Зміст

Глава пята: Свято з вогником

Маша Нерест сиділа перед дзеркалом, доводячи губи. За вікном вже пролунав сигнал з автомобіля, згідно з яким вона мала виходити. Сигнал ставав все нетерплячішим.

- Нічого, нічого. Хай понервує - сказала Маша.

Піднявшись зі стільця дівчина покрутилась перед дзеркалом. Бежевий облягаючий піджак, підкреслював фігуру і декольте. Такого ж кольору спідниця, з не надто глибоким вирізом, що разом з підборами підкреслювали стрункi ноги.

Коли вхідні двері гримнули, Маша сказала:

- Пора.

Сказавши це, вона вийшла. Повільно, вiд стегна, карбуючi кожний крок, вона спустилася сходами. Вiд гніву на обличчі Арнольда Лахновского не лишилося і сліду. Він буквально остовпенів.

- Ми здається поспішаємо?- запитала Маша у дверях.

- Так - вичавив з себе Арнольд.

- Так може відчиниш дамi двері?

- Так, звісно.

Господар дому підбіг, і відчинив двері. До авто вiн підійшов першим, виправляючи помилку.

Весь шлях до місця призначення, ресторану в центри міста, вони мовчали. Маша зберігала позу цариці, не без задоволення ловлячи на собі погляди Арнольда.

- А ти очі не зламаєш?

- Та я нічого ...

- На дорогу дивись.

Маша відвернулася. З зовні залишаючись холодною і не приступною, але в середини все буквально кипіло вiд радостi.

"Ну що з'їв, iндик надутий".

Підземна стоянка була переповнена елітними авто. "Мерседес", "БМВ", "Бентлі" і ... чорна "Волга". Проїжджаючи повз неї, Маша не змогла приховати здивування:

- А хто це на "Волзі"?

- Шеф.

- Сергій Вікторович?- не повірила Маша.

- Він ще при союзі, ледь чи не в ЦК починав. Звик до "Волги".

- Так всі вже на іномарки давно пересіли.

- Знаєш, плювати вiн на всіх хотів.

- В сенсi?

- Не настільки радикально. Вiн просто звик до цього авто, і не вважає за потрібне змінювати свої звички.

- Людина з принципами.

- Знаєш скільки раз нам його принципи ледь угоду не зривали?- паркуючiсь на вiльному місці сказав Арнольд - Одні глумляться, мовляв, бомжі якісь. Генеральний нічого солідніше собі дозволити не може. А дехто його "Волгу" сприймав ледь чи не як особисту образу.

- А це як?- здивувалася Маша.

- Сергій Вікторович не хоче понти гнути - вiн зробив пальці віялом, в характерному бандитськім жесті. - Тобто ти вважаєш себе вище нас ? Але Англійці консерватизм цінять.

Вийшовши з авто Арнольд відкрив задні двері. Дістав звідти букет червоних троянд, якi передав Маші, а з багажника коробку, святково упаковану.

- Слухай, а що там? - поцікавилась Маша, киваючи на подарунок.

- Ваза.

- Що?

- Що? Що? Ваза. Китай, династія Мiнь.

- По твоєму їй буде діло династія Мiнь чи Цинь?

- Не зрозумів?

- Ваза - подарунок на повноліття! В тебе з головою все нормально?

Вдруге за один день Лахновскому ставили це питання.

- Ходімо - була коротка відповідь.

Піднявшись на ліфті вони зайшли в ресторан. Вони опинилися в залi розділеному на дві протилежно пропорційні частини. В менший, по правий бiк, знаходилися столи, і там було повно-повнісінько народу. По ліву було облаштовано дискотеку. Мерехтливе світло, танцювальна музика. Правда танцювало тільки три парочки, які просто губилися на фонi величезного, фактично порожнього залу.

Абагейл, яка як завжди була в чорному, явно не зрадiла тому що ЇЇ відірвали вiд танцю. Тим паче що була приведена одним з охоронцем за руку. Після офіційного вручення подарунку музику вимкнули.

- Панове - взявши мікрофон почав Геральд Ван Вуйц - Попрошу всіх пройти до своїх столиків. Зараз іменинниця розріже торт.

- Ми що останні приїхали? - запитала Маша.

- Дехто б ще довше збирався - буркнув Арнольд.

- Та пішов ти - дівчина образилася, і відійшла в сторону.

Світло погасло. Везли торт, зі свічками.

- Зараз іменинниця задме свічки, загадав бажання.

Повисла пауза. Старший Ван Вуйц, поки що ігриво, запитав:

- Доню, ти де?- коли відповідь не послідувало закричав у все горло - АБАГЕЙЛ!!!

Коли світло погасло Маша з Абагейл пішли до службового ходу, який знаходився як раз напроти ліфту. Абагейл Ван Вуйц зробила величезну роботу. Вона дізналася місце проведення "свого свята", знайшла фотки ресторану в інтернеті, і навіть зуміла десь дістати план приміщення.

Тут то і з'ясувалося одна деталь - на планi ніякого танц майданчику не було, хоча на більшості фото вiн був. Промоніторив інтернет Абагейл знайшла перши фото майданчику, дворічної давнини. У зв'язку з чим було проведено перепланування, і тепер службовий вхід для персоналу, з якого виходили офіціанти з кухні в зал, знаходився на проти ліфта. А буквально в кроці вiд нього - чорний хід.

Але рятівний чорний хід буде зачинений. Якщо самi не зроблять, то батько постарається, пам'ятаючи декілька ЇЇ фокусів. Тут без варіантів. І в цей момент в гру вступила Маша.

Були там у неї знайомі, колеги по цеху. Вони зробили, не безплатно, ясна річ, так що двері були відчинені. Не велика сварка з Арнольдом мала дві причини. По-перше, - їй був потрібен привід аби опинитися спиною до ліфта, аби в суцільному мороку мати прямий напрям руху. По-друге - вона реально образилась.

Буквально вилетів на сходи, Абагейл передала Маші завчасно принесені кросівки на липучках.

- Швидше, швидше - підганяла іменинниця - Зараз очухаються, і все пропало.

- Не метушись...- вона ледь не ляпнула "під клієнтом".

Коли Маша перевзулась, побігли в низ. Пробігши буквально один поверх, вони почули крик:

-АБАГЕЙЛ!!!

Здавалося навіть вікна в рамах затряслися.

- Скоріше. Скоріше - знову завела своє Абагейл - І нащо тільки потрібні ці ваші підбори? Ходити в них не можливо, і ноги потім болять.

- Мала ти ще. Нічого не розумієш по житті.

Погоня не забарилася. Абагейл хотіла підняти голову, аби подивитися чи далеко погоня, але Маша ЇЇ зупинила:

- Не витрачай дарма часу.

Біжучи з реактивною швидкістю дівчата уже підбігали до першого поверху. Але і погоня, наближавшись тупотом ніг, давала зрозуміти що була вже близько. Вилетів з дверей на вулицю, вони заплигнули в "Жигуль" що стояв поруч.

- Жени!- крикнула Маша знайомому бомбили.

Авто зірвалося з місця, залишаючи за собою стовп пилу. Пил з коліс - все що дісталося охоронцям.

Не зважаючи на досить раннiй як для нічного клубу час, а був тільки початок дев'ятої, нічний клуб був переповнений. Абагейл привезла Машу в місце, в яке вона, при інших обставинах і не подумала пхатися. Якесь закинуте бомбосховище часів вiйни. Назва також не радувала "Притулок Сатани". В серединi нагадував філіал пекла. Блискучий череп при вході, скелети, фігурки якоїсь нечестi.

Іменинниця познайомила Машу зі своїми друзями. Вона себе відчувала білою вороною, серед людей що вирядилися як на Хелловін. Та і спільних тем для розмови не було. Її інтерес містикою обмежувався декількома фільмами жахів. Маша намагалася танцювати, але під ту музику якось не пішло.

Направившись до бару вона побачила там Абагейл.

- Ти що з такою кислою міною на лиці? Це те, чого ти хотіла.

- Тут нема однієї людини. Однієї, але близької.

- А чого так?

- Він підтягнеться, але трохи пізніше. - вона посміхнулась, заливаючи чергову текілу в рот - Не зумів повірити що мої вісімнадцять років, будуть так, як я захочу.

- Мудак.

- По легше - Абагейл так різко розвернулась, що Маша ледь не упала на підлогу разом з барним стільцем.

- Ти по легше.

- Пробач.

Маша наморщила лоб, явно щось обдумуючи.

- Що з тобою?

- Перекладаю одну фразу. Зараз, секунду -"Якщо гора не йде до Магомеда, то Магомед йде до гори".

Дівчата лукаво посміхнулися одна одній, прекрасно друг друга зрозумів.

Денис Маглов ішов до себе додому. Це був звичайний хлопець років двадцяти на вигляд. Джинси, майка, модний безлад на головi. Словом типовий студент свого віку. З Абагейл Ван Вуйцю він познайомився рік тому, списалися на одному з форумів любителів містики. Як виявилося в них багато спільного. В обох декілька років тому померла матір, в обох були мачухи, яких вони ненавиділи, і обоє захоплювалися потойбічним. І ось вона прилетіла в Київ.

Дотримуючись правил конспірації вони декілька разів бачилися. Сьогодні з ранку Денис хотів привітати Абагейл з днем народження, але іменинниця просто збісилася. Кинув йому в лице подарунок, вона заявила:

- Подаруєш увечері. В "Притулку Сатани".

Знаючи за характер її батька Денис сильно сумнівався в можливости цього. І тут повідомлення:

" Підтягуйся в "Притулок Сатани". Там вже всі наші. Сьогодні проводжаємо моє дитинство".

Він погодився, але через те, що не вірив в її задум, то має власні справи, і підтягнеться дещо пізніше.

Заходячи в арку свого будинку, подумки вже бувши в клубi. Здавалося він настільки занурився у свої думки, що не бачить і не чув нікого. Особливо чоловіка в тіні, що йшов по його сліду.

Денис Маглов зайшов в арку свого будинку. Чоловік з заду прискорився. Дістав шматок труби, він замахнувся для удару по головi Маглова. Але в останню мить вiн розвернувся, і перехопив трубу. Різко потягнув її на себе, Денис вирвав зброю з рук нападника, а ударом з правої відправив його на землю.

- Ти хто такий?- запитав хлопець.

Замість відповіді нападник дістав пістолет, і вистрілив. Денис відскочив. Пролунав другий пострiл , але Маглов уже заскочив за ріг... і буквально налетів на Абагейл. Вони двоє, тягнучи за собою всю решту їх компанії, впали на землю.

- Ти що тут робиш?- запитав Денис Маглов, начисто забувши що іменинниця ні слова не розуміє по-українськи.

Відповіді він не діждався. З-за рогу, наче в уповільненій плівці, вийшла людина. Чорнi берці, темно сині джинси, шкіряна куртка, в'язана шапка на головi. Вийшовши з арки, він підняв руку з пістолетом. На мить зупинився, а наступної йому в голову прилетів пакет зі сміттям.

Вiд несподіванки на мить вiн втратив рівновагу, оступившись став якраз під ліхтарем. На мить було видно його лице. Це продовжувалось буквально мить, і ніхто його до пуття не роздивився, але і цього вистачило аби зрозуміти одне - сидів, можливо не раз.

- Ану відійшов від них!!!- закричав Арнольд Лахновский, піднімаючи наступний пакет.

Нападник посміхнувся. Піднявши руку з пістолетом він вистрелив. Вміст сміттєвому пакету висипався на класичний костюм Арнольда Лахновского. Він упав на землю. Дірявлячи сміттєвий бак, чим не давав Арнольду піднятися, нападник задкуючи пройшов назад в арку.

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.