9. Темперамент, характер і мовлення: чому не варто робити прямі відповідності
У вихідній моделі природно виникає бажання пов'язати кожен тип із класичним темпераментом: сангвінічним, холеричним, флегматичним або меланхолійним.
Для історії психології та педагогіки такі паралелі можуть бути корисними.
Для художньої практики вони мають використовуватися обережно.
Причина проста: історичні моделі темпераменту, типологія Леонгарда та типологія Лічка виникали в різні періоди, з різними поняттєвими апаратами та різними цілями.
Тому краще не писати:
«гіпертимний = сангвінік».
Натомість точніше сказати:
«гіпертимний персонаж може бути художньо змодельований через високу активність, комунікативність, швидкість реагування та позитивний емоційний фон».
Тобто письменник бере функціональну характеристику, а не створює псевдонаукову формулу.
Це особливо важливо, якщо текст планується для академічної публікації.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!