🐶 Розпочато авторський конкурс "Псисті теревені" 🐶

Електронні книги / Драма (1388)

Ти ніколи не побачиш мене в білій сукні

Ти ніколи не побачиш мене в білій сукні,

Пролітають, як птахи чорно-сірі будні.

Я не буду танцювати з тобою перший танець.

Пам'ятаю, як носив до школи мій рожевий ранець.

Не забуду зелені очі, міцні руки в жилах,

Я сиділа на твоїх плечах, неначе – крилах.

Ти приносив додому гостинці від зайця,

Ще трохи весни, і я точно здамся.

Перестану чекати, шукати в перехожих,

Хоч краплю обличь на тебе схожих.

Всі твої казки про різнобарвних вовків,

Передаватись будуть ще мільйони років.

Моїй дитині, яка ніколи тебе не знатиме,

І моїй навіки закритій любові – ґратами.

Ти ніколи не побачиш мене в білій сукні,

Чорно-сірі пролітають будні.

...

MaL_Vi
16+

1.0.04.2024

Україна зараз потопає у крові.

Крові своїх людей, ворожого загарбника.

А світ мовчить. Але хіба це вперше?

Абхазія! Люди гинуть у горах.

Холод, голод, а десь там і чужий загарбник.

Світ кричить: "Нам треба місяць щонайменше!"

Україна через три дні після дзвінка

Уже евакуювала всіх, кого могла.

В один бік несуть одежі, їжу,

А в інший повертаються із тими, хто вижити зумів.

Чи було це їй легко?

Зовсім ні. Вороги стріляли мітко,

Били з всіх сторін, але нас це не спинило.

"Треба більше врятувати!" - думка,

Що крутилась в головах.

Зняли броню пілота, полетіли знову.

Врятували тисячі людей, але наказ "молчать!".

А місто Жепа? Де був малий загін під керівництвом Верхогляда.

На них йшли серби, тищі зо дві,

Що мали зброю безліміт,

А наші хлопці встали всі до бою,

Хоч їх було лише десь сімдесят.

І хто б чекав, але вистояли до кінця,

А Младич пішов на переговори!

А що ви чули про Ічкерію маленьку?

Що ви знаєте про дві її страшні війни?

Чи як Дудаєв просив про поміч?

Звичайно, що не чули, бо про це мовчать.

А як звеличують колонізацію Америки?

Чи кажуть, що християни майже не грішать?

У Біблії написано "не убий", але ми чули всі,

Як християни ордами йшли рятувати святий Єрусалим.

Згадайте, хто ви є, де ви народились.

Почніть учить історію не по пустим книжкам,

Що писані під впливом пропаганди чи ідеології "світових" держав.

...

Воррен Барбара

Кохай, не забувайся

сиділи навпроти,

дивились в екран,

у чат заглядав.

а нашо? не знав.

писала, любила – того не вбачав,

зізнатись боявся натомість сам.

забули.

давно вже сльози пройшли.

й Лета забрала спогади ті,

немовби печаллю самою залиті,

загоївши рану в серці тоді.

змінилась, змирилась.

важко було? Тацито!

мовчала, як горе прийшло.

просила, благала:

«не йди!», а ти що?

не хтіла тягнути цю драму-бо.

тож думка проста,

примітивна така до жаху:

ми втрачаєм свій скарб від сорому

й просто страху.

не обраний той, кого серцем ти покохаєш, –

кохають, щораз яких ти умом обираєш.

...

Конірія

Мене не було...

Мене не було,

В цифровій мережі я стерта.

А спогади плутаєш ти,

Які ми були?

Я була добра чи зла?

Не пам'ятаю,

Обличчя злились воєдино.

Це я, це я, це я.

Сумуємо і любимо напиши на могилі моїй.

Не приходь більше,

Бо мене не було.

Я вигадка, я ілюзія,

Я марево,

Я пил, що здійнявся угору.

Я не народжувалася, я не помру.

Забудь мене, як усіх забуваєш.

Не буде ні жалю, ні сліз,

Нема за ким плакати.

– 12.04.2024

...

Надя Кулик

А хто підтримає ту баштову опору?!

Понад усе страшніше, як ламаються стійкІ,

Що силу випромінюють собою.

Вони не гнуться, тому вмить ламкі,

З середини рвуть океани болю.

На них тримається цей світ і спокій наш.

