Зміст

Глава десята: Робота і відпочинок

Була уже дев'ята година. Арнольд Лахновский, як і завжди в цей час працював. Вся рiзниця полягала в тім, що зараз він був в салоні авто.

Як і обіцяв Катi, з ранку приїхав на об'єкт, але не сам. Підозрюючи що будівельники, які займаються ремонтом, хочуть його розвести на бабки (що, власне кажучи, і трапилося) він здзвонився з чоловіком який реально розумівся на цій справі. Спеціаліст швидко розкусив хитрих будівельників, а так, як на переправі коней не міняють то обмежилися доганою.

І тут в Арнольда задзвонив телефон. Вiмкнув гучний зв'язок, зі слухавки донеслось запитання:

- Ти взагалі нормальна людина?

- Нічого собі наїзд. Маша поясни хоч з чого це раптом?

- В тебе сьогодні прийом...

- Скажи мені те, чого я не знаю.

- Та ні, якраз таки те чого я не знаю.

- Давай відразу до суті

- У вечорi захід...

- Ну?

- Не нукай, не запрягав. Ти мені список гостей лишив? Скільки народу буде. Я то запаслась винцем, шампанским, але багато, мало. Зараз ось бутерброди - салати роблю, але чорт тебе забирай можливо я дарма карячусь. Прийде п'ять - шість чоловік, поговорили півтори годинки і розійшлись, а якщо прийде чоловік двадцять, та зависнете до ранку.

- Згодний, мій косяк. Я зараз прийду, і все поясню.

- А телефоном ніяк?

- Розумієш серед гостей є язвинник, є не питущі, є діабетики. Також окрім знайомих вже тобі сестер, є декілька персон що на дух один одного не переносять. Так що телефоном це не поясниш.

Натиснувши відбій, набрав номер свого начальника:

- Сергій Вікторович, як я і думав, нас просто на бабки хотіли розвести. Я там все владнав, але мені доведеться відлучитися, і можливо на довго.

- З якого це дива?- не приховував роздратування шеф.

- Ви ж знаєте що в мене сьогодні прийом. Там все підготувати треба.

- А в тебе ще все не готово?. Слухай Арнольд, склероз у твоєму віці це не нормально.

- Тобто відпускаєте?

-БІГОМ ДО ДОМУ!!!

Арнольд під'їхав до дому. Перед домом був припаркований мікроавтобус, з якого кур'єри виносили якісь ящики. Зайшовши в дiм, він відчув запах їжі що готуються Трохи далi Маша розглядала якусь пляшку, чи то вино, чи то шампанське. Залишившись задоволена, дівчина розрахувалася.

- Приємного вечора - сказав кур'єр, забираючи готівку - Якщо ще щось знадобиться, наша компанія з задоволенням вам доставить.

- Та я думаю - вона кивнула на ящики.

Кур'єр пішов. Арнольд підійшов, взяв одну з пляшок. Прочитав етикетку сказав:

- Маша, в тебе гарний смак.

- Дякую. Ти зголоднів?

- Знаєш, дуже.

Після того як трапеза завершилася, посуд було поміщено в раковину, дівчина почала розмову:

- Я в тебе трохи похазяйнувала, але не знайшла ні келихів, ні чарок...

- Чорт забирай.

- Ти чого?

- Розумієш я доволі замкнута людина. Вечірок не влаштовую. І в мене їх просто немає.

- Нормально. І що робити накажеш? Гостям в долоні наливати?

- Слухай Маша, не перегинай. Зараз в магазині все куплю.

- Менi просто цікаво, от раніше цього не можна було зробити? Не в останній день.

- Ну забув я.

- Забув отже. Слухай Арнольд, тобі ніхто не говорив, що склероз у твоєму віці це не нормально.

- Та ви всі змовилися сьогодні?

Вечір, до якого готувалися цілий день, був в розпалі коли з тарілкою в руках до Арнольда Лахновского підійшов Аркадій Глинский, глава рекламного відділу.

- Пощастило тобі - відправивши чергову виделку до рота продовжив він - Гарна, розумна, готувати вміє. Був би я вiльний, і по молодше, ех я б...

- Але ви одружені. До того ж на чемпіонцi по тайському боксу серед жінок.

- І примудрився ж я так влипнути.

- Ну знаєте є категорія жінок, відмовляти яким просто небезпечно.

- Ти жартуєш, і підколеш! Юначе ви хто, і де діли нашого Вундеркінда? Ну а якщо без сміху - твоя Маша на тебе гарно впливає.

В самої ж Маші цей вечір видався, хоча і напруженим, але доволі гарним. Красива сукня, вишукані вина, світські бесіди. Якби не дві неприємності, то вечір можна було назвати вдалим.

Першою була поява віцепрезидента "НашеналТехноЕкспорт", і одного з постійних клієнтів Маші. На щастя цей незручний момент, залишився просто моментом. Благо клієнт був без якихось збочень, і жодних негативних емоцій не викликав. Подолав збентеження від незручности ситуації, вони вдали незнайомців.

