ЛІТАЧОК З БАЖАННЯМ
Падав сніг на поріг. Вечоріло.
Тихо жеврів вогонь у каміні.
Жінка з зошитом сіла у крісло.
Темну косу торкнувся вже иній.
Очі сині, мов небо, прикриті.
Посміхнулася щиро крізь сльози.
Пригадались: весна і дитинство,
Сині проліски, жовті мімози.
«Чи було це колись – тепле літо?
Чи зозулі в гаєчку кували?
Чи була я маленьким дівчиськом
на руках молоденької мами?»
Непомітно життя пролетіло...
Розчинилася юність в повітрі.
Вже і молодість десь промайнула,
наче вітер сховалась у вітті.
А як хочеться знов їх зустріти:
трішки м'ячик в футбол поганяти,
або разом з ватагою друзів
під гітару вночі поспівати.
Напишу вам листа у минуле:
«Ви насніться мені, мої любі:
кіт Васько, пес Пірат і курчатко...
Миті радісні та незабутні!»
Літачком склала жінка листочок.
На подвір'ї його запустила.
Загадала бажання про зустріч...
З неба Фея до неї спустилась.
17.02.26
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!