Результати опитування "Як давно ви на Аркуші?” 🙂

Електронні книги / Інше (1491)

Прабабусина черешня

Зацвіла черешня в прабабусі,

У садочку, хата край села

Там стежину витоптали гуси,

прабабусі вже давно нема...

Зав'язались черешні у садочку

Нахилилось гілля до землі.

А бабуся тихо в холодочку

Мамині співає вже пісні...

Ось дозріли вишні червоненькі

І шпаки воюють у гілках.

Бачу тугу за мамою в рідненьких

У блакитних бабусиних очах

Осінь у саду уже панує ...

В вересневій вечірній імлі

Спогади бабусині про маму

Розлетілись листям по землі.

...

Олена Гурова

Безмовна

питаю знов.

і ти будеш мовчати,

хоч очі будуть промовляти все за тебе —

усі несказані слова,

невимовлені моли́тви,

сильніші почуття.

та головне, що ти будеш мовчати.

не вимовиш

ні жалю,

ні любові.

пройдуть літа.

ти станеш спомином,

на запилюженій поличці пам'яті й думок,

зачахлим і змертвілим.

та те, що головне – безмовним.

скажи би ти тоді, хоч слово,

не сподіваючись на мій телепатизм.

лиш виливши пережевання,

жагу і захлинаюче кохання,

лиш так, могло все бути особливо.

та є частинка,

частка мене,

та частка мого серця,

що нарèчена по вік іти з тобою,

частка душі – поглинута тобою,

котра повік, буде шукати в натовпі твій сміх.

10 листопада 2023

...

Ронен

Аскольд

День 622 (07.11.23)

Аскольд - легендарний варязький наш князь,

Засновник князівства відомий.

Спаплюжити факти ідея взялась,

В кремлі досить невипадково.

Назвали «Аскольдом» вони корабель,

Що носить на собі «Калібри».

Цинічний, як завжди, кремлівський бордель

Потво́р водяних типу гідри.

Примітивізм у діях орди

Геть прослідковуєм всюди.

Навіть заяві кремля: «Назавжди!»

Ціну вже бачили люди.

Збирались «спасать» «Калібрами» нас,

З «Аскольда» імперськії морди.

Не встигли, бо втратили орки цей шанс,

Останні зіграли акорди.

На жаль, корабель не одразу на дно

Змогли ЗСУ опустити.

Стоїть у Керчі поки право дано,

Та прийде година добити.

Історію нашу, москаль, не чіпай,

Не варто паскудити правду.

Амбіції сво́ї від нас прибирай,

Співай на болотах браваду.

Забудь, Україна - не по зубах

Імперській цинічній потворі.

Потонеш навічно в своїх болотах,

Бо маєш рашиста в фаворі.

...

Галина Студінська

Псевдовибори

День 619 (14.11.23)

Українці вже відчули

Влада чого хоче.

Ситуацію хитнули

Нам із вами в очі.

Майже рік як натякають,

Мацають по-трохи,

Хай суспільство вже звикає -

Рішення епохи.

То рекламу запустили,

Інтерв'ю десь дали,

Ще й проект закону злили,

Під ракет удари.

Основний Закон в країни

Влада ігнорує,

Смерть є поруч щохвилини,

Окупант лютує.

Пропонують нам обрати

Президента знову.

Та не всім голосувати,

Більшості - відмову.

Конституція нам право

Надала обрати.

Не поводьтеся лукаво,

Можете програти.

Як дійдемо до Перемоги,

Повернем всіх в "ХАТУ",

Оберемо президента

Та влаштуєм свято.

Не діліть країну навпіл,

Не вносіть розбори.

Цілісність на нашій мапі,

А не жах Пандори.

Навіть думка про можливість

Виборів злочинна,

Голосуй за справедливість,

Влада наша чинна.

...

Галина Студінська

Триста тисяч

День 616 (01.11.23)

Сягнули втрати москалів

За триста тисяч з гаком.

Ніхто людей не пожалів -

Імперії ознака.

Кидають хвилями як фарш,

Щоб кількістю закидати

Як застереження, демарш,

Позиції розвідати

Така навала йде щодня,

РФ - великий ворог.

Життя людей - кремлю платня,

Тож не турбує сполох.

