🖊 Результати конкурсу прози та поезії VivArt! 🖊
war prose

Електронні книги / Інше (991)

Не стримуй гнів

Не стримуй ніколи гніву свого,

А ти думаєш, чому постійно болить голова?

Не стримуй, чуєш, ніколи його,

Бо тоді перетворишся ти у раба

Маленького, підлого, що аж гидко дивитись,

ТАК швидко обличчя змінює він,

Навіть не треба нікому ворушитись

Аби потрапити в його нескінченний загін.

Не треба тримати все це в собі

Це може погано для тебе кінчитись,

Краще кричи, щоб побачили всі,

Що тиша ніколи не може вершитись.

Стукай в пориві кулаками о стіну,

Аби почула вона твої відчуття,

Щоби не впала ти у велику прірву,

Де нікому не важливі твої почуття.

Кажи про них, будь голосною та злою,

Щоб всі почули, що відчуваєш насправді,

Щоб всі знали, що ти вмієш бути собою,

Щоб всі знали, які ти вмієш складати тиради.

Тож не цурайся гніву свого,

Показуй його тим гидкий людям,

Котрі хотіли викликати у тебе його,

Щоб знали, що займаються вони повним безглуздям.

...

Безсонова Марія

Плач!

я чую плач, це плаче мати

Її син, загинув на війні

Вона питає, вона хоче знати

Хто забрав життя сина на весні

Я чую плач, це плаче батько

Він тримає холодну руку доньки

І плаче його серденько

Й душа навік в журбі

Я чую плач, це плаче ненька

Її дітей вбивають на війні

Ми переможемо це рідненька

Й настануть перші, весняні дні

...

Леста (Джоанна) Рівера

.....

Нікому не клену, нікого не виню я,

У тім, що є – виною я лиш сам!

За кожен день, що Бог мені дарує

Молитву возношу у Його храм.

Нікого винним ні в чому не роблю,

Бо кожен сам за себе відповість!

Я кожну мить даровану Ним люблю

І вірю, що за все мене простить!

Нікому не бажаю зла ніяким чином,

Хоч хто би як мене в житті не образив.

І хочу бути вірним Йому сином,

Живучи так, як Він нам заповів.

...

Ruslan Barkalov

З патріотичних

Не можу писати про страх і насилля

Для розваг і щекотання его та вмінь.

Коли мій народ плаче

Від болю,

Змагаючись з нелюдською,

Містичною жорстокістю.

Коли крик жертв насилля є насправді і їх голоса кричать до самих Небес благанням...

Не можу описати страх,

Дивлячись в очі дитини застелені сльозами,

Батьків, що втратили янголя

І закоханих,

Що не знають історії Шекспіра про Ромео і Джульєтту,

Бо у них своє чисте кохання,

Що не стане світовим,

Але щирішого за нього не знайдеш у романах.

Не можу вигадати страшнішого,

Ніж руїни на лоні України...

...

Міріам Міест

Одноманітний біг епох

Одноманітний біг епох

Спинитись ні на мить не хоче

І ти , із розпачем удвох

На дійство це потупив очі

Життів несхожих променади

Десь починаються , десь рвуться

А в тих життях одвічні вади

І щирі мрії самогубців

Тут цінностей шумлять каскади

Досягнень смілих і провалів

І все, що зустрічав ти радо

І все, що тут колись тримало

Хоч ззовні зовсім ви не схожі

За змістом майже ідентичні

Ні люди , ані ти , о , Боже !

Сюди мене вже не покличеш ?

Тоді для чого слід лишати?

Зусилля ки́дати навіщо!?

Дарма питання задавати

Коли довкруг зловіща тиша

...

Ян

Порожнина

Коли всередині тебе порожнина

То вже суха і не тепла твоя комірчина,

І не в радість метушлива та штовханина,

І не надихає вже ніяка людина,

І ще кисліше стала стигла малина,

І ще довше стала нескінченна стежина,

Що знову і знову веде в порожнину.

