Розпочався конкурс 🇺🇦⚡️ Квантова Україна ⚡️🇺🇦

Електронні книги / Поезія (4244)

Умань 28.04.2023

Четверта ранку. Спить малятко.

Родина спить. Собака. Кіт.

Спить річка, ліс. Дрімають хатки.

Тривога. Страх. Війна, привіт.

Старий під'їзд. Крізь сон сирена.

Встають, тамуючи печаль.

- Шахіди знову?

- Та напевно.

- Підемо?

- Так будити жаль...

Лягають в ліжко. Тепло, гарно.

Куди тікати? В укриття?

В чужий підвал проситись марно.

Дасть Бог, обійдеться.

Життя...

Ракети свист. Пожежа. Вибух.

- Ти чув?

- А що?

- Та я хз.

- Лягай.

- Купи на вечір хліба.

- Я сплю, який ще хліб?

- Ой, все.

Десята ранку. Кава швидко.

Новини. Шок.

Автівок гул.

Хтось тільки встав.

А хтось навічно

заснув...

заснув...

заснув...

заснув.

...

Ксеня Берш

Другу-волонтеру

Я напишу́ тобі поки ще пишуть пальці.

Ми москалів учора смажили без смальцю.

Якби ще F-16 дочекатись...

Та поки що без них треба триматись.

Скажи тим виродкам, хто хабарі бере як дише,

що це питання часу, бо пизди усім пропишуть.

Гуманітарка не поможе залиши́тись цілим,

якщо програємо і орки візьмуть на приціл їх.

Ти знаєш, миші люблять грітися вночі у берцях.

Я звісно мамі не кажу, бо в неї хворе серце.

Я пам'ятаю, як просив солоних сємок пачку,

а ти сказав, що приженеш для мене з Польщі тачку.

Ти за́вжди був для мене другом, навіть майже братом.

Немає часу, щоб все добре написати.

Якщо не подзвоню́ тобі сьогодні після бою,

то видаляй мій номер, бо вже не подзво́ню.

Цієї ночі було пекло тут, під Вугледаром.

Дванадцять наших розкида́ло від арти удару.

А я , мабуть, навічно залишуся калікою...

Не треба гнати тачку.

бо вже нíкому.

...

Ксеня Берш

Наші янголи - воїнам

Наші янголи палять Вінстон і сплять в окопах.

Їх немає у Біблії, їх не малюють в церкві.

Мозолі на брудних і до болю роздертих стопах

добрий знак - ще воюємо. Все ще живі. Не мертві.

Закривають обличчя від ворога щільно маски.

Кілька тижнів не їли ані борщу, ні хліба.

Наші янголи носять бронежилети й каски -

це такий особливий сучасний різновид німба.

Їм не моляться нині, хоч їх імена на вустах

кожну мить, кожну ніч, в іменах тих - свята трагічність.

Наші янголи лаються, голяться по вечорах,

й захищають весь світ від падіння в безлюдну вічність.

...

Ксеня Берш

Буденність 2023

Пірнаєш такий в океан. Над поверхнею буря, а там

заспокійливий штиль обережно торкається ран. І за тисячі миль

пронесе твоє тіло наскільки дозволиш ти сам. Не забудь. Не проспи,

коли помста нещадна воздасться проклятим катам.

Якщо хочеш - прости,

а не хочеш - навідуйся в храм,

і нехай вже Господь визначає, куди їм іти.

Ти не тут. І не там.

Ти завис між життям, в глибині. І вода заливає твій бік.

Він розтрощений зброєю. Кратер великий в тобі розквітає, мов квітка. Там темно і страшно на дні. Води завжди чомусь набираються сил навесні.

Наша жертва сьогодні складається з сотень життів.

Ти болиш. Ти мовчиш. Ти цього не чекав. Не хотів.

Думав, той океан забере, та не зараз, а років за сто.

Кожен день - це дилема: помреш, чи спасе ППО?

І коли ти в ту воду поринеш - тоді чи тепер? Може, виплюнуть хвилі, як смертю плював Іскандер.

І чи той океан тебе прийме, чи буде там штиль,

і чи порвана квітка зростеться в живому тобі?

Або, може, зав'яне, і хвилі нестимуть в світи.

Нехай Бог визначає. Твоя справа - просто пливти.

Закипає Гольфстрім, в ньому сотні загублених, тих,

хто пірнав в океан - хтось удвох, а хтось сам, і повільно затих,

зачепившись за якір, черкнувши холодного дна.

Ми - ті душі в воді.

Океан той - кривава війна.

...

Ксеня Берш

Тобі

Сотні не надісланих листів,

Що читав Господь в моїх очах.

Безліч,слізьми згладжених кутів,

Що долала в слові і в постах.

Перекроєний,відбілений фасон,

Щире серце сповнене любові

Я народжена з гори,і це не сон,

Для щасливої з тобою любим долі.

У скарбничку твого майбуття,

Я складаю всі благословіння,

Для святого й чистого життя,

Богом даного для нас благоговіння.

