ПАМ'ЯТЬ.

Стримую я слізоньки, щоби не заплакати,

І щоб не щеміло те, чого нема.

Може десь у засвітах знову ми зустрінемось...

Ех, біжу по стежці, мамо, крадькома.

«Йой!» – Кричу та падаю я у снах, літаючи.

Набираюсь сили, бо вже поруч ти.

Егегей, мій батечко! Я дівча малесеньке.

Вас в думках я згадую з радістю завжди.

Осінь, а чи літечко, чи зима, чи веснонька...

Граються, мов діти в спогадах моїх.

Наче знову разом ми... Всі живі усміхнені...

Искрами у небі світите мені.

Щебетала пташечка про літа, що сплинули...

Ейфорія, спомини – це дитинства «вибухи»...

10.06.26