Нехай в крові втопиться та клята країна,

Нехай не проросте на їх землі жодна рослина,

Нехай їх найстрашніша провина

Буде для них як надвелика тріщина.

Нехай зазнає мир рідна Україна,

І хоча пам'ятає вона, що була

та година,

Неминуче страшна й вбивча хвилина,

І пам'ятає вона того селянина,

Як тремтіла в руках його пожухла стеблина,

І як болюче догорала та нещаслива ялина.

Попри все не впаде наша мила Батьківщина,

Ще буде радісна від новин сльозина,

Іще буде радісна по домах біганина,

Ще буде гасати по річці рибина,

Ще буде вільно літати пухка голубина,

І буде ще вільна та ціла Україна.

...

Безсонова Марія

Чи можна полюбити несвідомо?

Чи можна полюбити несвідомо?

Чи можна душу відкривати перед ним?

Розсипавши розпечене вугілля перед домом,

Ти падаєш у нього з кожним трісканням душі.

Душа, свідомість, тіло й розум,

Існують в цьому світі як одне.

А ти стараєшся заглянути в майбутнє,

Немов побачиш в ньому щось нове..

Так чи можна полюбити несвідомо?

Питання це є все ж таки просте.

А відповідь приховується в тобі,

В твоїй потрісканій й катованій душі.

...

Крилата
18+

Туди, де веде стежина..

Туди, де веде стежина,

де тихий осінній ліс.

Де тиха нічна година,

де ледь чутний скрип коліс.

Холодна була вже стежина,

і біжить річечка крові.

Та листя вже червоне

і щічки її мармурові.

Понівечене маленьке тіло

дихати більше не взмозі.

Багряна була її шия,

і річка тече по підлозі..

За шумними лозами лісу,

де її ніхто не знайде.

І сердце більше не б'ється,

куди ця річка тече?

Туди, де веде стежина,

де тихий осінній ліс.

Де тиха нічна година,

де ледь чутний скрип коліс..

...

Амалія Сатанпсу

***

Для мешканців метрокосмосу

Виспатись – майже вижити:

Приємно та складно.

Василічу явно було погано,

Але це не заважало йому пливти серед натовпу,

Бо бач, працювати жеж треба.

В переході сливи по тридцять, боже, як хочеться.

Мамінька приходить додому і висипає в величезну таріль.

Їш, милий, їш.

Лише ті, хто їдять, виживають.

Мамінька перестала їсти за тиждень чи два до.

Їхати довго.

Може, це справді Бог, а не струмок страшних слів.

Може й слив…

Говорили вчора рєбята: «Ти б, Василічу, так багато не пив, ти ж потім не встанеш».

Ганеша колись казав: «Не змішуй».

Та Василічу все одно – він змішав, встав і поїхав.

Чи то поплив серед мерзенних водоростей.

З глибини доносився голос:

«Впливайте та випливайте швидше».

Якийсь чоловік ступив під вагон метро.

І більше звідти не вийшов.

Для мешканців метрокосмосу

Втриматись – значить вижити.

18.10.19

...

Чарівник у чорнім

***

Стільки секретів не витримає замкова шпарина,

Скільки витримує недотик.

Напруга.

Ніби простір говорить, коли не треба.

Пляма повзе посеред речення, яке і так неможливо

Правильно написати.

Незворотність:

То сніг іде лапатими пластівцями,

То місто висить над рікою

Чудернацьким сузір'ям

Занадто вчасно.

11.02.23

...

Чарівник у чорнім

Зимове небо

Сіре небо.

Все сіре. І очі твої.

Вони відбивають і небо, і землю,

Людей посірівших,

Незнаючих міри,

П'янючих, тверезих,

А інколи хворих.

І слів не кажи.

Ця тиша моя.

МОЯ! Ти вже чуєш?

