Ескортниця

Арнольд Лахновский сидів за скляним столом. По заду Сергія Вікторовича стояв Чекіст. Їм обом було цікаво звідки в нього інформація.

- Його звати Денис Маглов- почав Арнольд - у всілякому разi він представився так. По його словам вiн являється старшим лейтенантом СБУ, і помічником свого шефа...

- Ім'я, посаду шефа називав?- перебив Чекіст.

- Hi.

- Не перебивай його - Сергій Вікторович Качан зло покосився на керівника служби безпеки компанії. Це був найбільший його прокол за весь час. Чекіст був зобов'язаний перевірити бойфренда Абагейл, але відверто схалтурив.

- Продовжуй - скомандував Сергій Вікторович.

- Після бійки в клубi, і нічної пиятики Абагейл направилася до нього. Там вона ніс до носа зіткнулася з його шефом. Денис Маглов її зв'язав. По його ж таки словах убивати дочку одного з найбільших магнатів Британії ніхто не хотів. Абагейл вдалося набрати Машу, і вона звільнила дівчину.

За словами цього ж Маглова - Арнольд Лахновский перейшов до головного - в його конторi і за менше вбивали. Він боїться розправи з боку шефа, тому пропонує свою допомогу нам. Аби підтвердити наявність в нього цінної інформації, він розповiв про обшук. В замін допомоги ,він хоче аби ви замовили за нього слово в його конторi.

- Якщо справа вигорить - перетремо - сказав Сергій Вікторович.

- В такому випадку я маю їхати до дому. Свого телефона він мені не лишив, сказав що в випадку згоди на його умову я маю повідомити йому особисто, у випадку відмови я маю продовжувати працювати.

- Добре, їдь. Але сильно не впрягайся в цю справу. А то знову все на секретарку звалиш.

Після того як Арнольд повідомив ім'я генерала Сови, з офісу "НашеналТехноЕкспорт" був здійснений дзвінок в Службу Безпеки України, і домовлено про одну зустріч. Але до того, в будинку Арнольда Лахновского трапилася (точніше сказати якраз таки не трапилася) одна розмова.

- Маша. Зачекай.- поклавши слухавку, сказав Арнольд. Маша вже виходила з будинку, коли він вскочив з крісла.

- Слухай Арнольд, давай пізніше. Абагейл на дзвінки не відповідає, та й в мережі її не має. Як би знову в щось не вляпалася.

- Це важливо. - наполіг на своєму він.

- Добре ,говори.

- Маша, нам треба нарешті визначитися...- але як тільки він почав говорити пролунав дзвінок.

- Так шеф - машинально відповів він.

- Де тебе носить паскуда! Британці перенесли терміни! Треба прискорити підготовку до презентацій основного об'єкта.

- Тобто як так "прискорити"?

- Його сини вирiшили розлучатися зi своїми дружинами. Для цього їм потрібно летіти в Британію. Заяви вже зроблена, і нас офіційно просили прискоритися. Так що НЕГАЙНО В ОФІС - крик шефа був настільки гучним, що Арнольд був змушений відірвати слухавку від вуха.

- Я бачу тобі не до мене - сказала Маша, йдучи.

- Можу підвезти - почувся голос позаду. Вони обернулися i побачили Дениса Маглова.

- Все підслуховуєш та винюхуєш!- проричав Арнольд Лахновский.

- Робота в мене така. До того ж цікаво було що між вами.

- Самій цікаво - ледь чутно прошепотіла Маша.

- Ти до Абагейл? - нащось перепитав Маглов - То поїхали. Малоймовірно що люди Сови сунулися в "Корону", але він зараз на взводi, і різне може утнути.

- Добре.

Арнольд бачив як вона йде. Дивлячись їй в слід він всім серцем хотів її зупинити, розповісти все що відчуває до неї. Але він не знав як це зробити, тому за звичкою багатьох років загнав всі почуття глибоко в середину.

В парку була призначена зустріч. Сергій Вікторович Качан прийшов до оговореної лавки. Там на нього чекав звичайний дід, в білім картузі і в білій сорочці, який розкладав шахи. Дивлячись на нього перехожі навіть не здогадувалися що пройшли мимо високопоставленого офіцера СБУ.

- Присядь. Зіграємо.

Як завжди, запрошення було прийнято.

- Знаю я твого Сову - тут дід скривився як від зубного болю.

- Все настільки погано?- запитав Сергій Вікторович, пересуваючи фігуру.

- Ну як тобі сказати. - потерши підборіддя, і зробивши хід у відповідь, він продовжив - В середовищі злодіїв в законі є таке поняття "Апельсин" - людина, яка купила корону злодія в законі. Точно так же і наш "генерал" - це слово було сказано з явною іронією - Сова.

