🐶 Розпочато авторський конкурс "Псисті теревені" 🐶

Електронні книги / Поезія (6978)

Державний прапор

Наш прапор державний є символ свободи,

Яку в Україні боронить народ.

Немає потужніше в світі нагоди,

Щоб велич відчути, зробить поворот.

Блакитна, як небо, його половина,

Та жовта, як поле пшениці бринить.

Це ДНК, до життя пуповина,

Це щастя, добробут, майбутнього мить.

Під прапором наше минуле кипіло,

За незалежність, безпеку та мир.

Чорна навала оскаженіла

Знищує все, щоб створить тут пустир.

З прапором наші бійці захищають,

На демонстрації мирні ідуть.

Люди з плечей його не знімають,

А ЗСУ з ним орду вже женуть.

Це джерело могутньої сили,

Наше натхнення, надія, любов.

Поки ми їх лише зупинили,

Капітулюють без всяких умов.

Звільнять наш Крим та Донбас буде вільним,

Стяг український піднімемо там.

Тож розберемось із божевільним,

Та приберем окупантів, як хлам.

Прапор захоплює люд весь по світу,

Та Україна у всіх на устах.

Варта найкращих слів заповіту

Наша країна обрала свій шлях.

...

Галина Студінська
12+

ЦИГАРКИ

Я продам тебе за пачку цигарок,

Хоч і маю алергію на нікотин

А потом затанцюю свій танок

Змирившись з мовчанням стін

Всім кажу, що обожнюю жінок

Та насправді в мене він один

Захований у тисячах думок

Й пройшовши міліард годин

Я все ж прийду на тей струмок

На мені – уже багато є провин

Що робити? Хотілось тих зірок

Чаша повна, остання із краплин

Навіть тут закляття серед строк

Справді я не честний громадянин

Хіба не всі роблять помилок?

У серці лише більшає порожнин

Кінець цигарки вже тепер пилок

Вириная із очей твоїх глибин

Я повільно йду повз старих могилок

Наскільки швидкий часу плин

Я продав тебе за пачку цигарок

...

Третій Варіант

Закрийте небо

«Закрийте небо,» - ми прохаєм

Та закликаємо весь світ.

Вже другий рік на те чекаєм,

І чуєм вкотре новий звіт.

Не маєм в небі переваги,

Вбиває ворог нас з небес.

Так... для щоденної розваги,

Звичайний для РФ процес.

Не захопили нас зненацька,

В три дні не вклалися вони.

Тож провалилася хижацька

Мета миттєвої війни.

«Закрийте небо над містами,

Розстрілюють які щодня,» -

Дитячими мовля вустами:

«Потрібна мирним ця броня!

Із літаків кидають бомби,

Ракети запускають в нас,

Зручна мішень орди немовби,

Втрачаєм вижити ми шанс».

Не поспішають зачинити,

Щось заважає це зробить.

Ми разом можем зупинити

Цинічних вбивств ганебну мить.

Вже рік ідуть переговори

Про літаки для ЗСУ.

Не для поповнення комори,

Для захисту хто є в тилу.

Для контрнаступу потрібні

Ці літаки, щоб бить орду.

А наші хлопці більш ніж гідні

Набити ворогу морду́.

Великий друг наш - Нідерланди

Аж сорок два дає крила,

Покласти край терору банди,

Та світового центру зла.

Ще дев'ятнадцять в допомогу

Маленька Данія нам дасть,

Тож будем матиме ми змогу

У небі зупинить напасть.

Найкращі молоді пілоти

Вже розпочали навчання.

Багато матимуть роботи

І з вечора аж до рання.

...

Галина Студінська

Я. За. Творчість.

Хоч і мовчання в мені як ніколи,

але за серпень багато є віршів,

Немає часу, думки — біднота,

Прудкий листозгар у саду квітів.

Лягає на спину тінь неминуча

Спогадів, справ й незавершених мрій,

Кидає їх в'язку у лаву кипучу,

Торкається болем у свідомості дій.

Поки не чахну, виймаю їх з магми,

обпікаючи очі, що шкіра кусає.

Кожного ранку я посміхаюсь,

я сонце від жару в душі заховаю.

...

Citrus _S_M

Скальд

Там де зараз лежить асфальт

По дорозі старій, і не з криці,

Проїжджав славнозвісний Скальд

На своїй золотій колісниці.

Дарував він людям таланти.

Виявляв митців і музик,

Хто майстерно вправлявся би в танці,

Поки хист до навчання не зник.

А Земля і прихильна, й родюча

За дітей, що зродились на ній

Дивувала. І пишний, бундючний

Годувала кортеж дорогий.

Та дорогу покрили асфальтом,

І талант закопали у нім

І художники і музиканти

Стали слугами в ладі новім.

А Землі так хотілося жити!

І родити талан для дітей

Але ж ходять по ній ворожбити

І виманюють волю в людей.

...