Не списуй із слів,

Я хочу їх смерті у просторі сірім,

В мінливій уяві твоїй.

...

Міріам Міест

Журавлі (пісня)

Летят журавли на південь

Та, я чекаю тебе мій друг

Коли прийде, та пора

Коли знову тебе зустріну

Чекаю, чекаю

Коли прийде спокій

Чекаю, чекаю

Коли обійми дощу

Мене знову зігрівають

Чекаю, чекаю

І не знаю

Я не знаю

Чекаю, чекаю

Ім'я твоє не забуваю

Коли обійми знов

Вернуться журавлі

І ми з тобою

Будем як усі

Коли обійму знов

Чекаю, чекаю

Коли прийде спокій

Чекаю, чекаю

Коли обійми дощу

Мене знову зігрівають

Чекаю, чекаю

І не знаю

Я не знаю

Чекаю, чекаю

Ім'я твоє не забуваю

Коли обійми знов

...

Яніна Погорелова

Сором

Що скажете, коли я почну розказ про "порожнечу душі"?

Один відповість: "напевно, там йдеться про смерть, якоїсь людини, яку тепер не знайти"

Інший промовить, що - це від кінця, моєї любимої книжки.

Хтось закричить, що все - це фігня, яку вигадують мої мізки.

І кожен з них буде правий,

Бо порожність душі, буває тільки від ранення серця.

Не важливо, чим саме, чи як?

Або наскільки чутлива людина.

Ніхто не зможе винести пустош, що принесли з собою вчинки.

Будь то, відчуття пустоти чи прожності в цілом.

От і я не можу, перенести спустошність,

Від своїх же безглуздих дій.

Мені боляче знати, що я не можу цього змінити.

Все те, що пройшло - має ціну та віс;

А ще, місто в пам'яті нашій.

Я не можу просити пробачення в інших, бо не можу його заслуговувати.

Мені шкода за вчинки свої,

Мені стидно та соромно з них.

Але я не піду просити жалю для себе,

Тому, що треба відповідати за них.

...

Мерфі Розалін

Мила моя Джульєтта

Джульєтта, моя Джульєтта.

Як ти жила, в цьому світі брехні?

Чи була ти заглиблена в думах,

У той час, коли всі брехали тобі?

О, Джульєтта.

Що ж ти відчула, від цих романтизованих поглядів, фраз?

Які так глибоко засіли в душі.

Можливо вірші, ті що були присвячені там;

Ще не винесли вирок судді?

Ах, Джульєтта.

Скільки ж страждань, перенесла ти там?

Від того інфантильного дива;

Суспільство, все ще то пам'ятає.

Ніби, як наказ, від бога, в єдино.

Ой, Джульєтта.

Скільки поезій було тоді.

Всі вони є в твоєї душі.

І до досі літають в повітрі,

Ті, що були так хороші.

Мм, Джульєтта.

Чому ти мовчала завжди?

Мовчала навіть тоді, коли очі стеклянні були;

До самої застиглої крові,

Що унесла з собою всі муки твої.

...

Мерфі Розалін

Зона відчуження- зона бойових дій

Зона відчуження

Ми про Чорнобиль,

Чи про братські могили війни ?

Тої де діти втратили голос,

Бо безсильно кричали, тримаючи колос,

Колос пшениці , рідний, святий...

Там де поховані мрії людей

Виростуть світлом нових ідей...

Зона відчуження -

сіра зона на карті бойових дій?

Кордони прокляті,

Радіація , війська.

Кожен викривлює їх на свою користь ,

А в нашій правді одна тільки болість .

...

Валер'янка

Благословіння

Переповнена скарбничка,

почуття не мають меж.

На снігу росте чорничка,

пахне радістю,авжеж.

На заметених деревах

пробудилися пташки.

В снігової королеви

загорілись ямочки.

Зупинилась хуртовина,

бо танцює весноцвіт.

Звеселилась полонина,

сам Амур пішов в похід.

За Господнім повелінням

в унісон стука серця.

Раді ми благословінням

від небесного отця...

© Ірися Ластівка (січень 2023 р.)

#thank_god_for_everything

...

Ірися ластівка

На дворі засніжена зима...

На дворі засніжена зима,

Ось-ось наближаються новорічні свята,

А вона все чекає й чекає,

Коли прийде кохання на все життя.

На столі стоїть прикрашена ялинка,

Під нею розкидані листові вірші.

А на стелі висить паперова сніжинка,

Що ж коїться у поні в душі?

Сидить та дивиться у вікно,

Непомітно наблизилося свято.

Питання з'явилося само,

Чи щасливе воно?

Незабаром відчинилися дверцята,

Не чує, все дивиться у вікно.

Огорнуло її несподіване щастя,

Та сказало: "Ну ж бо, ходімо у кіно!"

Тепла посмішка, обійми повернули її до життя,

І сказало щастя такі слова:

"Невже ти гадала, що не прийду до тебе я?

Ти не помітила, як подружилися наші серця,

І тепер наші долі спільні, вовчице моя."

P s. Вітаю всіх з новорічними святами!

...

❀𝕯𝖎𝖆𝖓𝖊❀

Наш маршрут

Наш маршрут...

У молитовній тишині,

так-так-так-так... Ні-ні-ні-ні...

Зникають кадри у вікні,

та суть лише у повені...

Торкнулося душі тепло,

забуте щастя ожило,

каміння раптом зацвіло,

чекає слова Божого.

Отримано важкий урок,

із темряви за кроком крок.

Забула присмак помилок,

у чистоті довічний строк.

Із Господом завіт складу -

табу на тугу й самоту!

Вже погляду не відведу,

за руку з ним у вічність йду...

©Ірися Ластівка (грудень 2022р.)

#thank_god_for_everything

...

Ірися ластівка

Хотіла волі

Я пам'ятаю, як хотіла волі

Від кайданів обтяжливих, міцних.

Вони були ярмом моєї долі,

Тягнули вниз і пальці, і долоні,

І тіло й душу, навіть тихий вдих

Повітря. Задихалась у полоні,

У клітці, що мій демон звів мені.

Боліло все: і серце, й ноги, й скроні.

Я розділялась, наче в Вавілоні

Народи, але все сама в собі.

Хотіла, щоб мене хоч хтось побачив,

Хоч хтось почув мій невимовний крик.

Але ховалась, вибухала плачем,

Бо було страшно і нестерпно, наче

Розтрощувався в мізках материк.

Не було сил піднятися і жити.

Я все чекала, що ось хтось прийде

І буде рятувати, а не бити;

Жаліти, цінувати і любити.

То був мій відчай. А за ним гряде

Останній подих. Я шукала вихід,

Де кисень є для стомлених легень.

Ніхто не знав. Я помирала тихо.

І якось далі жила, хоч крізь лихо,

Що гризло знову й знову день-у-день.

9, 14.11.2021

...

Іра Соєр

батальне

і час настав!

ми врешті решт прозріли.

вже бачим шлях наш

вільний і простий... - вперед!

вперед по кліткам чорно-білим!

ми не пргораєм більше

я і ти.

з суперником конкретно розберемось!

навіємо на нього дур і жах.

наш хід... - конем!

а там...слоном проб'ємось.

вже інше ферзь розіб'є в пух і прах!

всі лаври - їй.

а як іще?!...

звичайно!

ми пішаки жертовні у боях.

ладьі - фортеці, як дозор на чатах...

король - стратег...тримає мужньо стяг!

поміж гармат неспішно дефілює.

він полюбляє сир і шоколад,

стрибати вміє...навіть через клітку!

ще дивовижніші у нього є дива.

бо він - король!

величність його світла,

величні слава, дії та слова.. -

за короля!...

за поле!

і це небо!...