Другою неприємністю стала нога, яка знову почала боліти. Після того як випровадили гостей, Маша вже відверто кульгала.

- Йди до себе - сказав Арнольд, взявши дівчину під руки допомагаючи їй піднятися - Тобі відпочити треба.

- А новий посуд напевно викинеш.

- Та помию я твій посуд. Згадаю молодість.

Після того як прибирання було завершено, Арнольд Лахновский піднявся до себе. Зайнявшись справами, він навіть не помітив як зайшла Маша.

- Слухай зомбі - з порога кинула вона, Арнольд прям підскочив від несподіванки - ніч на дворi. Ти взагалі колись спиш?

- Я не зомбі, я Носферату. Сплю двадцять чотири години, через кожні двадцять чотири дні.

- Носферату? Носферату? Це вампіри в Дракулі. Я, хоча і давно дивилася, але дещо пам'ятаю. І там вони в день, в трунi спали.

- Це дещо інший фільм. " Носферату в Венеції". Якщо хочеш, в мене на ноутбуку можемо зараз подивитися.

- Добре. Я тільки зараз на кухню збігаю. Візьму щось пожувати.

- Я сам схожу. Ти ногу не напружуй.

- Слухай Арнольд я не каліка. Можу сама про себе подбати.

- Як хочеш. Тоді й мені пару бутербродів захопи.

Після того як фільм закінчився, Маша сказала :

- Подивись на мене.

Арнольд подивився, і зрозумів що вираз "волосся стало дибом" це не метафора.

- Дивлюсь.

- Скажи мені - я ще не посивіла?

- Не думав що ти така вразлива. Це ж далеко не самий страшний, і не самий кривавий фільм. Та і застарів добряче.

Маша обернулася до нього дивлячись переляканим поглядом.

- Фільм де вампір перебив всіх, і забрав собі принцесу. Самий оптимістичний кінець у світі, нічого не скажеш.

- Та годі тобі. Він же поруч з "Техаська різня бензопилою" не стоїть. Ну ти сама зараз побачиш.

Арнольд уже нахилився, але кулачок Маші перед обличчям зупинив його.

- Навiть не думай. Я не знаю що саме за різня трапилася Техасі, і відверто кажучи знати не хочу. Слухай Арнольд я тебе починаю боятися. Як би мені одного ранку з прокушеною шиєю не прокинутися.

Лахновский подивився на шию дівчини, і засміявся:

- Бачила б ти своє лице.

- Та ну тебе - вона штовхнула його в плече - Фільми жахів фільмами жахів, але я якось не можу уявити що ти, у свій вихідний, з ранку до ночі дивишся свої улюблені фільми.

- Вихідний в мене не так часто.

- Але ж в тебе й інші захоплення по житті.

- Тут є одне місце, доречи не так далеко. Менi то подобається, але як тобі.

- Так з'їздимо, я тобі скажу.

Човен, взятий на прокат в цілодобовій станції на Дніпрі, з двома пасажирами повільно плив по течії.

- Маша, тобі як не холодно?- турботливо спитав Арнольд. - Тут протяги на річці.

- Ні, дякую. В тебе теплий плащ. А все-таки гарно в тебе тут.

- А знаєш що мені найбільше тут подобається?- запитав він, подаючи келих з вином.

- І що ж?- відповіла Маша, приймаючи келих.

- Тиша, і можливість побути одному.

- Тобто ти ще і соціопат до всього.

- Та ні. Просто моя робота полягає в тім, аби домовитися з одними, переговорити з другими, дати завдання третім, проконтролювати четвертих. І досить часто, частіше чім я б того хотів, це не самi приємні люди у світі. За день так наговоришся, що хочеться просто помовчати.

- Ну якщо хочеш, можемо помовчати.

- Та знаєш - Арнольд дещо смутився - З тобою якось не хочеться.

- Тоді про що поговоримо?

- Ну ... е...- видав не зв'язні звуки він, а подумавши випалив - Що там Абагейл розповила про свого хлопця?

Маша поставила на борт човна свій келих, і сказала на це:

- Умієш ти все зіпсувати.

- Не розумію?

- Світанок, винце, ми у двох в човні. Тільки якийсь натяк на романтику, як тут ти все псуєш. В тебе що, немає інших тем для розмови окрім справ?

- Пробач. Я просто завжди вважав порожні балачки зайвою тратою часу.

- Не всі ж такi як ти - Маша дістала з сумочки мобільний телефон, і підсіла до Арнольда - Давай краще сфотографуймося на фоні світанку. Ти справді обрав дуже гарне місце.

Везучи, уже задрімавшу Машу, Арнольд роздумував над питанням - Що це взагалі було? Нащо він її повіз у своє, тільки своє, мiсце? З чого раптом вислуховував, доволі колючi треба сказати, докори дівчини? З чого його взагалі зачепили слова, фактично сторонньої людини?

Звиклий бути чесним сам з собою, Арнольд Лахновский дав відповідь. Відповідь якій зрадів, і злякався водночас.

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.