Сага про Небесних Мандрівців

Найбільше, що хвилювало Беркута, поки він піднімався у віп-ложу, це реакція Толи. Якщо вона хоч якось покаже, що знає його, то для них обох це буде кінець.

Тим часом, двоє каймерів вже підводили його до місця, де сидів Курон. Закритий шолом давав можливість добре роздивитись свого супротивника зблизька.

Це був високий та досить кремезний каймер з неприємним пронизливим поглядом. Також була деталь, про яку мало хто знав – шрам через всю шию. Голова Синдикату ретельно маскував його високим коміром. Беркут зміг помітити цю унікальну відзнаку лише тому, що знав про неї. Татур просив звернути особливу увагу на біографію Курона і, коли він був в Архіві Альтійської Поліції, то запам’ятав майже все у найменших деталях.

Історія становлення голови Синдикату дійсно заслуговувала уваги. Курон був нащадком одного з найтитулованіших родів Старої Альти. Але через боротьбу за владу всередині клану, його ще малим відправили на рудники Намари. Так родичі хотіли назавжди позбутися найменшого конкурента.

Для підлітка це була вірна смерть. Але Курон вижив. І не просто вижив, а створив кримінальне угрупування і став його ватажком.

Синдикат піднявся на дрібній торгівлі цінними металами Намари, а коли став відомим за межами рудникової планети, перебрався на Альту. Так Курон повернувся додому, але не для щасливого воз’єднання з родиною, а щоб стати головою свого клану. Для цього йому довелося відправити на той світ не одного родича, але він вже мав достатньо впливу, щоб це зійшло йому з рук.

Титул Курона суттєво зміцнив позиції Синдикату. Молодий каймерський аристократ швидко став новою негласною владою Темної Альти і його вплив з того часу лише зростав. Зараз саме йому приписують планування військового перевороту для встановлення влади каймерів на обох частинах планети. І тільки потворний шрам, що перекреслював його шию аж до лівого вуха, нагадував про боротьбу за виживання в час, коли він був позбавлений всього.

Беркут одразу відчув, що це серйозний суперник і його не можна недооцінювати. Він перевів погляд на Толу і його серце стислось. Її краса навіть зараз тьмарила йому розум. Було нестерпно бачити її поряд з цим покидьком і не могти вбити його тут і зараз. Він глибоко вдихнув. Треба дограти цю гру до кінця. Ніхто не має побачити між ними зв’язок.

– Відкрий шолом, – нетерпляче сказав голова Синдикату.

Беркут затримався, але зробив це. Одразу кинув швидкий погляд на Толу і побачив як вона зблідла. Він голосно назвав свій титул, щоб привернути всю увагу до себе і водночас дати їй зрозуміти, що він робить.

– Визнаю, вам вдалося мене здивувати, – раптом всміхнувся Курон. – Я був впевнений, що на Арені мій гравець.

– Ваш гравець погано себе почував, – Беркут зробив виразну паузу і додав: – А я хотів нових вражень, тож ми порозумілися.

– Мало кому вдається “порозумітися” з моїми гравцями, – Курон уважно подивився йому в очі.

– Я хотів розважитись, – невимушено всміхнувся Беркут. – На моїй планеті часто влаштовують такі ігри. Тож я хотів випробувати свої сили.

Тут Беркут майже не збрехав. На його справжній планеті бої насмерть дійсно були розвагою.

– Я радий, що ви у нас не занудились, шановний герцогу, – з напругою сказав Курон. – Але ця гра має великі ставки, тому вам доведеться розважатись до кінця.

– Не проблема, – широко всміхнувся Беркут. – Але що я з цього матиму?

Курон одразу перестав усміхатись і різко сказав:

– Що ти хочеш за перемогу?

– Двадцять відсотків і… – Беркут роззирнувся навколо, наче шукаючи щось цікаве для торгу, а тоді наче випадково поглянув Толу і додав: – І її.

– Її? – здавалося, шкіра каймера стала ще червонішою, ніж природний відтінок, і він різко сказав: – Ні!

– Чому? – Беркут вдав щире здивування. – Вона твоя дружина?

– Ні, – Курон зціпив зуби.

– Тоді в чому проблема? – на обличчі Беркута з’явилась неприємна посмішка. – Мені казали, що у тебе можна купити все.

– Навіщо вона тобі? – нарешті опанував себе голова Синдикату.

– Просто хочу, – спокійно сказав Беркут, а тоді нахабно всміхнувся і додав: – А я звик мати все, що хочу.

Це була небезпечна гра, але в нього не було вибору. Ставки занадто високі. Курон довго мовчав, а тоді раптом дружньо всміхнувся:

– Розумію тебе, – він зробив непомітний жест своїм людям і вони одразу прибрали руки з променевої зброї. – Я зазвичай не роздаю свої речі будь-кому, але для гостя зі славетного Новояра, думаю зможу зробити виключення.

Він жестом запросив Беркута сісти, а тоді хитнув головою у бік своїх людей і вони миттю принесли напої.

– То чим вас зацікавила Альта? – почав здавалося б звичайну світську розмову Курон. – Здається еліта Новояра віддає перевагу бізнесу на ближніх планетах.

Беркут одразу зрозумів, що це перевірка, але завдяки Татуру він був до цього готовий.

– Вас мабуть недостатньо добре проінформували, – сказав він, недбало розвалившись у чашоподібному кріслі. – Більшість ближніх планет Новояра непридатні для життя. Єдиним виключенням є Сіта – супутник одного з газових гігантів. Але там вже більше десятиліття йде війна колоністів з усіма, хто зазіхає на їх планету, тож це не найкраще місце для стабільного бізнесу.

– Напевно, не найкраще, – всміхнувся Курон. – Що ж, часу до другого раунду небагато, тому обговоримо справу.

– Ми ж наче все обговорили. Тобі перемога, мені – двадцять відсотків і цей приємний бонус, – Беркут кинув відвертий погляд на Толу і вона демонстративно відвернулась.

Вона так правдоподібно виявила до нього зневагу, що Беркут аж всміхнувся. Курон по іншому розтлумачив його реакцію і дружньо додав:

– Так, вона з характером. Довго чинить спротив, але зрештою воно того вартує…

Беркут різко вскочив з місця, але вчасно взяв себе в руки і підійшов до краю ложі, вдаючи що дивиться вниз на Арену. Дідько! Він таки втратив контроль! Кілька секунд він стояв спиною і намагався повністю опанувати себе. А ще дуже хотів не розуміти слів, які сказав Курон, але це було вкрай важко.

– Що сталося, герцогу? – голова Синдикату теж напружився.

– Не хочу пропустити свою частину домовленості, – спокійно відповів Беркут, встигши опанувати себе.

В цей момент пролунала сурма, що дуже вчасно попередила про наближення другого раунду.

– Звісно, – стримано сказав Курон і обернувшись до своїх людей додав: – Проведіть нашого шановного гостя до Арени.

Беркут зник за дверима віп-ложі і Тола нарешті видихнула з полегшенням. Вона намагалась не дивитись на Курона, щоб нічим не видати той вир емоцій, що були всередині.

– То як тобі твій новий господар? – з насмішкою спитав каймер.

Тола не відповіла і навіть не обернулась до нього. Курон вирішив, що вона образилась і примирливо додав:

– Не хвилюйся, ти залишишся зі мною. Я не збираюсь віддавати тебе першому зустрічному паскуднику, який чомусь вирішив, що може диктувати мені умови.

Його обличчя раптом набуло неприємної жорсткості і він звернувся до своїх людей:

– Попіклуйтесь, щоб після перемоги нашого шановного герцога більше ніхто не бачив.