ОДИНОКИЙ ДІМ.
Село покинуте давно,
Лише гуляє в домі вітер,
Не гавкає старий Сірко,
І у дворі не грають діти.
Забиті вікна, дах протік,
Подвір'я вкрите бур'янами.
Паркан іржавий від гвіздків,
Його давно не фарбували.
Був дім добротний, теплий був,
Жила сім'я у нім велика,
І раптом кинули його,
Комфорт у місто їх покликав.
А в ньому піч і є камін,
А біля дому гарна баня.
Повітря чисте як сльоза,
А на вікні горщик з геранню.
Засохла квітка, та стоїть,
Вона господаря чекає.
Гадає, що приїде він,
І квітка цвітом забуяє.
Дерева виросли мов ліс.
Не доглядають вже за ними,
Немає яблучок та слив,
Але ж колись вони родили.
Не плаче дім, вже відстогнав,
Чекав своїх — не дочекався.
Скоритись долі не схотів,
Єдиний в селищі зостався.
25.08.24
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!