Мілена Грім

В ОБІЙМИ МОЇ, ГОСПОДИ

Не вірю у вічного Бога,

Як віриш ти в Нього, кохана -

Всемилостивого, всеблагого -

Небесна моя ніжна манна.

Але коли б раптом повірив -

Просив би тебе не займати,

Просив би Його на колінах

Краси і життя не ламати.

Аби з голови жоден волос

Не впав, щоб лишилась такою,

Як є - я б здійняв в небо голос,

Щоб лишив тебе Він в спокої.

Якщо ж Він одне тільки знає -

Що мусить тебе направляти -

Хай в руки мої направляє,

Щоб міг я тебе обіймати.

В обійми мої, Господи.

В обійми мої...

Не вірю я в янголів з неба

На варті Небесної брами.

Та ось подивлюся на тебе -

Й гублюся - чи справді я правий?

Але якби в них я повірив,

Просив би уклінно зібратись,

Лишень щоб тебе боронити,

Й дорогу твою торувати.

Нехай у руці кожен янгол

Тримав би запалену свічку,

Щоб завжди була світла й ясна

Шляхів твоїх звивиста стрічка.

Щоб ними завжди ти ходила

В любові без горя і муки,

Щоб янгольський сонм тебе, мила,

Приводив до мене у руки.

В обійми мої, Господи.

В обійми мої...

Я вірю в Любов, моя мила,

І знаю - ти теж віриш в неї.

Я вірю - бо ти мої крила,

Ти долі осердя моєї.

Ти створена тільки для мене,

Мов тебе створив я власноруч,

Тож вірю і в шлях безкінечний,

Яким мандруватимем поруч.

Облиште жорстокі ці ігри,

Могутні стратеги небесні.

Святі, бодхісатви, месії -

Уявні, померлі, воскреслі.

Тримайте свічки перед нею,

Забудьте про справи величні.

Ходою легкою до мене

Аби поверталася вічно.

В обійми мої, Господи.

В обійми мої...

...

Максим Сальва

Власність моя

Я волею дихаю.

Пророщую сад.

Даю зривати з нього букет.

Даю всі ножі, що в шафі лежать.

І цим інструментом зрізають стеблА.

Я їм це даю.

Нехай раз у раз виривають, зрізають, складають,

А потім дарують мені.

Простягають у гарній фользі.

Я їм усміхнуся, зітхну...

А рук не простягну,

Дарунок із рук не візьму.

Я сходжу на міст: подивлюся в низ,

Там викину думи важкі про букет,

А квітів моїх не візьму.

Мої ті сади, мої ті ножі,

Фольга лиш то їх, і жести - то їх.

А все - то моє.

Ти чуєш - Моє!

"То твій наречений? Вже вкотре прийде!"

"О ні! То є різні: старі, молоді, жінки й парУбки..."-

Скажу та й піду у сад той лягти.

І ляжу.

Розкрию долоні до неба,

і груди до неба,

І вся я до неба,

А бачу- квітки.

Я в них потону:

Очей не заплющу.

Я в них потону,

Бо то мій букет.

Букет той Небес

...

Міріам Міест

Літо буде нашим

Літо буде нашим,

Не плач і не тужи.

Сонечко вернеться,

Назавжди сюди.

Коли пролунає,

Переможний гімн.

Миттю східний вітер,

Розвіє чорний дим.

Що так різав очі,

Прямо аж до сліз.

Та вже не злякає,

Цей проклятий біс.

За все, що накоїв,

Хай він пропаде!

Перемога скоро,

В кожен дім прийде.

Літо буде нашим,

Все стане на місця.

Зміниться на краще,

Філософія життя.

Тому що в природі,

Все не просто так.

Сонечко на небі,

И це добрий знак.

Липень 2023

...

Artem Belevtsov

стежинний пил

як закрутить сонцевітер

на стежині пил.

що крізь степ,

сади,

між квіти,

між камінних брил

аж за обрій,

обрій димний

фентезійних хмар,

заведе у світ незримий

дивовижних чар.

розплететься на три коси

в згубний

темний край,

в небеса,

в неспокій,

в грози,

в усе гірше най,

в хаотичне

і руїнне,

в попіл,

згарь і пил...

і стихії безупинні

б'ються в небосхил... -

там сплітається стежина

у єдиний шлях

крізь століття швидкоплинні,

біди,

біль,

у крах

сподівань і мрій,

надії

на красу цвітінь,

де спадає безнадії

вибухами тінь.... -

наче хмари в дивне літо

хвилями хвилин

там здіймає сонцевітер

на стежині пил............

****згарь - тут: випалена місцевість

...

Ем Скитаній

Він

Він десь є

В думках чи уяві,

А можливо десь поруч.

Я його відчуваю.

Торкається або тихо говорить.

Сміється або бігає у темних ночах

Він друг чи ворог?

Він щось чуже?

Чи те що було в цьому будинку до мене?

Здається воно прийшло зі мною.

Здається він не щось окреме

Він хвороба.

Він щось живе

Він щось що мене вб'є.

Здається що агресії немає,

Але його погляд говорить все.

Я бачу як він зуби скалить!

Та є одна проблема...

Відсутність рота і його самого.

Ніхто не бачить хто за мною ходить

Ніхто не бачить його мерзенну подобу.

Лиш одне турбує й досі, звідки воно таке взялося?

З дитинства пам'ятаю що дружив зі мною хлопчик...

Та чомусь обличчя не згадаю

Я маю дивні підозри

Можливо він переді мною?

...

Maynuta

Приворот

Сонце, нехай монета,

А місяць, як срібна таця,

Пиши на столі поете

З химерною інкрустацією.

Про повню в нічнім антрациті,

Чи присмерк старого міста, -

Що барви його не спиті,

А світанки його розхристані.

Що слово, як зілля зварене,

Зі змовами та приворотами;

Усе, що тобі намариться,

Відбудеться безповоротно.

10.09.2021

...

Володимир Каразуб

Роздуми про нас та наших батьків

***

Вітаймо, поки є кого вітати,

Заїдьмо до містечка чи села!

Буденні справи важко полишати,

Щоб прилетіти до старої хати,

Де наша казка з нами прожила?..

І так минають швидко дні за днями,

У нас ще більше невідкладних справ...

Стежки в дитинство плачуть споришами,

Чомусь давно нема дзвінка від мами

І тато про річницю не згадав...

Зненацька тиша охопила душу:

Спинилась божевільна круговерть...

"Я Вам, татусю, щось сказати мушу,

Я Ваших рішень, мамо, не порушу!...

...Та вже до Вас підкралась хитра смерть"...

Чого ви варті, о нестерпні справи?

Від вас забігти б в теплий тихий рай!..

А там вже докоряють буйні трави,

Немає до дитинства переправи,

Стоїть порожній милий серцю край...

До діда хочуть внучки та онуки,

Бо дід від них нікуди не спішить.

Розкаже щось, або візьмена руки...

Немає більшої у світі муки,

Як дітям про цю втрату говорить...

(18 червня 2023, Гданськ)

...

Кароліна-Україна

Чампаватська тигриця

На річці Чампа ясна ніч.

Ця вирішальна мить настала,

Тигриця ледве диха в ніс,

калюжа бура розросталась.

Джим Корбетт, сором'язлива тінь,

ще день тому шукав убивцю...

та нині чахне біля ніг,

і аплодують всі сміливцю.

Тигриця рвала людську плоть

і пила соки з рік Непалу,

та знахабнівши, вбивши вдень,

немов чекавши на похвалу,

загризла милу Премку Деві,

й втекла, лишивши слід, безпечна.

та куля й смерть жорстокій ері.

Історія здається трохи недоречна,

але я мрію кожний день,

щоб в нас з'явився власний Корбетт

набравши кулі в десять жмень,

й нашпигував русню по горло.

...

Citrus _S_M

Москалям

Що скажу вам я діти сучі. Ви в карбували на віки , свої гріхи.

В землі родючій свої мерзенніші гріхи.

Спотворивши мою країну.

Втопив у крові Україну. Здобув прокльони в надбання...

Вас прокляне уся земля. І вам в прокльоні жить до віку.

Не відмолив своїх гріхів. Ти ж сам прийшов сюди шуліка.

Ти землю мою захотів.

© Андрій Абрамов ( Onra Onra )

...

Onra

МОТАНКА І 23 000 років до н.е.

Вогкий туман рівнини огортає,

Стіна із криги, сонячний крає́ць,

І соковиті трави вже хитає

Пронизливий ранковий вітерець.

У хижі з шкури Степового Бога

Горить очаг і сушиться чабрець,

Над працею майстерною схилився

Ще молодий, та мудрий вже творець.

Міцніші від лещат брунатні руки

Тримають міцно кам’яний різець,

І дивних, повних магії меандрів

Він на браслеті з’єднує вінець.

Браслет на жінки руку одягає,

Стискає в кулаках пращу́ і спи́са.

Іде у бій. Чи вернеться – не знає,

Чи любощами жінку заколише.

Війна прийшла з-за краю ойкумени,

І племена жорстоких людожерів

Принесли смерть у рідний край зелений

З безживної південної пустелі.

Не вперше вже прийшли і не вдесяте.

Дітей їм не здолать Землі цієї,

Бо діти не покинуть рідну Мати

І іншої для них нема, крім Неї.

...

Максим Сальва

Квіточці

Навіть зіроньки падають з неба.

Осяюючи свій політ.

Будимо думати Богові треба.

Шкода зіроньці мало літ.

Навіть квітонька квітне у гаю.

Має стисле квітуче життя.

Потім квітонька засинає.

І уходе навік в небуття.

Все до болю життєво і просто.

Народився і тішишся вік.

Шлях життєвий малий, до погосту.

Вмить засяяв і в темряві зник.

Божа милість до свої дитини

Лиш не марно прожити б роки.

Він дарує всім людям спасіння.

Будем сяяти зним на віки.

© Андрій Абрамов ( Onra Onra )

...

Onra

Життя коротке

Втрачаючи останню піщинку

Я буду згадувати твоє ім'я.

На плечі давитиме небо

А в ноги упаде земля.

Нічого по суті не зміниться

Час плистиме так як і плив.

Інтрижки і брехні розвіються.

А я до без тями любив.

Сузір'я , плеяди у космосі

По суті самотні як я.

Тендітну ходу свою втримаєш

Ти житимеш! Житиму я.

© Андрій Абрамов ( Onra Onra )

...

Onra

Бувають дні, коли сумую

Бувають дні, коли сумую.

Буває: плачу і сміюсь.

Бувають дні, коли не чую

Я навіть власну лють.

Буває, я сиджу і мрію,

Буває, в розпачі томлюсь.

Але ніколи більш не смію

Корить себе, як помилюсь.

Життя – це шлях, і він – нерівний:

Живий, бурхливий і чарівний.

Не варто лист цей марнувати,

Щоб бездоганністю блищати.

І щоб не встигнути пізнати

Душі своєї всі палати.

Тому я часом і лютую.

Бувають дні, коли сумую,

Бувають дні, коли цілую,

Але ніколи не шкодую

Про те, що іноді бунтую.

І безперечно не марную

Свою я долю. Її ціную!

...

Мілена Грім

ПОРТВЕЙН

І коли остигають поволі дахи і позаду день,

Вулиці заповнює темний густий ліловий портвейн.

В цій рідині уповільнено, мов у в'язкому сні,

Душі бредуть загублені, роняючи сльози рясні.

Сідають на лавах у парках, марно тримають тепло,

До темних прокурених барів штовхає їх самота,

Ховають в очах безвихідь - темну, як сорт мерло.

Жаріють тьмяно лампадки надії -

[а раптом сьогодні, тут] -

саме той/саме та...

А потім, допивши останню, в зітханні погаслих лампад,

Вони викликають таксі і мов риби пірнають в ніч,

Торкають чиїсь чужі плечі.

[а може... та ні... навряд'].

Тримай мене міцно, здобич. І трохи іще скаліч...

Нехай цей портвейн ліловий заллється до їх легень,

Нехай він затушить в лампадах останній тліючий жар...

І знають - не відвирнути похмілля у чорний прийдешній день.

І знову не ексклюзив, а просто... лежалий дешевий товар.

І ранок застане холодом, туманною буде ріка.

І душі зимно кутатимуться у масок дірявий плед.

І погляди будуть відводити, і кава буде гірка,

Приправлена приторним солодом співу́часного гріха.

А може... [все! досить! пройдено! хто вигидив ту любов?!]

Нормально, чудово, не скаржуся. І справи мої о'кей.

Та знову дахи вистигатимуть, лампади горітимуть знов,

І вулиці знов заливатиме темний ліловий портвейн...

...

Максим Сальва

Така як ти – не така

Чом би ти не пішла до людей гуляти?

Чом би ти не такою як мати?

Чом би ти не сміялась й веселилась разом?

Чом би тобі відчувати щось інше зараз?

Чи могла я бути іншою, ніж зараз мене бачиш?

Чи могла я бути гіршою, ніж та, що стою?

Чи могла я бути красивішою в строю?

Чи могла я бути успішнішою за версію свою?

Я хочу забагато, не весела я.

Я хочу танцювати, але щоб не бачила Земля.

Я хочу пам'ятати, що зробила я.

Я хочу мати до неї почуття.

Не розумієш, як відчувати те,

Не хочеш ти бачити моє справжнє лице.

Не хочеш знати біди, через що пройшли,

Не будеш ти мати особливе місце в серці.

Я залишуся ж такою, якою я є.

Я буду нудною і не слухай мене,

Я буду злою, бо так я заступлюсь.

Я буду собою, а інші завмруть.

– 17.05.2023

...

Надя Кулик

ПРИКИДАЮСЬ,ЩО СПЛЮ – ПІДГЛЯДАЮ…

Прикидаюсь, що сплю – підглядаю,

Як вона одягається зранку,

Коли тихо зі снів випливаю

Я від запахів кави й сніданку.

Як вона одягає білизну –

Так уважно, мов лицар лати –

Бо ніщо не повинно тиснути,

Вирішальної миті з’їжджати.

Урочисто, мов жриця ризи,

Одягає вона панчохи –

Ніби в храмі пророцтв чекають

Селевкіди і антіохи.

І як сушить вона волосся,

Що злітає, мов птаха крила,

Ніби пряним яванським вітром

Надимає фрегат вітрила.

Як малює вуста і очі –

Пальці легко снують в повітрі,

І як змішує свої фарби,

Як Моне на своїй палітрі.

Як вона одягає сукню,

Що стікає по ній водою,

Ніби верба у травні вділась

Листя хмарою молодою.

Що чекає тебе за дверима?

Де турніри твої й двобої?

І чому на свої казання

Не береш ти мене з собою?

Залишайся, не йди сьогодні.

Я не знаю, що може статись.

Покажи мені цього ранку

Як умієш ти роздягатись.

...

Максим Сальва

Хочу...

Хочу в часи, коли ще був закоханий в зорі.

Хочу знову відчути як під ребрами розквітає весняний бузок.

Хочу ніч, скелі, повний місяць і море.

Хочу згадати як бути живим. І видалити їбаний тік-ток.

Хочу в ті вечори з вином на зйомній квартирі.

Хочу знову тонути в глибокій посмішці її очей.

Хочу потрапити в обійми. Комфортні та щирі.

Хочу позбутися телеграму, як старих, непотрібних речей.

Хочу тремтіти, відчуваючи її подих на своїх губах.

Хочу знову вміти кохати. Цікаво, чи можливо ще раз навчитись?

Хочу відчувати радість, а не тривогу і страх.

Хочу видалити навіть інсту. Видалити і загубитись.

- Якщо хочеш, то візьми і зроби. Не розумію, що заважає.

Мало просто хотіти. Ставиш ціль і наполегливо до неї ідеш.

- Ти звісно правий. Але насправді мене більше ніде і немає.

Якщо зникне інтернет, ти мене більше ніколи ніде не знайдеш...

...

Місячний_Лис

Віниця війна.

Ти мене чуєш Сучий сину.

Ти зранку знов убив людину.

Убив людину не одну

Приніс в мій дім страшну війну.

Коли тихенько люди спали.

Ви в нас колібрами стріляли

Стріляли в сплячих жіночок

У їх синочків і дочок.

Спаливши вщент мою країну

Я ж кажу тобі Сучий сину.

За кожну жінку і дитинку

За кожний крик і сліз краплинку.

За кожну знівечену душу

Я уповісти тобі мушу.

Ми не пробачимо тобі

За біль і сльози в цій війні.

А як настане час розплати

Ти Сука вспомниш, вспомнеш кате.

Як ти хотів мене вбивати.

Стріляючи в мою Країну

Мою Квітучу Україну.

© Андрій Абрамов ( Onra Onra )

...

Onra

СУЗІР'Я

Ми розсипані пилом сузір'я,

Ми волошки на полі безкраїм.

Одинокі ми в цьому світі,

Що жорстокий, без жодних правил.

Де любов піддається питанню,

На яке відповісти не в змозі,

І ці всі німі намагання -

Як хробак, що повзе по дорозі.

Віднайти в собі сили, наснагу,

І здолати самого себе.

Посадити квіти біля порогу,

Там моя душа проросте.

Не топчи її чуєш, не треба!

Вона й так ледве жива.

Адже всі свої сили й старання -

Присвятила тобі, до кінця.

...

Морган Рей

Ми - не майбутнє

Ми не майбутнє. Ми є сучасність.

Нещасні люди. Майстри міграцій.

Ми не майбутнє, та ваша доля!

Ви вже готові безкрайнє поле

Залити кров'ю, князі невдачі?

Війна руйнує. Вітчизна - плаче.

Ми не кати й не в жазі руїни.

Нас турбує те, що країна гине.

Ми любим, чесно, свої кордони:

Наш дім - Вкраїна, та ми не в ньому:

Всі розлетілись, як птахи вранці.

В чужих родинах шукаєм праці.

Вас не турбує, що ми не в змозі

Ходить степами в своїй дорозі?

Вас не лякає, що мандри наші

В Канаду й Польщу занадто часті?

Ну що ж. Ваш вибір. Тепер смакуйте.

Прошу! Ви молодь хоча б врятуйте.

Втримайте поруч. В своїй державі,

Щоб розчинились пани криваві.

Моя сорочка ще білосніжна,

Любов до місць цих - тендітна, ніжна.

Чому повинні лишати волю?

Люблю країну. Люблю...

До болю...

...

Валерія Голєва

Бузувір

Якось з вечора до рання

Мав сердешне сподівання.

Тихо в ліжечку заспати.

В вісні віршики складати.

Хочеш вір, або не вір,

Сниться мені Бузувір.

Щось стоїть страшне, кудлате

Біля дверей, коло хати.

Тихо у вікно шкребоче,

Каже: ,,дуже в гості хочу''.

Але сам зайти не може,

Бо святий мій сон стороже.

Каже: ,, хочу мати віру.

Тяжко жити Бузувіру.

Бути хижим та зубатим,

Косолапим, волохатим.

А ще хочу друзів мати,

Тяжко в самоті страждати.

Грати в шахи та футбола,

Здавня мрію забить гола.

Маю в друзях мишенятко,

Доброзичливе звірятко.

Буде теж в футбола грати,

У воротях чатувати.

Тож друзяко прокидайся

Грать в м'яча мерщій збирайся''.

