ПАМ'ЯТЬ.

Шляхи мої життєві тернисті та непрості.

Несу свій хрест. У відчаї подумаю: "Все, досить!"

Присяду на коліна та озирнусь довкола,

Ще є чому радіти, життя таке чудове.

Міняються картинки мого життя щоразу:

То квітами уквітчані, мов острівок оазу.

А то бувають сірими, неначе небо в зливу.

Такі сприймаю болісно, а іноді вразливо.

Та все ж іду — не падаю. Я маю ще надію,

Все зміниться на краще, здійсняться мої мрії.

Здорові будуть рідні, майбутнє буде ясним.

А я знайду загублене... Життя моє прекрасне!

17.01.25