Та коли землетрус, земля стає рідкою.

Отак життя стихає, вклавшись у віраж

Фігури, що залишилась метою.

...

Легрей
12+

Ти – статуетка

Я не на самому дні,

Лежу на поличці.

Пилинкою впавши,

Не дивися у вічі.

Не прибирай мене,

Не покидай мене.

Стій поряд,

Фарфоровою статуеткою.

Я бачу твій блиск та сяйво,

Хотіла я б мати таке.

Я можу лише побачити його,

Доторкнутися кінчиками пальців.

Не плачу я, не сміюся,

Це все ілюзія,

Я не втоплюся

У калюжі води.

Не полечу вниз кулею,

Не знепритомнію.

Я тут, я живу, я поруч з тобою,

І мене немає водночас.

Я тінь, я незграбне дитя,

І люди та спогади,

Чи є, чи нема їх,

Не знаю я.

Не хочу я бути тягарем,

Не хочу жити, як є.

Не знаю, як хочу по іншому,

Не дивися мені в лице.

– 01.04.2024

...

Надя Кулик

Між нами

Ночами я думала, що збожеволію,

Але я тут,

Я вижила.

Млію серед ковдр і простирадл,

Що душать і оплакують мене,

Мою любов до тебе.

Ти виявився помилкою,

Але що з того,

Адже я жива.

А ти все так само гойдаєшся по хвилях,

І душишся, голодуючи від нездійснених мрій,

Ти жалюгідний і такий слабкий,

Ну і де ж тепер вся твоя сила?

Капітан, що так і не пішов на дно,

Ти малий...

Ти мало не потонув від власних мрій.

...

Айлін Руж
16+

17.11.2023

Поставали козаки, похапали шаблі, списи.

Почали гнобити ляха та татар топити.

Били гниду, убивали врага,

Та впустили москаля у свої лави.

Той усюди сіяв гниль, розкидав болото.

Розбрат гарно розвивав і повстання продавав.

Згодом він зіграв як "брат", і ще краще зрадив.

Об'єднався з ляхом, сука, прикипів до злата.

З горем впали козаки, розбрат розвалив із середини.

Та герої були завжди -

І Хмельницький, і Мазепа неньку рятували.

А Сірко, як вовкулака, нищив супостата.

Та звалили всіх героїв темною ордою,

Надавили на всіх них масою та златом.

Покупляли десь старшин, ну і десь там отаманів.

Не любили козаків ні ляхи, ні москалі, нищили як хтіли.

Та козацький дух не згинув —

Він живе у наших душах і міцніє в серці.

...

Воррен Барбара
16+

11.11.2023

І найсильніші падають додолу.

Їх втома знищує постійно,

Ламає ті міцні щити.

Ті сильні люди про свій біль мовчать,

Про нього чує тільки алкоголь.

Буває, що поруч також сигарети,

Чий дим вбиває їх серця.

Ці сильні люди завжди стримують удари,

Вони дають опору світу, оточенню та своїй рідні.

На їхні плечі падають обов'язки,

А зверху тиснуть ще гріхи.

І згодом, сильні тихо йдуть на небо,

Не кажучи ні слова про свій план.

На небі їх стрічають гордо, пишно,

Там накривають неймовірний стіл.

Вони тихенько плачуть від такого свята,

Вони не вірять, що їх старання оцінили

Та подякували їм від усієї душі.

...

Воррен Барбара
16+

04.12.2023

Я - лідер, той що веде та прокладає дорогу.

Моя задача - світло знайти

Та освітити шлях до нього.

За мною йде сотня, може вже дві,

Хоча я того не бажаю.

А моя ціль високо високо, десь на горі.

Люди бачать куди я збираюсь дійти,

Вони надихаються і йдуть до гори.

Шлях не легкий, сил вже нема,

Тому вони зупиняються, де струмиться вода.

Я не засуджую тих, хто лишився позаду,

Бо в них своя ціль, свої десь бажання,

Та й шлях вони пройшли - не малий.

Дуже часто ці люди укріплюють шлях,

Який ми з ними пройшли.

Вони світло проводять, воду знаходять,

А я продовжую йти до гори, до білого світла...

...

Воррен Барбара
16+

25.10.2023

Чи чує Бог, як діти плачуть?

Як клянуть його їхні батьки?

Чому він кинув нас вмирати?

Послав на нас мільйон хвороб...

