Зміст

Глава восьма: Привид минулого

Після того як Маша з Арнольдом завершили прибирання по рецепту вбивці, дівчина заварила чай, щоб хоч якось заспокоїтися.

- Коли свідомість почала повертатися - він зробив ковток з чашки - я хоч і смутно, як в туманi, але побачив що ви з ним розмовляли.

Дівчина зам'ялась, щось обдумуючи, а потім сказала:

- Врешті решт ти вiд мене нічого не приховував. Його звати Фiлiп. Фiлiп Круглов, більш відомий був як "Круг". Дуже вже він цього співака любив, ну там знаєш "Запахло весною".

- У нас в дитбудинку теж окрім Круга з Шафутинским ніхто, нічого не слухав.

- Тільки він з повної, цілком забезпеченої, нормальної сім'ї. Він до нас в школу перевiвся в випускний, одинадцятий клас. Я тоді в дев'ятому була. - зробив ковток Маша продовжила - Знаєш кого дівчата люблять в школи?

- Хуліганiв.

- Саме так. - дівчина все глибше і глибше в думках занурювалася у своє минуле - Він такий красунчик, в шкіряній курточці, на своєму байку, з вічною сигаретою в зубах. Круг вже тоді мав умовний термін, що лише прибавляло йому очки в очах таких дуреп як я.

Віриш - тут Маша посміхнулася - я ж в школi "зубрилою", "ботаншою", "відмінницею" була, ну і виглядала відповідно. Словом як контрольна то "Маша дай списати", а як на дискотеку то подружок ведуть. І тут вiн, в ареолi своєї слави, звертає на мене увагу, і запрошує на танці. Знаєш як приємно було.

А далi понеслося - катання на байку, тусовки, пікніки. Знову ж таки, подруги заздрили. Але згодом все це переросло в бандитські сходки. Я сама не з чулася як вляпалась по самі вуха.

Спочатку ми кіоски зламували, потім магазини, а там і до складів дійшли. З'явилися шальні гроші, дорогi речi, алкоголь, травичка. Правда закінчилось все це так, як в принципи і мало закінчитися - одного разу, прямо на складi, нас охорона лицем в підлогу поклала.

Круг, при всіх своїх недоліках, далеко не дурний. Він в нашу компанію одного "мажора" взяв. Коли справа дійшла до поліції, вiдмазуючи свого синка, татусь обставив діло так, що ніякого пограбування не було. Мовляв, группа підлітків, перепилися по молодості літ, і чисто заради приколу полізли на той склад. А далi Круг зробив заяву, що поліз туди сам, а решта була присутня так, чисто подивитися.

Зараз то я розумію - Маша зробила черговий ковток чаю - що він це зробив не по доброті душевній. Йти самому на зону, це не те що йти в складi банди, і тим паче ватажком банди. Терміни зовсім різні. Але тоді мені це здавалося проявом вищого благородства. Круг в моєму серці, був таким собі Эдмоном Дантесом.

Дівчина розсміялася.

Ось знаєш - продовжила вона - дивлячись зараз, на себе тодішню, я сама собі дивуюсь. Як я могла бути такою дурепою? Все своє життя, сама ж, під укіс пустила.

Я Кругу в колонію передачки слала, листи писала. Йому три роки дали, не такий вже великий термін. Звичайно з умовним терміном, я спеціально по адвокатах бігала, про умовно-дострокове звільнення й мови бути не могло. Але якби сидів тихо, то вийшов би по закінченню терміну. Але "сидів тихо" це не про нього.

Не минуло і пів року, як він вбив свого співкамерника. Новий суд, новий термін. Не минуло місяця після нового суду, як він в'язався в якусь бійку, і був убитий на зонi. У всілякому випадку мені так повідомили.

До цього всього моє з Кругом листування знайшла мачуха. Моя матір померла коли мені було вісім, через рік з'явилася мачуха. Ми відверто ненавиділи одна одну. Лютою ненавистю, але заради батька, більш менш мирилися з існуванням одна одної. Хоча і не упускали можливостi мокнути одна одну в лайно. Вона то знайшла ці листи, форменно обшукав мою кімнату, і віднесла їх батькові.

А далi - Маша одним махом осушила чашку вже давно остиглого чаю - був скандал:

-Ти досі з цим зеком ?- запитав батько, показуючи листи.

- Та вона ганьбить всю нашу сім'ї - змією шипіла мачуха.

- А звідки в вас взагалі ці листи?- запитала я, і відразу же вчепилася мачусі в патли. Батько, ясна річ, поліз нас розбороняти. Тут то його в друге серце підвело. Після першого нападу, коли мене в поліцію замели, він більш-менш оклигав, а другого не пережив.

Після похорону почалось справжнє пекло. Постійні докори, придирки, а під кінець місяця обов'язковий ритуал - підрахунок витрат, який завершувався фразою "Дорого ж ти мені.,зечка малолітня, обходишся".

Словом закінчила дев'ять класів, забрала документи з школи, і звалила. Чому треба сказати і там, і там зрадiли. Людина з такою плямою на біографії нікому не потрібна.

Вибір мій пав на один ліцей. Ну як ліцей, ПТУ колишнє. Спеціальностей було не так багато, але брали після дев'яти класів без жодних вступних іспитів. Вибравши чи не єдину престижну там - психолога, я подала туди документи.

І знаєш, життя почало налагоджуватися. Місце в гуртожитку, стипендію платили, та і підробіток офіціантки знайти не важко було.

Все йшло нормально, до одного моменту. Розпочиналося все як звичайна розмова одногрупниць в коридорi. Зайшла тема грошей, а це вічно болісна тема для студентів. І тут вони мені кажуть:

- Маша чого ти за копійки горбатишся у своєму кафе. Є можливість підняти відразу багато, фактично за нічого робити.

І я зробила другу найбільшу дурницю у своєму житті - я погодилася. Так я й потрапила в "Солодка ніч". По закінченні ліцею думала зав'яжу, але права виявилась Карпова, притримуючи свого зчіпного пса Вовчика:

- Сама приповзе.

І знаєш приповзла. Закінчивши ліцей, і маючи певні заощадження (а знаєш при всіх недоліках Карпової вона платить добре, та і все що зверху суми, за додаткові послуги нам іде) я вирішила відкрити свою власну практику. Думала до мене відразу клієнти пачками повалять. І як можна було бути такою дурною?

Словом клієнти якось не поспішали, заощадження танули. А одного "прекрасного" дня, як зараз пам'ятаю, темно як в ночі, за хмарами жодного промінчика не пробилося, ще й дощ стіною лив, до мене в повній мрі дійшов той факт що я сама. Одна однісінька, в цьому далеко не радужному світі.

Арнольд взяв дівчину за руку, і проговорив:

- Маша заспокойся, все буде добре. Ти тепер не одна.

- Дякую - Маша Нерест обережно прибрала руку - Але твоя жалість мені нi до чого. Ти б краще переодягнувся в щось простіше. Там де нам Круг призначив зустріч в костюмах не ходять.

Одягнувшись в те що не шкода, а було це старі джинси і ношена куртка, Маша вийшла зі своєї кімнати. В коридори її вже чекав Арнольд, одягнутий так же. Обидва спустилися мовчки, зануринi у свої думки.

Підійшовши до автомобіля Арнольд відчинив двері, і з пересердя лайнувся. Це вивело Машу з полону властних думок. Піднявши погляд, вона побачила Лахновского, який з букетом ромашок ішов в бік сміттєвого бака.

- Зачекай. Це що? - зупинила вона його.

- Колись були ромашки, зараз сміття.

- Ти це сміття мені купив?

- Для тебе.

Маша вирвала букет з його рук.

- Одже мені вирішувати.

- Так вони ж опали. Там фактично стебельця самi.

- Знаєш, мені дуже давно навіть таких не дарували. А взагалі як ти дізнався?

- Дізнався що?

- Те що ромашки мої улюблені квіти.

- Та так, здогадався. Хвилиночку - Арнольд витягнув коробку цукерок. - Це також для тебе.

Коли вони приїхали до місця призначення, закинутої пром зони на окраїні, сонце вже почало підійматися, але було ще досить темно. Арнольд дістав ліхтарики.

- А ти запасливий? - похвалила його Маша.

- Звичайно.- вiн подав дівчині ліхтар - Знаєш, а місце то іще те.

- Як з твоїх улюблених фільмів жахів?

- Як з мого жахливого дитинства. Добре, ходiмо.

Увімкнув ліхтарі парочка пішла в середину. В серединi пересуватися було складно. Вся цементна підлога була щедро встелена килимом з битого скла, пляшок, фляшок і одноразових шприців. Маша йшла упевненою впевненою ходою, наче і не було всіх попередніх років.

Дуже скоро вони побачили вогник. А підійшовши побачили багаття, біля якого сидів Круг.

- Не забула значить, це добре - сказав він - Ну що ж, сідайте. В ногах правди нема.

Вони сiли, на поруч стоячи ящики. У світлі багаття лице найманого вбивці, часткова прикрите капюшоном. здавалося більше звірячим, навіть демонічним, чiм людським.

- Давно чекаєш?- запитала Маша.

- Та не дуже. Але в мене було чим заповнити час - він дістав портвейн в пластиковому пакеті. Зробив ковток прямо з горла, передав дівчинi.

- Згадаймо молодість шалену - запропонував Круг - Заодно і зігрiєшся. Не травень місяць на дворі.

І на підтвердження своїх слів, видихнув парою з рота.

- Чи може ти хочеш?- послідувала пропозиція Арнольду.

- Я за кермом.

- Ну то й що?

-Я за кермом не п'ю.

- Праведник знайшовся - він підморгнув дівчинi - Нам більше буде.

Маша взяла алкоголь. Зробив декілька ковтків, вона повернула портвейн Кругу.

- Як в старі, добрі, часи - сказав вбивця - Про тебе питати не буду, Чекіст мені дав коротке досьє на тебе...

- Який саме?- перебив його Лахновский, в глибині душi знаючи відповідь.

- У твоїй контори, не так багато керівників служби безпеки. Щоб не було зайвих запитань, я розпочну з початку. - убивця зробив ковток, і почав свою історію:

- Після того, як мене закрили - Круг дивився прямо в очі Маші - я примудрився послати по відомiй адресi не багато, не мало, смотрящого на зонi.

- Нічого собі!- викрикнув Арнольд.

- А далi було ще веселіше.- продовжив він - Авторитетний злодій в законi, відійшовши від шоку після такого нахабства, вирішив поставити мене на місце. Наша "чоловіча розмова" закінчилась швидко - мій правий прямий повалив його з ніг, і пряма головою об кут стола.

- Як це на тебе так схоже. Спочатку робиш, потім розгрібаєш наслідки.

Пропустив мимо вух їдкий коментар Маші, він зробив ще ковток, і продовжив:

- Після повторного суду мене стали готувати до етапу, це для мене була вірна смерть. І тут до мене в карцер, єдине місце де я до суду міг бути в відносній безпеці, прийшов янгол - охоронець. В діловом костюмi, з офіцерською виправкою, і доволі красномовним прізвиськом - Чекіст.

Він мені дав два варіанти подальших подій. Або мене відправляють в колонію, де за вбивство смотрящого, злодія в законi, мене без варіантів приріжуть. Або я йду з ним, і виконую все що вiн накаже. Так я і став "негласним співробітником" служби безпеки твоєї Арнольд контори.

- Штатним кілером.

- Не тільки, хоча і не без цього. В основному стеження, збір компромату, ну і - Круг вдарив кулаком в долоню - силове втручання.

- В ту ніч - кіллер зробив черговий ковток - Я мав завдання прибрати Дениса Маглова.

- А нащо так жорстко?- не витримала Маша - Списалися в інтернеті хлопець з дівчиною. Ну закрутилося в них. Нащо так жорстко?

- "Прибрати" не завжди означає вбити. Огрів би я його по головi, з імітував пограбування. Відлежався б пару тижнів з пробитою головою.

- Дивний пацифізм - не став приховувати здивування Арнольд Лахновский.

- Економія.

- В сенсі!- в один голос сказали Арнольд з Машою.

- Убивство це кримінал, так або інакше, менти почнуть копати. Найімовірніше що просто відпишуся, або знайдуть крайнього, але можуть впрягтися. Зламати електронну почту, це зараз завдання для старшокласника. В спливе їх електронний роман з Абагейл, і справа прийме зовсім іншого масштабу. Щоб її зам'яти доведеться засилати на верх. А ти навіть не уявляєш які там розцінки.

Маша передала йому портвейн, зробив ковток Круг сказав:

- Цього Маглова служба безпеки взяла в оборот. Скоро ми дізнаємося хто він такий.

- Чого ви так пристали до пацана?- запитав Лахновский - Ну пощастило йому, буває.

- "Пощастило"!- зірвався на крик вбивця - Ти пам'ятаєш як він від мене тiкав. Не підготовлена людина, просто не здатна на такi трюки в духi Джекi Чана. Повір на слово людини, яку ще КДБшні "Альфівці" тренували - тут відчувається спец підготовка.

Арнольд Лахновский, скрипя серцем, був змушений визнати правоту Круга:

- Хлопець дійсно не такий простий як здається.

- Треба буде з самою Абагейл переговорити.- сказав кілер - Дізнатися подробиці їх роману з перших вуст.

- У нас буде така можливість. Намiчаються ряд заходiв, де можна буде з нею переговорить.

Як би Круг не старався, але свою реакцію на слова "У нас", приховати не зміг. Збовтавши тару, в якiй ще лишалося на дні, запитав у дівчини:

- Доп'єш?

Вона вже потягнула руку, але тут втрутився Лахновский:

- Не треба.

- А ти чого влазиш? Це їй вирішувати.

Проігнорував слова найманого вбивці, Арнольд продовжив:

- Маша ти вже і так достатньо випила. Зупинися, досить.

Мутним поглядом дівчина подивилася на Арнольда, потім на алкоголь, і перевівши погляд на Круга прийняла рішення:

- Слухай допий сам. Я і правда вже перебрала.

Опираючись на Лахновского вона встала, і у двох пішли до авто.

- Я сьогодні п'яна - заплітаючiмся голосом шепотіла на вухо Арнольдові Маша.

- Я помітив. - була короткою відповідь.

- Я не про це. Квiти, що ти мені подарував, не викидуй. Будь ласочка.

- Добре. У вазу поставлю.

Круг дивився на парочку, до поки вони не зникли з поля зору. Взбовта залишок, вiн осушив тару одним ковтком, сказав їм в слід:

- Ну, ну. Це ми ще подивимося.

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.