6. Одна ситуація, різні голоси
Щоб перевірити, чи працює запропонована модель, можна взяти одну й ту саму ситуацію.
Наприклад:
Друг запізнився на зустріч на сорок хвилин.
Гіпертимний:
— Ну нарешті! Я вже каву двічі допив, ще трохи і пішов би тебе шукати. До речі, тут поруч нова кав'ярня відкрилася, треба буде зайти.
Застрягаючий:
— Сорок хвилин. Я тобі минулого разу теж сказав, що так не роблять. Ти пам'ятаєш? Я конкретно сказав: якщо запізнюєшся, попередь.
Емотивний:
— Я вже подумав, що щось сталося. Ти точно нормально? Я не сердитий, просто хвилювався.
Педантичний:
— Ми домовлялися о шостій. Зараз шоста сорок одна. Якщо ти затримувався, достатньо було написати.
Тривожний:
— Вибач, може, я просто... не знаю. Я подумав, що ти, мабуть, не прийдеш.
Дистимічний:
— Нічого. Уже неважливо.
Екзальтований:
— Сорок хвилин! Ти розумієш, що я вже подумав, що тебе збила машина?!
Демонстративний:
— Ну, нарешті! Я вже навіть встиг уявити, як завтра розповідатиму всім, що просидів тут самотній і покинутий.
Збудливий:
— Де ти був? Я сказав приходити о шостій.
Циклотимічний у піднесеному стані:
— Та нічого! Ходімо, я якраз придумав, що будемо робити.
Той самий герой у пригніченому стані:
— Уже не хочу нікуди.
Шизоїдний:
— Цікаво, що ми вважаємо сорок хвилин запізненням, хоча більшість історичних подій узагалі не вкладаються в поняття точного часу.
Лабільний:
— Я вже злився... але побачив тебе і якось перестав. Ти точно нормально?
Конформний:
— Ну, всяке буває. Зараз усі запізнюються. Нічого страшного.
Цей експеримент показує принципову річ.
Одна подія не має одного психологічно «правильного» мовлення.
Мовлення залежить від того, що саме персонаж вважає головним у цій ситуації.
Для одного головне — час.
Для іншого — емоції.
Для третього — образа.
Для четвертого — соціальна норма.
Для п'ятого — власна реакція.
Саме ця різниця і створює характер.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!