Покірно раб йде на забій,

На обмін дає згоду:

«Життя – машина» - верх їх мрій,

Посмертну нагороду.

А на москальських болота́х

Вважають рудиментом

Тих, хто тікає через страх,

Хто проти президента.

Тож триста тисяч не кінець,

Студенти є та діти,

Звести готові нанівець

Чоловіків бандити.

Кремлівські діти у теплі

Сидять десь за кордоном,

Жирують на чужій землі

Та дихають озоном.

Навіщо решту шкодувати?

Цар має забаганки.

Мішки купляють, щоб зібрати

Бандитів тих останки.

Молюсь за хлопців наших всіх,

Що стримують навалу.

А незабаром холод, сніг

Посилять того шквалу.

Дай Бог вам сил, щоби життя

В країні панувало.

Пліч-о-пліч разом в майбуття,

Яке б нас вартувало.

...

Галина Студінська

Нещасний випадок

День 614 (30.10.23)

Горить в РФ інфраструктура,

Де паливо виготовля.

Нервує з цього диктатура,

Що за кермом є у кремля.

Рахують хором по три круги,

Що позбивало ППО

Не стримує показ напруги,

Ефект що має доміно.

Мета одна у наших хлопців

Дістать та знищити все те,

Що можуть зкинути в потоці,

В зародку знищити просте.

З аеродромів розпочали

Там дали добре прикурить,

Злодійській флот їх розігнали,

Змогли частину потопить.

Склади горять боєприпасів,

Щоб не бомбили, вочевидь.

Скорочення всіх їх запасів -

До Перемоги славна мить.

Останнім часом б'ють по базам,

Де зберігають москалі

Дизпаливо, бензин - все разом,

Тому вони такі є злі.

Нещасний випадок додався,

Десь на бо́лотах ще й завод:

Чогось раптово дим піднявся,

Чим був здивований народ.

Один горить та два палає,

Це вже інфекція у них.

То СБУ так файно грає

Чи результат їх рук кривих?

Немає значення причина,

А головним є результат.

РФ діяльність є злочинна,

Хай приберуть від нас свій зад.

...

Галина Студінська

Рекорд

День 604 (20.10.23)

Встановлено новий потужний рекорд

Імперською недокраїною.

Нажаль, не останній військовий акорд

В війні, що іде з Україною.

За день будо вбито бандитів, ЗА ДЕНЬ -

Тисяча триста плюс орків.

Звільнили по-трохи Північ, Півде́нь,

Від вбивць - плазунів та пацьорків.

Не кожного дня втрачає москаль

За день цілий полк на всім фронті.

Орда на болотах велика, нажаль,

З'являються на горизонті.

В кремлі не шкодують «м'яса на фарш»

Ніколи і не́ шкодували.

Кривавий російський звичайний демарш:

«А ми вас попереджали!»

Тримають удар ЗСУ кожний раз,

Як ворог іде у атаку.

Своїх убивають усім напоказ,

Задовільнить «небораку»,

Сидить який со́бі у бункері десь,

Присуджує вирок планеті.

Нікчемний, цинічний та й ботексний весь...

Ще випруть його на багнеті.

Втомилися хлопці рекорди давать,

Встановлюють їх чи щоденно.

Життя нас навчили батьки цінувать,

Виконують це достеменно.

Нехай Вам Господь допоможе у цім,

Щоб Вас всіх родини зустріли,

Коли повернеться у власний дім,

Коханням де б Вас відігріли.

...

Галина Студінська

Запоріжжя

18.10.23

Помста чекати не змусила. Кремль

Знов Запоріжжя обрав за мішень.

Рішення прийнято геть з переляку

«Відповідь» за українську атаку.

Втратили стільки, що дух захопило,

Але «без паніки» - не пощастило.

Ніч була́ пеклом для Запоріжжя

Ворог б'є мирних без роздоріжжя.

Гучно тривога в місті лунала,

Всіх про ракети попереджала.

Влу́чили знов у будинок бандити,

Де мирно спали жі́нки та діти.

Двоє загиблих та троє пропало,

Та для кремля, звісно, це́ було мало.

Кілька поранених вже в небезпеці,

Поміч надали в медичній фортеці.

