Монтажер

Таміла потягнулась у ліжку. Сьогодні був вихідний, і можна було врешті дозволити собі поніжитись. До всього, минулий тиждень був забитий різними піар-компаніями. Щоправда, Тамі сама була винна у цьому: це ж вона створила на роботі рекламні кабінети у різних соцмережах та месенджерах. Відтоді шеф завалював її різними ідеями щодо рекламних кампаній. Звісно, більшість із них були дурнуватими, але у начальника вистачало коштів на свої тупі накази і не вистачало совісті, щоб не звинувачувати її у провалах. Добре, що більшість кампаній вона придумувала і запускала сама, інакше шеф просто зливав би гроші у рекламу, як в унітаз. Днями йому врешті не сподобалось, що частина кампаній приносять такий жахливий фідбек. Паралельно шеф нагадав Тамі, що вона – рекламний менеджер і несе кінцеву відповідальність за всі оголошення. Після цієї «заяви» вона навіть задумалась про звільнення – відгрібати за рекламу старих перекидних календарів, які «є у нас і тільки у нас», вона явно не збиралася. На щастя, про її плани швидко дізналась керівниця відділу продажів, яка пояснила шефу, що буде, якщо звільниться єдиний інтернет-менеджер реклами. І вся ця історія так висотало сили, що Тамі зараз зовсім не хотілося вставати з ліжка.

Взявши смартфон до рук, дівчина зайшла у «Відекс». Угорі біля рекомендацій висвічувалась одиничка. І коли тільки встигла з’явитися! Учора Тамі провалялася з телефоном ледь не до дванадцятої. Через цього шефа Тамі пропустила дві серії хованок на челендж-каналі «Кавун». Особливо їй сподобався крайній випуск: ведучий шукав учасників не сорок хвилин, як зазвичай, а годину. Окрім того, він збільшив приз аж до ста тисяч; тому Тамі було цікаво подивитись, на що підуть учасники, аби їх не знайшли. Та і взагалі, влоги про хованки надто захоплювали її, щоб пропускати бодай якийсь випуск.

Тамі натиснула на рекомендації. Угорі замість відео (яке, на думку сервісу, мало б їй сподобатись) висвічувалось повідомлення. «Ви можете знати учасника цього відео», - прочитала дівчина. Хто б це міг бути, подумала вона, натискаючи на меседж. І… аж ахнула від здивування.

На кадрі з відео був Макс. Звісно, «Відекс» розпізнав його серед друзів з якоїсь соцмережі. Для цього навіть не потрібен був кадр – Макс був присутній навіть на заставці до відео.

Вона давно встигла підзабути своїх однокласників і нізащо не змогла б відтворити список класу із журналу. Однак Макса неможливо було забути – попри те, що Тамі, давно про нього навіть не згадувала. Для початку, він був єдиним із хлопців у класі, хто їй подобався. Щоправда, вона звернула на нього увагу лише у кінці десятого класу, коли Макс раптом став більш-менш вільно говорити ютеном. Це було щось захоплююче – хтось із класу непогано вивчив іноземну, і цей хтось був не те, що відмінником, а таким же посереднім, як і більшість. До того ж, це була іноземна мова, а не біологія чи хімія. З такими скілами можна більше, ніж хизуватися знаннями про інфузорію чи хімічний моль. Наприклад, вільно подорожувати за кордоном чи знайомитися у всесвітніх чатах. Тамі навіть посміхнулася, пригадавши, як вечорами після уроків вона літала у своїх фантазіях, уявляючи, як вони вдвох відправляються кудись у сусідні країни, милуючись теплими літніми вечорами на затишних вулицях, вимощених бруківкою. Утім, у своїх фантазіях Тамі гуляла не тільки з Максом. По-перше, дівчата майже не заглядались на хлопців із свого ж класу. Вони були, мов пройдений матеріал – ґрунтовно вивчені й забуті. По-друге, Макс привертав її увагу лише на уроках ютену. Видовищно було спостерігати, як він спілкується біля дошки з учителькою, яку однокласники розуміли хіба через слово-друге, а його й зовсім ледь-ледь. На наступних уроках увага Тамі переключалась на хлопців зі старших класів або принаймні із паралельного 10-3. Тож, відпочиваючи від занять, Тамі розділяла свій фантазійний простір із різними хлопцями – хоча в реальності вона так і не дочекалась уваги від жодного з них.

В останньому класі вона знову звернула увагу на нього. Для початку, дівчина теж налягла на ютен, оскільки знання іноземної вимагались на факультеті менеджменту. Однак Макса вона досі розуміла через слово-друге. Нехай ще словниковий запас – але ж він легко жонглював ідіомами та багатозначними словами! На інших предметах він досі вчився так собі; але їй здавалось, що Макс знає, що робить. І ця здогадка неабияк тішила її дівочу зацікавленість.