розділ шостий. Родина Глінцьких

Христина вийшла з своєї кімнати. У чора вона познайомилася ближче з дітьми.

Старшу доньку було звати Теофілія. Їй було дванадцять років. Вона була високого зросту, з такимиж, як убатька мегдалеподібними очима, чорним кучерявим волоссям, гарним овалом обличчя. Була вона завжди наче занурена в себе. Не гралася вона з малою Ельжбеттою, не бігала по подвір'ю за малим Адасем.

До нової гувернантки вона ставилася добре, але іноді Христина ловила на собі насторожений погляд її оченяток з довгими, закрученими віями.

Середужча їхня донька звалася Ельжбетта. То була дівчина висока, як на свої десять років, мала вона горду поставу, сині очі. Її обличчя завжди осявала усмішка. Вона лагідно дивилася на всіх, вбачаючи в кожній людині свого друга.

А наймолодшим був Адам. Він був дуже схожим на матір. Він мав русявого чуба, сині очі, вольове підборіддя. Був він маленького зросточку, пухкенький та мав рум'яні щоки.

Він завжди намагався щось випросити у куховарки Ванди, але та не завжди йому щось давала.

Пан Анджей Христині сподобався, і було видно як він любить свою дружину навіть після стількох років подружнього життя.

Пані Магдалена поки не викликала у неї неприязні. Висока з гордою поставою, синіми очима, русявим волоссям, яке гарно завивалось у локони, худорлява.

Самі шляхтичі раніше проживали у варшаві. Там у них був великий маєток. Але прадідусь пана Анджея закохався у молоденьку панну Аделю Дунцьку. І Хоч він був однією дитиною в родині він всеодно поїхав до Львова.

Не подалік від Сокаля він побудував маєток. У них була гарна репутація, тому із сусідами вони знайшли спільну мову.

-А як той маєток, що у Варшаві?- Зацікавлено запитала Христина.

-А він згорів.- Відповів Анджей. -Там почалася пожежа в лісі, і його не змогли загасити.- Чоловік зітхнув -Тому наше родове гніздечко тепер тут.- Він обвів поглядом кімнату.

Дівчина піднялася на горище окидаючи поглядом подвір'я. Воно було великим. З одного боку був великий сад, а з другого парк. Там були альтанки.

Дівчина посміхалася сонцю, яке викочувалося з краю неба."Потрібно готуватися до уроку". Промовила сама до себе дівчина і поспішно спустилася до своєї кімнати.

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.