Призупинили рух для трамваїв,

Пункти Незламності часі не гають.

Вісім квартир зруйнували ракети,

Поряд одразу розбили намети.

Не шкодували ракети С-300,

Кинули кілька одразу на місто.

Ти, Запоріжжя духом тримайся,

І до життя скоріш повертайся.

Будеш, як в добрі часи, ти прекрасним,

Хай твоя віра ніколи не згасне.

Разом зустрінемо ми Перемогу,

Як відшукаєм до неї дорогу.

...

Галина Студінська
16+

Музо Евтерпо, не будь для неї погибеллю

Поетеса писала без рими вірші про кохання.

Дві ночі не спала, чекала Евтерпи.

Музи Поезії,

Чаклунки, що звабить її.

П'янитиме, спокушатиме,

Губами прошепоче:" Цими вустами втамую, твій жар..."

Руки гладили волосся,

Губи цілували зніяковіле обличчя.

Не піднімаючи очей, не дивлячись на багряне обличчя Евтерпи,

Підтягла, Поетеса музу до себе.

Її Натхнення, дмухнула на вушко червоне, обпечене вуглинками, що були ще гарячі.

"Подивись на мене..."- полум'я, наче обсмалило щоку,

Очі коханок зустрілися знову,

Злилися в поцілунку, нової спокуси з смаком терпкого вина зі свіжозібраного винограду з плантації...

Покусування губи,

Шия закинута назад від поцілунків.

Тихі хтиві мольби, призначені лише для Поезії:

"Зігрій мене, Евтерпо, від нестерпної буденної журби, полиш мене від туги, що з кожним днем наростає..."

Та, що писала вірші про нещасне кохання, повсякдення Сапфо на острові Лесбос,

Відчула, як тліє багаття,

Ніби навколо неї охололо повітря.

Так в середині неї щось завмерло,

муза Евтерпа пішла від неї.

Зникла так несподівано, як ждано з'явилась.

Благодатний вогонь натхнення, надто часто згоратиме,

То дощі, то сильний вітер вестиме не туди.

Евтерпо- музо Поезії,

Як покличе Поетеса прийди.

Не каліч ту, коли найбільше тебе жадатиме.

Не зникай, допоки біль не вщухне.

Замість сліз, піде глибше у серце печаль,

Кинджал холодний.

Зустрінеш її, просто поглянь наскільки без тебе її світ не повний.

...

☾ ִ ࣪. ࣪⭒

На дні

На дні водойм завжди панує рівновага,

Захована під товщею бурхливих хвиль

Колосальним тиском світового океану

Супроти жадібній експансії ссавців.

Тут спочиває таємнича Атлантида,

Яка поринула у володіння Посейдона,

Коли пізнала каверзність земних сусідів

І світу досі показатись не готова.

Прадавній світ незмінно процвітає,

Насичений незнаних для науки видів

Фауни і флори, без явного використання,

Вільних від людського осуду й огиди.

Ці глибини фантастичні не пізнали жаху,

Що панує суходолом. Епідемії і війни

Обходять стороною цю колиску блага.

Може й нам не варто втручатися довіку?

...

Інгвар

на уламках корабля...( травестії казок)

іноді вірші складаються в умі...і ти їх там довго тримаєш, в намаганні позбутися, забути їх, але... - чомусь позбутися не можеш і забути ніяк не виходить...так і у цьому випадку...причисляю цей вірш до серії "Травестії казок"...хоча - смішного тут мало...смішного тут взагалі ніц німа!...лише фантазії на тему...

на уламках корабля

оселились риби, жаби,

слимаки, зелені краби.

і русалка тут була.

сунув берегом картяр

з бодуна, хмільний з гулянки.

та й надибав на уламки.

височив над ними цар.

вила він тримав в руці.

реготав, до сліз сміявся!

аж картяр перелякався

(тік нервовий на лиці).

- ...і чого сміємся так?... -

поспитав царя несміло.

глянув той на нього хтиво -

так, що хлоп увесь закляк!

- ...тут лежить моя дочка.

закохалася у лоха.

і тепер не мертва - дохла...

вже й обсипалась луска.

по романтику втекла,

а знайшла свою загибель...