Все,що я у господа прошу,

Миру в серці й волі повеління,,

Пред лице Господнє я несу,

Лиш свої покору і терпіння.

© Ірися Ластівка ( 05.03. 2023.9 місяців л.)

Інтимна лірика не для сторонніх очей.#thank god for everything

...

Ірися ластівка

Болюче писати слова

Болюче писати слова.

Нестерпно їх не писати.

Мої чорнила – це кров.

Мої сторінки – це лати.

Слова починають війни.

Війни кінчають словами.

Вірші вгамовують звірів.

Звірі, буває, ми самі.

У того, хто пише рядки

криваві бувають руки.

У тих, хто читає рядки

немає такої муки.

Вірші харчуються болем.

Готовий їх годувати?

Болюче писати слова.

Тестерпно їх не писати.

...

Світланка

Молитва мрія і любов

Молитва, мрія і любов

Сплелись в одну косу,

Надія зігріває кров,

А віра жде росу...

А віра молиться, не спить,

Прохання шле отцю,

І рима знов крізь сни летить,

Несе тривогу цю...

Думки то вверх, то вниз летять,

Здригають тишину...

Я ж хочу на весь світ кричать,

Що я його люблю!

То воскресаю, повна сил,

То пульс ледь-ледь ловлю...

Ти надимаєш курс вітрил

І ось я знов пливу...

Я грішна донечка твоя,

Прошу мене прости...

Я віддала Тобі життя,

Веди, як знаєш Ти.

© Ірися Ластівка (березень 2023 р.)

#thank_god_for_everything

...

Ірися ластівка

Почуй

Навіщо мучити серця,

Коли творець велів кохати...

Ковтати сльози без кінця

І на думки людей зважати...

Зразком любові є Господь,

Що терпить всіх і всім прощає,

А ми пильнуєм колобродь,

Що мир і спокій проганяє.

Взялись за ручку і пішли,

Не озираючись на тління...

Ти, батьку, нас благослови

На вічного життя спасіння.

В любові йти лиш за Хрестом,

у слові божім порятунок...

Людей поради - прикрий сон

І прежорстокий щастя трунок.

© Ірися Ластівка (березень 2023 р.)

#thank_god_for_everything

...

Ірися ластівка

Ти живий

Ти живий, присутній всюди,

неосяжний погляд твій.

Під опікою всі люди:

і дорослий, і малий.

Ти лікуєш, наповняєш,

утираєш сльози тим,

кому довго пробачаєш

й непокаяним, й святим.

Підіймаєш, звеселяєш,

розкриваєш очі тим,

кому крила підставляєш:

непогордженим-слабким.

У розмовах запевняєш,

що прозоре майбуття.

Заповідям научаєш,

бо закон Твій є життя.

В мир та спокій загортаєш

від руйнуючих подій.

Лагідно оберігаєш

весь народ гріховний свій.

Ти годуєш, одягаєш

і надія ужитті!

Слабкістю не дорікаєш...

Дякую, що Ти в мені!

© Ірися Ластівка (лютий 2023 р.)

#thank_god_for_everything

...

Ірися ластівка

Одеса 5:00

Ранок по п’ятій. Травнева дрімота.

Людинки дрейфують зі снів на роботу.

Тролейбус курсує від центру до моря.

Нічний робітник чимчикує додому.

Спека терпляче чекає зеніту –

гріти сидіння, всміхатись у вікна.

Завтра обов’язково настане.

Про це шепотіли тіні каштанів

коли цілували асфальт.

...

Світланка

Не дивись нагору

Не дивись нагору.

Там нестерпні зорі,

там не знають болю,

там для смертних – страх.

Не дивись нагору.

Там нема кордонів,

там є серп у бога

(бачиш, ясно світить?)

і працює в такт

всемогутнім силам,

що колись вронили,

принесли на крилах

людство в райський сад.

Чи вони забули,

чи забули люди,

як самотньо буде,

коли скисне вічність,

коли прийдуть інші

забирати душі

і ніхто не стане

боронити рай.

Примирись, людино –

більше не дитина.

Не прознаєш задум,

поки сам не станеш

писарем буття.

...

Світланка

Ой, повідай мамо, мамо мила

Ой, повідай мамо, мамо мила,

Де ж я свою вроду тай згубила?

Де той хлопець чорнобровий,

Що коханням клявся ми?

Стою, мамо, я на перехресті,

мов та бідна сиротина.

Ходять люди, стежки в'ються,

Я питаю у них щастя, а його немає.

Ой, не знаю, мамо, де тепер мій милий

І куди ж вночі полинув.

Чом же ж тут мене покинув

Серед люду злого, серед муки й болю?

Ой, скажи мені як знаєш, мамо.

А як прийде він потому за рукою й серцем

Ти йому скажи, де моя могила,

Скажи, хай не плаче чорнобровий,

Мої руки потяглися самі, затягли петельку

І не стало в нього жінки і під серцем доньки.

...

