Монтажер

- Привіт ще раз! – Макс вийшов до «кафе». На згині його правої руки красувався пластир – мабуть, ним приклеїли шматок вати. На диво, він виглядав доволі свіжо, і це здивувало її. Тамі чомусь здавалось, що донори після здачі мають бути втомленими. Чи жарт – втратити одразу третину літра крові! Правда, йому повернули червоні тільця, але коли у твою вену вводять хтозна-скільки рідини, це мало б теж вимотувати! Але ні, Макс виглядав свіжішим, аніж вона зараз після пробудження.

- Ну, як здача? – поцікавився Влад.

- Чудово.

- Знаєш, про що ми розмовляли?

- Про мої кредитки? – жартівливо припустив Макс.

- Ні. Ми сьогодні пішли на експеримент і вирішили познайомити з тобою підписників трохи ближче.

- Зовсім трохи! – хитро протягнула Ірен.

- Глядачі вже чимало знають про нас, - пояснив Влад, - а ті, хто регулярно потрапляють у кадр, встигли розповісти про себе… скажімо так, чимало. Тому ми вирішили за один випуск розповісти про тебе більше, ніж ти встиг поділитись по дорозі сюди.

- Мені цікаво, що ви про мене розповіли, - із награним страхом сказав Макс.

- Тобі буде точно цікаво, - безапеляційно заявив Влад. – На монтажі тобі сумно не буде, повір мені.

«О, так!» - подумки вигукнула Тамі. Після жарту про Лею вони проговорили ще хвилин п’ятнадцять. Хоча, вірогідно, це теж був монтаж – плазма, мабуть, здається довше.

«Хоча ні, - поправила себе дівчина, - Сумно йому вже… не було. Якщо я дивлюсь відео, він уже змонтував його. Цікаво, як він усе це дивився?»

- Я боюся дивитись, що ви назнімали без мене.

- Я б залюбки подивився, як ти будеш це переглядати, - Влад хитро усміхнувся. – Але! Не дивлячись на те, що ми стільки розповіли про тебе і без тебе – кілька актів ми лишили «на потім». Ми чекали, доки ти вийдеш, щоб розповісти про тебе ще дещо. Отже. перше: ти знаєш, скільки ти здав порцій?

- Якщо чесно, я не дуже спостерігаю за цим. Я просто чекаю, коли дійду до п’ятдесятої донації.

- Так, після цієї донації донори отримують звання заслуженого, і після сотої, відповідно, національного. Так от, сьогодні ти дістався до половини свого шляху. Ти здав двадцять п’яту порцію компоненту крові!

- Ого! Клас! – зраділо сказав Макс.

- Але насправді я трохи збрехав, - Влад хитро глянув у камеру. – Після п’ятдесятої донації плазми донор отримує звання заслуженого. Але ти п’ять разів здав не плазму, а цільну кров. Тому ти насправді пройшов трошки більше половини до цього звання.

- Вітаю! – вигукнула Ірен. Дівчата заплескали у долоні.

- А зараз я хотів би повернутися до одного моменту, який трохи засоромив Лею.

- Трохи?! – вигукнула Лея. – Та я тут червоніла, як помідор!

- Я так розумію, без мене було дуже цікаво, - трохи образливо сказав Макс.

- Я сказав, що вас дещо об’єднує, - пояснив Влад. – Ти ж пам’ятаєш, я вирішив спробувати її на роль ведучої першою, і саме тому, що ти її вибрав.

- Він там ще дещо сказав! – знову вигукнула Лея.

- Ну, це він побачить на монтажі, - хитро перебив Влад. – Але є ще два цікавих моменти. Ти був першим, хто запропонував поповнювати команду тими, хто відведений від донорства. І я пізніше погодився з тобою – хоча спочатку був проти, тому що охочих зніматись було мало. Але потім я вирішив, що людина, яка бажає допомогти донорському рухові, але не може здавати кров – така людина робить не менше, аніж сам донор. А іноді й набагато більше. І тому у нас сьогодні є Василина, - Влад показав на повну русяву дівчину, - Сабріна, - він перевів руку на руду худеньку красуню в білому сарафані, - і Антон, - оператор перевів камеру на повного хлопця, який також тримав у руці стедікам. – А, Лея теж поки що не може бути донором, – пригадав він. – Сьогодні у нас вистачає донорів – як у команді, так і серед гостей. А всі, хто не можуть сідати у крісло з різних причин, допомогли поповнити ряди донорів новими добровольцями. А дехто навіть привів нових самотужки. Наприклад, Василина привела Ярославу – причому не просто до лав донорів, а й до нашої команди. І тут є ще один цікавий момент… це я до тебе, Макс. Ви теж пов’язані одне з одним!

- Я?! – Ярослава здивовано глянула на Влада. – Максе, по ходу, у нас із тобою щось було, але я не пам’ятаю цього!

- Так, - підтвердив Влад під загальний сміх. – Керівництво Центру пішло назустріч і передало дані, які зазвичай тримаються у секреті. Так от, одного разу ваші порції та ще трьох людей були змішані та передані опіковому центру. І цю одну змішану порцію використали під час масивного переливання одному з пацієнтів. Тобто, ви в тому числі врятували разом одну людину. Хоча насправді кількість людей, які отримали вашу кров та плазму – набагато більша. І, звісно, серед них є діти.

- Ну, це – наша з тобою робота, - скромно сказав Макс.

- А також зусилля тисяч донорів, - додав Влад, повертаючись у кадр. – Якщо ти також хочеш прийти на донацію і стати героєм нашого випуску, напиши нам у месенджер. І ми обов’язково зв’яжемось із тобою. На все добре!