🖊 Результати конкурсу прози та поезії VivArt! 🖊
war prose

Електронні книги / Інше (991)

Ода Україні

*Ода Україні*

Найкраща в світі, найрідніша

Земля моя найважливіша,

Дала ти сили і коріння

І сонця ясного проміння,

Родину, щастя, мир, любов

Даруєш нам ти знов і знов

Ти є в душі, в крові течеш

За тебе краще - не знайдеш!

Твої поля, ліси, долини,

І гори, ріки, й полонини.

І Чорноморські сильні хвилі

Завжди моєму серцю милі

І неосяжнії простори:

Пшениця, сосни, осокори,

Безмежний синій небокрай -

Родючий та красивий край:

І землю нашу боронити

Завжди ішли найкращі діти,

І ми молились, працювали,

Щоб ненька наша процвітала

Свободу й гідність захищали

І на Майданах відстояли.

Завжди у серці ми тримали

Оці слова, що пам’ятали:

Моя земля - це Україна!

Моя прекрасна і єдина!

Моя душа, моя родина!

Моя любов -моя країна!

Співаєм славній Україні,

Землі прекрасній і єдиній,

Героїв славим і Родину!

Співаєм - Слава Україні!

30/03/2020 (С) Kateryna Pylypchuk

#війнаякоютибуладлянас #одаукраїні #славаукраїні #героямслава

...

Катерина Пилипчук

Дерево життя

*Дерево життя*

Солодкі казки нам читали батьки

Нейронні зв’язки формували книжки

І родова пам’ять у жилах іскрить

Щоб роду історію нам освітить

І пращури наші відкрили секрет

І роду повідали зниклий сюжет

Коли ми підняли завісу часів

Явилася істина їх голосів.

Енергій потік заплітає життя

В Новітніх людей вже своє сприйняття

Відрікшись від роду, забувши дідів

Покинули пам’ять й зреклися плодів...

І дерево Роду - спинило свій рід

Плодить перестало й сказало услід:

Ідіть «нові діти» - шукайте свій шлях

І змінюйтесь - це все у ваших руках!

Дерево життя -

Крона і коріння

Як нейрон, буття -

Родить покоління

Корені - діди,

а гілки - це діти

Стовбур - це є Ти,

Мрії це є квіти.

17/07/2020 ©️ @KaterynaPylypchuk

...

Катерина Пилипчук

Герої

*Герої*

—-поверненню героїв Азову з полону присвячується—-

Герої ті, що живляться від сонця,

Від духу, що живе у їх піснях,

В молитвах їх дружин, сестер і доньок

В обрядах, у батьках і матерях.

Герої ті, що з пекла вийшли цілі,

Були вони міцнішими за сталь.

«Пташина» пісня, сильний дух і тіло

Ми не забудемо Ваш подвиг, Азовсталь!

Сьогодні, в день пречистої Марії

Ці сльози градом котяться з очей

Це щастя, ні це справді ейфорія!

По-більше б нам, Азов, таких ночей!

Ваш подвиг став безспірно історичним!

Любов, що відчуваєм - Еліксир!!

На фото Ви всміхаєтесь не звично!

Вже скоро перемога, скоро мир!

Kateryna Pylypchuk ©️ 21/09/2022

#війнаякоютибуладлянас

...

Катерина Пилипчук

Залишилось зовсім трохи

***Залишилось зовсім трохи***

——присвячується нашим хлопцям в ЗСУ——

Залишилось,

Зовсім трохи

Залишилось!

Помилились

Ви порогом,

Помилились!

Обірвалось,

Щось навіки

Обірвалось -

Не дізнались

Ми їх долю,

Не дізнались…

Відлетіли

Їхні душі,

Відлетіли!

Не хотіли -

Море й сушу

Облетіли!

Обірвалось,

Щось навіки

Обірвалось.

А, здавалось,

Що навіки…

Так, здавалось

Загартують

Нас вар‘яти,

Загартують!

Не марнують

Час хлоп‘ята,

Не марнують!

Фантастичні

Наші хлопці,

Аж космічні!

Добре вдують ,

Вам, рєбята,

Добре вдують!

Захищають

Наші хлопці,

Захищають!

Відбивають

Цю навалу,

Відбивають!

Залишилось

Зовсім трохи,

Залишилось!

Наша правда!

Наша воля!

Наша сила!

Kateryna Pylypchuk © 20/07/2022

...

Катерина Пилипчук

Український воїн світла

***Український воїн світла***

Ми знову встояли, ми знову разом всі

Ми знову показали, що таке свобода!

Ця сила духу, що підніме дух усім -

Не згинула в віках наша порода!