Бува часом дурне сниться.

Краще б снилась молодиця!))

© Андрій Абрамов ( Onra Onra )

...

Onra

Людина - птиця фенікс

Прагнучи до своєї мрії,

Люди готові йти до кінця,

Заради перемоги,

Навіть у відкрите небо полетіти.

Вони перемагають свій страх,

Крізь демонів попіл проходять,

І як фенікс воскресають,

Готовими до нових битв.

Це закон життя, який ніколи не зміниться,

Ми йдемо вперед, незважаючи на перешкоди,

Долаємо складність та проходимо крізь вогонь,

Щоб здійснити мрію, в яку віримо серцем.

...

Айлін Руж

Запоріжжя, місто відвідане часом

Запоріжжя, місто відвідане часом,

Де знаходить здавна заслужену славу Січ,

І ріка Дніпро широкий мов твій ланцюг,

Що обіймає місто з водної небезпеки.

Тут кожен куток має свою історію,

І кожна вулиця ніби на сторінці книги,

Тут мікрорайони та старі квартали,

Від тебе навіть час не може втечи.

Запоріжжя, місто на дніпровській землі,

Що зберігає культуру, традиції і душу,

Тут відчуваєш кожної людини долю,

І твої вулиці ведуть на шлях до успіху.

Хай завжди лунає пісня твоїх козаків,

І міцний дух нашої молоді у тебе є,

Запоріжжя, ти для нас найкраще місто,

І завжди залишаєшся в нашій душі.

...

Божен Воля

Ой, Україно моя, моя!

(Verse 1)

Над зеленими полями, над гірськими вершинами,

Степами й лісами розпростерта Україна.

Калиновим цвітом повита, солов'їним співом звучить,

Серця зігріває, людей звеселяє.

(Chorus)

Ой, Україно моя, моя,

Країно рідна, ненько моя!

Серце співає, душа лине,

Ой, Україно моя, моя!

(Verse 2)

Карпати й Поділля, Дніпро й Донбас,

Хлібом, сіллю Україна збагачує нас.

В кожному куточку є край красивий,

І нічого не порушить нашого спокою.

(Chorus)

Ой, Україно моя, моя,

Країно рідна, ненько моя!

Серце співає, душа лине,

Ой, Україно моя, моя!

(Bridge)

І хочуть нас відірвати від коренів наших,

Та наша воля сильніша за все на світі.

Нам не зупинити зросту, не зупинити плину,

Бо Україна з нами, з нами на віки-віки.

(Chorus)

Ой, Україно моя, моя,

Країно рідна, ненько моя!

Серце співає, душа лине,

Ой, Україно моя, моя!

...

Божен Воля

Споріднені Душі

Тож хто боронить , Вір - не вір.

Сучасні люди хижий звір.

Навіть у звірі , часом мушу

Побачить гарну чисту душу.

Цінні щі здобуття в душі

Коли по лезу на межі

Не кожен пес собачої породи.

Є люди з серцем, та не мають вроди.

На серцю видно лиш рубці

То вже не люди, то метці.

Колись зустріну, наче мушу.

Свою споріднену душу.

©Абрамов Андрій ( Onra Onra )

https://youtube.com/shorts/h1VIHzWwUgI?feature=share

...

Onra

Останні дні листопаду

Недокурена сигарета тліє в твоїх руках.

Запеленані, мов немовлята, у темряві всі міста.

Двори, вулиці і квартали — знеструмлене полотно.

Дівчинко, докури сигарету і викинь в відчинене настіж вікно.

Не впускай всередину останній осінній холод.

Всередині ж давно зима.

Не роби дисбалансу й не посилюй в собі дисонанс.

Бо тяжкі душевні хвороби на зиму — важкий баласт.

Легше вилікувати пневмонію.

Сигарета гірчить. Дим — наждак, що по горлу клубами.

Там, напевно, залишаться рани.

Та у кого із нас в цьому світі немає ран?

Останні дні листопада.

Вона не спить у своєму ліжку.

Її ліжко тепер — підвіконня, там вона курить, читає газету й тримає свічку.

Там переживає кожну безсонну нічку, аварійне відключення світла й закінчення сигарет.

Зорі на небі знають її секрет, але ліниво ховають очі у хмари.

Дівчинка не пише листа Миколаю, не вірить у диво, не чекає чарівного трамваю.

Зрештою в неї маленький список бажань: не захлинутись в своєму ж болоті.

Не утопитись в власних сльозах.

Їй би кохатись у книжках і бергамоті, але, будь ласка, не в чоловіках.

...

зачаровано розчарована

Ти та..

Ти та, що море одягла на голе тіло

Коли воно штормило, грало в долю

І шепотіло мантру- говорило

Чекаючи на ще вільнішу волю

Ти там, де у вогнях ховала цноту

І нею крила кожен козир мій

І плакала ховаючи скорботу

За скалками розбитих в друзки мрій

Ти будеш мати все, чого хотіла

І одяг з моря та думки із хмар

Ти тихо віддалялась й говорила

Повільно залишаючи мій храм.

...

Толіч

Ще одна сторінка нашої боротьби

__Ще одна сторінка нашої боротьби __

Кожен викривлює наші кордони на свою користь ,

А в нашій правді одна тільки болість .

В нашій правді тисячолітні бої ,

В нашій правді роки боротьби , роки війни із проклятим сусідом ...

Додаємо туди кожен день, тиждень, місяць

Додали сьогодні і рік ,

Додаємо нові дати триклятих боїв ,

Числа загиблих, пропавших, поранених на війні ...

Згадаємо весь той біль ,

Переживши який зараз ми інші ,

Хтось став сильнішим , тривожнішим ,

хтось більше любить своїх близьких...

Зі слізьми на очах -ми боремось

І наша боротьба велична й чесна

Саме час усвідомити себе -УКРАЇНЦЕМ

людиною з великим минулим та мирним майбутнім

Ми боремося за волю

Наші голоси будуть звучати

Будуть летіти

Їх понесуть птахи у небо сине ,

Небо тихе ,без ракет...

(24.02.23)

...

Валер'янка

Святковий час

Морозним подихом зими

Крокує новий рік по світу,

І стелить білі килими,

Чарує срібним блиском снігоцвіту.

В серця вселяє він любов,

Надію, віру у майбутнє,

Дарує людям знов і знов

Родинне свято незабутнє.

Приносить рік новий дива

Та затишок до кожної оселі.

Панує у повітрі дух Різдва,

І вогниками сяють каруселі.

В обійми огорнув усю планету

Найкращий і святковий час

І ніби пише чарівну сонету

Добра і благодаті всюди й повсякчас.

4.12.2021

...

Леньо Світлана

Озеро вогню

Якщо уявити куди ми потрапимо після смерті,

То я б хотіла горіти вічно в озері вогню.

Я б хотіла горіти в цьому озері де відверті

Фрази мої не мали б сенсу, й колоти ноги об стерню.

Та насправді після смерті було б добре подорожувати,

І гарячим променем лягати на очі щасливих людей,

Щоб навчитись радісно вдихати повітря, не страждати,

Задовольнятись від потоку приємних та світлих ідей.

А поки, я дивитимусь на сіре небо,

І як усі готуватиму собі сухе місце,

А кожна наступна халепа – ніщо,

Озеро вогню спалить мою сутність ницу.

_____

Марафон віршів присвячений до дня народження Курта Кобейна.

https://youtu.be/d4LdUQzCPPM

...

Citrus _S_M

Літій (3Li)

Хтось скаже, що в самотності смерть,

Але щастя в мені через край,

На годиннику до дев’ятої чверть,

І катану дістав самурай.

 

Я осколки прибрав біля шафи,

Ти стояла мов богиня Мара.

А з приходом неділі, сепуку

Обмірковував мій самурай.

 

Я самотність відчув крізь тканину,

Що вкривала його кістки,

У нещасного в голові поселились,

Сотні душ, що говорять самі.

 

Я відчув повноту і тривогу,

Я любов самурая розчув,

І подав йому ніжну катану,

Щоб єднання з богами відчув.

Марафон віршів присвячений до дня народження Курта Кобейна.

https://youtu.be/kgpSzdON2CE

...

Citrus _S_M

Мій шлях

Життя коротке я важаю, йдучі дорогою до раю.

Вже коли сильно утомлюся , в дорозі своїй зупинюся.

Підгострю всі я олівці , щоб малювати у душі.

Малюнки кращі у негоду , мальую сонячну погоду.

Хмаринки замість темних хмар, бо позитив є Божий дар.

І як би вітрюган не вив , картинку гарну я зробив.

Тож раджу всім я від душі , малюйте гарне у душі.

Життя коротке годі спати. Треба щось гарне малювати.)))

© Андрій Абрамов ( Onra Onra )

...

Onra

...

А ти вже не така страшна,

І вже тебе я не боюсь!

Навіщо ти прийшла, війна?

Тепер за кожен день борюсь!

Навіщо сльози розлила,

Полониш душі біллю,

З собою горе привела

І наші рани трусиш сіллю?

Ятриш ти спогади гіркі,

Від них холоне серце!

Прокльони сиплеш вкрай гіркі,

І смерті ллєш з свого відерця!

Війна, ти думала тебе злякаюсь?

Почну я голову схиляти?

Від бід життя я не ховаюсь,

Я біди звикла проганяти!

Ти так хотіла стати катом

Мого вкраїнського народу.

Та замість того з автоматом,

Єдині стали Захід з Сходом!

Ми проженем тебе з країни!

Ти не здолаєш нас ніколи!

Ще відбудуємо руїни,

Ще буде квітнуть наше поле!

І прапор наш замайорить,

Й благословіння зійде Боже!

Війні народ мій не скорить!

