Гелложовтень

— Еге ж, вполюєш ти. Давай бараболю, почищу. Так ось, Україна — то тобі не якась дурнувата Іспанія і точно що не Салем. Коханку Ярослава Осмомисла, звісно, спалили, але вона просто дуже багато кому заважала, тож привід був неважливий, відьма — то і відьма, могли під будь-яку статтю підвести…

— Чекай, але ж відьом в Україні — ледь не кожна третя! Ти ж сам казав!

— Ну так а я ж про що! Кожна друга — відьма, кожен третій козак — як не мольфар, так характерник. Важкувато за таких умов розгортати інквізицію, погодься?

— Але ж намагалися! Вся Європа щонеділі палала, хіба ні? Чекай, ну куди ти з пшоном лізеш, я ще сала не натовк!

— То давай поспішай, бо зараз так натовчуть, мало не буде. Європа так, а в нас спробуй поведи якусь молодицю на ордалію або ж на суд. По-перше, судді платити треба, кату, якщо до того дійде — теж, а де такі дурні гроші брати? А по-друге, ну от донесли тобі, що яка-небудь Приська — відьма, прийшов ти по неї, допитувати. Та ж в тої Приськи і чоловік є, і свекруха, і мати, а то й сестри, ти хоч уявляєш, що почнеться? Якщо вона не відьма, так всією родиною тобі пику натовчуть, ще й сусідів покличуть.

— А як відьма?

— А тоді тим паче! Це ж в хазяйстві яка корисна штукенція — дощ викликає, коли треба, чужих корів доїть, переляк виливає, ще й травички якоїсь корисної знайде, аби полікувати! Хто ж таке щастя на поталу віддасть? Давай сюди пшоно, бо перекипить…

В казані булькотіла майбутня куліша — пускала великі бульки, белькотіла, пихкала парою. Побратими перезирнулися, старший скуштував дрібку та вирішив:

— Солі замало, давай ще. Так ось, і це ж лише коли про одну Приську набалакали люде. А якщо тих жінок дві або й більше? Одна кричить, що її свекруха з чортом договір уклала, свекруха та на невістку киває, спробуй-но розберись. Коли дві українки сваряться, краще нікому не лізти.

— Це правда, — погодився другий. — Позавчора в шпиталі дві посварилися, кому чергування стояти — ледь дах не піднімався. І кожна ж кричить, що не втомилася, що черга її — ну, як завжди. Якби головна госпітальєрка не втрутилася, може, й досі б гиркалися. Ну, спробуй на сіль, як тепер?

— Та добре. Люблю я наших людей, що тут скажеш, — мугикнув той, що засипав пшоно. — Відьмою лаятися будуть все життя, а як прийдуть ту відьму арештовувати, таких гарячих коцюбою дадуть…

— Все як у нас, — підсумував перший. — Наше рідне чіпати зась, хоч би й відьом. Особливо відьом! Сходи до дівчат, до речі, скажи — за півгодини вечеряти будемо. Та обережно, там не те що кожна друга, а взагалі кожна…

— Ще хто на кого полювати стане, — засміявся його друг та пішов виконувати доручення.

Відьом підрозділу треба було берегти та годувати гарячим і смачним. Свої ж, не чужі, ще й рідну землю боронять, не в дурній кацапській хатинці на курячих ногах десь у лісі відсиджуються…

А вже як на москалів полюють — це ж очей не відвести!