Наш рід козацький довго пробивав

Зеленим паростком окови московитські -

Його і нищили й вбивали,

Але коріння міць лишилась українська!

Наш роду корінь ріс у глибину,

Проник у всі клітини коду

Торкнув у серці саме ту струну,

Яка вібрує з нашим древом роду!

Це наша сила, кажуть вояки!

Це наша слава - кажемо героям!

Це наш обов’язок споконвіків

ДАВАТИ ВІДСІЧ ворогу на полі бою!

Ми народились тут, і тут росли

Ми створювали та творили нову силу

Ми завжди у серцях несли

Надії квітку - руту нашим милим!

На цій землі багато поколінь

Пройшли через тортури і знущання,

І небо України тінь

Постійно окупанта закривала.

Сьогодні ми вже зовсім не такі

І наша гідність є взірцем для світу!

Ми сильні й на своїй землі

ОРДУ ПОБОРЕ УКРАЇНСЬКИЙ ВОЇН СВІТЛА!

03/03/2022 © Kateryna Pylypchuk

село Великі Мошківці.

Слава Україні! 🇺🇦

Героям Слава! 🔱

#війнаякоютибуладлянас

Ілюстрація створена на платформі craiyon.com

...

Катерина Пилипчук

Воїн

***Воїн***

Стріли сонця летять у безодню…

Воїн….

Він знає їм ціну…

Лік життів вже іде не на сотні…

Воїн…

Гей, дивись, он, вважай на міну…

Хресний хід, бій кривавий, світає…

Воїн….

Скінчилася бійня….

Воля вольна, любов, земля оживає…

Воїн…

Вдячність, обійми…

@KaterynaPylypchuk ©️ 3/10/2022

Картина Boris Groh “Revenge, 2022”, oil on canvas.

...

Катерина Пилипчук

якось то...одного разу...

метеорита два сковзнуло в небі ночі

посланням з космосу,

з безодні запитань

і загадок,

і таїн.

не зчитані бо ще всі данні спектрограм

від персептрон отриманих численні в сьогочассі -

бо стільки там всього! що впору вже звести

епістолярій сповіді епох зародження, руйнацій, перетворень.

бо вся ота жорстокість пертурбацій - вражаюча!

в розгубі стоїмо в роздумах протирічних.

і сперечаємось...ведемо діалог.

і найбезглуздіше підносимо на ступінь

беззаперечних істин прописних в інстанціях останніх.

лукавих штукарів, ворожіїв дотепних

посвячених в брехні... - уважно слухаєм,

загадуєм омріяні бажання...

і місяць у той час над нами

висвічує відверті ці розмови,

наповнені вагомістю пригод, билин і небилиць... -

ковтає наше він базікання,

сміється над усім і з нас усіх.

і сміхом тим той зорепад

холодним світлом сліпить,

ховає у туман пронизливість і різкість...

і раптом у зірках самотністю зітхнув він

і тим кмітливих блазнів

в прозорих тінях звеселив.

своїми танцями кривляються вони

під місячним примарним сивим світлом,

співають про кохання,

печаль розлук

і слізне захлинання.

і найтовстішому бурхливо аплодують!

товстун цей в жартах гуморно нізвідки

немов з батуту стрибонув,

підскакував мов м'яч,

котився крізь пустотливі забави,

по головах скакав, смішив усіх аж до нестями

і у відскоках торохтів мов тамбурин і... -

реготав оркестром духовим

на поховальних службах.

а блазні танцівні витоптували стежку

в незвідані світи пробірок і мензур -

кодовані на вибух світи були ті всі,

відречені життя знульованої долі.

і саме то від них, життів отих незнаних,

заплутаних у сітях неспинних катастроф

у Всесвіті щомиті... - від них

зронились зірки дві у небі ночі.

вони як два листи - від Всесвіту і Бога.

як мрії дві!

два серця, що

на попіл спалені в коханні...

...чи то пророцтво на біду?...

на сум?...печалі?...

а чи на сміх? на втіху блазню?... -

який є злодій-сикофант країни спогадів

у мушлі жартуна...

...

Ем Скитаній
16+

Послання тобі

Я бачу тебе часто: уві сні та наяву,

Коли у ванні з крові я пливу,

Я бачу твій тоненький силует,

Вже уявляючи труну і свій скелет,

Свою тоненьку шкіру посмуговану,

Червоним білу ванну зафарбовану.

Насправді ж чищу зуби, спльовую,

На своїх костях ритуали витанцьовую.

Умив я лице, а в дзеркалі не бачу себе —

Там лезо й мої очі, що не бачать небо голубе.

Я закриваю очі ці на мить — хотілося б…

Назавжди. Щоб вічність спинилася б.