Авторитетом він в конторi не користується, але вплив має. Генеральські погони в нашому відомстві це не порожній звук. До того ж з людьми, які стоять в нього за спиною, і які змогли проплатити генеральські погони, ніхто не хоче зв'язуватися.

- У вас є вихід на його господарiв?

- Звісно.

- Тоді передайте їм - я згоден виплатити відступні, за неотриманий ними прибуток в розмірі десяти відсотків від свого прибутку. Як думаєте погодяться?

- Правильно чиниш що вiйну не хочеш починати - співрозмовник зробив хід, і забрав фігуру сказав - Підніми до п'ятнадцяти. Там масштаб величезний.

- Добре. Як швидко вони дадуть відповідь?

- Тут складнощі. Не всі в країні. А сам розумієш - такi питання по скайпу не обговорюють. Поки прилетять, поки обговорять, але і затягувати не будуть. День, ну два максимум. I, як на мене - вони погодяться.

Денис Маглов сидів на дереві i дивився в бінокль. Полегшено видихнув, він сказав:

- Вони на місці.

В бінокль було видно чоловік двадцять, які займалися спортом. Хто таскав залізо, хто відпрацьовував прийоми рукопашного бою, багато було тих хто з їх займається на турніку, та і тир не пустував.

Ця тусовка ,спортивного типу була так званою "групою номер нуль". Дезертири, мародери, патологічні садисти, i просто покидьки всіх мастей ,відмазані генералом Совою, або витягнутими з зони. Але якщо подумати він сам був не краще.

Отримав погони, молодий лейтенант почав робити те, заради чого, власне кажучи, і йшов в органи - заробляти гроші. Так активно й уміло що вже через пару років став розшукувати на кого б переписати бізнес. Але йому нагадали приказку "Не по чину береш". I нагадали жорстко.

Замість того аби, як зазвичай, викликати до себе і призначити долю, на верху вирішили його закрити забравши все собі, заодно і іншим дати приклад, щоб не сильно заривалися. Вже готувався процес над СБУшником - хабарником, на якого хотіли звалити чи не всі гріхи контори. Але тут втрутився новоспечений генерал Сова. Йому був потрібен помічник, добре знавшийся на комерції.

Денис Маглов розсудив так - якщо генерал Сова не підняв по тривозі своїх псів відразу, для самих радикальних дій, то найближчим часом цього не зробить.

До зустрічі з Арнольдом Лахновским лишалося чотири години, і він вирішив поспати цей час. Маглов, хоча і пройшов спец підготовку, обов'язкову для всіх співробітників, але був все-таки кабінетним робітником. Втома від стресу давалася в знаки. Тому він припаркував авто на лісовій дорозі, поставив будильник, і заснув.

Після того як Маша закінчила вичитувати Абагейл за легковажність, якій до того ж від братів з їх жінками дісталося, дівчина по - дитячому сказала:

- Пробач, я більше не буду.

Бачачи що сльози набігають на очах в дівчини, Маша Нерест зрозуміла що перегнула палку. Обняв дівчинку, погладжуючи її по голові, вона сказала:

- Абi заспокойся, все вже добре. Просто ти ж знаєш що навколо відбувається. Всі за тебе хвилюються, як би з тобою щось сталося...

- Знаєш, дещо трапилося.

Маша відсторонила її і стривожено глянула.

- Ні, ні! Не хвилюйся! Нічого серйозного. Просто ... - вона дещо зам'ялася - Ти б могла мені дещо позичити з свого одягу. Просто мій гардероб тільки на поминки годиться. Ну чому ти так посміхаєшся?

- Та так, просто.- є речi які зрозумілі самі собою. - Абi, у нас з тобою розмір різний.

В результатi відправилися на шопінг.

- Не думала що з тобою так складно. - почала розмову Маша, всідаючись в м'яке крісло в зонi відпочинку чергового торгового центру - Три інфаркти, п'ять інсультів, і до чорта нервових зривів в бідних продавчiнь.

- Дуже смішно - сказала Абагейл, ховаючи посмішку.

- Чотири години ходіння по магазинах, це рекорд. При тому що ти собі так нічого не підібрала. До чого хоч готуєшся?

- Та так ... - почала мямлити Абагейл, але подивившись по верх Маші сказала - Слухай Маша, а це не твій Арнольд часом?

Повернув голову, вона дійсно побачила Арнольда Лахновского. Закінчений трудоголік в робочий час вештається по-магазинах. Це було не просто дивно, це не можливо. Маша піднялася, Абагейл за нею.

- Залишайся тут.

- Я хочу піти з тобою.

- Ти, у своєму прикидi будеш як "біла ворона". Пробач за каламбур.