чи не ти їй мізки схибив?...

не тримаю на те зла.

дивом трапилось знайти...

заберу її у води,

в золоті сховаю гроти...

але досить...треба йти... -

рибу-діву підійняв

та у хвилях тої ж миті

зник в осяяному світі.

океан його сховав.

...втік від берега картяр,

бо вважав усе то глюки.

у загул пустився лютий

витівник, пустун, фігляр.

що з ним сталось?... - не вгадать.

веселун, фавор удачі -

став причинним чи ледачим?...

краще нам того не знать.

тіло мертве віднайшли

у завулку випадково

(бите, різане, у крові)

і до моргу віднесли...

.......................................................

отакі в житті казки

нами іноді керують,

зводять з розуму, руйнують

на уламки, у друзки.

тут же - ...все той чортів шторм!

катастрофу корабельну

спричинив ударом в скелю

що є сил та з ярим злом...

...

Ем Скитаній

Штиль

Пульсує в ритмі серця життя

У грудях несвідомого поета,

Супутніх роздумів натхнення

Писати ці рядочки спонука.

Вчергове важко обирати наратив

З нестримного круговороту думки,

Багатогранного переплетіння духу,

Гартованого досвідом рясних років.

Писав Я про природу й різні почуття,

Про грізний відчай, боротьбу з собою,

Самотні мандри і різноманіття долі,

Пошуки балансу й рівноваги зачіпав.

Бурхливий розум спокій охопив,

Довгоочікуваний мир сумління,

Сповìльнилась річка часоплину;

Може щось мені порадите,

шановні читачі?

...

Інгвар

Нікополь (12.10.23)

Нікополь ворог обстрілює часто,

Дрони кидає, щоби зруйнувать.

Хоче життя українців там вкрасти,

Долю знівечити чи поламать.

Не шкодував уночі́ і ракети,

Масштабувати збитки щоб там.

Знаєм, в кремлі щодо вбивства експерти,

Це, що найкраще вдається катам.

Влучила в школу ракета-убивця,

Четверо вбитих в завалах знайшли.

Для терориста це менш, ніж дрібниця,

Знищити націю зовсім прийшли.

Школу-гімназію геть зруйнували,

Сорок будинків пошкоджено теж,

Цілеспрямовано били, бо знали,

Буде Shahed-ів в додаток кортеж.

Знищили в місті ще кілька будівель,

Сонячна станція - також у прах.

Знайдуть прокляті власну погибель,

Вже відчувають втрати та страх.

Збили велику частину тих дронів,

Та не вдалося всю зграю дістать,

Бо терорист не має шаблонів,

Вчиться, як далі нас з вами вбивать.

Нікополь, маєш триматися друже,

Стійко хистити право життя.

Біль відчуваємо. Нам не байдуже!

Маєм загальне ми серцебиття.

...

Галина Студінська

на цю річницю

піде,

скінчиться

і ця річниця.

страшна,

кривава,

в жалях та славі,

руїнотворна,

у злі потворна,

зрадлива,

хтива,

підступна в дії,

в брехні,

злодійна... -

і перегорнем

сторінку в горі.

запам'ятаєм.

убивцю знаєм -

спіймаєм гада,

дебіла,

падлу!...

ми тут у часі

про злочин пишем.

поки звичаєм

його не знищать

його ж холопи

по старій злобі.

та не за гроші... -

хлопи ж "хороші"

в нацистській раші!...

...і тут постскриптум.

втрачаєм рими.

і повна чаша

терпіння наша.

вдамось до прози?...

а бо вже просто -

закриєм тему?...

замками в темну

(поки не вбило

рашистське бидло)

на вічні днини

придурка,

гниду?...

і то по всьому?!...

отак потому

піде,

скінчиться

і ця річниця?...

чи допоможе

нам сила Божа

здолать рашистську

мару,

нечисту?...

на перемогу

чи буде змога?...

питань аж надто!

і все з невір'я...

та все ж достатньо

надій та віри...

а щодо зброї

до оборони?... -

якась субтильність

в цій справі спільній

на континенті.

все сентименти,

слова, подяки.

та переляки

з погроз рашизма

при фетишизмі

дебіла вбивці,

який в ординців

царем незмінним,

кумир відмінний,

для всіх їм кревний,

ще й Богом, певне...

а поле бою -

до аналою

жертовних місій.

криваво місить

людей та нелюдь,

все людність меле...

тіла і души

кладе у землю,

ту землю крушить...

але... - "гуманні"

в якійсь омані

жаліють рашу,

діру, парашу

Імперських фобій... -

терором гробить

цивілізаційні

для світу цінні

права, закони,

обов'язкові

та принципові

буття засади

на мир доладний...

а "гуманістам"

до "дного місця... -

на все начхати

і знать не знати...

а час збігає,

все оминає... -

вперед і далі,

в туман розталий

сипкий спадає.

щвидкий, несталий

він безупинно

в прийдешнє лине -

не клопіт, мотлох

минуле вкотре...

і ця річниця

піде,

скінчиться,

впаде в нікуди...

як ті всі люди,

що вбиті,

збуті

у землю рідну

звитяжні, гідні

та не забуті...

...

Ем Скитаній

Про пам'ять мого папуги

Він був маленьким,

Голубий колір пір'я мав

І зранку кричав щосили,

Бо біоритми такі мав.

Він був дикий, неспокійний,

Не зуміла я його приручити.

Але дивитися на нього

Було цікаво й заспокійливо.

Він пір'я чистив,

Завжди був гарний,

І спав він висячи під стелею

Своєї клітки, невеличкий.

І життя пройшло, неначе сон

І що він бачив, крім кімнати?

І що він буде пам'ятати?

Уже нічого...

Маленьке тіло нерухоме,

Хвороба всіх нас забере,

І смерть нікого не мине.

Ніколи не будемо ми вдома.

І на очах у мене сльози,

Не чекаєш поганого так скоро.

Життя прожити – не поле перейти.

У клітці не будь, поки ти ще живий.

– 02.10.2023

...

Надя Кулик

Просто бізнес

Війна годує певні верства,

Тож «бізнесменів» розвелось.

Чи то душа у них геть черства,

Чи то цинізму додалось.

В любому випадку істоти

Сколочують свій капітал.

Перевзуваються в польоті,

Піднятися на п'єдестал.

Звичайно, головні потуги

У тих, хто близько до керма.

Хто називає себе «слуги» -

Не служать я́кі задарма.

Закрили статки від народу,

Щоб зайвий раз цим не світить

Та приховать свою породу,

Без перешкод могли б мутить.

На чому бізнес роблять вдало

То не секретом є для нас.

На закупівлях геть зухвало

Не забувають про запас.

Голосуванням заробити

Встигають вельми поміж справ.

Так, хочуть краще вони жити.

Війна. Тому не до забав.

Різновид бізнесу як зрада,

Коли за гроші продають

До чого має доступ влада,

Врожай збирають, гроші жнуть.

Чого я про бізнес мовлю?

Цинічним може бізнес буть.

Будуючи країни долю,

Про власне треба позабуть.

...

Галина Студінська

треба на посух

******треба - церковний обряд на прохання віруючих.

в осінній сині

між хмари сиві

у волі вітер

вівтар та витвір.

птахи та стріхи

мов крилобріхи -

у бік в останнє

листя спадання.

криві у крилах

в ширянь над силу

у простір неба

обрядом, треби.

Дажбога кличуть,

до вдачі зичуть.

аби взяв посох

та вдарив в посух -

хоч дощ не щирий

подав у ширі.

хай прополоще

степи та площі...

і він нагрянув

у страднім краю -

рясний у зливі,

водою гливий...

гливочервоні

в зорі стодзвонні -

сплелися в річку,

у жовту стрічку

ті води з неба,

з обряду треби

птахам та стріхам

на сон, на примхи,

на сум, на волод,

печаль та холод

в мовчаннях чайом.

а гойда в чаймах

неспокій вітру...

...сонанти літер

в осінній сині,

між хмари сиві..................

...

Ем Скитаній

синдесмія (абрис).