Я часто бачу тебе і завжди себе сварю.

Краще би не думав взагалі, ніж отаку дурню.

Тоді я відкриваю очі й бачу світ,

Вже хочеться заповнити свій заповіт.

Тебе єдиним підпустив би я до себе,

Твої стальні обійми відчував би даром неба.

Я кидаю свій погляд на зап’ястя,

Вже не сварюся за думок нещастя.

Я уявляю стальні поцілунки-риски,

Стального леза переблиски,

Червону шкіру в білій ванні,

Свій судний день, останній.

Я хочу, хочу, хочу.

Тебе жадаю я щоночі,

Коли приходить дум страшний кравець,

Я хочу лиш тебе і я молюсь на наш кінець.

Наш хеппі-енд жаданий…

Клянусь, що скоро він настане.

Ще поки можу думати тверезо,

Тобі я залишаю це послання, лезо.

...

diastrofa

Один з найбільших болів у світі

Біль розійдеться по твоєму тілу,

Здригаючи нутрощі й шкіру.

Немає сил чинити опір,

Ти думаєш, що це чийсь драматичний твір

І запевняєш, що це не твій світ,

Бо тут забагато бід...

Ти стоїш повністю беззахизна,

тобі нічого сказати, ти майже німа.

На вустах лиш тихе – ма-ма.

Проблеми кохання вже не проблеми,

Бо вже мучать моральні дилеми

Які пускають напругу в мозок через клеми:

«Я могла раніше, я не встигла»

І в результаті роздумів:«Я винна»

Краплі з очей не дають спати,

Холод і тільки холод буде тебе рятувати.

Погукає ковдру і буде тебе шантажувати.

Коли усі сльози виплачеш,

Тоді від холоду поснеш.

Буде ранок,

хтось принесе тобі теплий сніданок,

Ти вийдеш на ґанок.

І знову заплачеш,

Бо ліпших друзів побачиш,

Які допомогти прийшли...

Присвячується усім хто втратив маму. Я справді вам усім співчуваю.

...

Kruhitka_Dobro
18+

Чужак як рак

Хтось прожив би моє життя інакше –

Продуктивно, цікаво і без фальшу завше.

А я без сумніву, віддав би радо душу,

Тому, хто дійсно мріє, хоче жити. А я мушу...

Хтось міг би це краще написати.

Великим рифмоплітом стати –

Виразити усе, що є в думках і серці.

Я ж скрутився в ліжку, закривши дверці...

Це тіло не моє, воно чуже, я не творець.

Зачате в чужій пристрасті чужих сердець.

Ці вени, очі, селезінка – не мої

І мною небажані, нехай горять у полум'ї!

Давати людям життя – гріх чи справа усього буття?

Ніхто не знає істини, лиш благуватому буде прок терти брудне взуття.

Мучитись, заради відблиску надії на правдиве відображення реальності,

Що згасне, як тільки взуття знову забрудниться у всілякій гидотності.

Абсолютна більшість скаже: «Тут все очевидно»,

Бо сумніву не піддає свої думки, їм все одно.

Усі живуть, усім відносно добре,

Поки біда не відкриє персональне кабаре.

Звісно, ким би я був, аби не сумнівався?

Брехуном! Який вважає, що більше всіх розуму набрався.

Та вірте чи ні, справа ваша

В голові моїй одна лиш каша

І розуму у ній не більше, ніж у бика

Свіжого парного молока.

...

Kruhitka_Dobro

Самотність

Самотність..

Самотність, певне, гірша мука.

Не почуєш ти серця мого стука..

Самотність, певне, гірше смерті.

Можливо, все ж будемо відверті?

Були на землі колись війни.

Були між нами й обійми,

Були близькі ми,

Були юні ми,

Ти подарувала мені свій перший поцілунок,

Мій останній шанс на порятунок..

Але дарма той спогад в моїм серці,

Тепер закрився він на ржаву дверцю..

...

Фантом

Маріуполь

Я не вмію молитися Богу:

Падати перед ним на коліна,

Проливати сльози невпинно,

Омиваючи ними підлогу.

«Значить, так, - я завжди казала, -

Це в мої не вкладається плани.

Тут отак має буть, тут – тако от,

Ну а далі ти сам розгрібай все.

Натворив тут біди поміж люди,

Не розказуй мені, що «хтось винен».

Саме ти допустив ці події,

І сидиш зараз, спостерігаєш,

Вислуховуєш наші молитви…

Ти ж - Всесильний, ти

І так

Їх

Усі

Уже

Знаєш.

І сьогодні я плакать не буду,

Не благатиму в тебе пощади:

Ти втрачаєш нашу довіру.

Ти не можеш нас захистити?

