УДВОХ ВСЕ ЖИТТЯ
Ми з тобою сиділи до ранку
у садочку, де вишня цвіла.
Обіймав ти мене до світанку...
Та чомусь я лишилась одна.
Ти колись говорив, що кохана...
Ніжність рук пам'ятаю твоїх.
Розійшлися дороги неждано.
І замовкли в садку солов'ї.
Де ти зараз? Шукаю, ридаю,
бо відмову тобі я дала.
Я без тебе, повір, не літаю,
поламала собі два крила.
Я нікого ще так не кохала.
Та нікому про те не скажу.
Лише поночі плачу надворі,
у вишневім садочку сиджу.
Я кохаю тебе, моя мила.
Та не склалася доля у нас.
Моє серце розлука розбила.
Хоч на мить повернути б той час.
Але зверху все бачать, все знають,
і прощають заблудлі серця.
Вони зустріч нову посилають:
де удвох все життя! До кінця!
Усміхнувшись, стою я на ґанку.
Поруч милий, хоча й не святий.
Ти кохай мене аж до світанку...
Найрідніший, найкращий і мій!
17.02.26
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!