життя кладем

у клятві на крові.

нас ферзь веде! - і більшого не треба.

крокуємо по кліткам

стрімко......через дві.

...

Ем Скитаній

Я вдячна Богові за все!

Я дякую за прожиті дні.

Які мені подарував Бог.

Я ніколи не забуду.

Що Бог для мене зробив.

Я дякую за прожиті дні,

Які мені подарував Господь!

Я ніколи не забуду, що Бог для мене зробив.

Він мені подарував життя, сім'ї, друзі і любов, спільноту, й хор,

"Я вдячна вам всім за все!"–за приємні спогади.

Якби не Бог, я би нічого не мала.

Це Бог мені подарував життя і іншим.

Тому любіть усіх усім серцем, як Бог любить нас.

Перед мова після вірша

Цей вірш був написаний коли я закінчувала 9 класі.

Я би хотіла показати що людина не одна і що з нею Бог. Іменно Бог врятував мене від смерті. Він покликав мене до себе і я зрозуміла яка цінність життя. Він мені подає надію в мене було складне дитинство і через це в мене лишилися травми з якими я борються.

Тому я хочу показати що ви не одні як би вам би складно не було навіть люди які не вірять у Бога. Вине одні та проти вас може бути весь світ але повірте якщо ви у себе вірите доти ви зможете іти далі а якщо ви не вірите в себе тоді у вас нічого не вийде. В кожного є свій талант якій він розвиває наприклад в мене талан до віршів і до співу а до навчання мене не тягне і я в цьому дуже слабка і мене за це принижували але повірте у вас колись появиться та людина яка підтримає вас і скаже що в вас усе вийде тому вірте у себе і не здавайся на половині дорозі.

...

Аня
Увага!
Сайт працює у режимі альфа-тесту. Про помилки пишіть Аркушу або на support@arkush.net!
Новини
🖊 Результати конкурсу прози та поезії VivArt! 🖊
20.09.2023

Слава Україні, аркушики! 🇺🇦

От і настав час привітати переможців та учасників з результатами "IX Всеукраїнського літературного конкурсу «VivArt»"! 🥳

... Детальніше
Блоги
Друга книга - все!Злата Соловей
02.10.2023
Вітаю! Нарешті завершена друга книга серії "Джерело Лаверн", і я запрошую її читати: https://arkush. ... Детальніше
Привіт, осене або Блог осінніх текстівЛана Філлі
02.09.2023
Хто з вас любить осінь? А хто ні? А хто любить про неї писати? Перегляньте свій творчий доробок - д ... Детальніше
Допомога 13 окремому зенітному кулеметному батальйону Мавка (Ганна Заворотна)
12.07.2023
Мій знайомий письменник, журналіст, фотограф, музикант, природоохоронець, політолог, кандидат політи ... Детальніше
🇺🇦 З Днем захисників і захисниць України! 🇺🇦Аркуш
01.10.2023

Щира шана всім, хто зараз боронить нашу землю та наближає перемогу! Дякуємо за вашу звитяжну працю! Повертайтесь живими та неушкодженими! 💙💛

Слава захисникам і захисницям України! ✊🇺🇦

... Детальніше
Друзі, роман "Срібло і золото" закрито для редагування і доповнення. Джей Даркош
01.10.2023
Оновлену версію і нові глави очікуйте орієнтовно в січні. Дякую всім, хто читав, коментував і підтри ... Детальніше
Партнер-кармаАйлін Руж
02.10.2023
Коли знаходиш свою людину, що в точності схожа з тобою, твоїми смаками, світоглядом, але є одне «але ... Детальніше
На Аркуші вже:
7715читачів
76653коментарів
Щиро вдячні всім, хто підтримав нас переказами на рахунок!
А також всім, хто приєднався до нас на Патреоні!
Наші патрони
Всі кошти підуть на розробку та розвиток Аркуша! А підтримати нас можна тут: