Зміст

Глава тринадцята: Нічний двiж, розмова по душах, і чоботар без чобіт

Отримавши назад свій телефон, і розповiвши в вечері що вдалося дізнатися, Маша піднялася до себе. Арнольд підійшов до бару. Взявши пляшку коньяку і дві чарки, він кивнув Кругу на вихід. Вони вийшли. Давши чарку, господар дому налив. Обидва мовчки випили.

- Ти наглядай за нею - сказав Арнольд, наливаючи чергову чарку - Маша ще маленька. Вона не розуміє яких людей на себе навела.

- Слухай не нагнітай. Зараз приватних детективів багато розвелося, зібрати компромат на людину не так вже і важко. А судячи з усього рильце в директора в пушку. - відповів на це Круг, сам слабо вірячи своїм словам.

Ранок для Маші Нерест розпочався об одинадцятій годині. Бадьора після ранкового душу, вона почала готуватися до наступного заходу. I це мала бути дискотека.

Як пояснив Арнольд Лахновский, син одного з партнерів компаній, в якості старту, відкрив нічний клуб. У зв'язку з чим сам батько попросив своїх партнерів, а вони наказали своїм працівникам, прибути о десятій на місце.

Вона стала підбирати собі наряд. Все залежало від того нащо взагалі іти на дискотеку. Якщо відірватися на танцмайданчику, то це одна справа, а якщо позагравати з хлопцями, потягуючи коктельчік, то це зовсім інша.

Останній варіант був відкинутий. Пам'ятаю як вона убилася з одного пакету портвейну, і згадавши роки юностi, вирішила пригальмувати зі спиртним. Та і по легендi, вона дівчина Арнольда.

- Хоча - Маша відвела погляд в бік, уявляючи розгніване лице цього істукана, коли вона в відкриту фліртуватиме з якимось красунчиком за барною стійкою. На обличчі мимо волi з'явилася посмішка. Але зусиллями волi вона зітерла посмішку з обличчя, сказавши сама собі - Не забувайся. Це просто клієнт. Черговий клієнт, не більше.

Другий варіант, скоріше за все, також накрився. Цокати каблуками по лікарняній підлозі було ефектно, тільки ось розплачуватись за це довелося ниючою білью в нозі. Мазi i знеболююче допомогли їй зняти біль, але дискомфорт лишився. Тому вирішила підібрати дещо більш менш універсальне.

Розклавши на ліжку комплекти, вона стала брати їх по одному, прикладати до тіла, і крутитися перед дзеркалом. Свій вибір зупинила на синій блузкi, з коротким рукавом, i обтягуючим джинсам. Вони підкреслювали стрункі ніжки, і водночас були достатню розтягнутими аби не сковувати рухи.

З взуттям виникли певні труднощі. Маша дуже хотiла встати на підбори, але нога, новим приступом болі висловила рішучий протест. Тому обрала босоніжки на платформi.

По натхненню хотіла взятися за зачіску, але порожній живіт нагадав про себе. Спустившись в низ, і проходячи мимо бара зупинилася. Краєм ока вона помітила щось дивне, не могла зрозуміти що. Підійшовши по блище, дівчина побачила порожню пляшку з-під коньяку, і дві перевернутих, явно брудних, чарки.

- I чого це вони вчора так розійшлися?- здивувалася Маша, забираючи брудний посуд і витираючи місце де вони були ганчіркою.

У вечорi Арнольд Лахновский здивував Машу. Він поперся в нічний клуб в діловому костюмi, і як побачила дівчина він був такий не один. Багато хто стояв в стороні, явно виконуючи нудний наказ керівництва. Але більшість, просто гарно проводили час.

Взагалі Маші Нерест тут подобалося. Мелькаюче, але не ріжуче очі, світло. Ритмічна, в мiру гучна, музика. До того ж на честь відкриття всі напої безкоштовні. Було видно що власник постарався.

Потанцювавши вона направилася до бару, але зупинилася. Пити вона не хотіла, заводити нові знайомства також, а танцювати вона просто не могла. Розтягнення зв'язок це звісно не смертельно, та і часу пройшло багато, але вона переоцінила можливости свого організму. Дівчина вже обдумувала як би злиняти по тихому, як тут її хтось поплескав по плечу:

- Маша ти чогось похмура, ходiмо потанцюймо.

Абагейл Ван Вуйц тягнула її знову на площадку. Одягнена вона була своєрідно - футболка, лосини і кросівки. Все траурно - чорного колюру. Довершував образ металевий череп на шиї.

- Зачекай - простогнала Маша.

- Пробач. Знову нога?

Після пам'ятного для Абагейл повноліття вони почали активно списуватися в соцмережах, і зідзвонюватися.

- Поболює трішки. Так що подруго, я поки що натанцювалась.

- Тоді давай по коктейлю вмажемо ? Тим паче безплатно

- Пити якось не хочеться.

- Там багато безалкогольних.

Підійшли до бару, сiли за стійку.

- Знаєш, а смачно - сказала Маша, після ковтка свого коктейлю.

- Слухай, а що твій Арнольд накоїв? Ти наче смертельно на нього образилася.

- Та нічого подібного. З чого ти взагалі взяла?

- Я бачила як ви приїхали. Він не встиг підійти аби відчинити дверцята, як ти вже вискочила. Піднявшись, ти відразу пішла танцювати. I за весь вечір ти не відповіла на жодний його погляд. Хоча вони були, і доволі недвозначні. Висновок - на щось образилася.

- Прямо "дедуктивний метод".

- Ти забула? Я з батьківщини Шерлока Холмса.

Вони обидві розсміялися, вдало підмiченому факту. Абагейл нахилилася до Маші, і проговорила:

- I він не один. Той симпатяга, в мене за спиною, такi погляди на тебе кидає.

- Не на мене, а якраз таки на тебе. I не "погляди кидає", а відверто витріщається.

Але розвинути тему не вдалося. Вони почули якусь метушню на площадці.

Одним з показників статусу закладу є охорона. Але двох розгніваних жінок, не так то просто вiдтягнути одна від одної.

- Беатрис? Ребека? - не вiрила своїм очам Абагель - Ви що робите?

Перекошені гнівом обличчя, розтріпане волосся, і намагання хоча б ногою дістати суперницю, було красномовніше будь-яких слів. Підійшли ще декілька охоронців, бо двох на кожну ледве їх втримували, і витріщавшись на них хлопець в синьому піджаку сказав :

- Дами в мене не сільська дискотека, бійок я не потерплю. Вам доведеться залишити мій клуб.

Вийшовши на вулицю Беатрис з Ребекою хотіли завершити розпочате, Маша з Абагейл на силу їх розняли.

- Та годі вже!- закричала нещодавна іменинниця.- Ви ж рідні сестри врешті - решт! А наче смертельні вороги! Я ж вас з дитинства знаю, що за кiшка між вами пробігла?

- Дитинство скінчилося, і та що була рiдніше за всіх, стала гірше ворога - сказала Ребека.

- Але і ти в боргу не лишилася - огризнулася Беатрис - Сама зневага.

- А що мені тебе на руки взяти, і розцілувати?- удар сумочки прийшовся Маші по спинi.

- Ай!- вскрикнула вона - Боляче взагалі-то!

- Пробач подруга. Я не в тебе цілилася.

- Стоп!!!- закричала Абагейл- Поки ви одна одну не повбивали, і нас за одно не покалічили, вам треба поговорити.

- Знаю тут одне місце - замість сестер відповіла Маша - Не таке вишукане як це, але цілком пристойне.

За барною стійкою сиділи чотири жінки. Дві, що були по - боках, пропускали чарку за чаркою.

- Слухай Машо - почав бармен, хлопчина років вісімнадцяти на вигляд, з модним безладом на головi. - може твоїм подругам пригальмувати? Чи там закуску організувати? Бутерброди є, зараз розігріємо. Ну, чорт забирай, сьома чарка без закуски. Та не кожний пацан, якого дівка кинула, так накидається.

- Слухай Iгорюню, не лізь. Їм відверто поговорити треба, до того ж так давно що тверезими не виходить. Так що наливай давай.

- Довго мовчати будете? - не витримала Абагейл.

- Тут так багато всього накопичилося, що не знаєш з чого розпочати - відповіла Беатрис.

- Почни з початку - порадила Маша.

- З початку було дві дівчинки - сестрички - почала розповідь Ребека - Росли разом, як одне ціле. Але дівчатка виростають, і стають красунями - нареченими.

I ось настав час старшiй виходити заміж. I так вийшло, що інтереси батьків співпали з її почуттями. Упевнений в собі красунчик, який знає сенс в житті. Здавалося уже все вирішено, підготовка до весілля йде повним ходом, так молодша влізла. - вона зупинилася, вливаючи в себе чергову порцію алкоголю. Користуючись паузою, слово взяла Беатрис:

- Тоді була вечірка, в честь приїзду братів з Америки. Було багато алкоголю. I я. Я ... навіть не помітила як... як...

- Як що?!!!- буквально зірвалася Ребека - Не помітила як мого нареченого в ліжко затягнула.

- Я була п'яна...

- Тебе це не виправдовує.

- Від випитого, і проведеної разом ночі, ми відрубилися. Прокинувшись на ранок, ми побачили наших батьків, розгляючих нас наче натюрморт. Довелося вийти заміж, і все життя мучитися. Знаєш - вона пропустила чергову чарку - чоловік він так собі. Холодний, замкнутий, слова теплого від нього не діждешся...

- Зате впевнений в собі, і цілеспрямований. Такий, яким і має бути справжній джентльмен. Не те що мій художник - розмазня...

- Не смій!!!- настала черга Беатрис кипіти. Маша ледь втримала її на місці - Найджил тонка, творча, романтична натура. Не від світу цього.

- Рохля, ганчірка і розмазня. Тільки і уміє що своєю мазнею папір псувати. - не надто схвально характеризувала дружина свого чоловіка.

- Відкрию одну таємницю, хоч Найджил просив цього не робити - він уже давно комп'ютерну графіку освоїв. I зараз персонажів для мультиків розробляє.

- А ти звідки знаєш?- тепер вже Абагейл довелося попотіти.

- Заспокойся - чергова порція алкоголю, під захоплено - переляканий погляд бармена, була відправлена в горло.- Він вірний тобі, хоча ти на нього не заслужила. Перевірено. Знаєш - Беатрис посміхнулася - в мого чоловіка не так багато хорошого, але брат він справді гарний. Постійно Найджела пiдтримував.

- Ну це ясно. Курси, ноутбук...

- Дурепа ти все-таки. Він з тих для яких гроші не головне, їм потрібно аби в них вiрили. А ти "дружина", тільки одна назва. Тобі він був потрібен лише як жива перепустка в дім. Аби ходити, німим докором все життя отруювати.

Ребека поклала голову на руки і заридала, волаючи:

- Що ж ми зі життями своїми зробили.

Беатрис підійшла до своєї сестри, і обняла її.

Витягуючи з бару двох п'яних в дрова сестер, весь квартет, ніс до носа зіткнувся з їх чоловіками. Синхронно відштовхнув своїх поводирів, жінки зробили декілька кроків, і впали в обійми тих кого по - справжньому кохали.

Разом з чоловіками був і Арнольд. Всю дорогу до дому вони мовчали. Зайшовши в середину, господар дому направився в бар.

- Сьогодні була важка ніч. - він витягнув пляшку, на цей раз віскі. Налив у дві чарки. Вони випили.

- Розслабитися хочеш?

- Не погано було.

Маша поставила свою чарку. Швидким рухом вона зняла з себе блузу, і викинула її в бік. Взявши, в ошелешеного від такого повороту подій хлопця, чарку вона поставила її на стіл. Знявши з нього піджак, вона почала розстібати сорочку.

- Ти що робиш?- Арнольд схопив її за руки.

- Те, за що ти заплатив.

- Але я не цього, не так хотів.

Маша Нерест звільнила руки, і взявши його за грудки запитала крізь зуби:

- Тоді чого ти від мене хочеш? Нащо я тобі потрібна?

- Я ... я не знаю... не знаю як сказати...

- От же не знаєш.

Дівчина відпустила Арнольда. Взявши почату пляшку з столу, вона піднялась до себе.

Всю ніч Маша Нерест провела в роздумах, стимулюючи мозкову діяльність ковтками прямо з горла. Вона і так, і сяк обдумувала ситуацію. Але нічого путнього в голову не йшло. Врешті решт вона вирішила подивитися на ситуацію очима кваліфікованого психолога, але виявилося що вона як той чоботар, що лишився без чобіт.

Допивши пляшку, дівчина провалилася в алкогольний сон. Маючи намір проспати весь день, радіючи що завтра не буде ніяких заходiв. Але в долi були інші плани.

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.