Можливо Бога не існує,

А може ми образили його.

Одне мені відомо точно -

Ми лиш створіння, що дому не знайшло.

Страшні хвороби забирають кращих,

Хутчіш за них це робить лиш війна,

Та голод теж не відстає.

Гуляє смерть серед людей,

Збирає сотні - як не тисячі життів.

Давай ми їй дамо обманку,

А самі втечемо до почуттів.

...

Воррен Барбара
16+

24.01.2024

А знаєш, ти зробила для мене найбільше:

Навчила мене кохати себе,

Змушувала рости над собою,

Вивчати постійно щось нове.

Я змушений завжди знати більше,

Бути на один крок попереду тебе.

Ти знала, що я тяжко сприймаю нове,

Тому завжди протягувала свою руку.

Через тебе я навчився боятись себе,

Став пацифістом, щоб нікого не вбити.

Ти допомогла сформувати мені принципи,

Кинула їм же виклик найбільший.

Тобі чудово було відомо про мої почуття,

Ще до якого як я визнав їх перед самим собою.

Ти вчила мене любити себе,

Приймати свій смак, не боятись його показати,

В той час як інші гнобили мій смак,

Бо це було занадто дивно.

Ти довіряла мені свої таємниці,

Завжди дослухалась до думки моєї.

Хоч бились ми з тобою найбільше,

Ти була тою хто ім'я моє захищала.

Багато книжок, ще більше пісень,

Так само ще більше статей і есе

Було опрацьовано через наші сварки,

Що могли затягнутися на цілий урок.

Твоє "вставай", що чув я лиш раз,

Змушує вставати мене досі.

Трикутник освіт, квадратик роботи,

Це все лиш заслуга твоя,

Заслуга натхнення, що ти дарувала мені.

Сподіваюся, що в тебе все ок,

Що ми зустрінемось ще раз,

Що я зможу бачити тебе кожного дня

Та чути в телефоні твій голос.

Ми ідеальні коханці, закохана пара,

Проте зараз ми двоє - чужі люди.

Бувай, моя мила, я змушений йти,

Щоб далі рости над собою

Та збільшити шанси побачити тебе ще раз ♥️

...

Воррен Барбара
16+

04.12.2023

Вони зустрілися випадково:

Вона побачила його ледь живі очі,

Захотіла стільки всього сказати йому,

Але в його очах читалось "мовчи".

Її серце сильно заплакало,

Старі рани, що досі не зажили,

Відкрились по новій і знову боліли.

Він спокійно пішов собі далі,

Вона лиш поглядом його провела.

Боліла не втрата - боліло те, що не було озвучене роки тому.

Чи знав він про її біль?

На жаль, не знав і не взнає.

Чому?

Його рани кривити не переставали,

Боліли ще з тих важких днів.

Її зустрів хлопець, знов посмішка

І ніби рани зажили,

Та мудра людина чудово все знала,

Що рани не зникли нікуди.

...

Воррен Барбара

***

Я закохана у запахи весни,

Приємні риси, свічки, голоси.

А ще люблю дивитися на них:

Один та другий зовсім не свої.

Проходжу, знову бачу їх:

Один за іншим тінню прослиза,

І хай здається, ніби ціль важка,

Паскудні дні, а сонячна пора,

Один не піде, сівши у вікна.

А другий й далі не помітить того.

Проігнорує, вдарить, зацькує,

Допоки перший не зробить нічого

Залишаться вони удвох, самі.

Такі їх дні: не в соромі та болі,

Проте ж у замкненому колі.

І скільки би не плакав, не просив,

Не змінить іншого нічого,

Та врешті-решт і цей вірш кине їх.

І не самотньо їм ні восени, ні влітку.

Нехай нещасні, та десь там, в глибині

Залишаться вони удвох, одні,

І за ударом пролунає сміх,

Шкода, помітила я їх...

...

Облиш

Вона так виглядає, мов...

Вона так виглядає, мов спазми стискають горло.

І руки тремтять, як у штиль пливуть кораблі.

Той штурвал, вже вічність крутить і стогне потворно,

І це "мов", — найсильніше тепер на землі.

Сильніше, ніж вітер колише солоне море,

Болюче, як гострий гарпун у кита на спині.

І мучить, вібрує – століттями горе,

Залишене кимось у її глушині.

...

MaL_Vi

"Ми самі собі..."

