Тетяна Фан

Я знаю ти майбутнім станеш.

Ти не відав свого життя за дарма

те, яке дала тобі твоя мати.

В момент її найбільшого болю у житті.

Я знаю ти майбутнім станеш

для тих кого зараз у колисках

підніжну мелодію з вус мами

мале маля тихенько засинає.

Я знаю ти майбутнім станеш

для кожного того хто зараз є.

Хто вчиться не жаліючи ні сну, а ні себе.

Бо він знає, яка ціна за це платиться.

Я знаю ти майбутнім станеш

для тих хто колись боявся бути.

Щирим, відкритим, дивним не таким.

Бо знає, що він немає права більше.

Втікати від себе самого.

Я знаю ти майбутнім станеш...

Ні ти їм став, бо душа твоя полетіла

в небеса на крилах лелеки, що прийшла

тебе провести востаннє на твердій землі.

Бо ти не станеш більше вже на неї.

Ти не бігатимеш по ній й не мріятимеш

сидячи в полі серед пшениці.

На жаль ти на віки закрив очі й ліг в

холодну землю.

11.01.2023

Мій чарівний листопад.

Золото твоє блищіть

на сонці, як роса

такаж красива й чиста .

Локони осінні твої

вкривають рідну землю.

Вони такі яскраві, ніжні

різні, не схожі між собою.

Колір локонів твоїх

чарують зір людський.

А дихання твоє проймає

до кісток, таке воно легке.

Листопад лише прийош.

Вступив в свої права.

Та лисття так дійсно пада,

але не він є головним, а Осінь.

01.11.22

Тиха спокійна ніч,

все довкола спить.

Так темно, дуже темно.

і тільки Місяць сяє.

Ліхтар великий в небі є.

Та має власне своє ім'я.

Він має маленьких друзів

там, як ґудзик маленькі.

Місяць сяє, як ліхтар

у місті, яке не має світла.

Таке красиве мов капелі

джерельної води.

Його прекрасні ґудзики

на небі сяють мов крапельки

ранкової роси, що лежать

на зеленій ще не скошеній траві.

22.10.22

Моє маленьке

Моє маленьке миле щастя,

яке так любить спати у ночі.

Зміною, як мала дитина в обіймах

ви лежачи в ногах.

Моє маленьке миле щастя,

яке любить бути новиною дитиною.

Роблячи шкоду в мене на очах

та отримувати на горіхи в той самий час.

Моє мале чарівне чудо,

як добре, що ти в мене є.

Таке чудове ніжне чудо мов

янголя мале, але вухами та хвостом.

Моє маленьке янголя

таке пухнасте і невинне

коли ось так лежить й

спить в мене на руках.

Моє маленьке файне

миле чудо, яке так часом

хочеться обійняти так сильно,

що аж страшно, бо можна роздавить.

16.10.22

Пухнасте щастячко урчить

таке мале і безневинне

воно має красиві ніжні оченята,

які так закохано дивляться на мене.

Пухнасте миле щастячко,

яке має маленький мокрий носик

Який так і тулиться до тебе

в цьому холодному вітряному бліндажі.

Пухнасте миле сонечко, яке

ось мало дім, а тепер його нема

бо дехто пролітаючи вночі

скинув бомбу на його дім.

Пухнасте миле щастя

ось спить у своїй такій.

Вже звичній сумці й зовсім,

вже забув, що таке комфорт.

Пухнасте і велика таке щастя Лев

яке хоч живе у клітці й повинен

мати вільний рух.

Від переляку й шуму ракет

він збив собі носа й око в клітці.

Малі пухнасті земні створіння

коти, песики, папуги, лави, коні,

мавпенята за, що це їм усім таке

страшне і люте бачити в житті.

Ніхто в цьому світі не повинен

страждати або втрачати дім.

Чи рідних, які опікувались ними завжди

Ніхто не повинен спати в годному бліндажі.

16.10.22

Говорять мріяти не шкідливо

мріяти так важливо, адже щастя

дає нам сили, віру в краще.

В зміни, які можуть відбутись.

Мріяти зараз дуже важлива

те той потрібний човен, який

рухає нас та наше життя вперед.

Як ціль, яка стоїть перед нами.

Мрії у кожного вона свої

є важливими в житті людей.

Наші рішення є рухом до

реалізації їх у цьому світі.

Мрії будуються з наших бажань

Мрії те, що веде нас у перед

Мрії важливі для людей

Мрії це сила, яку знаємо тільки ми Українці.

Наша мрія це покійний сон без тривог.

Наша мрія це зорові найрідніші люди

Наша мрія це щоб кожен повернувся живим додому.

Наша мрія це мир та спокій на нашій Землі.

Наша мрія це щоб ворог згинув, зник та більше ніколи нікого не чіпав.

Наша мрія це щоб світ був без хворих на голову людей.

12.10.22

Мій храм то є дім бога

того хто захист нам дає.

Хто допомагає в тяжку хвилину

хто сили нової придає

коли зневіра повна у собі.

Мій храм то моя фортеця,

яка захищає мене в тяжку хвилину

Вони є стінами моїми, які бережуть

моє серце від болю та розчарувань

в людях до яких я маю ніжні почуття.

Мій храм то є моїм домом

стінами в яких я відчуваю себе

комфортно та спокійно та маю

в ньому правила свої яких же

притримуюсь сама.

Мій храм то моя книга,

яку я бережу від чужих

брудних очей та рук,

які можуть зіпсувати

її ніжну палітурку та осквернити вміст.

Мій храм то моя душа,

яка говорить з богом

та молиться за всіх хто ще не вдома

за тих хто ще у тому пекельному пологі

вона плаче та дуже хоче волі всім хто в неволі.

Мій храм в собі несе усе

фортецю, дім бога, книгу,

дім, душу він має усе все.

Та головного він не має.

Люблячих надійних рук.

07.10.22

Чай, плед, книга.

Холодний вітер за вікном

Каплі дощю барабанять по вікну

Зонт, плащь, гумові черевики.

Опадає листя з дерев воно

Жовте, а ще шуршить під ногами.

Дощь, вітер, холод.

Неспішна прогулянка під зонтом.

Сильний подих вітра, який пробирає до кісток.

Вечір, темно, сумно.

Ароматний чай в чашці.

Приємна насолода, яка смакує з книгою.

Ранок, дощь, кіт.

Те маденьке пухнасте створіння.

Будильник, який просить його погодувать.

Сон, відпочинок, медитація.

Можливість для відновлення.

Черговий шанс не впасти в апатію чи депресію.

Темна нічь, мрія, бажання.

На пречах теплий плед перед очима улюблений

філь, якій тішить, бо немає інших обіймів.

Осінь, жовтий колір, новини.

Час коли нормальне звичне життя зупинилось

настав момент змін, дій, руху, віри, рішучості, чесності.

02.10.22

Стіни, стіни, стіни

довкола стіни шум і крик

людей довкола в темноті

ми є і нас немає.

Вони ведуть мене кудись

Я мирний тихій і спокійний

хоча це не так, але я їм не скажу

я той хто землю свою боронить.

Вони мене питаю кулаками,

молотками, шлангами.

Ламають мені руки, ноги.

Б'ють по легенях, ребрам.

Нестерпний біль йде по моєму тілу

Не знаю чи я мовчу, чи я кричу

Не знаю вже нічого біль затуманює усе

я їм не скажу нічого.

Їм байдуже на слова мої та інших.

В них ціль підкорити непідкорене

показати велич огидної своєї

рускай земли....

Вони застили у своєму брудові

в тих часах коли безкарно можна

робити було все і прикриватись

тим, що ти зі спеца групи вбив

Думаючи про це я не боюсь померти

я не боюсь, що мене забудуть

я не боюсь залишитись ніким.

Я є сином, батьком, чоловіком,

воїном і людиною своєї Української землі.

________

17.09.22

Мене нема пробач мамо

я тепер більше не зможу подзвонити,

а ні тобі, ані Маші сказати

Про те, як же я її кохаю.

Мене вбили ні за, що,

лише за те, що на руці.

Я мав прапор моєї України.

Два браслети із синьо жовтим стягом.

Знаєш вони ненавидять нас за те, що

ми не боїмось говоримо те,

що думаємо та те, що хочемо

бо вони цього не роблять.

Знаєш мамо вони говорять

про те, що ми ніхто, що ми

гнівно і нас зрадили й ми

ніхто для своїх людей.

Мамо я знаю, що це не так.

