7. Акцентуація не повинна перетворювати персонажа на карикатуру
Є ще одна небезпека. Якщо письменник вирішить, що кожен персонаж повинен відповідати одному типу, роман швидко перетвориться на парад психологічних масок.
Жива людина не є таблицею характеристик.
І літературний персонаж також не повинен нею бути.
У самого Леонгарда описуються не тільки «чисті» типи, а й їхні поєднання.
Тому для письменницької практики продуктивнішою може бути формула:
домінанта + компенсаторна риса + ситуаційна зміна.
Наприклад:
демонстративність + тривожність + страх перед конкретною людиною.
Такий герой може бути надзвичайно впевненим перед аудиторією, але губитися в розмові з батьком.
Або:
педантичність + емотивність + втома.
Тоді герой може чудово контролювати документи на роботі, але розгубитися, коли близька людина заплаче.
Або:
гіпертимність + застрягання.
Такий персонаж легко знайомиться з людьми, багато жартує, але роками пам'ятає одну образливу фразу.
Саме суперечність часто робить голос персонажа переконливим.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!