о, абро! на дні океану чорної кальки... -

...де плями яскраві

і тіні,

і крапки,

де щільні фіранки

по вісі симетрії

наче овоїд

зосібна та оїд,

де риски,

відтинки,

фіорди та ози,

де від верболозу

яса у альтанці

листя в осінньому танці

під повівом норду, що осмос

і ломус,

і орто,

де над усіма -

на вітрах

наче скалка

біле вітрило уламка,

де хвиль штормових огони

і мето й розлами... -

...там абра на дні океану чорної кальки.....................................

...

Ем Скитаній

Скажи, тато...

Тато, скажи, тобі сниться як ти літаєш?

Як розсікаєш крилом блакитне небо?

Від темних дум і безглуздих фраз вислизаєш...

І забуваєш, де межа між буваль і небуль?

Як ти всіма грудьми дихаєш у зорю з вітрами?

Та як пронизаний ніжною волею світла

Пісню співаєш про Вічне Кохання зі світами...

Даруєш мить падіння у рай теплого літа?..

Як ковзає адреналін у венах ніжним спокоєм,

І наповнюються змістом усі дні сподівання?

Як десь у серці потужним солоним прибоєм

Море і небо повінчані... і немає мовчання?

Тато, а скажи, чи існують крила

Ті, що несуть в далечінь заповітних мрій і свободи?

Як гадаєш, чи стоять такого зусилля

Ці миті в небі?... Скажи, тату, тобі сняться польоти?

~18•11•2017~

...

Lexa T. Kuro

Фортеця сумління

Безмежності свідомості немає краю.

Перед очима знову виникає лабіринт,

Притаманної мені природженої кари

Губитись в помислах майбутніх днів.

Керований благим бажанням до спокути

Утрачених можливостей, будую плани

До розкриття глибин незвіданого духу,

Пізнати міць емоцій первозданних.

Заради невловимої душевної відради,

Блукаю залами фортеці сумління,

Руйную наглухо закриті брами,

Породжену в'язкими сумнівами тліні.

Розриваючи цупкі зв'язки з минулим

Вертаю поступово панування волі

Над плином існування, ламаю мури,

Що блокували стежку долі виняткову.

...

Інгвар

Цей день

Пахощами квітів сповнене повітря,

Сліпить погляд вранішнє проміння,

Стою посеред поля у очікувані дива,

Оточений пучками золотого жита.

Вітер куйовдить кучеряве волосся,

В танок збираючи пилок полину,

Гуляючи простòрами рясної ниви,

Оздобленої дикими різновидами проса.

Ледь чутно гул від крил робочих бджіл,

Пухнастих вартових земного процвітання,

Яким незнаний спокій безпорадний,

Лишень обов'язок уберегти природний мир.

Відчув Я раптом, щось крокує по руці.

Дивлюсь, а це лиш лапками перебирає

Сонечко червоне, не маючи наснаги,

Втомлена напевне, знов пірнути у політ.

Акуратно, щоб раптову гостю не злякати,

З місця зрушився, не маючи чіткої цілі,

Шляхом, подібним до тісної ринви,

Лиш уперед, не озираючись, пихато.

...

Інгвар

Світи мої!

Світи мої!

Незібране колосся,

Нетоптані, незвідані стежки.

О дикі гори

Й вічні дивна осінь.

Кришталь на дні думок і сірих днів.

Світи мої!

Туманів Авалони,

Я знаю вас — і долю вашу, й смерть.

Як мати наче,

Як творець історій,

Дивлюсь на часу безперервний біг.

Світи мої!

Неписані, незнані.

Таїнство описів, пригод, дитячий сміх.

Літописи,

І мови, і хорали.

Хто ж я для вас? А хто для мене ви?

Світи мої!

Ви спочивайте тихо,

Як я одвік не зможу відпочить.

Мої сяйні,

Улюблені перлини,

Живе в вас велич тисячі соліть.

19.09.23

...

Данила Чаглій

Пам'ять

Пророчі знамення спіткали мій розум,

Невтомним вогнем палає душа.

Кайдани сумління, просочені мором,

Резонують бурхливим порогам буття.

Пристрасним гімном життя небокраю,

Відлунням дзвінким хаотичних подій,

У роздуми знов непробудно пірнаю,

Щоб сповнити сенсом шлях непростий.

