Зміст

Глава одинадцята: Угода з дияволом

Хоча і був ранній ранок коли Арнольд приїхав до дому, він все-таки виділив пару годин на сон. Привівши себе в порядок, він спустився. На останній сходинці йому в ніс вдарив аромат домашньої їжі. Пройшовши на кухню, він побачив Машу, яка смажила щось на сковорідці. Підійшовши до дівчини, він сказав:

- Маша не треба...

Вереск Маші не дав йому договорити.

- Ти, Носферату не добитий, досить мене лякати.

- Пробач, я не хотів.

- Та нічого. Сідай, поснідай по - людськi. А то все на бігу, в сухом'ятку.

Цього ранку звичайна товчена картопля з котлетою, здались йму смачнішими за самі вишукані делікатеси. Арнольда буквально накрило гаммою різних почуттів. Радість, вдячність, за турботу, якої ніколи не знав, змішалися з його постійною недовірливістю, і передчуттям чогось поганого.

- Дуже смачно, дякую. - єдине що він зумів з себе вичавити.

Вийшовши на двір, Арнольд вигнав авто з гаража. Уже сідаючи в середину, він повернув голову. Бiля вікна стояла Маша, і від розуміння того, що на нього чекають, тепло стало на душі.

- Прямо зразкова господиня - пролунало ззаду. В друге за день, Маша заверещала. Обернувшись, вона побачила задоволено посміхаючогося Круга.

- Ви що обидва, змовилися? З самого ранку, зі спини лякаєте.

- Ну я ж можу спокутувати провину - з хтивою посмішкою на обличчі, Круг підійшов до дівчини.

З кожним його кроком Маша ціпеніла, буквально як кролик перед удавом.

- Знаєш, тобі йде цей халатик - він наблизився в притул, поцілував в шийку, оголюючи плечі прошепотів на вушко - Але без нього, ти мені подобаєшся більше.

Далi все трапилося миттєво. Халатик сповз на підлогу, їх губи з'єдналися в поцілунку, і вони обидва перемістилися на диванчик. Розум Маші протестував, але тіло, танучи в руках Круга, не хотіло чинити опору. Не людськими зусиллями розуму вдалося взяти контроль над тiлом, зрадницьки здавшомуся без бою.

Зібрав волю в кулак, вона що було сили вдарила гостя з минулого в пах. Крик пораненого звіра розірвав тишу порожнього дому.

Круг, корчась від болю, качався по підлозі. Його шкіряна куртка задралася, висвітив пістолет. Не витрачаючи дарма часу Маша вихопила його .Пересмикнула верхню частину пістолету, привівши його в бойову готовність.

Через декілька секунд, більш - менш отямившись від нищівного удару, Круг встав. Обвiвши поглядом вітальню, він побачив Машу. Прикриваючись своїм халатиком, вона цілилася в нього з пістолета. Першим поривом Круг схопитися за свій, але передумав.

- Сама невинність - сказав він підходячи до дівчини, простягаючи руку додав - Маша віддай мені пістолет, і ми закінчимо те, що розпочали. Ти ж сама цього хочеш, я ж відчуваю.

- Не підходь. У мене ... у мене інший.

- Цікаво хто? Арнольдик чи що?

- Уяви собі.

Круг стрімко підійшов до неї, відвів пістолет в бік і прошипів прямо в лице:

- Ти за кого себе тут маєш. Квіти тут свої по роставляла...

- Звідки ти знаєш? Може це його?

- Для нас квiти - зайвий мотлох. Збирач пилу. До того ж геморойний. Їх хоча б раз на тиждень та поливати треба.

- Але у нас...

- Яке "у нас"!- Круг схопив її за плечі, і почав трусити - Їжачок, вийди ти з туману. Ти загралася. Для нього ти на завжди залишишся повією, хоча яке "назавжди". Як тільки вся ця хрінь завершиться, він тобі суне конверт з грошима в зуби, і викине зі свого життя. Такi хлопці не користуються секондом.

Дуло пістолета було приставлено до блискавки штанів:

- Ще слово, і я тобі яйця відстрелю.

Круг підняв руки, і явно кривляючись відійшов в бік.

- Побрикайся трохи. Так навіть цікавіше. Але маю тобі повідомити - від сьогодні я твій офіційний хвіст. Куди ти, туди і я. Коли передумаєш, подаси сигнал у вікно.

- Геть звідси!

Після того як двері закрилися, Маша накинула халатик, і підійшла до бару. Взявши звідти пляшку, вона зачинив сказала своєму відображенню:

- А найогидніше що ця сволота правий - випив прямо з горла додала дивлячись самий собі в очі - Загралася ти подруга.

Приїхавши в офіс Арнольд Лахновский зайшов в кабінет. Тут же пролунав дзвінок на службовий телефон.

- Алло

- До мене, в "скляну кімнату".

- Я зараз.

- Не зараз, а бігом, і підстрибуючи.

На цьому Сергій Вікторович кинув слухавку. Було ясно що трапилося щось лихе. Піднімаючись в ліфті, Арнольд перебирав в головi всі події минулої доби. Але нічого варте уваги самого шефа не бачив.

Пройшовши в кабінет, здавши всі свої речi вiн зайшов в "Скляну кімнату". Шеф кивнув на стілець, і коли Арнольд сів почав:

- Як ти вже мені набрид, Вундеркінд ти наш. Що за кочка то спіткнешся, що не яма то впадеш.

На цих словах він кинув йому вже знайомий рекламний буклет Маші.

- Знаєш звідки це в мене?

- Гадки не маю - чесно відповів Арнольд.

- Наш кібервідділ перехопив, в електронній почті Ван Вуйць. Конкуренти твою Машу злили.

- Але нащо було надсилати її рекламку Ван Вуйцу?

- Ти не Вундеркiнд, ти ідіот! - зірвався Сергій Вікторович, охолов пояснив, наче малій дитині елементарні істини - Аби зірвати нашу угоду століття.

- Але нащо було відправляти Ван Вуйцу? Злили б нас в інтернет, і на телебачення. Це не тільки б розірвало б угоду, але і добряче підмочило б нашу репутацію.

- В тебе є якісь припущення?

- Шантаж.

- Несподівано. - не став приховувати здивування Сергій Качан - Роз'ясни.

- Нам показали товар лицем, адже всі знають що ми тримаємо на жучках партнерів і конкурентів. Те що зроблять з інформацією, здогадатися не важко. Наслідки передбачити також. Шантажисти потягнуть час, аби ми заплатили будь-яку суму не задумуючись.

- Ну що ж, цілком розумно. - начальник встав, і направився до виходу.

Виходячи, Арнольд почув як шеф сказав в телефон:

- Чекіст, зайди до мене. Тут Вундеркінд по новому геморою цікаву тему підкинув.

Весь день Арнольд Лахновский був як на голках, ледь не підскакуючи від кожного різкого звуку. Роблячи свою роботу на автоматi, його мозок працював над тим, як йому бути в цій ситуації. І він прийшов до висновку що сам не впорається.

По поверненню до дому на нього чекала Маша. Надзвичайно тиха, і мовчазна Маша. Розбирайся він трохи краще в жінках, або будь хоч трохи спостережливішим сьогодні, то збагнув би що щось не так, як треба. Але сьогодні він був настільки занурений в себе, що навіть не помітив почату пляшку в барi.

Діставши цілу пляшку і чарки, Арнольд сів і підізвав жестом Машу. Вони випили по одній, і він розповів що сталося завершив наступним:

- Влипли ми з тобою по повнiй. Сам я не зможу.

- Звісно, що за питання. Я допоможу.

Арнольд посміхнувся, перехилив чергову чарку:

- Це звісно добре, ні правда, але тут потрібна інша людина. Людина яка живе по іншім правилам, якщо взагалі по якімсь.

Маша підскочила, і нервово почала ходити по кімнатi.

- Я сподіваюсь ти не про Круга?

- Саме про нього.

Маша сiла поруч на диванчик, і сказала:

- Це ж фактично угода з дияволом.

- А в тебе є інші знайомі, які допоможуть в подібнiй ситуації ? В мене немає. В мене було звичайне дитинство, закону я не порушував (настільки, настільки це взагалі можливо в дитячому будинку) ...

- Це камінь в мій город!- закипіла Маша.

Арнольд взяв її за руку:

- Дурненька. Я просто підмічаю факти. Ти уже давно не при справах, всі уміння, які в тебе були вже втрачені. Ти ж підтримуєш з ним зв'язок.

- З чого ти взяв?

- Ти ж маєш повідомити йому все що дізналася про Дениса Маглова.

- Розумієш - дівчина зам'ялася - Він уже приходив...

- Що?- на цей раз привид розізлитися був у Арнольда - А чому я не знаю хто, і коли, буває в мене вдома ?

- Пробачте, я не встигла вам розповісти. - вона підійшла до вимикача, і стала вмикати - вимикати, вмикати вимикати, до поки в Арнольда в очах не зарябило.

- Досить уже. Знайшла час для дискотеки.

- Я сигнал подаю.

- Твій сигнал вже на Марсі видно.

- Це точно. - підтвердив голос ззаду.

Маша знову підскочила:

- Ці твої штучки мене колись до інфаркту доведуть.

- Не хотілось би. Ти мені потрібна жива, здорова в гарній формі.

- Він про що?- запитав Арнольд.

- Потім розповім. Нам допомога потрібна.

- Тобто "нам". Правду кажуть - взивати до жіночого розуму це марна справа. Так що трапилося?- запитав Круг всівшись на диванчик, і зробивши декілька ковтків прямо з горла.

- Машин ...- почав було Арнольд, але був доволі грубо перебитий.

- Я не з тобою розмовляю. Машо, розкажи що трапилося.

- Арнольд це краще зробить.

Круг, відчуваючи себе господарем положення, кивком дозволив це. Лахновский розповив все, що трапилося.

- Маша сядь. Набридла вже маячити туди сюди.

- Я так заспокоюсь.

- Сiла я сказав!- проричав він.

Маша сiла на диванчик, на єдине вiльне місце - біля Круга.

- Словом так - якщо я в справi, то головний я. Якщо вас це не влаштовує - виплутуйтесь самi. Згодні?

- Згодні - одним траурно - скорботним тоном відповіли Маша і Арнольд.

Круг, задоволений собою від того що "підім'яв" всіх під себе, вийшов так же як і зайшов.

Трохи відійшовши, Маша запитала :

- Ви вечеряти будете?

Арнольд був, м'яко кажучи, розгублений від її "викання". Тому спитав прямо:

- Щось трапилося? - він сам чув наскільки безглуздим звучить його питання, але нічого розумніше з себе вичавити не зміг.

- Можеш дати відповідь на одне питання, тільки чесно.

- Так звісно.

- Хто я тобі? Ну от хто я взагалі тобі?

Арнольд мовчав. Він не знав якими слова розказати те, що в нього на серці. Його мовчання було витлумачене хибно.

- Ось бачите - сама відповіла на своє питання Маша, знову переходячи на ви - Так що, не будемо переходити певні межи.

Зачинивши двері своєї кімнати, Маша дала волю емоціям. Впавши лицем в подушку вона дала волю сльозам, що душили її з середини. Ридаючи, і б'ючи кулачками подушку, вона ледь чутно себе лаяла:

- Дурепа! Ідіотка клінічна! Як я могла повірити? Як я могла повестися?

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.