Ти - слабкий?

Ти - хворий?

Ти - мертвий?

Знову муками нас залякаєш?

Ти або робиш так, як НАМ треба,

Або звідси НАЗАВЖДИ зникаєш…»

17.05.22

Ільчук.Л.Т.

...

Людмила Ільчук

Преферанс з Богом

Це був Всесвіту початок,

Коли ангели стояли на чатах.

Бог з дияволом зіграв у преферанс і вигравши отримав свій аванс.

А сатана отримавши зеро, вирвав з чорних крил своїх перо.

Він затаївся в казематах на горі Горбатій.

Чаша часу опустіла.

На сьомий день настав фінал,

Бог для людства справив карнавал.

...

Andriy Kushnir

Дозвольте защедрувати

Дозвольте защедрувати

Ой, щедрий же ж вечір у вашії хати !

Хай буде, доречі, рік щедро-багатий !

Багатий на долі, на добре здоров'я!

А щедрий на вдачу, не буде іначе!

Нехай закорми не пустіють ніколи,

А холод не прийде до вашого дому.

Бажаю натхнення на добрії справи,

А рік новий гарно здоров'я поправить.

І миру у хаті, та й на Україні.

Нехай будуть поряд і дочки, і сини.

Онукам здоров'ячка ще побажаю.

А лихо нехай за сто кроків минає.

Так будьте щасливі, та і не сумуйте.

Творіть і радійте, добро лиш даруйте!!!

...

Людмила Жук

Ненько

Це препогане місце не для тебе —

Воно згнило як з голови, так й з ніг.

Тут люд, всадивши собі списа в чорне небе,

Зважать не хоче на замитий кров'ю сніг.

Ти ж краща — в тобі смілості Безодня,

Ти не бажаєш тихо опускати вік,

Вповаючи на видіння Господнє.

О, ні! Це не про тебе й не для них!

Моя бо ненька не слабка й безсила —

Над нею ллється феєрверк з гармат.

Й усі ми кладемо тяжкі зусилля,

Щоб пащу різану відвів шалений кат.

Та й так хрипиш надривно, моя мила,

І кров стікає по губам, мов терпкий хміль.

Не можу бачить як війна тебе стомила,

Я пережить не можу весь цей біль.

Тож винесу твоє бліде обличчя,

Що тьмяне, наче крига по весні.

І покладу посеред трав біля узбіччя,

Щоб вічний спокій був тобі ввісні.

...

Данила Чаглій

Так, брате...

Так, брате, кров моя нечиста

І я про гідність не кричу,

Але Шевченка в нічку темну,

Немов молитву шепочу.

Знаю: літанія ця вічна,

Немов розмова із Дніпром,

Як шелест трав біля узбіччя,

Як сойки спів понад Дністром.

Як квіти кров’ю окропілі

Та попіл, що родиться з них.

Наче левади посивілі,

Чуби дубів старих й густих.

Як ваша ненависть до мене,

Як наші сльози та наш біль.

Жага до волі в кожнім серці,

На рушниках ікони й сіль.

Так, брате! Кров моя нечиста!

Я знаю це, про це мовчу,

Та Симоненка в нічку темну,

Немов молитву шепочу.

...

Данила Чаглій

Старий

Він був старий, наче Небо.

Бачив як вмирали і збирались зірки,

Як пав Рим, як зникли османи.

Мабуть, бачив як Бог створював Всесвіт.

Він був давнім, наче Земля.

Давнішим за ріки, за гори, за трави,

За попіл, з якого ми вийшли.

Мабуть, давніший за Сонце, що було першим.

Можливо. Можливо, що ні.

Він не відповів мені на це нічого.

Нічого й не видавало його віку:

Ні сивини, ні зморшок, ні стомлених очей.

Він усміхнувся ласкаво.

І скули його від чогось запали.

Шукав щось у моєму обличчі,

У бровах, у волоссі, у обвітреній шкірі.

Знайшов і серце здригнулося.

Він промовив до мене зовсім спокійно:

"Скільки б разів я не зустрічався с тобою,

Ти, одначе, лишаєшся все такою ж."

...

Данила Чаглій

До могил...

До могил,

до колосся,

до ґрунту

Я тулюся грудями й чолом.

Моє серце б'ється так гулко,

Бо без тебе мене б не було.

І щоб у віршах оспівати

Весь той скарб, що таїться в тобі,

Я до тебе вертаюсь щоразу

І пірнаю в глибини твої.

Ти за батька мені та за матір,

За сестер, за братів, за дідів,

Бо вмремо ми й залишимось разом

У твоєму могутнім нутрі.

І тому я вдихаю наш спокій,

Розкриваю легені тугі,

Аби вік пам'ятати як пахне

Пил доріг,

креозот,

чорнозем.

...

Данила Чаглій

Березневий день

Березневий день

Березнева ніч

Морозцем взялося на вікні

Тільки йти куди,

У цю холодну ніч

Літаки гудуть і летять ракети.

Наші браття, наші сестри,

Що ж таке на світі твориться.

Чом оця війна потворна твориться.

Браття сестри відгукніться

Зупиніться та послухайте весну

На, що прийшли і вбили ви свою рідную сестру,

Яка любила Вас так бездоганно,

А ви перекроїли цю любов, І вороття назад нема, щоб вибачити вас ..

...

Кароліна

Життя іде

Життя іде

І ми ідемо.

В майбутнє

Наше неповторне.

Не скоримося нашим ворогам,

Любов, молитва - ось єдина зброя в цій війні.

Чому ж то так несправедливо

Навіяло на Україну.

Чому ж життю на Україні нема зупину.

Тому що ми і є саме - життя.

От тільки зараз хтось іде у забуття.

...

Кароліна

Любове моя

Любове моя

Як воно ся мається

як воно звикається

Сердце моє слізьми обливається.

Без твого голосу, не маю я настрою.

Без твоїх ясних очей і світ не милий мені.

Чому так сильно плачеться

Чому так гірко тужиться

Чому...

Чому...

Чому...

Тому що я люблю тебе

Тому що ми по різні береги

Тому

Тому

тому .

...

Кароліна

Ти і я

Вільна моя неволенька

Скривавлена, пригноблена,

Вируєш перед мною,

Провулками приваблена.

Й у вечорі стемнілому,

В очах-туманах брилами

І в цьому світі білому

Ти і я, ти і я.

Нашими молитвами,

Які гуртом промовлені,

Зимовим сном повитими,

Гартуються серця твої.

Руки розкривши крилами,

Линеш тільки до звільнення,

Й на схилах із могилами

Ти і я, ти і я.

В нічному небі чадному,

Між вогнями брунатними,

Із сотнею небесною,

Із піснями безсмертними,

Спалахує перлинами

Й ввижається година та,

Де будемо між нивами

Ти і я, ти і я.

...

Данила Чаглій

Якби мені до сонця полетіти, та крила вже хтось обірвав

Ти знаєш, сонце, як то кажуть люди:

"Терпи, терпи, терпець тебе шліфує"

Та шліфувать уже й нема чого, на жаль.

Охоплює мене, як би сказать, печаль.

Печаль тяжка, смердюча, хитра і страшна,

І сниться й мариться мені весь час вона

А жінка, що причиною їй є

Гризе мене постійно і гризе.

Я видаляю хірургічно ці рядки

І майоріють сльози на папері

Напевно, час незлічені вірші

Понищить, послугу вчинивши цій мегері.

Писати часто хочеться так само

Як говорити про свої переживання

Здається, й в мене були мрії й сподівання,

Та то було давно й неправда.

...

Мертвий Поет

Чому ми не говоримо

Страшенно люблю какао.

Чому? Не спитаєш

Одчиняєш двері і голосно виходиш

Пити каву

Мене й не гукаєш.

Я б хотіла віднайти причину

З якої тепер не говоримо

Надумана, завершена

Як і мої проби з поезії.

Я п'ю своє какао й думаю

Над віршовим розміром

Що ніяк не хоче з'являтися

Ця перша спроба

Буде засвідчена

В споминах

...

Мертвий Поет

In vino veritas

Колись в часи прадавні й хворі,

Засмічені тяжким життям і горем,

Смердючі пахощами людського нутра

І брудом спільного немитого ярма.

У ті часи старі і вже забуті

Закинуті в далекий темний кут

Траплялися, часом, діла великі й люті

Та канули спомини їх впусту.

І як сповідувати віру цю ми знаєм

Уже проходили уроки від життя

Та що казати, силою - не правда,

Хотілось жити - час не обираєм.

У ті часи злопам'ятні траплялось,

Що хтось колись і якось захотів

Прожить життя яскраво, не селянсько,

Не в гніті вік недовгий свій дожить.

Хотів піти цей чоловік у город

(чи жінка, хто тепер їх розбере)

Найнятися до пана на півроку

А потім рушити в подальшеє піше

Якби словами міг, він постелився б

Він так собов стелив, що стид та й все

А пан йому на це лиш знай кривився

Не тішив око блазень із печер.

А блазню, знай, весь час одна робота.

Він робить-робить, а життя - нема

Чого чекав у пана на навозі,

Багатств незрівняних і молодість прикрас?

Чого ти скиглиш, ниєш і толочиш

Що не хотів промаяти всю молодість впусту?

Чого вважаєш, що хтось має поміч,

Тобі, пустому зраднику й трясцю?

Я не поет і не поета учень

Я чесний робітник своїх долонь

Нехай не гну у пана горб важкучий

А хтось та й кине той ламаний грош.

Тобі ж сказати хочу лиш однажди.

Ти раб, катів прислужник і слуга

Ти ним родився, виріс, ним і здохнеш.

Змирися з цим - ось послуга моя.

Моя порада була б вельми цінна,

Коли б жила я в ті старі, гнилі часи

Коли нестача цінностей невидна

Коли поетом крутять мужики.

Якби не моя творчая натура

Що зараз запиває пивом сік,

Могла би скласти щось цінніше казки

Не було б в ті часи таких катів.

...

Мертвий Поет

1. Перехід до себе 2. Глибинна енергія

Перехід до себе

Голосних перельотних у небі, як світла, доволі.

Збожеволіла Етна знесе до зірок береги.

Листопадовий кінь пересіє на грудня долоні

І бурштин, і пацьорки, і вічні холодні сніги.

Територію грудня охрестить, притрусить шербетом.

Кольорових родзинок напухкає в бабину піч.

Листопадовий кінь голосні виганя з очеретів,

Із криниць, із кишень, із дзьобів райських птиць.

Єва любить солоне, тиць-тиць.

Макінтош босих лиць – вовча прикмета.

А на бабових парних веретах нас чекає весна.

Пальці в дверях пісних одиницею часу

Пульсують від болі.

Тримай мене моцно, афина долі.

Хворіє поетка на рими отруйної солі.

Поетка любить солоне

Пелюсткою див-перегонів,

Пелюсткою рівноваги.

Співай, листопадова птахо,

Співай во благо!

** **

Глибинна енергія

Смородина твоїх засніжених пробачень

Веде мене до самої Кіліманджаро (5890),

Де бджоли не літають, не цвітуть гаї,

Де вітер рве вогонь Хемінгуея.

Куди прямують ластівки моїх листів,

Які для тебе надсилаю без конвертів,

Склавши папірець вузькою смужкою

зірок на небі опівнічнім?

Ці міркування у дупло складаю

Тисячолітньої секвої, гілки-бруньки якої

Несуть у світ екзистенційний

Зелену правду нового життя.

І будять в людях відчуття ‘глибинної енергії’.

Вона розтрощить світ страждання

В ‘Дилемі дикобразів’ Шопенгауера.

Коли тваринам зимно,

Вони збираються докупи, щоб зігрітись.

Але, зближаючись наскільки є можливим,

Вони тікають врізнобіч від болю,

Вколовши один одного.

Та гостра голка крайності сумної

Заставить дикобразів лягти

На відстані, коли і голка не дістане.

Але і не змерзнути не дасть у цьому світі.

Таке воно ‘життя’:

Напташене, самотнє, метушливе,

Один до одного штовхає нас щоденно.

У кожного із нас є гостра голка непорозуміння.

Вона мене сьогодні відштовхнула

Від височезної гори Кіліманджаро (5890).

** **

...

Терція Осінь

Замовляння

Ой піду я до схід сонця

до криниці,

Щоб набрать в відро

студеної водиці.

Ой водицю, непочата

і прозора,

Тебе місяць пив щербатий

та ще зорі.

Та ще сонячний промінчик

полудневий

Пробивавсь тихцем

крізь гілочки вишневі.

Ти всотала в себе силу

від землиці.

І усього світу

різні таємниці.

Ти таїш в собі початок

цього світу.

На усі питання маєш

ти одвіти.

А в цю ніч, на Водохреща,

ніч чаклунка

Розсипала по криницях

чари-трунки.

Занесу води цеберко

у хатину,

Щоб умити, напоїти

всю родину.

Ой водицю ти святая

змий напасті.

Хай бринить в моєму домі

тільки щастя.

Ой водицю ти прозора,

змий хвороби.

Захисти мій дім

від заздрості і злоби.

Ой водицю, водиченько,

ти іскриста,

Змий із світу всі незгоди,

змий дочиста.

Щоби пішли назавжди

горе із бідою,

Щоб стекли хвороби й війни

за водою.

...

Мищенко Лідія

Наречена смерті

Відкрий очі

Прокинся

Заради снів

Забудьмо злі ночі

покинутих слів.

На смертнім одрі

Наречена прокаже

Де хранить біль

У серці як завше .

Підійме руки

Світло затухне

Очі горять

Змії шиплять .

Втопленник вийде

Нехрещені діти

Квіти зав'януть

Жах ніде подіти.

Кров від виска

До вуха проллється

Пуля у ньому як наче у серці .

Вина старі

Люди розумні

Могила стоїть

Діти роззуті .

Нескошені трави

Мертві птахи

Душі померлих

Топчуть дахи .

Війни по світі

Камені днів

Усе це залежить

Від волі богів.

Тихий дідусь

Здитинілий вмер

Шия хрусь

Пошатнувся стілець.

Дівчина хвора

На могилі сестри

Зводить маленькі

Гарні церкви .

Плаття весільне

Гроб у квітках

Полум'я злі

У людей по хатках.

Промова померлої

Коси її

Десь упадуть

У річці на дні.

Вінок на могилі

Про все розповість

І очі відкриє

Через снів вість

...

Олександр Магура

Accidit

Буває так, що дні ,немов на крилах,

Летять, що й ти не спиниш їх!

Та й, доганяючи, на всіх своїх вітрилах,

Ніяк не упіймаєш їх усіх.

Буває, час навіть й не хоче чути

Уклінних - зупинитися благань.

Щоб просто постояти і почути

Той тихий голос, власних поривань.

Здавалося, ще вчора був малеча,

А зараз сам питаєшся - коли?

Коли ж то встигла люта холоднеча

Змінити ніжні весняні вітри?

А відповідь... нічого, тільки тиша

Й відлуння своїх власних запитань.

Весна прийде але вже зовсім інша.

Уже німа - без радісних звучань.

Тай все що буде, воно пройде тихо

І швидко, наче знов кудись спішить.

Не так важливо, радість це, чи лихо -

Усе, немов на крилах, пролетить.

...

Валентин Губарик

Різні

Так мало людей люблять світанки

А я літом зранечку вставала щоб побачити його..

Сонце встає, перші промінці, Ранішня прохолода з росою на траві..

Спів солов'я десь там у садку, Хмари пливуть в якусь далину,

На вулиці тиша нікого не чути

Ти можеш почути як півень проснувся, шелест листя,

Спів пташок

Нікого не видно, тільки ти одна,

В голові ще пусто, сидиш сонна,знову одна

прибігає кіт, лізе до тебе на коліна, так і сидиш поки сонце зовсім не з'явиться..

а потім в дім досипати,

з думками про сьогодення.

Так мало людей люблять грозу,

Але ж вона по істині прекрасна,

Її грім, блискавка, що небо розколює на дві частини,

Шумний вітер, листя яке падає з дерев,

Великий шумний дощ, що скапує с даху, і ти чуєш як кожна крапля падає в відро, що стоїть під дахом..

Я люблю літні ранки, вечори, тихі ночі, дні..

Особливо ночі за квакання жаб,

Важко сказати саме чому

Просто подобається, заспокоює, змирює, стишує..

За зоряне небо, особливо в Серпні!!

Та гаряче купання у червні

Я люблю як цвірчать цвіркуни, це так класно, знаєте ви...

Вся земля має свій звук,

А літом найбільше чуєш ти цю музику..

Музика є скрізь вона у серці, як і рифма про шелести листя, та сидіння на одинці.

В кожної людини свій смак, свій слух..

Комусь не подобається схід, бо він любить захід..

Ви подумаєте різниці тут нема,

А різниця ще й яка,

Все в думках, в твоїй печалі в твоїх турботах, чи коханні..

Йому чи їй не подобається гроза,

Бо надто любить сонце,

Боїться звуку грому, бо любить щебет птаха..

У всьому є щось своє прекрасне,

Хтось бачить те, чого не бачить інший..

І це по істині прекрасно, що ми настільки різні.

...

мавка

яка я?

На вулиці: сніг, зима

Мене накриває,лише тиша та тьма

Немає емоцій.. Білю, страждання, плачу,

Щастя я також не відчуваю

Не відчуваю нічого

Не чую нікого

Не бачу нікого..

Мене не огризає совість.. знаєте ви

Я не мучу себе в здогадках, саму себе знайти.

Така в же як є, простіть ви мене.

Кого я обманюю..кожен день, кожну ніч

Я хочу зрозуміти себе!

Хочу взнати яка я людина!

Чого хочу! Про що я мрію!

Та на це відповіді нема..

З одиними людьми я така, а з іншими людьми я друга..

А на одинці з собою яка я?!

Я ніколи не залишаюсь одна, щоб не мучити себе питанням.

Я пишу комусь, дзвоню, співаю, аби відволіктися хоч на секунду.

А коли залишаюсь одна, думка тільки одна: "яка я?"

...

мавка

***

Я повторю повторені всоте рядки,

Та скажу, що хочу врешті зізнатись,

Мене знову бентежить те, що за роки

За довгий час, можна так і не дізнатись,

Що сховали в собі наші звичні думки,

І те, як довго ми могли б вагатись.

В останню зустріч ми були наче німі,

Я ж, чесно кажучи, не мала це критичним.

Неможливо - залишатись вік на дні,

Стільки ж не буть до почуттів дотичним,

Напевно, відтепер я не в пітьмі,

Хоча свобода стала чимсь незвичним.

...

нАвторка

Крик

Піклуйся про мене за зачиненими дверима.

Мені не треба, щоб про це знали люди.

Я хочу лежати із заплющеними очима

І відчувати на собі твої руки.

Піклуйся про мене за зачиненими дверима.

Не так, як правильно, треба, заведено,

Не треба того, "що-робиш-а-значить-любиш".

Піклуйся так, як тільки нам відведено.

Піклуйся про мене за зачиненими дверима.

Не називай мене єдиною.

Будь разом з іншою.

Тримай її за руку,

Цілуй у сакурах,

Губіть свої сплетені силуети

в дзеркалах бруку

серед промоклих стін,

в дощатих мурах.

Роби, що хочеш, тільки

Піклуйся про мене за зачиненими дверима.

Не роби, що правильно, роби, як я хочу.

Нехай твій подих щоки мені лоскоче

За щільними фіранками твоєї квартири.

Губись у моєму волоссі,

Огорни моє тіло собою.

Сховай мене від усього світу

У ванні з теплою водою.

Я згадаю, як все починалось,

Згадаю болі,

попіл,

холод,

морозний подих, який дивно пікся

на тілі зашкарублою кіркою.

Згадаю дороги, побиті чорними ротами,

покришені асфальти "рана-на-рані",

поламані дерева, ноги, нігті, долі,

вивернуте місиво життя з будинку на дорогу:

у попелі малюнки,

одяг в плямах крові,

земля,

книжки,

обвуглені фотокартки...

ШМАТКИ ЖИТТЯ, НА РОЗІ, ПРОСТО НЕБА!

Кричати хочеться - не навчена кричати.

Боротися не зможу й не могла.

Мені так боляче.. аж пафосно у слові.

А кому зараз не боляче?!

....Я все це згадую. ніколи не забуду.

Просто не зможу, бо воно моє.

Уже моє... Як вбита ввіч погроза

Назавжди страху трохи додає.

Тому піклуйся про мене за зачиненими дверима.

Я так багато бачила, я б краще того не знала.

Я так хочу пам'ятати з цих місяців тільки твої обійми.

Мені їх завжди, завжди буде мало.

...

portfoliosmia
Увага!
Сайт працює у режимі альфа-тесту. Про помилки пишіть Аркушу або на support@arkush.net!
Новини
🖊 Результати конкурсу прози та поезії VivArt! 🖊
20.09.2023

Слава Україні, аркушики! 🇺🇦

От і настав час привітати переможців та учасників з результатами "IX Всеукраїнського літературного конкурсу «VivArt»"! 🥳

... Детальніше
Блоги
🇺🇦 З Днем захисників і захисниць України! 🇺🇦Аркуш
01.10.2023

Щира шана всім, хто зараз боронить нашу землю та наближає перемогу! Дякуємо за вашу звитяжну працю! Повертайтесь живими та неушкодженими! 💙💛

Слава захисникам і захисницям України! ✊🇺🇦

... Детальніше
Друзі, роман "Срібло і золото" закрито для редагування і доповнення. Джей Даркош
01.10.2023
Оновлену версію і нові глави очікуйте орієнтовно в січні. Дякую всім, хто читав, коментував і підтри ... Детальніше
Партнер-кармаАйлін Руж
02.10.2023
Коли знаходиш свою людину, що в точності схожа з тобою, твоїми смаками, світоглядом, але є одне «але ... Детальніше
Перша в друк.Мак Карсегі (Сергій Макар)
01.10.2023
Привіт, дорогі друзі та читачі! Книга «Рейд» йде в друк. Спершу, звичайно редактура) Насправді не ма ... Детальніше
Теж літератураАрсен Гребенюк
01.10.2023
Агов! Не чули? Не знали? Вийшла книга "Український бестіарій" про істот української міфології. Це ар ... Детальніше
Лампова готикаКнигоманія
01.10.2023
Теплої всім нам осені:) День стає коротшим, погода похмурішою, а в душі прокидаються похмурі нотки. ... Детальніше
На Аркуші вже:
7715читачів
76647коментарів
Щиро вдячні всім, хто підтримав нас переказами на рахунок!
А також всім, хто приєднався до нас на Патреоні!
Наші патрони
Всі кошти підуть на розробку та розвиток Аркуша! А підтримати нас можна тут: