Зміст

Глава сьома: Крах Карпової

На місце стрілянини відразу прибув Віктор Семенович Градов. Це був чоловiк середнього росту, короткострижений.в діловому костюмі. По виправці можна було судити про військове минуле, а по погляду, який наче рентгеном просвічував, про минуле в органах.

- Здрастуйте Арнольд Михайлович. - привітався він.

- З вашою службою безпеки побажання в масть.- з ходу накинувся Лахновский - Вам платять не малу оренду, одна четверть якої йде на службу безпеки. Можливо я багато хочу, але за ці бабки я хочу спати спокійно.

Градов чекав, даючи можливість випустити пар своєму співбесіднику. Коли настала пауза він запитав:

- Ми вже можемо спокійно обговорити данний інцидент?

- А тут є про що говорити?!- ще досить емоційно, але вже без гніву запитав він. - Як він взагалі сюди потрапив?

- На жаль моя вина. Наче платиш добре, але скільки вовка не годуй ,все одно в ліс дивиться.

- І багато в вас таких вовків?

- Після того, як цього покарали, і вигнали з вовчим білетом, поменшало.

Тільки зараз Арнольд помітив на рукаві білої сорочки ледь помітні червоні плями.

- Ви взагалі знаєте хто це такий?- запитав Градов, киваючи на тіло загорнуте в целофан.

- Колишній моєї дівчини. Переслідував її, погрожував що вб'є нас обох. Я цього придурка серйозно не сприймав, а воно он як вийшло. - на ходу вигадував Арнольд.

- Нарвалися ви звичайно на конкретного відморозка. Але я хотів би попросити вас не розповсюджувати відомости про дану подію.

- Ви хочете "зам'яти" цю справу. Цікаво як?

- Не люблю відповідати питанням на питання - але по вашому хтось викликав поліцію?

- А сусіди, прислуга в доми?

- Ще одинадцятої немає. Дiти на навчанні, батьки на роботi.

- А прислуга?

- А що прислуга? Ніхто не хоче, щоб в нього на КПП при виїзді знайшли речi господарів. То як, я можу розраховувати на ваше мовчання?

Арнольд Лахновский подивився на розбите авто.

- Відремонтуєте, і вважайте нічого не було.

- У вас лише скло побито. Навіть подряпин немає. Наш майстер зробить все за пiв години.

- Добре - Арнольд віддав ключі.

Двоє чоловіків у формі охоронців, з обличчями боксерів після дванадцяти раундів, пливли в човнi по Дніпру.

- Давай тут. Глибина підходяща. Прив'язав?

- Давно уже - відповів другий.

Взявши мiшок, обидва охоронці перекинули його в річку. Булькнувши у водi, тіло Вовчика пішло на дно.

- Знаєш все-таки шкода Сірого.- сказав один другому.

- Тобі я бачу добре по головi надавали.

- Ні ну правда. Куди він тепер з переламаними руками і ногами?

- Себе пожалій. Всю зміну через цього мудака під каток. Для профілактики, як казав шеф. А твій кориш хай радіє ,що його в такий мiшок не поклали.

Після того як було досягнуто угоди з начальником охорони ,Арнольд Лахновский піднявся до кімнати Маші. Постукав у двері, вона відчинилася.

- До тебе можна?- запитав вiн.

Тиша в відповідь. Вiн зайшов в кімнату. Дівчина лежала на ліжку ,лицем в низ. Підійшов до ліжка, він легенько доторкнувся рукою до неї. Маша перевернулася. Вся в дрібних уламках скла, в сльозах в перемішку з косметикою.

- Ти як Маша?

Витираючи сльози, які рікою лилися з очей, дівчина відповіла:

- На моїх очах в перше людину вбили - вона знову заплакала.

Арнольд обняв її, притиснув до себе, погладжуючи по головi утішав:

- Маша заспокойся. Все вже добре, все скінчилося.

Вона підняла голову, і по-дитячому наївно, запитала дивлячись в очі :

- Правда?

Він не був настільки впевнений, а брехати дивлячись в очі, в ці очі, не міг. Тому вийняв носову хустинку, і почавши витирати обличчя, намагався перевести розмову в інше русло:

- Ну ось, що ти наробила. Розмазала все по обличчі. А була така гарна дівчинка.

- Та що ти зі мною як з маленькою - Маша знову впала лицем в подушку і заплакала.

Арнольд Лахновский в перше за багато років розгубився. Тут не було інструкцій, алгоритмів, висновків аналітичного відділу. Зараз був лише вiн, і дівчина яка потребувала допомоги. Арнольд застиг як вкопаний, не знаючи що робити.

Цю сцену перебив телефонний дзвінок. Телефонувала секретарка Катя. З усього лементу, тоном близьким до паніки, він зрозумів одне - перехвалив свою співробітницю, до того ж сильно.

- Я маю йти - коротко сказав він.

Арнольд Лахновский розумів що по суті кидає її сам на сам з усім цим. Але чим допомогти він не знав, самому було відверто страшно від всіх цих подій.

Приїхавши на роботу, на початку першої Арнольд до десятої вечора розгрібався з завалами. Принісши чергову чашку мiцної кави, секретарка вже хотіла тихо ,як мишка проскочити назад, але шеф зупинив її:

- Як таке могло трапитися?

- Пробачте - потупивши погляд пробубніла Катя.

- Тобі було дане елементарне завдання - розіслати декілька листів, і приймати всі вхідні. З рештою я сам би впорався. Як можна було переплутати адресатів?

- Я...я...- дівчина ледь не плакала.

- Йди до себе. В усілякому разі каву ти робиш гарну.

Ще одну заплакану дівчину за цей день Арнольд Лахновский просто не витримав би. Закінчив з робочими завалами, він набрав номер ескорт агенства "Солодка ніч". Як виявилося на нього вже там чекали.

Сніжана Карпова з порогу зустріла Лахновского питанням:

- До вас був направлений мiй помічник. Де вiн?

- Скажімо так - Арнольд сів на стілець - Ця сволота більше нікого, ніколи не образить.

- Та і біс з ним. Я вам, певною мірою навіть вдячна. Він тільки й умів що з пикою Франкенштейна клієнтів лякати, що треба визнати бувало часто корисно, та товар псував на "суботниках".

- У нас з вами є важливіша тема.

- Арнольд Михайловичь зараз же не дев'яності. Та навіть в ті дикі часи, так справи ніхто не робив.

- Ви зараз взагалі про що?

- Ви зателефонували, сказали що розриваєте контракт з Машою. Як було обмовлено заздалегідь, назвали номер рахунку на який перерахували кошти, ви ж мали відіслати дівчину. Це стандартна схема в нашій практиці.

Арнольд кивнув. Дійсно з ним погоджувався подібний варіант, на випадок надзвичайних подій. Як досить тонко натякнула власниця даного закладу, сказавши що клієнти в основному одружені, можна здогадатися що на чисто анекдотичний випадок - дружина не вчасно додому повернулася.

- Я вам не телефонував...

- Арнольд Михайлович , це не серйозно - Сніжана Карпова дістала свій телефон, шукаючи його вхідний дзвінок, і в цей момент в самого Лахновського задзвонив телефон. Телефонувала секретарка.

- Що знову?

- Ви орендували річковий корабель для відпочинку наших гостей. - чи то запитала, чи то сказала вона.

- Слухай Катя, я зараз дещо зайнятий, тому відразу до суті.

- Все відміняється.

- Чого це?

- Я не знаю.

- Давай з початку.

- Телефонував капітан. В нього якісь неполадки з кораблем.

- Точніше? - втрачаючи залишки терпіння, жорстким тоном запитав Арнольд - Що за неполадки? Наскільки серйозні? Надовго ремонт? З тебе що, все кліщами виривати накажеш?

В телефони почулися схлипування, схожі на сльози.

- Я не знаю - вичавила секретарка з себе.

- Тобто як це "Я не знаю"?

- Він мені сказав так - "Не ти мене наймала, не з тобою мені й розмовляти".

- Рано я тебе з секретарів в помічники хотів перевести. Не доросла ще. Я там сам все залагоджу. - давши відбій Арнольд встав, і сказав - Словом так - я вам не телефонував, ніякого контракту не скасовував, і ніяких переводів на картку не отримував. Так що Маша лишається зі мною. Розмову завершено.

Під'їхавши до причалу Арнольд Лахновский застав капітана серед ночі на своєму кораблі. Разом з механіками він намагався якось полагодити своє судно. Як виявилося на борту полетіло відразу декілька деталей. Лахновский був гуманітарієм, в техніці не розбирався, навіть під капот власного авто не заглядав, тому для нього назви полетівши деталей прозвучали китайською грамотою.

- Ми намагаємося щось своїми силами зробити, але все змахує на те що це дохлий номер - виправдовувався перед клієнтом капітан. Чоловік років п'ятдесяти, коротко стрижений з щетиною на обличчі.

- Добре, коли деталі будуть?

- Коли будуть? Коли будуть ?- по папужій повторив капітан - Коли Нептун з дна свисне.

- Тобто не скоро?

- Якщо взагалі будуть.

- Ясно - Арнольд дістав телефону книжку, яку завжди носив з собою. Знайшовши потрібний номер, він зателефонував - Сергій Петрович? Пробачте за пізній дзвінок, це Арнольд Лахновский... А у вас мій номер висвітився, тим краще. Тут поломка одна трапилась, а запчастин немає. Секундочку - він передав капітану слухавку - скажіть те що потрібно.

Весь подальший ремонт зайняв не більше години. Після того як справу було залагоджено Арнольд Лахновский заїхав в один з цілодобових торгових центрів.

Його мучило сумління, якось не добре з Машою вийшов. Зайшовши в середину, він направився в відділ квитів, де його очі буквально розбіглися від асортименту. Хризантеми, рози, піони, ще безліч яких він і назви не знав. Але свій вибір зупинив на букетi ромашок.

У відділі солодощів було не краще. Білий, чорний, пористий, з начинкою, без такої. Людини яка чай з кавою п'є без цукру важкувато було вибрати. Зупинившись на коробці класичного чорного шоколаду Лахновский направився до касси.

Розрахувавшись, він підійшов до свого авто. Поклавши покупки на переднє сидіння, поїхав додому. Навіть не підозрюючи що там на нього чекає.

В кабінет директорки агенства "Солодка ніч" зайшли двоє чоловіків. По цім протокольним пикам, можна було сказати що вони сиділи, і не раз. Але це той випадок коли перше враження обманливе. Капітан Гнилий, і старший лейтенант Гіркий прибули в цей заклад фактично по роботi.

- Чого позвала серед ночі? - вciвшись, і по господарські закинув ноги на стіл, спитав старший.

- Один клієнт вирішив мене кинути.- вона підсунула їм сторінку з блокноту з адресою Лахновского - Скасував контракт, отримав назад бабки, а дівчинку не віддає.

- Так, а ми тут до чого?- втрутився молодший - Спусти свого Вовчика. Минулого місяця один дідуган тільки глянувши на нього інфаркт отримав. Нам тоді підчищати довелося.

- Я так і зробила. Але Вовчик зник, крізь землю провалився, розчинився в повітрі. І як прозоро мені натякнув клієнт - це його рук справа.

Старший прибрав ноги зі столу, і сказав:

- Слухай, може поки пригальмуєш? Ми проб'ємо хто твій клієнт на справді. Адже якщо клієнт реально крутий, а все змахує на те, то бабла ти з нього все одно не струсиш, i дівчинку доведеться віддати.

- І то ще легко відбудешся - старший лейтенант, передаючи листок з адресою капітанові - Місце то козирне. Тут як би ти йому винна не лишилася.

- Ви б про себе краще подумали.

- Чуєш хвойда, ти нам що, погрожувати надумала?!!- буквально вибухнув гнівом старлей.

- В жодному разi. Але ж ви розумієте, що я своїх дівчат не в підвалi на ланцюгах тримаю.

Копи подивилися друг на друга, і в один голос запитали:

- Це ти до чого зараз?

- В дівчаток є телефони. І вони спілкуються. Як між собою, так з дівчатами з інших агенств.

- Все одно не розумію. - сказав на це старший лейтенант.

- А я, здається, починаю розуміти.- сказав капітан.

- Не пройде й доби, як про цей випадок дізнаються буквально всі в нашому бізнесі. А як що ви на це ніяк не відреагуєте, багато хто не захоче вам більше платити за захист. Адже ви не єдині менти, бажаючи поживитися.

Молодший вже підірвався з місця, але старший його зупинив.

- З клієнтом як?- капітан ударив кулаком об долоню.

- За обставинами. Менi головне Машу поверніть.

Автомобіль під'їхав до КПП котеджного містечка. Вийшовший охоронець побачив з вікна ментівську ксиву. Навчений гірким досвідом попередника, він не поспішав впускати чужинців.

- До кого?- запитав вiн.

- Ти що, читати розучився? Поліція! Відчиняй давай!

- До кого?- повторив запитання охоронець.

Закипаючи від люті, водій буквально випригнув з авто, і з одного удару вирубив охоронця. На вибігшого його напарника наставив пістолет. Другий охоронець зупинився, а капітан ззаду вирубив його ударом пістолета по головi.

- Заносимо їх в середину, і швидко робимо свою справу. Допоки їх не прохопилися, чи комусь проїхати тут не скортіло.