Нестримний потік турбулентних історій

Безвісті зниклих років існування,

Породжений хвилями рясної епохи,

Оздоблений сумішшю емоцій незламних,

Насичує храм почуттям рівноваги,

Несвідомим балансом у кузні тривог,

Бажанням продовжити повість незнану,

Пізнати майбутнє незвіданих строк.

...

Інгвар

2-3

17 вересня 2023

Літо чи зима,

Згадка вже зайва.

Ейфорія, радість!

Дивна новина,

Руйнування очікувань

Але не розчарування.

Мале та грайливе,

Тебе вже не стало.

Брехня та корисність?

Забути вже варто.

Роки ті давно минули,

Від того що було й сліду не зосталось.

Можливо й на краще що ти цього не бачив?

Заміна сталась?

Ні, це щось нове.

Але тяжко все своїми словами назвати.

Втрата за втратою знову,

Де знайти сили щоб на все вистачало?

Хочеться розірватись.

Та маю триматись.

...

Maynuta

Свято Рош ха-Шана

Розгулялись іудеї

Новий рік святкують.

У євреїв корефеї -

Так собі міркують.

Кожен рік до України

З цим всі прибувають.

Ні ракети, ні руїни

Їм не заважають.

Рош ха-Шана відгуляти

В Умані - святеє.

Марно їм забороняти,

Ігнорують теє.

Там збираються хасиди

(Іудеїв гілка).

Не тому, що краєвиди,

Там забита стрілка.

Правнука Нахма́на в місті

Кажуть є могила,

Тож події урочисті

Для хасидів - сила.

Приїжджає їх багато

Тисяч тридцять-сорок,

Ось таке велике свято,

Та сміття - геть морок.

Звісно, люди заробляють

Поки гості в хаті.

Всі ж їдять, житло знімають,

Хоч і не багаті.

Звикли в Умані до свята,

Щиро зустрічають,

Про повітряну тривогу

Всіх оповіщають.

Будем всі ми сподіватись

Пройде без ексцесів.

Місця всім одраз сховатись

Вистачить від стресів

...

Галина Студінська

...

Навіщо мріять і кохать.

Невже не можна просто жить?

Чому життя таке не просте?

Невже я багатого прошу!?

Я хочу просто жить

І проживать одну лиш мить.

Але світі все не так.

Не так як хочу.

Ми мусимо кохать,

Бо вже й не можем жить без нього.

А як же жить без мрій?

Ніхто ж не уявляє своє життя,

Без того, щоб свою мрію досягнуть

Щоб в один момент все здійснилось

Щоб все було як хочеться лиш нам,

Але навіщо це усе нам?

...

Лілія Мандаринка

Шлях

Тиха втікачка занедбаного буття.

Доля чи вибір?

Нічого із цього.

Тиша рятує?

Колись було так,

Тепер травмує.

Вона тікаєм чим далі,

Та воно усюди.

Життя триває,

Власні справи

Дії, слова

Сподівання та мрії.

Чи є ще якісь шанси?

Чи будуть ще якісь шляхи?

Щось усередині гасне,

Неначе раніше воно палало взагалі.

Це життя

Нічого більше.

Варто крапку поставити

Колись.

Вона кричить

Не хоче вмирати

Не хоче робити це на самоті.

Покинута як інші.

Повинна своїх знайти,

Як діяти далі?

Багато варіантів

Та чи насправді?

Вибір без вибору знову.

Марно втекти намагалася

Знову повернулася туди

Або ж погано тікала.

Не розумна дитина

Що людиною стати намагалась

...

Maynuta

Серпень розкидував листя...

Серпень розкидував

Листя тихенько,

Начебто з осінню

грався легенько.

Жовтою просіддю

Дерева укриті,

Соком червоним

Калина налита.

Краплі роси

Самоцвітами сяють,

Пташки на південь

Гуртом відлітають.

Вже прохолодою

Ранок стрічає,

День з насолодою

Сонце ласкає.

Золотом стигне

Пшениця в колоссях –

Квіткою вкрасила

Дівчина коси.

Яблука стиглі

Гілляки ламають,

Грона смарагдові

Ягід звисають.

Серпень спішить

Поділитись дарами...

Осінь прийде -

Задощить над полями...

...

Ірина Побережна
12+

Дитинство

Живу своїм нормальним життям,

але все ж не забуваю спогадів дитинства..