Абагейл як завжди була у своєму траурному. Пройшовши за ним дівчина побачила Дениса Маглова. Підійти поблище вона не ризикнула. Поговоривши декілька хвилин спокійно, Денис вскочив і ледь не побіг. А Арнольд став надзвонювати комусь. Після завершення розмови, він спустився на стоянку.

Маша пішла за ним, коли вiн сів в авто і поїхав, дістала телефон, але телефонувати передумала. Поки таксист, чи бомбила приїде Арнольд буде вже далеко. Але скрип гальм вивів її з задуми.

- Стрибай - крикнула Абагейл з салону.

Їдучи за Арнольдом Лахновским Маша засипала Абагейл питаннями.

- Та зачекай ти! - шквал питань був перебитий - Коли ти пішла за Арнольдом, я зателефонувала ...- дівчина покосилася на водія - знайомому. Попросила його приїхати.

- Знайомого, заради якого чотири години продавців тероризувала.

- Коли, після п'ятнадцяти хвилин, я зрозуміла що ти не передзвониш я вирішила їхати. Але потім тебе побачила. Не можна ж так, не передзвонив, я ж хвилююся.

- Добре, підловила.

А тим часом Арнольд пригальмував, і підібрав Круга.

Стежачи вони приїхали на підприємство. Арнольд Лахновский разом з Кругом пішли до прохідної.

- На підлогу!- викрикнув водій падаючи.

В наступну мить розбите скло градом посипалося на них. З боку прохідної стали лунати постріли.

- Лежи не сіпайся - сказала Маша, обережно підіймаючись. В розбите скло вона побачила двох чоловіків з автоматами з глушниками, які йшли прямо на них.

Дівчина потягнулася до своєї сумочки, звідки дістала відібраний в Круга ПМ. Очима вона зустрілася з водiем, який вийняв з-під сидіння свій пістолет.

- Твій правий - сказав він.

Почекавши коли двоє нападників прийдуть в притул, вони одночасно вистрілили. Два тіла впали одночасно, але полегшення це їм не принесло. Новий град куль змусив їх втиснутися в підлогу.

Денис Маглов, забравши арсенал з одного з гаражів, приїхав на підприємство, але не встиг доїхати як почув постріли.

- Невже вони полізли. - пробурчав він.

Зупинивши автомобіль, він дістав з багажника сумку зі зброєю і пішов пішки. Підійшовши Денис Маглов побачив не далеко вiд прохідної авто, яке обстрілювали. Дістав з сумки автомат, він підійшов поблище.

Однією чергою він поклав стрілка, підійшов до автомобіля.

- Ну звісно. Хто ж це ще може бути?- вирвалося в нього ,коли побачив лежачих на підлозі дівчат. Але розвити тему йому не дала нова автоматна черга, випущена по авто.

Заховавшись за кузов вiн обережно висунувся. Долi секунди вистачило аби визначити місцеположення стрілка. Підняв автомат над головою він вистрілив.

- Виходимо! Пригнулися і біжимо в завод.

Виповзли з автомобіля, пригнувшись під автоматні черги побігли до заводу. Піднявши автомат над головою Денис Маглов випустив довгу чергу в бiк стрілка, не даючи йому висунутися. Набої закінчилися, Денис вихопив ТТ з-за поясу ,i всадив декілька куль в стрілка.

Вбігши в середину, вони знову потрапили під вогонь. Круг разом з Арнольдом Лахновським вели вогонь з вікон.

- Розбирайте залізо! - крикнув він, кидаючи сумку на підлогу.

- А тепер ти, наречений - звернувся Денис Маглов до водія, Маша тільки зараз впізнала власника клубу. - Звідки в тебе "Берета"?- кивок на пістолет в руці.

- Батько дав, і наполіг на спеціальних курсах. Каже -" Часи небезпечні, а з охороною завжди не будеш."

- Мудра людина. - коротко прокоментував вiн - Сиди тут, охороняй дівчат. Якщо противник з'явиться, то до тебе зможе дістатися виключно з боку дверей. Приблизно через десять хвилин буде підмога. Побачивши їх кидай ствол на землю, і руки за голову.

- Як я їх впізнаю?

- На відміну від тієї гопоти, та і нас, вони будуть в форми з нашивкою "Охорона". Ще питання є?

- Що взагалі відбувається?

- Законне питання. Її батько - кивок на перелякану Абагейл, яка буквально вросла в Машу - хоче запустити на цьому підприємстві виробництво, і в якостi дару віддати частину виробленого державі. Є ряд людей, які хотіли нагріти руки на держ закупівлях. Вони доручили іншій людині зірвати підписання договору. Господар данного підприємства про це дізнався, і запропонував щедрі відступні. Цей варіант не влаштовує того, хто мав зірвати угоду, цим ставиться під питання його проф придатність. Тому вiн вирішив діяти радикально - нема підприємства, нема угоди.