Тебе ми разом переможим!

...

Ольга Ворона

О-ладки)

Смажу сонце на пательні,

Зарум’янилось в олії,

Увібрало сили зерен,

Вітру мрії…

Світанкові теплі роси,

Веселкові барви літа,

Смажу сонце,

А в душі співа трембіта.

Виростає сонець гірка,

Тут як тут сметани банка,

Нині хай не буде гірко,

Гладко-гладко,

Дитинчата-горобчата

Вже чекають на добавку,

Ні, нема як сумувати,

Смажу вправно.

Із родзинками,

Ванільні, золотисті,

Сонця літа…

Повна чаша,

Хлібом-сіллю…

Щастям квітну.

...

Віва ЛаВіта
18+

Гарцюють блискавиці

Мій хлопче, я не з криці,

Гарцюють блискавиці,

Тобі я буду снитись,

Без жалю спалить жар –

У животі – жар-птиці,

Йди пити до криниці,

Зашерхло в горлі? Жриця

Уже взяла ножа,

Але навіщо жертви?

Мене ти хочеш зжерти,

Спокушують сідниці,

Уже зриває дах,

Я жінка, я – левиця,

Оголені ключиці,

А бюст – дияволиці,

Горить-палає пах.

Ти хочеш і боїшся,

Інтрига в кожнім дійстві,

Бери уміло, ніжно,

І грубо, як бажав.

І злийся, розчинися,

Удай, що розізлився,

і вщерть насолодися,

ввійди, немов кинжал!

...

Віва ЛаВіта

Привіт

Пухнаста ковдра й теплий свіжий чай...

Мене душею ніжно обіймай,

свої турботи всі розповідай

і не зникай, вже більше не зникай.

Молитвою наповню пустоту,

негоду та зневіру замету,

в довіру й милосердя огорну

і тихо, наче немовля засну.

Є з нами незбагненний наш Творець

і за терпіння приготовлений вінець

покори та смерення. І жде отець...

Це не кінець, це зовсім не кінець...

© Ірися Ластівка (грудень 2022 р.)

#thank_god_for_everything

...

Ірися ластівка

Без назви

Заграй мені, доле!

В вербову сопілку.

Не бажай мені горя,

Заграй хоч хвилинку!

Вдихни в цю дудку

Веселощі й співи,

Щастя, віри хоч грудку,

Тепла всі повіви.

Моїми пальцями

Заграй. Не бійся!

Ми будем блукальцями.

Де ж наше обійстя?

Ти граєш? Я не чую...

Радіо не вмикай тільки.

Ти знаєш, розпач відчую.

Не веди зі мною говірки.

...

Смілка Анна
Увага!
Сайт працює у режимі альфа-тесту. Про помилки пишіть Аркушу або на support@arkush.net!
Новини
🐶 Розпочато авторський конкурс "Псисті теревені" 🐶
02.07.2024

Слава Україні, аркушики! 🇺🇦

Мабуть небагато людей можуть залишитися байдужими до дружнього виляння хвостом та вірного погляду тих, хто завжди готовий прийти на допомогу. Якщо вже здогадуєтесь про кого мова, то пропонуємо долучитися до нового авторського конкурсу "Псисті теревені" 🐶

... Детальніше
Блоги
Якою буває їжа?Лана Філлі
16.07.2024
Привіт! У таку спеку не мучитиму ані вас, ані себе довгими викладками. Просто спитаю дещо діалектичн ... Детальніше
Результати конкурсу "Три шестірки"🎆Інклюзивна спільнота "Творча майстерня"
17.07.2024
Світлий привіт😇 Нарешті завіса мороку впала та привідкрила довгоочікувані результати конкурсу «Три ш ... Детальніше
Самійло Кошич – козак-легендаКниголюб
17.07.2024
Сьогодні закінчив читати книгу Дмитра Воронського «Самійло Кошич – козак-легенда.» Що можна сказати ... Детальніше
Цікаві і незвичні українські слова.. ДіалектиMia
06.03.2024
Трохи гумору для настрою: Так говорять на Полтавщині: спробуйте вгадати, що таке лопездрики, припинд ... Детальніше
Повернення хвилинки-занудинки або Як правильно будувати речення з дієприслівниковими зворотамиЛана Філлі
16.01.2024
"У реченні з дієприслівниковим зворотом обов'язково повинен бути підмет – особа, яка виконує дії: ос ... Детальніше
Треш-цитати "Псистих теревень", або Хто це гавкнув?Леся Сагула
16.07.2024
Ну, оскільки багато хто заявив про страх репресій за подібні блоги, я візьму перший удар на себе. Пр ... Детальніше
На Аркуші вже:
11806читачів
144258коментарів
Щиро вдячні всім, хто підтримав нас переказами на рахунок!
А також всім, хто приєднався до нас на Патреоні!
Наші патрони
Всі кошти підуть на розробку та розвиток Аркуша! А підтримати нас можна тут: