розділ восьмий. Нянька

По стежці до маєтку йшла бабуся. Була вона невисока, сивоволоса, з карими очима, які підпливали сльозами. Йшла крок за кроком спераючись на костур.

-Цьоцю Одарко!- -Цьоцю Одарко!- До неї вискочила дівчина років двадцяти.

-Соломійко, чи то ти?- Одарка розглянула дівчину.

-Цьоцю, ви ходіть, вам Ксеня дасть поїсти.- Примовляла дівчина беручи бабцю за руку.

-А де Анджей?- Вони сиділи у кухні. Оксана гріла в печі обід, щоб Одарка не їла холодне.

-Та у нього стільки справ, Одарочко, що особливо в літку він майже у дома не буває.- Відповіла Оксана.

-Добрий день, дівчата.- У кухню зайшла Христина. Одарка здивовано глянула на неї.

-Хто ти, дівчино?- Запитала зацікавлено.

-Я Христина.- -Тут гувернантка.- Відповіла роздивляючи жінку.

-А я колись була нянею пана Анджея.- Відповіла бабуся.

-Ей, Настусю, тебе там Адам чекає.- Мовила вона до дівчини, яка зустріла колишню няню.

-Іду вже.- Відповіла вона не відходячи при цьому від бабці.

-А чому вас небуло так довго?- Поцікавилася Христина, сідаючи поруч на крісло.

-Я подалася в паломництво.- Скупо відказала няня. -Але я відчула, що хочу побачити свого вихованця, тому прийшла.- Відповіла Одарка беручи до рук тарілку.

***

Наступного дня після пригоди дівчат у лісі пан Анджей змусив сво\їх людей обійти увесь ліс, щоб знайти божевільного коваля. Та нікого не знайшли.

Магдалена заспокоїла Христину кажучи, що вона не винна у тому що сталося.

Сама Теофілія трохи побоювалася виходити за межі двору, але Христина водила її по парку, або саду.

Тим часом служники чуючи, що славетна Одарка повернулася заходили на кухню і вітали її.

-Мені потрібно іти, Одарко, але я б хотіла ще з вами поговорити.- Випивши каву проказала Христина.

-Ми поговоримо, дитино.- Хриплим голосом відповіла бабуся. Христина зайшла до класної кімнати. Там її чекала юна Ельжбетта. Вона крутилася на сцільці очікуючи на гувернантку.

-Христю, де ти була?- Запитала вона кладучи на стіл дрібно списаний листочок.

-Розмовляла на кухні, і каву пила.- Відказала гувернантка, сідаючи перед дівчиною.

-А з ким говорила?- Зацікавилася дівчинка. Вона завжди була рада з кимось поговорити.

-З колишньою нянею твого батька.- Розсіяно відповіла Христина.

-З Одаркою?- Радісно підскочила Ельжбетта.

-Так.- Поклавши руку на стіл сказала Христина.

-Я її знаю!-

-Я радію за тебе, але давай спершу ми повчемося малювати, а потім ти підеш до неї.-

-Ну добре.- Знову сіла на сцілець дівчинка.

Одарка тим часом розкошувала на затишній кухні. Бабуся була втомлена від своєї довгої дороги, але їїй надавала сил думка, що вона врешті зможе віддати річ тій самій дівчинці. **

Сімнадцять років тому вона ще жила в домі Глінцьких. Хоч її вихованець уже виріс та пані Марциля, яка була матір'ю Анджея завжди казала. -Лишайтеся у нас, Одарочко, хто як не ви поряткуватиме у нашому домі.- І вона залишалася.

Вона допомагала пані Марцилі поратися зі слугами, наводила лад у її гросбухах.

Та все змінилося в одну ніч. Після вбивства шляхтичів та юної Терези Одарка зрозуміла, що не сила їй знаходитися тут. Тому вона подалася у паломництво по святих місцях.

Та була одна річ, яка привела її до цього проклятого дому. Хоч вона бачила, що тут усі живуть спокійно вона розуміла, що прокляття так просто не зійде з дому Глінцьких.

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.