Без панцира

Вибач, далі я не читатиму навіть попри моє велике захоплення цим твором та твоєю творчістю загалом.

Я розумію 😌 нічого страшного

Я чогось думала, що Влад із самого початку на Барабані блукав))). Про родну Гоші навіть не знаю, що сказати(((. Дуже сумно, але так типово, що аж гидко.

😁 насправді, блукав він на перебудованому ринку на ст. метро Індустріальна Просто Влад топографічний кретин, тому навіть невеличкі ринки для нього — це драма Так, найгірше в родині Гоші саме те, що подібних історій як собак нерізаних(

Хід думок Гоші такий зрозумілий... Можливо, колись його життя стане не таким лайновим, і він зможе зібратися з силами, щоб озирнутися назад та подивитися на своє життя більш незаангажовано.

О, це була чудова за своєю формою та змістом глава! Навіть трохи катарсису пережили ми разом із хлопцями.

от чим мене дивують люди, і це ж реальний факт, як з пальця витягують драму.. я про влада і його реакцію на інфу про минуле гоші.. типу всі блін сім'ї взірець любові і взаємодопомоги... та дітей народжували найчастіше по зальоту, чисто для "подати на розширення площі", "бо аборт шкодить більше ніж пологи", "бо держава дасть бабосіки", а.. ну ще "щоб було кому води подати" і "один то не дитина, тре двох, як у всіх".. це ще добре, що вона його не намагалась притопити в унітазі, чи не викинула на смітник... рік в інтернаті це ніщо... і така практика є не тільки у таких як його маманя, а і в нормальних сім'ях. натягування сови на глобус гошею щодо присутності жукова при його менталбрейкдаунах окрема тема... розбалувана яка увагою квіточка, всім його дірка треба.. та куди ж вже без цього.. певно носіння спідниць (чи панчох, чи стрінгів) впливає на сприйняття світу)) ой... треба їх десь закрити в підвалі і затопити, чи підпалити.. хай киснем обмінюються))))))) там вся одразу ця мішура спаде з очей і в голові проясниться хоча.. звісно ж я розумію обох, і такі реакції, як на мене, характерні для їх досвіду.. хоча в реальності я б в осад випала від їх наївності (не можу правильно слово підібрати((, якби була свідком такого п.с. звиняйте автор, щось мене хлопці вибісили по ходу)))) зла я певно сьогодні, тож не зважайте

Щодо витягування драми з пальца: тут складно. Часами так трапляється, що життя зводить людей з дуже різними досвідами. Коли ти усе життя бачив класичні умовно адекватні приклади сімей, історія Гоші може вразити. Історії більш лайтові можуть вразити. Більше того: навіть коли ти сам в тому гівні ріс та існував, в ідеалі на якомусь етапі треба озирнутися назад і зрозуміти проблематику. Бо психологічне і фізичне насилля над дітьми — це проблема. З такими штуками краще не грати в нормалізацію ні глобально, ні на рівні особистих травм. Принаймні, я цього робити не буду. А загалом 😁 на що тут ображатися  Окрім сумнівного коментаря про спідниці, в якому, я сподіваюсь, мізогінія мені тільки здалася, все по ділу в принципі Дякую за відгук!

про спідниці то скоріше стьоб) а так то, так, я прекрасно розумію, що всі ці реакції (навіть коли вони здаються дивними) залежать від особистого досвіду з іншого боку мене взагалі рідко чіпляють герої) тож автору однозначно респект)

Оце було несподівано) Наскільки я пам'ятаю по першій книжці, Влад заглядався на дівчину, і взагалі... Я знаю, що асексуали можуть займатися сексом... окей, може, він думав, що він повинен, як нормальний чоловік... а тепер нарешті погуглив і трохи розібрався у собі? Коротше, відчуваю, буде цікаво)

Асексуали дуже навіть успішно можуть займатися сексом, взагалі Є там нюанси, але в принципі це доволі життєздатно 😁 Дякую за коментар)

ШООООООООО ладно по порядку я насправді недолюблюю Гошу, але ситуація реально габела, тут і поспівчувати мало буде. пережити стільки лайна і далі в ньому варитися ((. «погнутого, але не зламаного» ну це прям да ура! репрезентація асексуальності! АЛЕ ВЛАД???????? окей я думатиму над цим всю ніч дякую за розділ!

Тепер мені цікаво, чому вам не подобається Гоша 😁 дякую за відгук!

Не знаю, що там сталось у Гоші з Маєм, але такі довгі погляди у простір явно означають, що якийсь велитенський безпросвітній пи-ць. З великої букви "П". Подобається, що це видно, хоча ніхто не плаче і рук не заламує. Це мистецтво - мої герої плачуть і заламують, і від цього мені здається, виглядають не так серйозно... Гоші ще бал за витримку і самоконтроль)

Окей, спробую якось сформулювати враження) Написано добре, тут ніяких зауважень. Чомусь є враження, що це переклад, мабуть, матюки трохи стирчать - коли перекладала своє, вони найгірше вкладались у новий текст... А може, мені так здається, бо наче все це "життя" і звичайні розмови раніше українською не звучали, а якщо звучали, то якось не так - але це лише відчуття, можливо, хибне. Типу... коли всі масово перейшли на мову, то навіть у мемчиках з'явились якісь нові слова, вигадані чи запозичені з діалектів, "бубласка", "бігме", а тут - літературна мова плюс типово російські матюки... Це не стільки про конкретно цю книжку роздуми, скоріш взагалі - як має звучати сучасний укрреал? Можливо, якраз так, а через рік два зазвучить зовсім інакше, обросте новенькими словами... Не думаю, що у мене вийшло б написати текст краще. Героїв багато, я у них досі плутаюся, хіба що Влада пам'ятаю. Мабуть, далі про кожного піде детальніше, тож це нормально. Чому розбили ніс, так і не зрозуміло. Я прочитала четверту главу, але досі неясно. Влад наче вольовим зусиллям вирішив залишити це у минулому і навіть ніяк не пояснювати, що сталось. Як і решта усіх. Може, далі ще буде?.. Про Влада окрім робочого поки розказані кріхти, але схоже, що характер непростий, хоч він і намагається його свідомо компенсувати, отримувати по пиці для нього не ново і не дивно, і у почуттях він не зовсім розібрався. Гоша-Марго чомусь говниться, теж поки незрозуміло, чому... Загалом, схоже, герої ведуть приземлене і не дуже щасли ве життя... окрім парочки друзів Влада. Клуб виглядає на перший погляд добре, але повії, пияцтво персонала і по пиці ні з того ні з сього - то все підозріло і неприємно. Можливо, мені треба ще кілька глав, щоб розібратись, подобається мені чи ні)

З лайкою складне питання, насправді. Сама довго думала, як воно має бути, але все-таки зупинилася на варіанті життєвому особисто для мене. Щодо типово-російської лайки хіба що не згодна: вона така сама і Польщі, наприклад. Так, в Україні сам принцип побудови лайливих фраз інший, не прив'язаний до статевих органів, однак 🤷🏻‍♀️ ми не можемо заплющувати очі на те, що зара певна кількість людей, які вживають лайку в побутовому, лаються саме так Щодо перекладу ви правильно зрозуміли, перші розділи писалися російською і перекладалися, бо я не була впевнена у своїх силах. Однак вже якийсь час даю ради сама) Так. Ніс. Ну, там просто випадковість сталася. Влад тягнув двері на себе, з іншої сторони штовхунули, вийшла така раптова травма. Саме тому Влад і "згладив кути", ну бо... бити людей через випадковість і неввічливість то якось ну таке 😅 Навіть не думала, що цей момент був незрозумілий, добре, що ви написали) як буде час, перечитаю і може підкорегую трохи Повністю вас зрозумію, якщо робота все-таки не зайде, бо тема обрана дійсно не дуже приємна і за опис я бралася з бажанням не сильно то все романтизувати. Дякую вам розгорнутий і конструктивний відгук ❤️

Дякую, закрили гештальт) Ну то так - люди досі лаються, як звикли, а не як у старих книжках написано, тож це навіть реалістично) Романтизація то фігня, якщо вже брати важкі теми, то краще так)

Дуже подобається стиль написання - живий, ритмічний, легко читається, життєві проблеми, реалістичні ситуації, мотивації, дуже добре прописані діалоги. Персонажі мають свої відмінні риси, що класно. Кидається в очі увага до деталей, це дуже приємно)) За 3 розділи, Гоша поки що найзагадковіший, цікаво буде дізнатися більше про цю людину контрастів, гоп-стоп принцесу з гострим язиком і підборами, і як у них із Жуковим складуться стосунки. Заінтригований. Як буде час, обов'язково дочитаю до кінця))

Дякую за відгук)

Ой, леле... Я не розумiю. Не розумiю - нащо люди таке роблять? Можливо це в мене щось з попереднiх життiв, але найменша можливiсть втратити контроль над власною свiдомiстю це просто *нi* - без усiляких роздумiв чи рефлексii з цього приводу. Я навiть алкоголь нiколи не вживаю, не те щоб якiсь речовини... Влад здавався менi розумним хлопцем. До цього епiзоду. Враження про Гошу теж дуже погiршилося...

ураураура шось накльовується!!! Гоша зняв краватку і написав папірець з вибач (( Гоша подякував Артуру (( Гоша і «тобі я відповім» 😭

щож, дочитала.. чи варто було витрачати час - так, кожну секунду, а мабуть ще стільки ж, щоб перечитати повільніше і краще роздивитись всі речення та довше над ними думати. мабуть я надто бездушна, бо від описаного плакати не тягнуло.. не важливо наскільки було складне життя, сильний лише той, хто доживає до кінця.. всі інші слабкі.. звісно ж не це ідея тексту, але в моїй голові виникла саме ця думка.. чи шкода мені хлопця - ні.. це його вибір, і я його розумію.. можливо навіть трошки заздрю сміливості, бо це тільки здається, що на подібне легко наважитись... і не засуджую - теж ні.. бридко скоріше від розуміння, що .. ну і все.. він пішов, а сонце сходить далі і нічого в світі не зміниться. його замінить хтось інший, а ті хто мав пам'ятати навіть не згадають.. ну от тільки бухнути можуть, чим не привід... і ось така правда цього життя... добре, якщо ти знайшов ту єдину людину, яка може лише з тобою, і це взаємно і ви разом... але.. інколи знайшов лише ти, а не тебе.. і навіть коли перше, це погано, бо тоді ти втрачаєш свободу вибору, більше немає права все обірвати, і маєш триматись навіть коли немає сил... хоча всі ті чортові тріщини, через які ти витікаєш, вони не заліковуються... ніколи, ніким і нічим. і тоді залишається... але.. я просто до того, що розумію, якось може по-своєму, через інший досвіт і інші висновки, чому саме така умова була в нього. твір йде по дуже тонкому льоду.. дуже тонка грань між це погано, і так має бути.. і я досить довго думала, що ж написати на коду.. але.. краще ці думки я залишу собі тому що - це витвір мистецтва, і це факт.. а такими творами можна лише захоплюватись, а не аналізувати ідеї. для мене це не просто роман, не історія, а справжня документалка (хоча можливо лише для мене, бо всю кухню знаю.. і ту, і іншу), мабуть тому я не можу сприймати її емоційно, бо одразу виставляю стіну, щоб не співставляли з реальністю.. але все одно -- це витвір мистецтва. дзеркало реальності, розфарбоване відчуттями, які нарешті знайшли словесну форму. всі ці "думки автора" настільки справжні, що коли читаєш мозок клинить. це ж так очевидно... це як небо над головою, ти сам його бачиш, ти знаєш, що воно є, ти не раз тикав в нього пальцем і можливо навіть говорив з ним, або кричав у відповідь на клятий дощ.. але.. все це фігня, поки воно в твоїй голові.. це талант, цьому не навчитись - вилити на папір очевидне такими неможливо глибокими фарбами, зробите буденне значимим. здається, це мій перший ось такий довгий коментар (без обговорень правок) дякую)

Насправді, я теж не плакала, коли це писала 🤣 тому повністю розумію людей, яких на сльозинку не пробило Особливо, якщо не просто читаєш, а й можеш порівняти з власним досвідом: тоді тим паче плакати не хочеться, хочеться не згадувати) Щодо "твір йде по тонкому льоду" — трохи навіть шкода, що залишили думки при собі, я б залюбки почитала) але, звичайно, не наполягаю Дуже вдячна за витрачений час і розгорнутий відгук, щиро радію, що текст вам зайшов ❤️

Аввв, ваш коментар мене розмазав (в найкращому з можливих сенсі) Дякую, страшенно приємно читати такі слова

читаю і пробирає ностальгія.. добре, коли є такі друзі.. але зазвичай є лише ті, хто тягне за собою в кабінку... а взагалі цікаво спостерігати зі сторони за тим, що.. ну не суть.. класно написано)

Оце реально розділ-розйоб. І про життя Микити, і про його внутрішній світ, і про його думки з приводу Влада, і про його вчинок... і про його мотивацію... Це прямо дуже глибоко. Клас.

Цей розділ вийшов дуже людяним та проникливим. Взагалі люблю тему "зійшлися дві самотності, які насправді хотіли іншого, але...".

І тут Гоша красунчик))) І танець шикарний, і описаний ох*єнно. Я взагалі хз, як у тебе так виходить описувати неописуєме (для мене передати текстом танці чи музику -- це просто щось захмарне). Я вже писала. Мені подобається, що у твора такий важкий, в деяких моментах навіть майже задушливий вайб. Це прям драма, якої мені іноді так бракує в літературі. Це прям сцук охуєнна така доросла, великого калібру драма, яка сягає десь далеко за межі самвидав-сайту. При цьому не тікуть ріки крові, нікого не шматують, не розстрілюють масово якихось мальчіків без трусіков, та бльо тут поки що не вмер ще ніхто... Але між рядків сочиться таке напруження, такий відчай та біль, що це прям авввв. Як ти так пишеш?))) Навчи, сенсею)))

Мені дуже сподобався розділ. Сильно, щиро, правдоподібно, драматично. Якщо брати взагалі весь твір, то дужевна порожнеча Жукова описана прям на ура. За інших умов я б навіть мала до нього деяке співчуття))). Але найбільше співчуваю його друзям, які змушені у цьому лайні варитися. Утримувати когось від саморуйнування... Важко знайти лайновіше заняття)))

Зазвичай мені трохи нудно довго читати, як герої надираються чи обйобуються у клюбах, але тут все описано доволі жваво, тож мені зайшло))

Приємно бачити, що у Сані та Макса ще трапляються спалахи любові до пригод, через стільки-то років)))) Дуже посмішила ситуація з імітацією титаніка🤣🤣 Микита дуже цікавий персонаж. Складний. І виписати його так, щоби показати читачам всі його сторони, -- це важко. Тож лови мій респект. Микита ніби клей, що збирає докупи всю історію, склеює між собою всю "Устрицю", та решту приходящих персонажів. Він як внутрішньоклітинна рідина, у якій булькотять всякі там мітохондрії, вакуолі, тощо. Без нього якось порожньо.

Десь на цій главі Гоша впевнено посів місце "мого улюбленого персонажа". І так, щось є спільне у нього та мого Женця. Гамлетизм нікуди не подінеш🤣🤣 Наземніков з розділу в розділ дратує та насторожує все більше. Глави, які йдуть далі, в принципі дають мені розуміння, чому цей "сорт героїну" мені не подобається)). Але то дуже вправно: дати відчуття персонажа, навіть коли ще нічого серьйозного той персонаж не зробив)).

Гоша тут безперечно розкішний, як і опис танцю загалом.

Щось нове та дуже не типове для мене, та мені дуже сподобався початок. Описи настільки реалістичні, що з'являється відчуття, ніби ти з ними в клубі і чітко бачиш виступ. *пошкандибала читати далі* )

Чудово👏👏👏 У твора така прекрасна атмосфера мрачняку, безнадійності та болі, що аж захотілося піти порізати собі вени чи обжертися таблетками (чого я, звісно ж, не зроблю, але хто ж заборонить трошки помріяти?))) Вкотре аплодую майстерності авторки. У мене є в планах повернутися та написати коментарі до прочитаних глав, але, мабуть, то буде через деякий час.

Дякую, моя любов до драм та жесті потішена))) Наркотична залежність, депресія, тупцювання на порозі смерті від передозу... Ах, ну краса ж😇

Боже... Очікувано? Ні краплі! Це було нечікувано, потужно, емоційно і неперевершено, гірко і страшно. Страшно розуміти, що останнім кроком до свої смерті Микита визначив саме власну закоханість. Страшно розуміти, що він розчарований у виборі прожити ще те життя до тієї закоханості. Страшно, що все в нього було до останнього сплановано. Що по суті йому було начхати що і хто до нього відчував. Дуже шкода, що Гоші зараз доведеться переживати це Микитине рішення. Чесно кажучи, я думала що буде випадковість, необережність і ще тисяча п'ятсот причин але не цілеспрямований акт. Якось так. Глава потужна і дуже сподобалася. Дякую! Чекаю на продовження

R. I. P, Микито😔

Микита вабить мене все більше і більше!! хочу знати про нього все. я побачила такі сюжети після слів "добровільна передача контролю. безумовна довіра", це так підходить Гоші й я майже певна, що у майбутньому ми ще побачимо щось пов'язане з цим (я сподіваюся😭). це був неймовірний розділ, дякую!!!

Щодо Гоши)) ви думаєте у правильному напрямку На разі то все, що я можу сказати 😅 Дякую за відгук 🤌🏻

То трохи так наганяє напругу і тривогу - знати наперед, страааашно. Микита такий прикольний персонаж, і як на мене вони з Гошею доволі органічні. Цікаво дізнатися, чому Гоша вважає Жукова не найкращим варіантом для Микити. Варто відзначити, що той зіппакет у кінці -:так конкретно підпалює нерви. Глав вийшла дуже гарячою і відвертою. Мені подобаються описи на межі графіки, акценти на дотиках , пальці на губах, через які прослизає язик. Гарно

Я в цій главі шось пустилася берегів 😂 один з найвідвертіших моїх текстів Щодо Гоші) ну, він вже сказав, чому вважає Влада поганою ідеєю: "Саморуйнування не побудує тебе знову" Дякую вам за відгук💋