розділ другий. Візитарки

Згодом настав лад у будинку Глінцьких, але ролі гувернантки ніхто не зайняв. Пані Магда не змогла знайти людини, яка б задовольняла всіх.

Спочатку до них прийшла така собі Анна Майська. Але побачивши її непристойну поведінку пані одразуж виставила дівчину за двері. Потім прийшла панна Бронеслава.а Вона поводилася правильно, добре вчила дітей, але одного разу Покоївка Магди Люцина схопила Бронеславу за руку, коли та швидко покидала спальню панів з гранатовими кульчиками. Тому і ця дівчина покинула їхній дім.

-Щож нам робити?- Магда сиділа у кріслі з високою спинкою намагаючись стримати тремтіння рук.

-Я знаю, що завтра до нас має прийти пані Ядвіга, Магдо, а ти ж знаєш, що вона виховала чотирьох дітей, тому я певний, що вона нам допоможе.- Відповів Анджей. Його вже починало дратувати наполягання дружини знайти гувернантку. На його думку у них були куди більші проблеми ніж ця.

Наступного дня, коли осінь фарбувала листя в червоний колір, а потім встеляла ним доріжки на подвір'я маєтку Глінцьких в'їхала карета. Нею правив кучерявий, смаглявий кучер, який кидав захоплені погляди з під вій на дівчат, які працювали у дворі.

-Ось і маєток.- Пані Ядвіга Барська висока, повновида жінка з важким поглядом карих очей, світлими кучерями завжди заплетені у коси, які на потилиці були зав'язані стрічками кинула погляд на юну панну, яка сиділа навпроти.

Вона була середнього зросту, з чорними очима, високим чолом, чорними густими бровами, тонким станом. Вбрана вона була у довгу білу сукню з простої тканини. Той хто просто озернув її не побачив би ні тонких рис, ні настороженого погляду, а тим паче суму на глибені таких безсумніву гарних очей.

-Невже ви думаєте, що вони мене приймуть?- У панни був дзвінкий голос з низькими нотками. В ньому виразно вчувалася тривога.

-Звичайно, моя люба, у них така потреба в тобі.- -Я б не везла тебе просто кави попити.- Ядвіга гмикнула. -Я краще взяла тебе до Ланцьких, чи Гнатовських.-

Дівчина ступала слідом за пані по розкішному будинку. Хоча її не дивувала ця розкіш. У маєтку Барських було так само. Вона зайшла у салом і кинула погляд у люстро, яке весіло на стіні. Сукня спадала додолу рівними складками, волосся не вибилося із зачіски, на обличчі сяяла посмішка.

-Вітаю, пані Ядвіго.- До них вийшла Магда.

Христина, а саме так було звати панночку зацікавлено з під вій оглядала пані. Та в свою чергу із зацікавленням дивилася на дівчину.

-Привіт, Магдочко.- Ядвіга посміхнулася. -Знайомся, то моя небога.- -Її звуть Христина.-

-Я рада з вами познайомитися, Христино.- Магда щиро посміхнулася. -А чому я про вас раніше не чула?- Запитала жінка, коли вони сіли за стіл насолоджуючись запахом кави та тістечок.

-Я жила у Львові.- Відповіла дівчина переводячи погляд своїх добрих очей з вікна на жінку. -А до тітки я не приїздила, бо не мала змоги.-

-Я дуже рада, що врешті ми побачилися.- Ядвіга погладила дівчину по плечу. -А де твої діти?- Додала вона, щоб відвести думки Магди від Христини.

-Гуляють.- Посміхнулася пані.

Христина намагалася не хвилюватися, але, чи зможуть вони зробити все правильно. Дівчина згадала своє не таке вже й далеке дитинство.

Тітка Марися намагалася виховати її як найкраще. Вони жили на вулиці Святої Анни у Львові. Тітка працювала кравчинею при одній пані. Шила вона гарно, вміла вишивати.

З її думок висмикнула Ядвіга. -Я знаю, Магдочко, про вашу біду.- -Шкода бідолашну Марі.- Жінка вдавано, співчутливо зітхнула.

-Так, дійсно шкода.- Відповіла Магда насупившись. Скільки сусідів уже про це говорило, а ще й Ядвіга підіймає цю тему.

-Ти знаєш, моя люба, я хочу тобі запропонувати в гувернантки Христину.- Жінка схвильовано взяла Магду за руку.

-А вона зможе?- У голосі Магдалени ясно вчувалася недовіра.

-Так!- Одразуш відгукнулася Ядвіга. -Вона пише, читає, знає французьку, німецьку, знає багато віршів та казок.- -Вміє грати на фортепіано та скрипці.-

Магдалена нашорошила вуха намагаючись не пропостити жодного слова Ядвіги. "Може вона й підійде"? Промовила в думках, а в голос мовила.

-Я б взяла тебе, Христинко, але поговорю з чоловіком.- І побачивши, розчарування, яке Христя не змогла приховати швидко підвелася на ноги. -Я вже іду, щоб ти не чекала довго.- І чимдуш вийшла з салону.

-Якщо Анджей не погодиться?- Налякано запитала Христина.

Ядвіга тим часом спокійно взяла кавник і налила собі ще кави, додала сметанки і тільки потім мовила. -Не переймайся, дитино моя, Анджей як типовий чоловік не захоче витрачати свій час на пошуки гувернантки , а ти я вже побачила сподобалася Магдалені.

Слова Ядвіги справдилися. Анджей побачивши дівчину без жодних передмов взяв її на роботу.

-Але я б хотіла, щоб ви жили з нами.- Коли Ядвіга та Христина покидали будинок мовила Магдалена.

-Я можу приїхати після завтра.- Мовила Христина.

-Тоді приїздіть, ми підготуємо для вас кімнату.- Магдалена раділа, що врешті ця халепа завершиться.

-Тоді допобачення.- Посміхнулася Ядвіга. Жінка розуміла, що тільки Христина зможе докопатися до моторошної таємниці, яка покрила маєток. І хай Магдалена з Анджеєм такі дурні, що думають, що вбивця їх помилує. Вона знала так небуде.

-А ти так переймалася, Христино.- -Хай допоможе тобі Господь.- Мовила вона до притихлої дівчини.

На Вулиці Святої Анни у Львові мешкали переважно українці.

Гранат - дорогоцінне каміння.

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.