Без панцира

*Nikow — Зупини її

*Скрябін — Не треба

Микита звабив Гошу ще першого тижня його роботи в «Устриці». Початок літнього сезону, нове личко в колективі: таке гарненьке, воно безнадійно дратувало через гострий язик і дурні манери.

«Мене не цікавить секс із чоловіками», — сказав Кравець, варто було підкотити до нього тестикули ближче, ніж на два метри. Микита голосно розсміявся і дав собі три дні на розв’язання задачки. Впорався навіть швидше: уже наступного дня Гоша завзято трахав його рот у туалеті гримерки. Гріднєв ще тоді зрозумів: можна запакувати цю кралю в спіднички і плаття, але стереотипну чоловічу повідінку з Гоші не витравити і дихлофосом. Він здасться і перемога буде легкою.

— Дай мені роздягнутися.

— Ти й так уже майже голий, — Микита хихикнув хлопцю в рота, ледь стримуючись, щоб не перетворити пусті балачки на поцілунки.

— Куртку, Гріднєве. Я хочу зняти куртку, — усмішка прикрасила соковито промальовані губи. Темно-коричнева помада значно виходила за природній контур, перетворювала вуста в зовсім не поетичний «свисток». — І помити руки.

— Ти збираєшся робити операцію на відкритому серці чи трахатися?

— Не пригадую ні першого, ні другого в планах на сьогоднішній вечір, — Гоша відштовхнув хлопця від себе й ковзнув у бік ванної. Підбори в поєднанні з боді робили ноги безкінечно довгими, ніби створеними, щоби покласти їх собі на плечі, поки відсмоктуватиме — Гріднєв ковтнув збудження, змусив себе зупинити похабний хід думок і піти у ванну слідом.

Кравець ретельно намилював руки дурним милом із запахом синтетичної полуниці й насолоджувався моментом. Він не ламався, зовсім ні. Просто не гнав поперед батька в пекло, якщо вже ліжко — місце, де він опиниться разом із Микитою в будь-якому випадку. Нема куди поспішати.

«Я хочу зробити це добре», — вирішив для себе Гоша, відчуваючи важкий погляд у потилицю.

«Я хочу зробити це зараз же», — Гріднєв являв собою чисту, концентровану і здебільшого безцільну хіть. Він швидко запалювався й так само швидко перетворювався на відсирівші після дощу сірники, а предмет його вологих мрій втрачав пріоритет швидше за улюбленне хоббі в людей із розладом дефіциту уваги. Саме тому хлопець прагнув задовольнити будь-які свої бажання по-максимуму, поки вони не втратили актуальність.

— Ти був смертельно гарячий сьогодні. Майже повірив у вашу з Маєм «хімію», — Микита підійшов до Гоші зі спини і простягнув руки по обидва боки від нього, щоб дістатися води. Кравець дозволив хлопцю притиснутися ближче й переплести їхні пальці разом. — Так правдоподібно грати пристрасть. Торкатися. Придушувати. У мене стоїть залізно, коли я про це згадую.

Гоша трохи розтулив рота — єдиний показник зацікавленості на обличчі. Макіяж робив його значно старшим, стирав звичні риси й малював поверх маску зверхності, що міцно чіплялася за шкіру продуктами з поміткою «Водостійко».

— Тобі подобаються такі ігри? — Микита просунув коліно між оголених ніг, вдивляючись у відображення в дзеркалі. — Подобається відчувати владу?

— Інше, — дихання Кравця збилося: чуже стегно торкнулося промежини — надто слабко через різницю в зрості, коли він на підборах. — Добровільна передача контролю. Безумовна довіра.

— Хто взагалі… — Гріднєв втиснув хлопця в край раковини, змушуючи рефлекторно прогнутися в попереку і випнути задницю, — дрочить на довіру?

— О, стули пельку, — голос зрадницьки хрипів від збудження. Кравець був радий гриму на обличчі за можливість не стидатися рожевих плям на щоках. Не тому що дійсно соромився — несвідомо грав на користь чужих фетишів, приміряв на себе образ когось іншого.

«Профдеформація», — невтішний висновок осів тавром у думках, поки тіло змінювало агрегатний стан і розтікалося по підлозі.

Мокрі долоні Гріднєва вже ковзали по тонкій сітці на його руках, зупиняючись на ключицях, але так і не доходили до чутливої шкіри на грудях. Це нагадувало Кравцю невмілий петинг у громадському місці: надто багато шарів тканини, надто мало тиску і руху. Збудження на межі з роздратуванням. Німий заклик до дій: йди, візьми своє чи далі насолоджуйся тертям заради самої ідеї фізичного контакту, як розбещений підліток.

— В мене є декілька варіантів, чим ми можемо зайняти мій рот сьогодні, — запевнив Микита, малюючи пальцями кола там, де прес відчувався кам’яним від напруги. — Ти пам’ятаєш, правда? Я вмію робити приємно.

Під повіками Кравця промайнули сцени їхнього першого разу: вбиральня, клубна музика на фоні й заляпане спермою, до біса задоволене обличчя Микити. Гоша видихнув крізь зуби, не в силах чинити спротив суміші хвилюючих спогадів і не менш хвилюючої реальності.

— Ну ж бо, Маргоню… пам’ятаєш?

— Так.

— Хочеш, щоб я зробив це знову? — Микита ворухнув стегнами і цього виявилося достатньо, щоби пробити броню Кравця. Він розвернувся до блондина, коротку мить вивчаючи пірсинг на його обличчі, поки збирався з думками.

— Не обов’язково провокувати мене ще більше, — смішок вилетів із грудей. Гоша вдивлявся у величезні очиська, шукаючи ознаки хоч якихось емоцій, окрім маніакальної радості. Але там знову було пусто, як би метамфетамін не запалював штучні ліхтарики, не створював ілюзію життя. — Я не поведусь на це, якщо ти не в адекваті.

— Не пізно берегти мою цноту? — Гріднєв опустив руки Гоші на пах, ковзаючи вниз, аж поки не знайшов застібку. Кравець прикусив нижню губу, залишаючи на ідеально матовій поверхні помади слід від зубів.

— Не пізно берегти ідіотів від зґвалтування, — він стояв, не рухаючись. — Що ти приймав і коли?

— Після певної кількості це перестає бути настільки травмуючим.

— З таким успіхом ти сьогодні хіба що на пляшку дном догори сядеш, — попередив Кравець, начисто ігноруючи холодні тоненькі пальці на власному члені. — Що ти приймав?

— Мет? Трохи горілки, трохи травички. Більше шести годин тому й не так багато, — перелічив хлопець, проводячи від кореня до вершини і назад, із захватом спостерігаючи за тим, як Гоша і далі «тримав лице». — Маже так, що аж підтікає. Кінчу без рук одразу, як увійдеш, присягаюся.

Кравець затулив Микиті рота долонею, той у відповідь висунув язика і пройшовся поміж пальцями.

— Стулися.

— Все таке до біса чутливе зараз. Хочу зняти з тебе весь одяг і просто торкатися, гладити, пестити, лизати… навіть моєму язику буде приємно, уявляєш? Я нічого так у житті не хотів, як тебе зараз.

Гоша замінив пальці на губи, тихо стогнучи в розтулений рот. Микити було забагато для тверезої свідомості. Усе, що той говорив чи робив, змушувало мозок плавитися від перенапруги.

Кравець спонукав друга задкувати до спальні, поки сам робив усе можливе, щоб витрусити Микиту з одягу. За хвилину вони були вже в ліжку, вирівнювали дихання і розглядали один одного, не ховаючись.

Довготелесий і хворобливо худий — Микита здавався порцеляновою лялькою на шарнірах на тлі бежевого простирадла зі смішним квітковим принтом. Він був ефемерним і нестабільним, втіленням хіті, як одного з непробачних гріхів. Гоша дивився на хлопця і відчував, як ставала все більш нав’язливою ідея зацілувати кожен суглоб, кожну кісточку від п’ят до чутливої шкіри в западинці біля тазової кістки.

— На мені є помада? — Гріднєв ворухнув бровами кокетливо й потягнувся до тумбочки біля ліжка, щоб дістати стандартний набір для своїх постільних афтепаті: презервативи, лубрикант, анальна пробка і віскі.

— Поки що немає, — пирхнув Гоша, узяв пляшку й закинув голову назад, щоб зробити щедрий ковток. Стравохід обпекло порцією хоробрості, він закашлявся і заплющив очі, що сльозилися від міцності напою. Гарячі думки відбивалися червоним під повіками.

Гріднєв був не в собі, то зчитувалося в невластивій йому наполегливості і змушувало Кравця сумніватися в кожному своєму русі. Тому що Микита не той, хто зупиниться на половині шляху та скаже «ні». Він, найімовірніше, навіть сам не відчує межі, де секс перетвориться на насилля.

«Надто тонкий лід», — Гоша скинув із себе взуття і скривився, коли прийшла черга боді: сітчаста тканина чіплялася за вологу шкіру, залишаючи після себе поколювання і роздратування. Слабкий тріск синтетики нагадував крижану кірку, що кришилася під ногами дорогою від таксі. Гоша шкодував, що розумів натяки долі з таким запізненням.

— Хочу бачити твою помаду ось тут, — Микита тицьнув пальцем в основу члена, посміхаючись так солодко, що на такому фоні навіть цукровий діабет мав недостатньо цукровий вигляд.

«Це все не закінчиться добре», — підсумував Кравець, роблячи ще кілька ковтків, аж поки горло не стягнуло спазмом. Голову заповнював Гріднєв: непропорційно худе тіло, синюшні кінцівки, подряпини на гострих колінах. Тонкий і гнучкий, та сама шпилька чи скріпка, що здатна відімкнути двері та заповзти в бажання будь-кого.

І Гоша бажав.

Він схилився над Гріднєвим, поцілував біля самого кореня, потираючись носом об стовбур. До вух донісся слабкий стогін, який неможливо сильно хотілося почути знову.

— Куди ще поцілувати?

— Сюди, — почулося тихе. Микита вказав на місце трохи вище, де налилася кров’ю пухка вена. Кравець провів по ній кінчиком язика і присмоктався з поцілунком майже під вуздечкою.

— А тепер?

— Хіба це не я… обіцяв тобі шоу? — Микита вишкірився й навпомацки згріб пальцями лубрикант і пробку, яку він зазвичай використовував для підготовки. За кілька митей та вже опинилася в ньому — маленька, дивакуватої форми — вона майже не відчувалася, якщо не пожаліти змазки. — А тепер іди сюди.

Він потягнув Гошу за волосся і змушував рухатися назустріч до того моменту, поки член Кравця не опиниться прямо перед обличчям. Микита одразу взяв такий швидкий, знесилювальний темп, що залишалося тільки спертися чолом на стіну й загарчати. Гріднєв застогнав разом із ним.

Це було знайоме відчуття — невеличкий проміжок часу між «приходом» і «мінусами», що скручували тіло в паніці. Шкірою розбігалися сироти і кожен дотик, кожен рух, тертя шкіри об постіль чи будь-що інше, змушувало тіло вибухати від задоволення. Ніби оргазм довжиною в кілька десятків хвилин, який розквітав усередині, але не вибухав — міцно тримався внизу живота, аж поки не стане настільки приємно, що захочеться вмерти.

Гріднєв гладив долонями дупу, окреслював внутрішній бік стегон, ледь-ледь торкаючись напружених акуратних яєць. Гоша тремтів усім тілом, відчайдушно штовхаючись назустріч задоволенню.

— С-сука… — хлопець заскиглив, варто було Микиті розсунути сідниці й почати пестити міліметр за міліметром скупчення нервових закінчень від промежини до анусу. — Сука, Гріднєве, спинися. Спинись, бляха, я не хочу закінчувати так швидко, — просив він, але не міг припинити рухатися. Врешті-решт Микита зупинився, відсунувшись із похабним чавканням.

— Ти надто спритний для звання підстилки керівництва, — з усмішкою зазначив він. — Сподіваюсь, Артурчик встигав отримати своє?

— Твій начальник віддає перевагу цій моїй місцинці, — Кравець хрипло засміявся, потираючись промежиною об чужу руку. Микита не витримав і ковзнув усередину на одну фалангу, суто щоби підтвердити, що сам був не проти побувати там.

— Можу зрозуміти його вподобання, — він поклав руку на живіт Гоші, м’яко відштовхуючи. Той зрозумів натяк і сповз на ліжко, даючи хлопцю простір для дій. — Не уявляю, як можна не хотіти тебе трахнути, чесно. Ти ніби втілення всіх моїх вульгарних мрій.

Кравець засміявся:

— Мрія, кажеш?

— Волога, точно, — Микита змусив його лягти на спину і всівся зверху, недбало витягуючи із себе іграшку та відкидаючи її кудись убік. — Така естетична, така до біса нереальна здалека й така людська зблизька, якщо трішки подбати про тебе.

Гоша замружився, поспіхом надягаючи презерватив. Слова обпікали щоки ласкавим соромом, перетворювали м’язи нижче пояса в палаючі вуглики.

— Хочу змусити тебе благати, хочу бачити потьоки туші на щоках, хочу намотувати твоє волосся на кулак і трахати так сильно, щоб ти зірвав свій ідеальний сексуальний голос від криків.

— Срань господня…

— Так, це щось на кшталт… про мене, — Гріднєв акуратно опустився на член, допомагаючи собі рукою. Гоша вчепився пальцями в змилені боки й одразу почав рухатися, не в силах більше стримуватися.

Микита зойкнув, хихикнув дзвінко, звикаючи до сильних, інтенсивних поштовхів. Його тіло було желейним і достатньо м’яким, щоб розслабитися та дати змогу Кравцю вбиватися, як навіженому.

Стогони перемішувалися, стоворювали перфекційну мелодію хіті, обіцяли сусідам краще аудіопорно, на яке вони могли розраховувати у своєму житті. Микита захлинався, несвідомо чіплявся за Кравця, залишав широкі червоні смуги на передпліччі. Йому так добре, так спрагло, так хочеться в цьому їхньому тонути і вмирати. Залишки гидоти в ньому хвилями накривали його задоволенням, ніби якимсь безкінечно довгим оргазмом.

— Боже, блядь, невже хуй у тебе теж… ідеальний?! — Гріднєв скрикнув у бурхливому захваті. Гоша притягнув його за шию для поцілунку, мазнув язиком по підборіддю, розтулених вустах, ковзнув усередину, щоб злизати стогони в зародку. Він стискав Микиту — покірного й жаданого — в обіймах, рухаючи стегнами на швидкості, ледь сумісній із життям, задихаючись і розпадаючись.

— Ти обіцяв мені шоу без рук, — нагадав Кравець. Голос вібрував від бажання, піт перемішаний зі сльозами задоволення перетворював макіяж у вульгарне місиво. Бракувало тільки кінчити зверху, розмазати по вустах, безпардонно запхнути до рота кілька крапель і примусити проковтнути. Зробити Гошу настільки брудним, наскільки брудними були його думки й дії.

— Хочеш, щоби я кінчив?

— Хочу спустити, поки… ти кінчаєш, — шипів він, зминаючи Микиту з тваринною жагою, непереборною потребою просто тут і зараз отримати своє. Гріднєв повністю розслабився в тих обіймах, розкришився на атоми, розтікся калюжею, що була здатна лише знемагати від розрядів задоволення в хребті та кричати, кричати, кричати…

***

— Цікаво, а метелики, коли закохуються, відчувають людей у животі? — в результаті охрип саме Микита. Знесилений, він лежав поряд із Гошею, переплівши їхні пальці, розглядаючи, чи то друга, чи то коханця. Кравець мав вигляд жахливий і сексуальний одночасно, з огляду на те, що сталося з його макіяжем за останню годину. Він перевів замучений погляд зі стелі на Гріднєва:

— Жуков — погана ідея.

— Ти надто розумний для дитини, Маргоню, — смішок застряг у горлі. — Ну й чого ж погана, га?

Гоша видихнув голосно, силуючись підібрати слова. Говорити не хотілося, але й дивитися, як Гріднєв перетворюється в ще більш хаотичний і неконтрольований клубок депресивних думок — теж.

— Саморуйнування не відбудує тебе знову.

Кравець міг згадати з десяток ситуацій, у яких Влад — їхній похмурий недомаркетолог — робив правильні й добрі речі навіть для нього особисто. Влад був справедливим, доволі чесним, більш-менш привітним і емпатичним. Він не здавався поганим варіантом… для будь-кого іншого, окрім Микити.

— Він дещо проблемний, так? — додав Гоша.

— Проблемний… — Гріднєв схилився над обличчям хлопця, торкнувся чолом чола. — Він просто ї-ба-ну-тий. Йому коли в очі заглядаєш, бачиш колодязь із фільму «Дзвінок». Пам’ятаєш? Дивишся і цілу годину чекаєш, коли вилізе мертва азіатська дитина та вб’є тебе.

— І не боїшся?

Микита пирхнув:

— Та вже й не знаю, як виманити. Як щодо другого разу? — спитав він, спеціально не роблячи паузи, щоб не продовжувати попередню тему.

— Надто втомився. Дозволиш залишитися на ніч?

— Мій дім — твій дім, — Гріднєв повільно зісковзнув із ліжка, звикаючи до болю в кінцівках і попереку. — Піду в душ.

— Не чекатиму, — Гоша позіхнув, маючи в планах заснути просто так: поперек ліжка, спітнілий і вимазаний спермою.

Микита вислизнув у ванну, підбираючи дорогою свої розкидані речі, щоб кинути до пралки.

— Пу-пу-пу-у-у-у… — усмішка танула. Він здувався, як зіпсута кулька, перетворювався на те своє «я», що бачив або на «відходняках», або в спогадах, ще до ери наркозалежності. Одяг залишився на порозі, між пальцями був тільки гладкий, приємний на дотик зіп-пакет. — За-ко-ха-ні ме-те-ли-ки. Мають дірки-колодязі в животі й бояться відчути усередині людей. Мертвих людей.

¹ Польське слово. Вжито у значенні «чудово, ідеально»