Всі наші дуже люблять землю

і навіть і хто тут зі мною вони

Все знають і вірять, що за них помстяться

Ой мамо боляче від того,

що тут є маленькі діти.

Це неймовірно страшно

я боюсь того, що мама

одного із дітей немає серед нас.

Мамо, не хвилюйся

в мене все добре

я тут не один мені не сумно

Нас знайшли і я скоро буду із тобою.

Ріднесенькі не плачте

я пішов, але я й повернусь до вас

в іншій форма вірте в це

та вимене одразу і впізнаєте.

головне це бути з сершем, а не без нього

та те, що ми станемо сильніше.

Простіяться ви зімною посмішкою на вустах

До вас прийду я обовязково

ви тільки зачекайте

Душа моя частина вас

Ми будемо разом завжди.

Коли сил вже не має

та впали крила,

а руки опустились

ноги не тримають.

Так хочеться знайти

той спокій, той затишок

в печері тихій

де можна сховатись.

Де знайти ті сили ?

Так хочеться стати

На ноги, підняти руки

Відростити нові крила.

Так хочеться бути

сильним та безстрашним

рухатись вперед

Де віднайти втрачене?

Проб'ється промінь сонця

в печеру наповнену безсиллям

покаже шлях яким

можна піти вперед.

Робити крок за кроком

нічого не бояться

отримувати з кожним

кроком силу, віру, опору, тепло.

І знову буле світло.

І знову будуть люди рідні.

І знову буде віра в серці.

І знову буде сила в крилах.

20.08.22

Пекло

О як же боляче

о боже чому мені так спекотно туп.

Довкола мене наче густий туман в якому я прикутий.

Я йду в перед і водночас стою на місці.

Невже це пекло?

тут так спекотно й важко.

я так хочу вирватись звідси

але не можу, бо не бачу.

Не знаю за, що я таке заслужив.

Я вірний чоловік своєї жінки.

Я вірний син своєї матері та землі.

Я люблячий і надійний батько.

Що це, що це таке ?

Довкола мене мої товариші

когось я знаю, а когось ні

але ми єдині, об'єднані одним.

Єднання духу, єднання сили

це те, що тримає нас на цій землі

не тільки наші рід, але й наша віра

єднає наше серцебиття.

Але на жаль мене вже більше нема

на цій моїй рідній землі.

Моє тіло перетворилося на попіл,

але дух мій тут і він все одно.

Буде захищати найдорожче на цій землі.

17.08.22

Присвячується військовим Україні, яких стратили в Оленівці. Їх безсоромно вбили нізащо.

Вони захищали себе, свій дім, свою сім'ю, свою землю ба батьківщину, за рідну Україну.

О небо, о світе, як же я тебе люблю.

Моє блакитне гарне чисте небо.

Моя родюча земля із жовтим кольором на ній.

Яка ж ти гарна моя рідна Батьківщина.

Не проміняю я ніколи твої родючі чорноземи.

На чужу землю, яка б гостиною вона не була.

Я твоя дитина й тільки твоя.

Ти створила мене та моїх предків.

Я люблю тебе, як ніколи раніше.

За тепле сонце, чисте небо,

свіжий літній дощ.

За красиві світанки, ніжні обійми,

За теплий мамин поцілунок в лоба вранці.

За татові слова підтримки й віри в мене.

Ціню і дякую тобі за ту свободу

слова, що я маю,

За те, що можу писати те, що хочу, а не те, що мушу.

За те, що можу зростати й дивитись в майбутнє, йти до нього.

За те, що можу подорожувати й бачити красу світу...

Сказати слів можна ще багато,

Але я скажу зараз те одне значуще та єдине,

що характеризує тебе і нас усіх.

Незламна наша віра в тебе.

Незламна сила предків в нас.

Незламна мудрість нашої землі.

Незламна наша батьківщина з людей складається вона.

24.08.22

Настане день Війни не буде.

Пройде цей страшний сон.

Збудуємо ми Нову Країну.

Буде кращою за ту, яка була.

І у кожного буде вже інше життя.

Так воно матиме руїни.

Розбите серце через втрачену родину,

дім, близьких та друзів.

Ми все зробимо по новому

Краще ліпше, як ніяк.

Ми є одна велика Родина.

Ми і є славна Україна.

Ми і є її Народ.

12.03.22

В моєму серці вже

немає співчуття.

Нема цензури та жалю.

До тих хто псує життя

не лише собі, а і йому.

Тому малому, який тихо

спав собі у ліжку.

Прокинувшись почув:

"- Малий швидесенько вставай давай

ховатись у метро"

"- Я не хочу трохи хочеться поспати"

"- Сонце нема часу, давай вставай"

І ось поплентався він слідом.

За мамою та татом ховатись у метро.

І чує шум і чує гул...

Немає співчуття до тих хто

Говорить "А, що я зроблю мене

не послухають, не почують"

"БРЕХНЯ" - ось, що я вам на таке скажу.

Ви в полоні власного страху.

Бо вам то є комфортним.

Сидіти, боятись та мовчати.

Ви брехуни, які беруть в руки зброю і говорите

"- мы мирных не трогаэм".

Брешіть собі, але не іншим.

Брешіть кому завгодно, а не світові,

який все бачить, і чиї життя ви забираєте.

У вас нема ні совісті не честі

Не брешіть АЛЕ навряд ви мене почуєте

то ж Народе України Ми сильні,

Ми вільні, Ми все зможемо,

МИ вже Перемогли.

МИ піднімемся з попелу

та встанемо зонову в один ряд.

І колихатиме наші голівоньки

грайливий вітер, що у полі любить грати.

МИ піднімемось зі спалених земель,

і знову станемо Сильнішими.

І вродимо ще більше врожаю

паростків пшениці.

МИ піднімемось і струсимо з себе попіл.

І стебла наші стануть ще міцніше та сильнішими.

Бо силу і любов в нас вклали,

люди нашої землі.

Імена вони різні мають але

національність в них одна.

Вони є народом, а їх земля

це рідна Україна.

Вони, як і ми з попелу повстануть

й стануть сильніше, міцнішими.

Ніж колись, так само як і ми.

І хоч болітиме у кожного в душі

втрачені душі усіх тих кого Вона забрала.

Заради них, заради майбутнього усієї

нашої землі вони будуть квітнути,

так само як і Ми.

10.08.22

Світе, о світе...

в мене дитинство вкрали.

- Хто ?

Світе вони оті "рускиє".

- Хто такі?

Вони наче народ, але для мене

вони страшні монстри.

- Які?

Дорослі говорять, що вони "орки".

- А для тебе?

Для мене вони нелюди,

які хочуть забрати моє життя

та моїх рідних.

- Як вони?

Вони...Тата немає поряд він пішов нас захищати.

Мама ходить сумна, хоч мені та посміхається. Часом я бачу її червоні очі.

Сестра в мене ще маленька та то й добре, що вона не бачить і не чує отого, що є довкола.

- А ти, як ?

Я тримаюсь. Мамі звісно не показую, що страшно.

Намагаюсь бути мужнім. Допомагаю із сестрою та слухаюсь.

І ще міркую я можу допомогти.

- А, що ти вмієш робити?

Я добре малюю, співаю, а ще добре граю в шахи.

- Ти сам навчився в шахи грати?

Ні. Мене дідусь навчив.

-А де він зараз?

...його нема, його забрала війна...орки.Він був в себе вдома.

Вони прийшли і його забрали. це мамі розповіли сусіди...

Вона довго плакала тоді...

- А, як ти зрозумів, що його більше немає?

Я трохи почув, коли мама говорила телефоном.

Так і зрозумів, що його більше немає.

Питати в мами не став не хотіла, щоб вона ще більше сумувала.

-А де бабуся?

Її давно вже нема...то й добре.

-Ти сумуєш за ним ?

Так. Він дуже добрий був, завжди мене бавив.

Казав, що я на нього схожий. Я дуже

любив з ним гуляти та грати в шахи.

-Чого б ти хотів зараз?

Я хочу, щоб тато повернувся додому і більше ніколи не йшов нікуди далеко.

Щоб не лунали сирени. Щоб мама не плакала.

Щоб загалом ніхто не плакав і ніхто нікого не втрачав.

- Де ти хочеш бути?

Я хочу бути там де мої рідні, там де моя земля,

де мій дім, де мої друзі.

- Ким ти хочеш бути?

Я хочу бути вільним; говорити те що хочу;

робити те що можу; допомагати своїм йти до кращого майбутнього.

Я ХОЧУ БУТИ ВІЛЬНИМ В УКРАЇНІ.

5.08.22