ElizaLoiren

НУАР

Тільки на неї він дивиться, потайки ковзає поглядом.

Дивиться, як вона дихає, курить, бореться з холодом.

Скоро це місце закриється, злива і ніч проковтнуть її.

Взяти б собі сумну усмішку і розгадати ці сутінки.

Скільки разів корилася, плакала і кохала?

Ця ось її запальничка – в кого вона її вкрала?

Він розбирає на лінії, бліки, молекули, атоми.

Тягнеться спрагло до загадок, схованих стінами, гратами.

Скільки пливло капітанів, як на маяк на вроду?

Скільки розбилося суден в її небезпечних водах?

Чому вона тут знаходиться? Навіщо? З якої причини?

Чи тепле іще її серце – під сукнею, за очима?

Чи не його ховає за цими байдужими фразами?

Чи не його захищає хижими довгими пазурами?

Чи не його карала, нищила й гамувала,

Коли набивала малюнки і голки під шкіру пускала?

Він дивиться на її келих й занадто червоні губи.

Її сигарету останню і пачку, порожню, мов згуба.

І вірить – цей дим останній і її волоссі вологім.

Бо ніч уб’є її нині – у темряві за порогом.

Вона не стане старішати, не буде втрачати вроду.

Вона відійде у темряву, у вітер і зливи воду.

Розчиниться в цьому димові, допоки ще тепле серце.

Зіллється із чорною річкою маленьким сумним джерельцем.

І дивиться він у відчаї, і хоче її зупинити,

І бачить, як мало лишилося у келиху маргарити,

І бачить – вона підводиться, й останніми платить грошима…

«І довго ти, - каже, - їстимеш своїми сумними очима?»…

І злива вривається в двері, хапає його за плечі,

І тягне його у прірву, до мороку і порожнечі.

І хоче він їй закричати: «Біжи і не озирайся!»…

…За мить лише тихо каже: «Послухай… Не йди. Лишайся».

...

Максим Сальва

Скована волею

Навіть заслухані бувають непочутими...

Вона його слухала днями й поночі,

Розмови затяжливо бігли вперед.

Усім нам потрібно, щоб слухали очі,

Коли відтісняють від тиші мольберт...

Вона не зітхала. Без болю і крику

Сипала вдавану пісню мовчань.

Він не навчився і ранив утіху...

Між ними стояло безмежжя вагань.

Аби зупинився й почув її серце,

В якому вмирала суха простота.

Душа її, світле, глибинне озерце,

Йому не під силу,..немов каяття...

І ось вона в ролі німої слухачки,

Знімає із себе жилаву росу.

Він знову говорить із духом морячки,

Що ніжно вплітає у вітер імлу...

01.06.2023

...

Сара Ґоллард
16+

Примара

(Сам текст майже не містить розділових знаків – задум автора.)

“Війна” так багато крові в цьому слові

“Війна” так багато криків в цьому слові

“Війна” так багато вогню в цьому слові

В ньому все об'єдналося хиже вороже

Впавши у вигляді ракет на будинки

Й на тих людей

Чиї тіла тепер згнили в землі

В тому слові об'єдналося звучання мерзенних подихів лихих

Що катували вбивали насилували людей

Називаючи себе людьми

Нас - чудовиськами лихими

Тими кого потрібно вбити

Й знищити у тому пекельному вогні

А тоді в що об'єдналися та кров людська?

Вони перетворилися на ту міць силу й дух

Щоб знищити тих чортячих істот

Душі на жаль мертвих людей - у маленьку примару на небі

Що виглядає немов та дитина серед тих білих хмар

І подарував їй Бог можливість бачити

Як звільняють її колишній дім

Як нарешті тікає той ворог

Як нарешті сонце сходить

Й та примара в музиці війни жила

Отримуючи від тих теплих слів нові білі крила

Завдяки тим крилам примара могла летіти по світові

Бачити як йдуть вперед люди

Стоячи проти важких танків та ворожої орди

Стоячи проти тих пекельних ракет

І могла примара нарешті радіти

Отримуючи від Бога дар бачити ту славу народу

Бачити справжню незламність людську

Бачити як підіймається в небо серце те гаряче

Як воно перетворюється на ту мелодію перемоги

Однак в тій мелодії були ноти тих жахливих крил

Головного ворога Бога - мухи

Що і тут літала

Сіючи те гниття страшне у товсті людські руки

Бачила примара як і свої воші крали

Як деякі люди одягали маску “героїв”