Ми самі поламали крила,

Щоб вже більше не в змозі літати,

Приховали у трюмі вітрила,

Більш не будемо з вітром шептати.

Ми самі собі рани зробили,

Своїми ж недобрими вчинками,

І тепло все в нутрі своїм вбили,

Самі ставши жорсткими сніжинками.

Ми самі собі стерли стежину,

Загубили маршрути на карті,

Заблукали йдучи на вершину,

Наші кроки нічого не варті.

Ми самі приховали світло дня,

Від очей своїх, щоб не бачити,

Відмовившись сміло від послуг вогня,

Боїмося в пітьмі десь не збочити.

Ми самі обманули себе ж самих,

Безнадійно в неправді сховалися,

Звернули з доріг, із стежинок пр'ямих,

Хоч й колись, ми не помилялися.

Ми самі собі стали не любими,

Нема усмішки вже в арсеналі,

Нам навічно вже бути лиш грубими,

Наше місце у темнім підвалі.

Ми самі собі стали пожежею,

В попіл душі свої обернули,

Фенікс весь замазаний сажею,

Задалеко в вогонь ми пірнули.

Ми самі зруйнували мури,

І впустили в серце чужинців,

В темну ніч незнайомі фігури,

Прирівняли нас до злочинців.

Ми самі себе взяли в заручники,

Й вимагаєм чогось не розбірливо,

Вже натерли зап'ястя наручники,

Ми сидим, як злочинці покірливо.

Ми самі собі стали в'язницею,

Закувались міцними кайданами,

Наше щастя стало дещицею,

Ми для себе зробились тиранами.

¹⁷'¹²'²⁰²³

...

Vladyslav Derda

Втрачений у тиші

У темні часи, без променя світла,

Жив смертний, що влади та сили бажав.

Мріям про трон він віддав свою душу,

І в путь далекий рушив, відчуваючи злам.

Здобувши книги стародавні й забуті,

Він від смерті сховавсь заклинанням могутнім.

Безсмерттям оп'янившись, він пропав,

Свою душу в безмежжі часу віддав.

Спершу він п'янко купався в житті,

Та скоро зморився у вічному бутті.

Загубивши шлях у власних глибинах,

Тепер блукає у внутрішніх лабіринтах.

Смертний, у боротьбі з самим собою зламався,

Втрачений у безодні власної самотності,

Загубивши ключ до власної свідомості,

Він тоне у тиші, обнятий забуттям.

...

SanSanivna

Без назви

Коли тлів вечір, затьмарював мої очі,

у світлі лампи переготалися гральні карти,

Засліплена і обдурена, віддавала я час ночі.

Чи думала я зухвало, що мене ти не вартий?

О зимовій порі, пожовклим листям укрита зелена трава.

Перекручене з ніг на голову моє буденне життя.

І ти, забиваючи деревʼяну кульку в ворота, називаєш моє ім’я.

А потім я чи то захворіла, чи то ожила.

І хто його знає, що з двох симптомів прописано мені долею.

Та ти от тільки так довго крутишся мені в думках.

Волею чи неволею.

І знову вечір, повно людей і я в надії шукаю твоє лице.

Темрява більше не тьмарить мені очей,

лиш каменем трохи давить, бо я ще сьогодні не бачу тебе,

Серед купи інших гостей.

Перегортаються гральні карти, від меншого та до більшого,

І я нарешті розглядаю твоє лице.

У той момент не треба було мені іншого,

Аби крадькома лиш вхопити погляд твоїх блакитних очей.

І я щаслива. Так мало треба для щастя.

Я відчуваю себе живою.

Та чи на довго, чи доля зрадлива

Остудить зненацька водою?

...

Shori No

Загубились між дротами

Загубились між дротами

Вирвані з дощу шепотом зими.

Я занурю твої очі

У свої сни,

де безликі вівтарі

багряніють осінню.

На сторінках життя

Вицвіли давно уже ми.

А як буття?

То те буття?

Безбожні серцю істини жадаю

Без тебе помираю, помираю

У полоні темних холодів

Лиш у сні тебе зустрів?

Лиш у сні знов тебе торкнувся

І забувся, я так забувся…

Та без тебе мене уже нема,

Бо я пітьма,

Твоя пітьма!

Д., 20.XII.2023

картинка: .pexels.com

...

Oswald Artman

"Якщо тебе не стане?"

