Розділ 4. Дзвінок
Темрява давно огорнула район. Тільки десь далеко світились різнокольорові квадратики вікон будинку за школою. Підійшовши до вікна, Макс побачив великі вікна школи, залиті яскравим світлом. Тепер і без фотоапарату можна було дивитись на танці у хореографічному класі. Правда, без окулярів він не міг чітко розгледіти фігури, хоча розрізняв довге дівоче волосся і навіть джинсовий одяг – мабуть, шкільний балет готувався до чергового концерту.
Раптом у руці завібрував смартфон. Наступної секунди динамік задзеленькав стандартною мелодією. Макс глянув на дисплей: так і є, дзвонив Ден. Якщо він жваво розмовляв із Петером, коли Макс лише закрив планера, значить, дз-шку він не записав.
- Слухаю, - трохи стомлено сказав він. Замовлення дійсно забрало багато сил – хоча дедлайн був лише за три дні. А після обіду він ще кілька годин штурмував параграф із біології та вправи з математики. Добре, «листа другові» (завдання на завтрашній ютен) Макс написав сьогодні на перерві.
- Привіт, - озвався Ден. – Скажи, що нам задали по математиці?
- Вправа сто одинадцята; і сто тринадцята - а, б і д.
- Ага, дякую, - у динаміку чулося шелестіння олівця. Макс відчув, як тілом пройшов неприємний холодок: подібних звуків він не переносив.
- Слухай… - згадав Макс. – Ти ж отримав паспорт? – звісно, що отримав, подумав він. Як інакше він оформив карту у банку? І ставки робити теж дозволено лише повнолітнім.
- Так, ще влітку. А ти ще ні?
- Поки ні, - Макс не став говорити, що йому ще навіть не виповнилось 15. – А які документи там потрібні?
- Лише твій учнівський квиток, - відповів Ден. – Тільки подивись, щоб він був неушкодженим, особливо там, де написаний твій ідентифікатор. Бо, коли я подавав заяву, одного хлопця так завернули. Він ще навіть плакав, бо на канікулах не міг отримати новий квиток, а без нього не міг отримати паспорт.
- А куди із ним треба йти?
- У паспортний сервіс, – здивовано сказав Ден. – Фонтан на вулиці Свободи знаєш?
- Так.
- Ну, от прямо біля нього стоїть такий чотириповерховий будинок. Ми ще малими грали у хованки навколо нього. Пам’ятаєш? Оце і є паспортний сервіс. Заходиш усередину, там на ресепшені тобі дадуть папір і зразок заяви. І відсканують твій квиток, поки ти її писатимеш.
- Ага, зрозумів, дякую - відповів Макс. У смарті залунали гудки – після отриманої домашки Ден поспішив завершити розмову…
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!