Називаючи себе ними

Однак ламалися їхні ліжка від ваги того вкраденого

Що тепер гниє в людській крові власного народу

Довелося примарі в німому крику бачити

Як товсті люди крадуть ще більше

Говорячи про справжній героїзм та славу

І як немає тим вошам діла

До мертвих людей

Вони стали частиною примари

Що відчуває справжній біль

Набагато сильніший

Ніж на початку війни

Бо вона тепер повністю бачить хто є ким

Та яким ідолам вони підкоряються

А від цього ріки крові навкруги ллються

Вони у вигляді глибоких дощів потрапляють на потяги

Які везуть людей якомога далі

Аби не бути в цьому пеклі

Чула примара гниття тієї мелодії

То діти мухи вже почали ламати красу пісні

Перетворюючи її на справжній сором

З якого теж ллється червона кров

Ця червона рідина проклинає людей

Вона ту всю славу жере собі

Перетворюючи її на те прокляття

Що примару вбиває

Воно все вбиває

Бо в цій крові люди бояться бути

Бо в цій крові діти бояться бути

Вони ту примару покинуть

Вони ту пам’ять покинуть

Залишаючи руїни міст могили солдат та дух

Їм слово “Україна” і копійки коштувати не буде

Їх та кров страшна прожене

Коли закінчиться війна

В тій рідині буде примара лежати

Вона згниє в ній

Перетворюючись на страшні жарти

І вся цінність тих людських жертв стане повністю нікчемною

Та рука Бога стане лише звичайним червоним столом

За яким буде сидіти примара муха та Мефістофель

Вони будуть дивитися як ліжка тріскаються

Від важкого золота

Та як всі цінності пам’яті стануть нікчемними

На могилу колишніх солдатів

Завдяки тому вину гіркому

Після перемоги величної

Навіть і віночку ніхто не покладе

За то про славу кричати будуть

Про ті душі на небі

Які згнили

Вони всі на жаль вже встигли згнити.

...

Пан Осадчий
12+

Щось до тебе відчуваю

Присвячено людині, до якої я відчуваю щось нове❤️

Прошу, вдихай мене

І насолоджуйся мною.

Коли вдихнеш,

То станеш тою,

Хто зробить мене щасливим,

І не буде щастю моєму відбою.

Ти зробиш мене радісним,

І з тобою я вже не боятимусь бою.

Якби тебе можна було б вдихнути,

Не май і сумнівів: вдихнув би я.

Моя ти муза, ти — моє натхнення,

Моя ти радість, ти — моє життя.

Якби побачив уві сні твої я очі,

То, певно, не проснувся б я.

І хто що там про нас говорять,

Нехай помовчать, бо вони — сміття.

Не знаю, чи щось до тебе відчуваю,

Але мені так добре щось в тобі шукати,

Та добре так, коли серед натовпу помічаю,

І так подобається щось до тебе промовляти.

...

Солом'ян Колос-Рейн

Мрія

тримай мене поруч,тримай мене скрізь

молю тебе,не відпускай...

поглянь ти на мене,прошу,подивись

згадай яким був небокрай

згадай наші миті,відчуй те тепло

згадай як нас гріли обійми

візьми мої руки,піднявши мій тиск

втопи мої внутрішні війни

лікую моє серце,лишай свої шви

і шрами залиш,що на пам'ять

будь завжди поруч,приходь в мої сни

і там мене запах твій манить

всього життя мрія,ти ніби зоря

що світить на мене прям з неба

тримай мою душу,вона вже твоя

проте,я кохаю даремно...

...

Чигвінцев Андрій

Форель

Біжить через вулицю міста

Діва

Передбачивши погану погоду,

Із парасолькою,

І наче сонетною формою

Ямбом хлюпає крок.

І світ обертається в зливу,

Заливаючи ринви, фасади площ,

Викрадаючи шпалери з кімнат модерну —

Орнаментом ліній розсікає дощ.

І вулиця наче ріка біжить,

І муза рікою немов форель,

Падає з неба зразком світлосірих

Осколків свічада розбитий день.

Поет навздогін. Він кричить: «Повернись!

Ти не з тих хто страшиться якоїсь бурі!

А вона біжить по калюжам в готель

До кімнати, лякаючись безпритульних.

Полохлива серцем. Вбігає у дім

Розкриває вікна, регоче, просить

Піднятись за нею до теплих стін

До серця в сорочці її нарозхрист.

Тоді стихає. Легкий сонет

Гойдає фіранку, як річка хвилі.

Тікає щаслива з тенет форель

А з нею і я, щасливий.

14.02.2022

...

Володимир Каразуб
16+

Осяяння

Осяяло мене,неначе вп'ялося у мене бджоли жало:

кохання - осьо чого мені напевно все ж не вистачало

для щастя й задоволення потреб духовних.

І не могла не мати я думок гріховних

про палкі губи на моїх палких губах, про очі, сяяли які при погляді лиш у мої

про ніжність доторків і після страсне "ах..."

Та раптом ніби душ холодний прийняла я

і зрозуміла , що то не зовсім те,чого жадала я.

Почати треба в першу чергу з себе , так?

Ось наберуся я упевненості у собі,

ось перестану я тонути у журбі

чрез те, що могло буть інакше.

Й осяяло мене,що з цьої самої хвилини

робитиму я все, аби СЕБЕ любити тільки краще!

30.01. 23

...

Дара Зульська

Суперсила

Такий пронизливий свист рейок

Неначе високі мінори скрипок

І на вокзалі є світ елегій

І у тунелях є зорі видко

Тебе я поруч вкладаю спати

Хоча ніколи не тиснув руку

Тобі я буду тепло давати,

Тобі я стану навіки другом

Жона хороша то не про мене

Зі мною важко стулити очі

Але я поле твоє зелене

І я тобою все жити хочу

І добровільно тримаю поруч

Тримаюсь поряд і вже щаслива

І я не здобич твоя, а поміч

І ти моя суперсила

...

Віва ЛаВіта
12+

Хоче - буде

Якщо з тобою бути хоче,то обов'язково буде.

Людина та,яку безмежно ти кохаєш.

В скрутну хвилину завжди поряд буде,

цю істину, на жаль, ти осягнути не бажаєш.

Ти зрозумій -вона зробила би, здавалось, неможливе

для того, щоб навік з тобою бути.

І усе б інше враз би стало неважливе,

та бачиш сам - все ж вибрала забути.

Забути перший поцілунок, який таким був особливим...

для тебе тільки, як вже виявилось потім.

А так хотілось залишатися таким ж щасливим.

Але обов'язково станеться це потім.

...

Дара Зульська

Щаслива я

Щаслива я,бо можу відчувати

пориви вітру, дотик рідних рук.

І віру мою в себе не здолати,

не проміняю нінащо свій серця стук.

Щаслива я,бо бачити я можу

сонця промічник та танок сніжинок.

Та й з друзями зробити зможу

у затишній кімнаті фотознімок.

Щасливим будь і ти,мій друже.

Повір мені, ти маєш сенс свого буття.

Хоч інколи буває і "недуже",

та є із того вороття.

...

Дара Зульська

ПРАВИЛЬНЕ ХАРЧУВАННЯ

У світі є такий великий секрет,

Який наше здоров'я зміцнить за мить:

Це правильне харчування, без котлет,

Цей дарунок природи нас захистить.

Хай овочі й фрукти з вітамінами

Будуть частими гостями на столі.

Якщо вони не радують цінами,

То ми зберемо їх на своїй землі.

Треба забути про шкідливі звички,

Про весь безлад та швидке харчування.

Будем їсти порції невеличкі,

Здоров'ям заповнимо існування.

Відкриємо енергії джерело,

Цим збережемо молодість і мрії.

Правильне харчування – це ремесло,

Це шлях до довголіття та надії.

Нехай кожен в цьому має потребу,

Ці кроки вперед стануть важливими.

Правильне харчування - віра в себе,

Щоб бути сильними і щасливими.

02.06.2023.

...

Мирослав Манюк

Дріб'язок

1.

так болісно мовчить душа,

в якої крила їсть іржа,

коли спаливши чорні руни,

розливши свячений єлей,

пір'їну та ядро чавунне

цікавий кида Галілей...

2.

Мій князю! Київ - місто дике.

Поетів і машин у нім без ліку.

Ревуть машини, димом небо облягло.

Там жебраки й повії просторікі

дають і просять, коротко і зло.

Там жить ніззя.

Поети просяться в село.

3.

тебе чекаю я на самоті

я на тебе чекаю в самоті

я думаю про тебе в самоті

про тебе мрію я на самоті

як людожер,

що їде в мегаполіс

4.

сховався бог за тисячі імен

і люди кличуть кличуть кличуть

між моря крові та солоних річищ

де сяє натрійхлоровий кристал

...

undyber

Якщо спитаєш ти мене про плани

Якщо спитаєш ти мене про плани,

І я наважуся сказати про світанок,

Що в місці моїй сили я зустріну,

І назавжди я сумніви покину.

Що десь на вулиці курортного містечка,

В кафе, де кава, чай, бокал вина,смачні тістечка,

Полиці і книжки, і люди файні і щасливі,

І скрізь лунає українська пісня.

Вірші читають під гітари перебори,

І зустрічаються письменники, актори.

І сценарісти вибирають режисерів,

І дух свободи понад горами несеться.

І це моє творіння, наче Диво,

Люблю дивитись на людей красивих.

Чарівне поєднання гір і моря,

І вибираю бачити, як Души творять.

21.03.23

...

Гретанія

добре чи погано

надриває тишу у спробі змовчати

дотики пальців шпигають голкою

це все через набуте

через втому і мігрені

спотворену картину справедливості

це про совість

і про тебе

спроби змінити світ перетворюють героїв на антагоністів

і вони більше не намагаються

вони пройшли життя, вивчили його

добра немає

є відверте зло і маніакальна стадія

є щирість. вона навчить

...

Катя

Поезія

Кривава весна

Ця весна найлютіша від усіх весен,

Ця весна холодніша від усіх зим.

Ні світлом осяйним, ні радістю скресла,

А вибухла полум’ям злим…

Білий підсніжник терпко кров’ю стікає.

Чутно в повітрі прегіркий аромат.

Тяжко повисло моє небо безкрає –

Пронизує стрільбища град…

Я так хотіла вранці слухати щебіт -

Чую натомість всюди вибухи злі.

В серці моєму не весняний дме легіт -

Плачі там великі й малі…

Весно, співаєш ти нестерпні сирени.

В лоно ховаєш своїх бомбосховищ.

Знаємо ж добре все: і хто ми, і де ми

Серед кривавих видовищ…

Чобіт чужий ходить моєю землею,

Люто сягає на свободу мою.

Та вона в душах, ми народжені нею,

Гартуєм її у бою!..

Україна-Свобода

Ти вдруге родилася – у бомбосховищі

Під звуки сирен і криваві видовища.

Під вистріли, вибухи, страшні завивання

Родилася в лютому ранесенько-зрання.

Підняла свої оченята стурбовані

І спила з грудей нені молоко зболене.

І вперше відчула присмак гару й пожежі,

Із броні носила свої перші одежі.

Тебе боронили піснями й молитвами,

Тебе вберігали кривавими битвами.

Ти в серце вбирала голос свого народу

Із півдня і півночі, із заходу й сходу.

Із кожним ударом – сильніша, згуртована,

Із болем і кров’ю ростеш загартована.

Нескорена ворогом, незламного роду!

Твоє друге ім’я, Україно, - СВОБОДА!

Як вони там?..

Як вони там, ті, що зараз в окопах,

Під небом темно насиненим?

Ті, кому дім - то є поле широке,

Чиїм виживають іменем?

Матері, а чи коханої,

Першої зірки, останньої,

Батьковим словом чи синовим,

Несуть вони Україну нам?

Як вони там, на краєчку безодні,

На атоми й миті ділені.

Серце палає, а руки холодні,

В чиєму воскреснуть імені?

Спраглі свободою, волею,

Разом з народною долею.

Міряють світ оцей силою,

Пишуть на чорному білою.

Пишуть червоним історію.

А я все плачу й повторюю:

Як вони там?..

Молитва

Боже, єднай нас, єднай,

Щоб боронити свій край.

Дай нам відваги й снаги

Гнати лихих ворогів.

Всіх нас згуртуй в один стрій,

Небо над нами укрий.

Море увись підійми,

Хвилями вкрий, мов крильми.

Волю збери нам в кулак,

Дух підійми, наче стяг.

Дай нам пройти крізь вогонь

І від страху нас боронь.

Витри нам сльози і кров.

Вирвать свободу з оков

Дай українським синам,

Воїнам-захисникам.

Боже, зміцни нас в борні -

Долю куємо в огні.

В темряві світлом осяй,

Боже, єднай нас, єднай!

Слова-зерна

Слова - це зерна, сіють їх вуста,

Це доля наша зроду непроста.

У світ виходять, прагнучи зрости,

Слова - це зерна, сіячем є ти.

Як в поле вийдеш, пильним будь, агов!

Із слів росте і зрада, і любов.

З них виростає доброта і гнів.

Людей мільярди, та ще більше слів.

Пильнуй, що сієш, бо як проросте,

Щоб не казав собі: «Садив пусте».

Не голосив, не мліла голова,

Що пізно засівав свої слова.

Сади з добром, сади упору, в час.

Слова - це зерна, що ростуть із нас.

Пелюсткова соната

У пелюстці купається день,

Кожна гілка на квіти багата.

Серед сотні весняних пісень

До душі пелюсткова соната.

Яблунева – мрійливо цвіте,

А вишнева квітує весільно.

Вітерець пестить віття густе,

Небо дихає легко і вільно.

На деревах соната росте,

Чуйне сонце на радісних струнах

Виграває весняно-святе,

День кружляє, мов дівчина юна.

Пелюстки світлим звуком летять,

Усипаючи ніжністю доли.

Як же хочеться світ обійнять,

Він красивий такий, як ніколи!

Ранковий обряд

Промінь сонця торкнувся землі -

Раптом сонна землиця ожила,

І від цього з’явилася сила,

Ранок світлий родився в мені.

Мерехтінням заграли поля,

Усміхнулося небо рум’яно.

Світ міняв кольори бездоганно,

Жайвір фарби крилом підправляв.

З неба линув магічний заряд,

Геть зникали задумливі тіні.

У новому сіянні-світінні

Хтось проводив ранковий обряд.

Мені більше нічого не треба

Мені більше нічого не треба,

Аби ти був завжди біля мене,

Аби клаптик блакитного неба,

Аби поле без краю зелене.

Мені більше нічого не треба,

Тільки б наша весна не зів’яла.

Я тобі віддавала усе би,

А від тебе - тебе б забирала.

Я не можу вже жити без тебе.

Знаю, сумно обом у розлуці.

Тож питаю у долі, у неба –

Скільки ще нам палати у муці?..

Соловей і весна

У солов’я закохана весна -

Він їй співав натхненно і пророче.

Відвертих трелей розійшлась луна.

Він їй співав, а слухав світ охоче.

То заливав, мов лилася ріка,

То скрекотів, мов говорив журбою,

А то молив на землю звисока,

А то все небо сповнював собою.

Чуттєвий птах сховався на гіллі,

Розлив свій голос, як солодке зілля.

Ним напувались і зірки малі,

І трави пили аж до божевілля.

Травнева ніч, наповнена сповна,

Розтанула у співах птахобога.

У солов’я закохана весна,

Так само я залюблена у нього…

...

Ірина Тома

Дерева можуть говорити

Дерева можуть говорити,

Не кожен здатен їх почути.

З рипіння слово відтворити,

І щось пронизливе відчути.

Дерева можуть відчувати

Всю біль. Споріднені з землею,

З невиплаканих сліз вдавати,

Що є надія. По алеям,

У парку вже померле листя,

Що вітер хоче відродити.

Завмерли до весни у місті

Птахи. Й не бешкетують діти.

На що чекати б зрозуміти,

Чи вигадати трохи Чуда?

Дерева можуть говорити,

І ми повинні їх почути.

04.02.23

Тетяна Гречишнікова

...

Гретанія

Обійми

Які обійми на дотик?

М‘які, як светр з кашемиру?

Чи милий пухнастий котик,

Що робить безлад в квартирі?

Який смак у обіймів?

Немов коктейль з полуниці?

Чи присмак улюблених фільмів,

Що поруч вдалось подивитись?

Чим пахнуть обійми рідні?

Чи ароматом ванілі?

Чи соком стиглої вишні,

З батьківських рук загрубілих?

Обійми дарують радість,

І захист, коли під ногами

Ти землю не відчуваєш,

Й далеко від дому роками.

Дароване Господом Чудо—

Життя і можливість обіймів.

Не нехтуйте Даром цим, Люди.

Носіть, мов намисто з бурштину.

08.02.23

Тетяна Гречишнікова

...

Гретанія

А може власне…

***

А може власне зупинитись в миті

Подихати життям, відчути шум

Та як навчитися, як душі - вбиті

І вже ніколи нам не вигнати цей сум

А може власне відпустити все

Плевсти по течії важкої долі

Душа моя і так вже не живе

Вона у болі, навіки в неволі

Автор: Стрельченко Надія (Усмішка)

...

Усмішка

Мені сьогодні наснились очі

***

Надихатись тобою хочу

Послухати твій голос в тишині

Дивитися у світлі , чисті очі

І ти щоб міг вдивлятися в мої

Напитися я хочу твого тіла

Кохати всього, дихати тобою

Я б все з тобою знову захотіла

От лиш би ти побув іще зі мною

Мені сьогодні наснились очі

І знаєш, вони твої

Я дивилася в них так охоче

А ти уважно вдивлявся в мої

Обійми мене, чуєш ?! Сильно

Обійми мене так що є сили

Бо з тобою мені так вільно

Бо лиш з тобою хотіла жити

Автор: Стрельченко Надія (Усмішка)

...

Усмішка

На дзвінку у сина

****

Сьогодні я стояла на дзвінку у сина

Лунав наш Гімн, сльоза з очей текла

Десь у душі болить і відчуття що винна

Що винна в тому, що сьогодні йде війна

Я не знаю як вам описати відчуття

Но він звучить сьогодні наче інший

І це все тіж однакові слова

От тільки сенс і глибина у ньому інші

Дивилась на дітей, це квіти, щастя

Дивилася у небо, там же Янголи

І біг маленьки Костя, збоку Настя

Лунав веселий сміх, щасливі дітлахи

І знову погляд в небо, так болить

І дякую сказати, зовсім мало

Дзвінок останній в школі задзвонить

А все тому, що хтось віддав життя

за свято…

Автор: Стрельченко Надія (Усмішка)

...

Усмішка

coming out

ось власне і двері під'їзду.

ти згадуєш шифр домофону.

вдихаєш побільше повітря,

лаштуючись на оборону.

тривожність знімає перуку

і стелить всі сходинки льодом.

ти просто тримай мою руку.

про решту подбаємо згодом.

Дані про авторку

Термасіна Ксеня Андріївна

25.04.1995

м. Київ. 0990948678

СММниця в ГО

...

Ксеня Термасіна

Т

Я бачу твої риси у випадкових перехожих.

В кожній книжці - твої слова зі сторІнок.

Чую голос твій в звуках, навіть зовсім несхожих.

І колір очей твоїх у всьому, що має блакитний відтінок.

У кожної пісні є рядочок про тебе,

І запах волосся твого у кожних парфумах.

Твій образ у всіх моїх снах і потребах,

У всіх моїх віршах, мріях і думах.

Дані про авторку

Термасіна Ксеня Андріївна

25.04.1995

м. Київ. 0990948678

СММниця в ГО

...

Ксеня Термасіна

Бумбокс

Київ. Травень. Погода-лайно.

Хочеться тепла і засосів на грудях.

Загрібаю в рюкзак своє скромне майно

Вирушаю Бродити й шукати цікаве у людях.

Гарний хлопець в маршрутці напроти,

От невдача! Говорить російською

За вікном собака чинить спротив

Повідку, прогулюючись Мінською.

На літніх терасах милуються пари,

Ховаючись від холоду у пледи.

Над оболонським збираються хмари,

Лякають дощем мої білесеньки кеди.

В навушниках перші альбоми Бумбокс,

"Ким були ми, ким будем надалі"

Хоч бути самотньою в травні - це парадокс,

Але все буде добре, гуляємо діла.

Дані про авторку

Термасіна Ксеня Андріївна

25.04.1995

м. Київ. 0990948678

СММниця в ГО

...

Ксеня Термасіна

НАТХНЕННЯ

За абзацем буде слово,

А за словом - одкровення

І моє усе натхнення

Тішити мене готове.

Почуття мені не нове,

З ним подружився я давно

І так люблю, коли воно

Наповнює мене знову.

Рими танцюють від руки

І на лист лягають рядки -

Плід моїх усіх натхненій.

І думка не покидає,

Розмірковую як геній,

А натхнення наростає...

Написано: 13.11.2015.

Відредаговано: 31.05.2023.

...

Мирослав Манюк

Думки в голос

Чи досі ти читаєш ті вірші,

Які я ночами писала тобі,

В яких я розкривала свою душу,

А ти завжди всміхався й обіймав?

Я писала про свою любов,

Як хочу я з тобою буть,

Малюю строки знов і знов,

Аби ти їх запам'ятав.

Ми зараз навіть не вітаємось,

Проходячи повз одне одного,

Та кожну ніч питаюсь в себе,

Чи досі ти мене кохаєш,

Та чи досі ти читаєш ті вірші,

Які я ночами писала тобі?

...

Владка

Літня ніч

Люблю прохолоду літніх ночей,

вітер дарує обійми.

Хотіла б з тобою сидіть в вечір цей,

та знову я просто наївна.

Люблю прохолоду літніх ночей,

купа думок знов танцюють.

То котра цигарка і сльози з очей,

а я геть сама котрий вечір.

Люблю прохолоду літніх ночей,

світло зірок ще не згасне.

Ретельно подумавши, встану й піду,

шукати у снах своє щастя.

...

Владка

ПОМАРАНЧЕВИЙ ВІРШ

По перемозі у саду на ранчо

Роститимем з тобою помаранчі.

Жовтогаряче від липкого соку

Плоди зігріє сонце яснооке.

І біля моря на високих скелях

Жовтогарячу зведемо оселю.

І вечорами, після акту злуки :)

Дивитимусь, як ніжні, милі руки

Знімають помаранчеве лушпиння,

І те летить в прибою шумовиння.

І мов солодкий, липкий, грішний трунок

Жовтогарячий буде поцілунок.

...

Максим Сальва
Увага!
Сайт працює у режимі альфа-тесту. Про помилки пишіть Аркушу або на support@arkush.net!
Новини
Розпочався конкурс 🇺🇦⚡️ Квантова Україна ⚡️🇺🇦
23.11.2023

Слава Україні, аркушики! 🇺🇦

Ви довго чекали, але час настав! Починаємо збирати твори на конкурс 🇺🇦⚡️ Квантова Україна ⚡️🇺🇦

Озброюємось квантовою механікою, перечитуємо класику наукової фантастики про паралельні реальності та надихаємось втіленими у кінематографі та відеоіграх мультивсевсвітами! ⚡️

... Детальніше
Блоги
Я купую Disney!Янко Далт
01.12.2023
Одного дня я таки куплю Disney! Це стане моїм Magnum opus. P.S. Якщо сходити з глузду, то з розмахо ... Детальніше
Оновлення, щодо конкурсу «Безмежний космос».Олександр Гаврик
24.11.2023
Через численні наполегливі прохання на конкурсі додається авторський приз за перше місце за результа ... Детальніше
Зроби Мавці подарунок - наблизь перемогу Мавка (Ганна Заворотна)
30.11.2023
У неділю у мене День Народження. До цієї дати у мене на фб-сторінці із 2015 р. проходить акція "Зроб ... Детальніше
Я купую Аркуш!Бодісон
30.11.2023
Так, сьогодні не 1 квітня, але й ви правильно мене зрозумійте. Коли я бачу круті ідеї та проекти, то ... Детальніше
Нове оповідання "Tenebris invoco me"Віталій Дуленко
01.12.2023
Всім привіт! Сьогодні вашій увазі пропонується оповідання "Tenebris invoco me". Писав я його для кон ... Детальніше
Дякую Dodo Vess за озвучення Tetiana Bila
01.12.2023
Дякую каналу Dodo Vess за озвучення моєї книги. Ось моя книга: https://youtu.be/itaIBXuZjS8 Дякую ве ... Детальніше
На Аркуші вже:
8446читачів
83520коментарів
Щиро вдячні всім, хто підтримав нас переказами на рахунок!
А також всім, хто приєднався до нас на Патреоні!
Наші патрони
Всі кошти підуть на розробку та розвиток Аркуша! А підтримати нас можна тут: