Лист
Привіт, Юджине!
Ми зі Скаєм ще гостюємо у Майкла, хоча правильніше сказати – живемо. Після довгих поїздок по різних осередках ми якось вирішили, що тут нам буде найкраще, тим більше Майкл поруч. Шкода тільки, що Фреди, з якою я вас на нашому весіллі познайомила, вже не стало. Після поневірянь разом із Джефрі у якомусь занедбаному заміському будинку вона невдовзі захворіла. І коли ми її забрали, вже було запізно щось робити.
Тож Майклу допомога не завадить – він тут не на жарт розійшовся – за ті п’ять років після війни, що він тут господарює, містечко значно виросло, і населення вже майже тисяча осіб. Звісно, він не хотів бути головним, але тоді, коли люди не знали, що коїться, він зумів усіх підтримати, радив, як налагодити життя, тож тепер він мер Джойтауну – саме так він хотів назвати його, і люди погодилися. У нас тут надзвичайно дружна громада.
Отже, кожен, хто має бажання, може отримати наділ землі й вирощувати щось на продаж чи для себе. Останнім часом погода все краще й краще – ніколи б не подумала, що у цьому місці можуть рости такі зелені дерева, трава і квіти! Сиджу зараз, дивлюся у вікно – а в саду пташки співають і бджоли гудуть. Тут так гарно!
Всі жителі справно платять податки (за цим я особисто стежу та вчу одну молоду жінку вести облік – не все ж нам тут сидіти). Багато охочих було відкрити свою справу, тож тепер тут є ціла площа, навколо якої різні магазини, перукарня і навіть бар! До грошей звикали доволі довго, але тепер і життя свого без них не уявляють. Розібралися і задоволені, хоча б знають, скільки їхня праця коштує.
А, забула сказати, що Майкл запросив молодь на службу в поліцію, тож тепер містяни сплять спокійно – розбійників уже давно ніхто не бачив. Тим більше навколо міста патрулі весь час їздять. А якщо й забрідає якийсь знедолений бідолаха, то йому пропонують оселитися у загальному будинку і пошукати роботу. Багато хто залишається.
Для малюків тут працює чудовий дитячий садок і школа. У тому сиротинці, де я зростала, зробили ремонт – просто не впізнати, і тепер там навчається аж сто тридцять дітей. З вчителями була проблема, але завдяки твоїм рекомендаціям сюди приїхали чудові спеціалісти. Мене теж запрошували, але неприємні спогади, попри приємні зміни, не дозволили мені повернутися туди. Та й не вважаю я себе настільки обізнаною, щоб дітей навчати.
І у мене ще кілька новин. Думаю, що скоро ми приїдемо в Новаполіс! Скай просто хвилюється, що наша дитина повинна народитися у лікарні. Софія дуже щаслива і вже чекає на нас – знайшла нам квартиру у своєму районі й обіцяла мені допомагати, поки малюк не підросте. Тож, скоро побачимося! А там і Майкл прибуде – сказав, що не пропустить народження племінника! До речі, Катріна, пам’ятаєте, руда дівчина з довгим волоссям – сестра Ская, нещодавно народила таку саму вогняну дівчинку, нам про це писала Софія. Тож і з нею, думаю, скоро зустрінемось. Я так хочу побачити те золотоволосе маленьке диво!
До речі, скажу по секрету, що Майкл зробив Шеннон пропозицію, і вона погодилася! Не знаю, як усе це він провернув, бо бувала вона тут не дуже часто, та й він наче не частіше кількох разів на місяць до міста їздив. Мабуть, ще в перший рік після перемоги, коли ми ще їздили зі Скаєм по країні, у них закрутилося. Але в будь-якому разі чекай запрошення на весілля!
Ми дуже скучили за всіма, тож будемо раді побачитися. Буду завершувати листа, бо треба піти прогулятися – Скай кличе. Говорить, що майбутнім матусям потрібно добре харчуватися і багато гуляти, а не сидіти та строчити безкінечні листи. Сподіваюся, що скоро і до нас дійде нормальний зв’язок, як у місті, то зможемо телефонувати та спілкуватися частіше.
З найкращими побажаннями,
Енді та Скай.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!