Маша була в себе. Вiд всіх подій і переживань, сон категорично відмовлявся приходити. Почувши що відчинилися двері, Маша вийшла з кімнати. Але замість Лахновского побачила Гнилого, і Гіркого - двох ментів, під якими ходила "Солодка ніч".

Маша різко розвернулася, намагаючись втекти від них, але різкою білью перебинтована нога повалила її на підлогу. Двоє полiцівських піднялися по сходах.

- Ну і куди це ти тікаєш? - глумливо спитав капітан.

- Хiба не знаєш що від нашої поліції не втечеш?- в тон йому сказав напарник - Та досить вже валятися.

Гнилий схопив Машу за лікоть. Вона почала відбиватися. Бачачи що це не приносить результату, дівчина вкусила копа за руку. Крик поранено звіра пролунав в будинку, а наступної митi дівчина знову опинилася на підлозі.

- Сучка - прошипів укушений, закипаючи від люті - До кровi прокусила. Та я тебе зараз!

Гнилий вже замахнувся, але його напарник перехопив руку.

- В лице не бий. А то я тебе знаю, зіпсуєш товар.

- Повчи вченого.

Наче удари молота, в живіт Маші Нерест полетіли удари.

- Так, досить вже - відтягнув напарника капітан - Валити звідси треба, поки нас не засікли.

- Слухай кеп, може її спочатку до нас, на квартирку. Відтягнемося за нічний виклик, знову ж таки штраф знімемо - він помахав покусаною рукою - А потім уже Карповій відвеземо. З цієї хвойди все одно не убуде.

- Товаришу старший лейтенант - офіційним тоном почав старший, перевівши погляд на корчащуся від болі Машу, хтиво посміхнувшись сказав - Мені подобається хід ваших думок. Давай бери її.

Арнольд Лахновський повернувся до себе додому. В'їхав він з боку Дніпра, в інших воріт чім зазвичай. Під'їхавши до свого будинку він побачив припаркований біля нього джип. Це було дивно, гостей в такий пізній час він не чекав. А полiцейскi номери змусили його забувши про все побігти в дiм.

Забігши у двір, він побачив двох чоловіків, один з яких ніс ледь притомну Машу.

- Ану відпусти її !- закричав Арнольд.

Підбігши до першого він замахнувся, але супротивник перехопив руку, і зустрічним ударом в щелепу відправив його в глибокий нокаут.

- Теж мені, герой знайшовся - сказав на це капітан.

- Відпустили дівчину, і валіть з відси.- пролунав голос з темряви. Чоловік в шкіряній куртці, темних джинсах і капюшоні на голові вийшов на світло.

- Ще один - сказав каптан Гнилий, подивившись на Машу додав - Та ти тут популярна.

Підкреслено недбалим жестом діставши пістолет сказав:

- Звали звідси, поки цілий.

Відповіддю стало два постріли з пістолета з глушником. Гіркий кинув дівчину на землю. Потягнувся до пістолета, але перш ніж встиг покласти руку на руків'я, його голову пробила куля.

Вiд чергового падіння Маша Нерест втратила свідомість. Прийшла до тями вiд того що її хтось трясе. Розплющивши очі, вона ледь не закричала, але вбивця вчасно прикрив її рот рукою.

- Спокійно Маша, це я. Ти заспокоїлась?

Дівчина закивала головою, ще слабо вірячи своїм очам. Вiн забрав руку, і з вуст відразу полинули запитання:

- Але як?...Чому?...Де ти був стільки років?

- Пізніше. У тебе хлорка знайдеться в господарстві?

- Не знаю.

- Тоді візьми сіль, скільки знайдеш, розчини в водi...

- Але нащо?

Вбивця кивнув на плями крови на сходах, позаду дівчини.

- Тіла їх, як і тачку я в Дніпрі втоплю, але тут прибрати треба. А солона вода, вона не набагато гірше від хлорки кров витирає. До того ж без запаху. Коли закінчиш, підтягуйся на наше місце, і - кивок в бік до все ще лежачого непритомним Арнольда - Вундеркінда свого візьми.

- А ти куди?

- Розв'язувати твої проблеми. Точніше самi менші з них.

Сніжана Карпова сидячи за своїм робочим столом явно нервувала. Її було добре видно в оптичний приціл снайперської гвинтівки. Наступної миті куля, випущена твердою рукою, розмазала її мiзки по стіні. Витерши відбитки пальців з гвинтівки, стрілок направився на призначену ним зустріч.

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.