Глава 8

На наступні тижні мене тільки й вистачало на те, щоб дістатись додому, прийняти душ і поспати. Дмитро Олексійович нищівно ганяв усіх. І його працездатність вражала. Уявлення не мала, де він брав енергію, але той запас не закінчувався.

Найважче це розпочати. Це як потяг, якого спочатку неможливо здвинути, а потім, коли він набирає швидкості, то його неможливо спинити. От ми й намагались здвинути потяг. Коли моя компанія зробила різкий ріст і я вже не справлялась одна, зі мною поділилися мудрою порадою, про п’ять адекватних, розумних людей, котрі мають бути поряд, щоб можна було делегувати повноваження й мати час на життя. Порадою я вразилась, до пошуку потрібних людей підійшла відповідально й поступово сонце вияснилось. Сподіваюсь, Дмитро Олексійович теж якось зможе організувати своє подальше життя в балансі з роботою. Бо наразі був явний дисбаланс.

Час відкриття наближався, а я все більше скидалася на панночку з Гоголівського «Вія». Була там сумна історія з якої Гоголь черпнув натхнення. Й розпочиналася вона, що померла молода дівчина. Батьки за день від горя почорніли, але з долею змирилися, вбрали покійницю багато, як наречену. А молодому бурсаку випало читати молитви над покійницею у церкві, куди на ніч поставили труну. Далі версії розходяться, одні кажуть, що то так панянка хлопцеві до душі припала, що він її поцілував, від чого дівчина прокинулася. Інші кажуть, що поліз хлопчина перстень знімати. Хай там що, але на ранок знайшли мертве тіло бурсака та нажахану, нещасну дівчину, що втратила розум. Версія така, що був летаргічний сон й дівчину дивом не поховали живою. В летаргічний сон я вже теж була готова впасти, бо спати вдавалося уривками. Від нервового напруження, яке так щедро всім влаштовував Дмитро Олексійович, я спати геть не могла. Й сон, якщо приходив, то десь ближче до світанку, а за декілька ночей до відкриття й того не стало. І я чекала вихідних, як чекають молебень відлюдники в монастирях. Робота з Соломатіним швидко мене навчила любити п’ятницю й ненавидіти понеділок.

Час який в мене залишався від того, що не з’їв Соломатін, я присвячувала своїй компанії. Й відірвати від когорти справ, мене могла тільки Ярослава. Й з їжею, яку вона нагребла в ресторані вона прийшла за мною.

-Так! Закінчуй на сьогодні з роботою. Щось мені твоя мармиза вже зовсім не подобається. Лице втомлене й бліде, під очима круги вже зажили своїм життям, - поцокала вона язиком розглядаючи мене, поки я завершувала роботу з договорами. - Й щось так… ти мені когось нагадуєш…- задумалася вона. - О, босорканю нагадуєш, або мавку, - радісно вона підняла вона пальця.

- Якщо мавку, я по Лесі Українці, пригадати можу…- тепер уже задумалася я. - То босорканя мені нічого не каже.

- Ай! Та писала матеріал на тему міфічні істоти України, - відмахнулася вона. - То уява у народу була не сплигована. От, чорта, наприклад, називали й щезби й скаменюшник. Й, до речі, всі ці слова вигадувалися, аби уникнути слова чорт й через страх накликати на себе біду. А зараз молодь лається так, що таке враження, немов лайка у них замість слів.

- А босорканя то що? - запитала я, коли ми вийшли з кабінету й пішли до мене додому.

- Відьма то. Мене ще Мара вразила. Це міфічна богиня зла, хвороб й смерті. Пізніше уособлювала неспокійний сон. Сприймалася людиноподібною істотою, що насідала на сонну людину, а як тільки людина прокидалася, то відразу зникала.

- Й це ти так завуальовано сказала мені, що я маю страшний вигляд? - зітхнула я.

- Хтось же має тобі це сказати.

- Дякую, що не щадиш мене, - буркнула я, коли дійшли додому і я відкрила двері. - А що в тебе?

- Робила матеріал на тему простоти взаємодії державних органів й народу.

- І що?

- Та, коли не коваль, то й кліщів не погань, - похмуро похитала вона головою. - Як казав мій покійний дід, що не поговоривши з головою не бери руками. А тут ще і явно з головою не дружать. Але ми не будемо про це говорити. Мене тільки голомшити перестало. Так, що сьогодні стрес будемо знімати у мене. Й в мене є чим!!!

Яруся радісно залізла у свою сумочку й дістала пляшку. З чимось, що мало жовтуватий колір.

- Це що? - з сумнівом покосилася я на пляшку.

- Ех ти, темнота. Це, серденя моя, Старка.

- Горілка чи що? - видала моя пам'ять.

- Це міцний, алкогольний напій з містом спирту 40%, одержаний шляхом старіння міцної житньої горілки у дубових бочках з-під вина, з додаванням яблуневого й грушевого листя, квітів липи. Тому у нас сьогодні буде засмажений гусак, пляшечка Старки й хороше товариство. Будемо дегустувати по суті українське віскі відоме з 15 століття.

- Й де ти це взяла?

З інтересом оглянула я, ну дуже авторську пляшку, іншими словами від раніше використаного спиртного з обдертою наліпкою.

- Знайшла одне чудове місце.

- Я хоч виживу?

- Ти й так активну нечисть нагадуєш, то можеш не хвилюватися, різниці ніхто не помітить, - пробурмотіла Ярослава й розлила Старку по чарках.

Мовчки випили. Смак міцного алкоголю був гіркий, аж обпалював, але не горілчаний, запах коньячний з нотками листя яблуні. На диво легко пішло, хоча я й здригнулася. Мені в руку вмить була вручена ніжка гусака. Чогось хотілося розсміятися. Ай! Настрій відразу став легкий.

- Розповідай, як пройшов твій тиждень? - задовольнивши перший голод запитала Яруся.

- Бос-тиран - це стрес для психіки підлеглого, - з сумом похитала я головою. - Якщо тебе пресують на роботі хоч раз на тиждень, то це вже забагато для нервів.

- Гоп до купи! - розсміялася вона.

- Ага. Постійна критика, перехід на особистості, тотальний контроль над роботою.

- Повторю банальності, але робота з таким босом теж може бути корисною. У тебе сформується імунітет й ти будеш знати, як поводитися з тиранами.

- Ти знущаєшся? Я дожила до 38 років і нормально без тиранів обходилася, то втямки не візьму на якого ляда мені це треба зараз? - обурилася я.

- Кожна людина, що зустрічається на нашому шляху вчитель. Через представників чоловічої статі до нас приходять самі головні, а часом самі складні уроки життя - любов та прийняття себе. Якщо у твоє життя прийшов тиран, то тобі пора вчитися слухати себе. Відповідно такий чоловік або ставить жінку на місце, або вчить поважати себе, відновлює структуру її особистості, змушує почути себе, щоб їй захотілося щось змінити. Стань жінкою. Навчися любити себе. Де полум’я пристрасті? Де тепло вогнища? Де шанування та повага до чоловіка?

- Слухай, доморощений психолог ти мій, - проричала я, - твоя філософія неймовірно мила. Медосолодким мотивом вливається в життя і, наче намагається віднайти позитивні сторони буття. Й готує до того, що буде складно. Проте виходить, що зустрічати ці складнощі я маю, як шанс стати кращою. Бо, звісно, обходячи граблі втрачаємо дорогоцінний досвід, - десертним голосом закінчила я.

Від чого Ярослав весело загиготіла.

- У твоїх вустах це прозвучало, наче я така розумна вся. Гаразд! Більше мудрості в тебе вливати не буду. Але ти справді якась згасла вся.

- Бо я хронічно втомлена, знервована й після спілкування з Соломатіним уже навіть не знаю здатна я цю роботу робити, чи ні.

- Так, зберігай спокій, що я тобі ще можу сказати. Й спробуй налагодити з ним конструктивний діалог. Дозволь йому спочатку спустити пар, а потім з серйозним й впевненим виглядом та головне спокійно, поговори з ним, що конкретно ти не так робиш і, що, на його думку, маєш робити. Зрештою згадай, що ти жінка й твоєю зброєю є хитрість та маніпуляція. Похвала - сама проста й результативна техніка. Люди люблять, коли їх хвалять. Це підвищує їх самооцінку й відчуття значущості. Скажи йому, що його досвід цінний та вартий поваги, а ідеї оригінальні й геніальні. Вивчи його слабкості. Якщо він любить каву - готуй йому каву, залишай на столі з побажанням гарного дня. Якщо після обіду у нього кращий настрій, то повідомляй погані новини після обіду. Звісно, він покричить, але реакція буде не такою гострою, як до обіду. Розвивай спостережливість, слабкості боса можна обернути на свою користь, зробивши приємне і йому, і собі. Вижити з босом тираном можливо, просто зберігай спокій, терпимість й не дозволяй емоція заволодіти тобою.

- Ось тобі й маєш! - підібравши щелепу з підлоги, пролопотіла я, відходячи від виваленої на мене інформації.

- Гм, - хмикнула Яруся на мій ошелешений вираз обличчя, - я ж кажу, вчитися тобі ще й вчитися. Це говорить мій досвід, як найнятого працівника.

Насолоджуючись моєї розгубленістю, вона хлюпнула ще в чарку трішки цього пекельного пійла.

- Бери й повертайся в наш світ, а то твій відсутній вираз обличчя уже починає мене лякати.

- Яка ти каверзна… - заявила я Ярусі, коли випила й мене трохи попустило.

- «Я - жінка, я річка бурхлива і неспинна, що в повінь зриває верхи берегів». - процитувала вона

- Що за вірш? - з цікавістю подивилася на неї.

- Називається «Я - жінка! « Автор невідомий, принаймні, для мене.

- А що це тебе в поезію потягло?

- Ніякої романтики, сама лише робота. Статтю писала, надибала вірш, він якось враз запам’ятався. Й під цей чудовий віршик ми й розбіжимося. А ти все ж подумай про мої слова.

- Я впораюсь. Все буде добре. Загалом, я жива й здорова, в мене є де жити, в мене є за що купити їсти, в мене є мрія. Ти маєш рацію! Як кажуть: «Кожний сам коваль свого щастя.»

- Додай спорту, якщо тебе вже так рефакторингує, - запропонувала Ярослава. - Й в цілому розслабся та отримай задоволення. Ти ж доросла людина, маєш розуміти, що окрім себе ніхто зі стану депресії й відчаю тебе не витягне, а ти до них просто біжиш з відкритими обіймами та криком візьміть мене я вся ваша. Я вперше бачу, щоб тебе отак, як мокрим рядном накрило.

- Бо мене так вперше й накриває, - буркнула я.

- Так й розберись з цим, - суворим голосом втерла мені інфу Ярослава.

- Розберусь. Щоб рибу їсти, треба у воду лізти. Лізу он на свою голову... - тяжко зітхнула я.

- Все буде добре. В тебе є я. А я тобі пропасти не дам.

- Ладно моє особисте 911, біжи до коханого. Якось буде!

Провела я її до воріт, де її уже чекав коханий. По-доброму позаздрила їхньому щастю. Що вона отак знайшла чудового хлопця й вони дуже навіть щасливі разом й повернулася до свого самотнього будинку.

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.