ГУРТОЖИТОК «АВТОМОБІЛІСТ»
Ця історія, до речі дуже вже стара.
Років сорок, може більше, як вона була.
У гуртожиток вселилась дівчина одна.
Після ВУЗу на роботу прибула вона.
Познайомилась новенька швидко з усіма,
Щедра, добра та привітна – дійсно це вона.
У кімнаті дві дівчини – різні полюси.
Ліда щира та весела, Ната – Бог спаси.
На роботі дві Надійки, наче дві сестри.
Помагали тій дівчині. Вчили, як могли.
А надвечір у «общазі» весело завжди.
— Ми чекаємо, Надійко, щось нам розкажи.
Сидимо всі тихенько, Надя почина...
Анекдот за анекдотом точить до рання.
Знову вечір, знов прохання: «Надю, нумо ще!»
Анекдот за анекдотом, мов ріка тече.
Полюбляла наша Таня капусняк варить.
Він в неї був смачнющий. Слинка аж біжить.
А рецепт той з Полтавщини бабця їй дала.
Весь гуртожиток смакує. Бабця тій, хвала!
Якось трапився в «общазі» нашій епізод:
Народила Люба доню. Стався поворот:
Хлопець втік, в мати з батьком сигнали її.
Ну, а ми не залишились теж у стороні:
Для малечі ми купили: шапки, пелюшки,
Іграшки, колиску, миску. «Мийтесь залюбки!»
Ще у нас була Оленка. Бойова така.
Водіїв вона тримала у «міцних руках».
На весілля до Тетянки їздили гуртом.
Погуляли ми на славу! Весело було!
Потім ми Надійку нашу заміж віддали.
Танцювали та співали майже до зорі.
Так потроху всі дівчатка сім'ї завели.
Про роки, що були разом, пам'ять зберегли!
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!