Якщо тебе не стане? Де будеш ти тоді?

В темних низинах землі, чи високо вгорі?

Якщо твої скарби, дістануться чужим?

І від усього що надбав ти, лишиться тільки дим?

З чим станеш перед Богом? Який твій аргумент?

Коли відкриється тобі, що ти лиш інструмент?

Ти думав диригент? Життя володар? Цар?

А виявляється, що ти, як усі інші - бунтар!

Що скажеш ти Йому? Які знайдеш слова?

Коли тебе Він спитає, про всі земні діла?

Нічого ти не сховаєш, й нічого ти не втаїш!

Перед праведним Суддею, навіть не встоїш!

Де було твоє життя? Де його залишив?

Скільки ран ти з любов'ю, бідним людям зашив?

Коли не пройшов повз, простягнуті руки?

Коли сльози пролив за чужі людські муки?

Не витримаєш правди, що скаже тобі Бог!

Ти не спроможний за душу, свою дати залог!

Ти нічого не маєш, жодних Небесних скарбів!

Ніякого багатства, окрім одних боргів!

Ти виненен кусень хліба, своїм братам!

Минув голодним сироту, про бідних ти не дбав!

Не намагався за життя, здійснити всіх вимог!

За це з тобою діалог, не схоче вести Бог!

Що скаже зараз той? Хто повністю легкий?

Хто повністю пустий? Хоч з виду і гладкий!

Коли зірвали маску, й від сліз ротертий грим!

До чого привело твоє життя, марнотний пілігрим?

Сміявся з вічних мук, сміявся з Бога сильно!

Твій зір дивився на блискуче, а не в майбутнє пильно!

У тебе є ще шанс, не впасти в вічні муки!

Коли збагнеш ти істину, важливої науки!

Ісус її залишив, коли до нас прийшов!

Коли Його розп'яли, а ти пройшов повз!

Коли довкола Нього, збиралися голодні!

Замучені важким життям, босі і холодні!

Ісус приймав людей, Він був для них спасінням!

Посадив у тих серцях, для зросту добре насіння!

Щоб з міцного коріння, любов виростала!

І по Ньому на захист, людини постала!

Хто любить серцем Бога, захищений від смерті!

Хто не любить свого ближнього, той давно вже мертвий!

Хто робить, як для Бога, добро для інших!

Той зветься Його сином, й не буде в місці грішних!

Любов до Бога й людини, це твій важливий тег!

Коли настане потоп, ти віднайдеш ковчег!

Ти зможеш сам змінитись, й змінити трохи світ!

Щоб донести до інших, люблячого Бога завіт!

Ісус прийшов, щоб ти не вмер, і не загинув!

Щоб весь непотріб від себе, так далеко відкинув!

Він дає тобі вічність, але ж ти сам обирай!

Хочеш в вічні муки? А може хочеш в рай?

Від смерті врятував мене, мою душу!

То чому своє життя, пускати в марноту мушу?

Чому ти мусиш страждати, коли є вибір життя?

Тобі одне необхідно, потрібне каяття!

2023

...

Vladyslav Derda

Місто, якого більше немає

Місяць не світить, сонце не сяє,

Над містом, якого більше немає.

Гомін пташиний людей не розбуде

В місті, якого ніколи не буде.

Чорні дерева, зім'яті автівки,

Згарища, попіл, розбита бруківка.

Без даху і вікон похилені стіни...

Лежать під завалами цілі родини.

Лежать і не дихають, що з ними стало?

Їх бомби ворожі навіки приспали.

Їх рвали снаряди, дірявили кулі-

Це їх покарали за справи минулі.

За те, що свободи хотіли ковтнути,

За волю, за мову, розірвані пути.

За долю, що самі обрати посміли

На смерть прирекли і безжалісно вбили.

Буває, почується голос людини,

Примариться сміх у ранкову годину...

Та ні, тільки круки над містом літають,

Лише їхні крики в повітрі лунають.

Ну он же, на лавочці, біля паркана

На ручках баюкає донечку мама.

От, шапочку їй поправляє, пенеткі,

В пакеті шукає вологу серветку...

Здалося. То мари були, то не люди.

То дране лохміття валяється всюди.

То хустку жіночу розтріпує вітер,

Яка вже нікого не зможе зігріти.

По сходах сусід не підніметься вгору

Ніколи у двері ніхто не подзвоне,

Татусь не приїде з роботи надвечір

Не стріне його галаслива малеча.

Нема ні дверей, ні під'їзда, ні дома,

Лікарня розбита, садочок і школа.

Розтрощені вулиці, мікрорайони,

В зруйнованій церкві не вдарять у дзвони.

А може, все вигадка, може наснилось?

Заплющити очи, щоб все припинилось?

Лиш серце сумує, болить і страждає

За містом, якого більше немає.

...

Ігор Тхаревський

Втеча

Вона любить тікати.

Коли гнів наростає у грудях і застрягає у горлі,

Вона розуміє, що як тільки промовить слово - поллються сльози.

Гіркі від років образ та побоїв.

Тому доводиться ковтати клубок у горлі

І рахувати до десяти.

Як її вчили психологи в школі.

Взагалі, буває важко продовжувати ховати свої емоції.

Хочеться вибухнути від них.

Істерично кричати на всіх,

Розбивати від гніву об стіни свої кулаки.

Кричати, допоки не зникне голос,

Кричати, допоки слова не дійдуть до людей.

Та голос зникає,

Плечі починають боліти,

Хто почує її?

Тому вона тікає.

Із необхідного - гаманець, книжка, ключі.

Тікає аби просто втекти, щоб подихати свіжим повітрям.

Бо там де була, вже нема чим дихати,

Тому і не виходить кричати.

Потрібно всього лиш сісти у потяг,

Послухати колискову вагона,

І відпочити самій.

Вона любить тікати,..

...

Anita_Lucy_chan

В'язниця "Блуд"

Усі безжальні почуття,

лезом по душі водили,

коли стояв ти у дверях,

буремне тіло ласки хтіло...

Хочу розчинити страх,

коли до тебе серце лине.

Дозволити собі хоч раз,

спокусою кордони змити..

І у скроню вдарив холод,

коли залишив ти без вуст,

мене в холодному покою,

без обіймів і розпуст.

Раніше серце не просило,

милості для інших душ,

але тебе воно хотіло,

навіть, після злості мук.

Гордість тихо попрощалась..

Зламалась я, без твоїх рук,

Печально Его закричало,

Тепер я у в'язниці "Блуд".

Kvita

...

Kvita
Увага!
Сайт працює у режимі альфа-тесту. Про помилки пишіть Аркушу або на support@arkush.net!
Новини
🐶 Розпочато авторський конкурс "Псисті теревені" 🐶
02.07.2024

Слава Україні, аркушики! 🇺🇦

Мабуть небагато людей можуть залишитися байдужими до дружнього виляння хвостом та вірного погляду тих, хто завжди готовий прийти на допомогу. Якщо вже здогадуєтесь про кого мова, то пропонуємо долучитися до нового авторського конкурсу "Псисті теревені" 🐶

... Детальніше
Блоги
І знову — про електронні видання.Roman Mtt
18.07.2024
Доброго дня усім. У фензіні Підвал ми оцифрували і виклали у продаж електронні версії наших збірок з ... Детальніше
Мене заблокував ІнстаграмКатерина Скрипка
18.07.2024
Шановні колеги, зокрема ті, що слідкували за грою для письменників #історіядляскрипки вже помітили: ... Детальніше
Іноді мрії збуваютьсяСкуловатова Олена
18.07.2024
Дуже давно, коли я тільки почала писати, у мене з'явилася мрія: щоб мою книгу видало «Видавництво Ст ... Детальніше
Група "Автори та читачі" - адміниться БукнетомОлександр Молодецький
08.02.2023
Хотів розповісти цікаву історію. Я деякий час був у фейсбучній групі "Автори та читачі". Нещодавно в ... Детальніше
Гра: чи вмієте Ви в критику?Сергій Василюк
18.07.2024
Вітаю друзі, сьогодні я наведу приклад одного оповідання. Воно написане відомим чеським письменником ... Детальніше
Книга про людину, яка подорожує за вітромКниголюб
18.07.2024
Книга про людину, яка подорожує за вітром Ярослава Литвин «Роза Вітрів» Ця книга привернула мою уваг ... Детальніше
На Аркуші вже:
11820читачів
144435коментарів
Щиро вдячні всім, хто підтримав нас переказами на рахунок!
А також всім, хто приєднався до нас на Патреоні!
Наші патрони
Всі кошти підуть на розробку та розвиток Аркуша! А підтримати нас можна тут: