головою, бо Джо вже готова була нам'яти йому вуха. Попри те, що мені вже виповнилося сімнадцять і я була повнолітня.

На цьому наша розмова з Джо закінчилася, хоч я і хотіла її продовжити. Адже я часто ловила себе на думці, що хочу більшого, коли Фред цілував мою шию. Його дихання часто ставало швидким і коли я засувала руки у його волосся чи ми цілувалися з язиком, він часто відсторонявся від мене. Весь червоний як помідор і просив вибачення. А ще часто загортався у мантію. Або міг поприсідати чи повіджиматися.

Тоді я зрозуміла, що Фред також хотів чогось більшого від мене, але боявся. Рівно ж як і я.

Тож коли ми сьогодні цілувалися у кімнаті на вимогу (Фред організував там побачення для нас обох. Бо зустрічатися одне з одним ставало дедалі важче через дівчат, яким досі подобався Фред) і він знову відсторонився від мене я не витримала і запитала:

— Чому ти відстороняєшся від мене?

— Я не відстороняюся. Я просто...

— Я хочу більшого, але водночас я боюся. А ти?

Фред ошелешено подивився на мене, явно не очікуючи цього запитання.

— Я також. Хочу і боюся. Я не хочу якось кривдити тебе, Бет.

Я поклала йому руку на щоку. Вона була гаряча.

— Ти ніколи не скривдиш мене. І якщо нам обом страшно, то, можливо варто побороти цей страх разом?

Він довго дивився мені в очі, а тоді якось непевно кивнув. Я підсунулася до нього ближче, обвила його за шию і поцілувала.

Фред боязко відповів. Він ніжно торкався моїх вуст, щік, шиї. Я засунула руки у його волосся і міцніше притиснулася до нього, давши йому зрозуміти, щоб він не боявся. Фред вдихнув мій запах. Його поцілунки стали вибагливіші. Він повільно розстібав гудзики моєї сорочки, а я в той час знімала з нього галстук.

Мантія, блузка, спідниця, штани, светр, білизна. Все це блискавично полетіло на підлогу.

Фред обвів мене за оголену талію і посадив на стіл. Він повільно почав спсукатися з моїх губ до шиї, а тоді до грудей, від чого я задихала швидше. Моє тіло все палало.

Фред робив все повільно. Він вивчав кожен мій вигин. Я ще ніколи не переживала таких емоцій. Особливо, коли Фред цілував мене нижче живота.

Коли тепля хвиля знову пронизала моє тіло від губ Фреда на моїх грудях, він на хвильку зупинився, підійшов до сорочки і витягнув звідти срібний згорток.

— Я ж не якийсь там неосвічений чаклун, — сказав він. — Хоч думаю, що сексологію нам варто і в Гоґвортсі вчити.

Фред підійшов ближче до мене, а тоді знову серйозно подивився мені в очі. Я ж нервово дивилася вниз...

— Ти довріяєш мені?

— Так, — прошепотіла я.

Я обвила його шию руками і притиснулася до його гарячих губ. Фред дуже повільно рухався, ні на мить не відводячи від мене погляду. Ще один рух вперед і я почала дихати швидше. Міцно обійняла Фреда за спину і закусила губу. Він також важко дихав. Знову рух. Швидший і ще швидший. Дихання пришвидшилося ще раз, і явже не була в силі закусувати губу. Я тихо застогнала Фреду у вухо.

— Я... Кохаю тебе, — сказав він.

— А я тебе... Кохаю...

Це було побачення, на якому ми відкрилися одне одному з іншої сторони. А ще це був крок вперед. До нового етапу наших стосунків.