- Зараз ліворуч!!! - якомога сильніше, аби перекричати автоматну чергу, крикнув Арнольд Лахновский.

- Поясни ще раз - в чому взалі сенс всього цього?- запитав з іншого боку Круг, перезаряджаючи зброю.

- Ми йдемо в "Показовий цех"...- він прервався, випускаючи чергу зі свого автомату - Британці не будуть вкладатися в порожнє місце. Основу, для майбутнього підприємства створюємо ми.

- Слухай Арнольд. Ти так пояснюєш що навіть я, який з самого початку в темi, нічого не розумію - вставив свої п'ять копійок Денис Маглов.

- Є завод, але реально з нього працює лише один цех. Якщо Британці вкладуться в нього, то за пів року він запрацює на повну. Їх привабив цей проєкт, бо є робочий цех. До поки підприємство ставатиме на рейки, цех даватиме прибуток. Не буде цього цеху, не буде ніякої угоди.

- Тепер ясно - сказав кілер по заду.

Головний цех зустрів їх шквальним вогнем, град куль змуюсив відійти за ріг.

- I що тепер? - запитав Круг

- А ось що - сказав Денис Маглов, дістаючи з сумки шість гранат. Одна за одною вони полетіли в бік цеху. Пролунали вибухи.

Після них трійця пішла до цеху, розстрілюючи не багатьох виживших. Обережно прослизнули в приміщення. Але там нікого не було, що їх всіх сильно насторожило, а той факт що в будівлю ніхто не вірвався в слід за ними взагалі налякав.

- Круг, до роботи - скомандував Денис Маглов в приціл автомата оглядаючи приміщення.

З всіх них лише Круг мав саперну підготовку.

- Фраєра - сказав він біля першого ж станка - Детонатор лайно китайське, я такі нігтем вiдкриваю.

Бігаючi від станка до станка він швидко розмінував все приміщення. Денис побачив тінь з боку. Розвернувся аби вистрілити, але не достатньо швидко. Автоматна черга прошила його і зачепила Арнольда, стоячого поруч. Круг вихопив свій ТТ і застрелив одного з стрільців. Інших двох автоматною чергою скосив Арнольд.

- Тебе сильно!- крикнув Круг.

- Руку зачепило. - була відповідь.

- Круг. До мене - прохрипів Денис Маглов.

Кілер підійшов. Поранений дістав ключі з кишені.

- Як відчував що підстрелять - сказав він кладучи ключ в долоню Круга - В мене в бардачку все що потрібно аби убити генерала Сову.

- Але нащо? - здивувався він - Після такого йому точно не всидіти в кріслі.

- В нього вклалися не слабо - він ковтнув слину - Якщо його прибрати це додаткові витрати. Бо на його місце треба знову саджати свою людину. Наслідки для нього будуть, і дуже неприємні. Після того як все вляжеться вiн захоче відігратися, і відіграватиметься саме на нас.

- Я тебе зрозумів.

Поки прибувша охорона розбиралася з диверсантами, Круг під шум бою просочився на зовні. Слідуючи вказівкам Дениса Маглова він знайшов авто. Сів на водійське сидіння, відчинив бардачок.

- А ти запасливий - сказав кілер, оглядаючи вміст. Табельний ПМ, план генеральської дачі, з його адресою, і пропуск на пред'явника в урядову дачу.

Дорога через весь Київ зайняла дві години. На контрольно - пропускнім пункті жодних проблем не виникло. Подивившись на його посвідчення, черговий ліниво підняв шлагбаум.

Знайти дім генерала Сови також не виявилося проблемою. Проникнувши через задні ворота. Увійшов в дім, де ніс до носа зіткнувся з дівчиною років двадцяти, судячи з одягу покоївка. Перш ніж вона встигла щось збагнути, Круг притиснув її до стіни затулив рукою рот.

- Спокійно, я до господаря. Де він? - убивця обережно прибрав руку.

- В себе в кабінетi. Не вбивайте, будь-ласка.

- Йди - кивок на двері - Але тихо. Без фокусів.

Дівчина повільно вийшла. Пройшовши по коридору, він опинився біля відкритих дверей. Обережно визирнувши Круг побачив блідого генерала Сову, який вдивлявся в монітор ноутбуку, наливаючи собі коньяк. Як тільки рідина потрапила до рота кілер не став гаяти часу.

Вискочивши, він всадив декілька куль зі свого ТТ в генерала. Він упав на стіл. Підійшовши зробив контрольний в голову, після чого витер зброю і кинув її на тіло. Удар було завдано.