дитинство.. те саме дитинство,

яке було у кожного і з нас,

нехай можливо не ідеальне, але було..

ми буди дітьми, раділи життю,

насолоджувалися моментами проведеними з прекрасними людьми,

а зараз.. ніби все те саме,

ми все ж залишаємось дітьми для наших батьків,

незалежно скільки нам..,

але ми все ж діти..

були, є і будемо ними завжди.

нехай, щоб не сталося з нами є вони.. батьки,

яких ми повинні цінувати, бо саме вони нам зробили все,

народили, виростили, виховали, зробили для нас все, що потрібно було.

ми пам'ятаємо ті моменти дитинства, коли все було чудово,

жодних епідемій коронавірусу, жодної війни, все було добре, а зараз..

зараз ми вже забули як це було, як ми жили спокійно..

тепер вже цього немає..

коронавірус, війна..

і це все зламало нас, у нас вже немає нічого спокійного.. немає того дитинства..

ми вже зовсім не ті, як колись..

...

Optimistic Solomia

Крок

Холодний сніг дує у лице,

Волосся мокре наче від дощу.

Сьогодні знову я перед обривом,

Сьогодні знов про тебе пісню напишу.

Сьогодні лиш маленький крок змінить усе,

Сьогодні здатний я відчути крила птиці!

Але ти знову просиш мене сісти,

І я готовий відкрити таємниці.

Моя душа - темна кімната

Твоя - крихка земля

Здається, начебто безбарвна,

Але здатна провалити в небуття.

Сьогодні рівно рік як ти зробила крок.

Сьогодні рік, як я страждаю.

Страждаю, холодними сльозами плачу,

Та твоє біле плаття обіймаю.

Я потонув в твоїх очах,

Цього я не соромлюсь.

Спробуй ти не потонути в морських хвилях,

Спробуй в них не захлинутись.

Ти була моїм сенсом,

Була життям, яке любив я.

Але для тебе все скінчилось хепі ендом,

А для мене твоїм голосом по венам.

Мені боляче стояти тут годинами,

Дивитися на білі хмари зверху,

І мріяти лише про те,

Щоб знову бути біля тебе..

...

Вискребець Поліна
Увага!
Сайт працює у режимі альфа-тесту. Про помилки пишіть Аркушу або на support@arkush.net!
Новини
Результати опитування "Як давно ви на Аркуші?” 🙂
29.04.2024

Слава Україні, аркушики! 🇺🇦

Нещодавно ми продовжили опитування у нашому телеграм каналі на тему "Як давно ви на Аркуші?” 🙂

... Детальніше
Блоги
Клаптик для печворку. Долучитися не можна пройти повзНаталіна Мазур
22.05.2024
Стався черговий експеримент. На вкладці з творами ви можете побачити 4 (тепер вже 5) обкладинок, під ... Детальніше
Новини прислівникаДанило Великий
22.05.2024
Усе ж таке, знаходжу сили писати нові вірші. У останні часи старі вірші вже нікого не тішать та й сл ... Детальніше
Конкурс Квантова Україна. Подорож у чорну діру одиниць.Moonrise Darkness
21.05.2024
Цей допис не призначений для тендітних квіточок. Є спойлери. Відгуки на найкращі конкурсні твори: ht ... Детальніше
О, ні! Плагіат!Крапка
21.05.2024
Чи бувало у Вас таке? Бродите Ви просторами інтернету, мережі, інформаційних сплетінь... Словом, в ... Детальніше
Квантовий п'ятакСергій Василюк
12.05.2024
Пишемо сюди твори з конкурсу "Квантова Україна", яким Ви поставили найвищі оцінки. Прочитав 30 твор ... Детальніше
Моїм мітичним читачамАндрій Касьянюк
22.05.2024
Привіт. Вирішив написати цей блог, щоб підбити певні підсумки. Нещодавно відбувся великий апдейт мог ... Детальніше
На Аркуші вже:
10995читачів
125838коментарів
Щиро вдячні всім, хто підтримав нас переказами на рахунок!
А також всім, хто приєднався до нас на Патреоні!
Наші патрони
Всі кошти підуть на розробку та розвиток Аркуша! А підтримати нас можна тут: