Розділ 2. Лея
- Всім привіт! Я – Лея Арке, і ви – на каналі «Д-2»!
Леєю була струнка миловидна блондинка років двадцяти. Густі світлі кучері спадали на темне пальто. Шерстяні панчохи також гарно гармоніювали із закритими туфлями. «Симпатична!» - подумки відмітила Тамі. Раніше вона не бачила цієї блогерки – ні у стрічці, ні в гостях на інших каналах. Наприклад, «кавуністи» часто запрошують знятися у челенджах відомих блогерів; на «Вітаміні» взагалі побували сотні учасників рідних команд. Але цієї дівчини Тамі точно ніколи не бачила.
- Кожен учасник нашої дружньої команди вам добре відомий. Хтось стає героєм чергового випуску, хтось виконує у кадрі певну роль. Навіть наші оператори часто опиняються по інший бік камери.
Лея крокувала доріжкою, викладеною різнокольоровою плиткою. На задньому плані височів триповерховий будинок із червоними стінами. Із перших кадрів Тамі здавалось, що вона десь бачила цей будинок у місті. Ще знайомішим здавався скверик, у якому відбувались зйомки. Однак де знаходилась ця локація, і що це за будинок, дівчина згадати не могла.
- Однак насправді у нашій команді є ще один учасник, який жодного разу не з’являвся у кадрі. Попри це, без нього цей канал був би зовсім іншим і, мабуть, не таким успішним. І сьогодні він уперше опиниться у кадрі, а також – у донорському кріслі. Хоча ні… там він опиниться далеко не вперше… - остання фраза прозвучала зовсім в іншій картинці. Зображення стало чорно-білим, змінився контраст, і поверх з’явився інтерфейс камери.
«Так це ж – донорський центр крові!» - подумки вигукнула раптом Тамі. Тепер зрозуміло, чому їй ніяк не вдавалося пригадати його: вона жодного разу не була там. Цей сквер Тамі бачила лише з мосту над річкою, а зблизька – хіба що на фото.
- Заінтриговані? – запитала Лея (уже у звичній картинці). – Поїхали!
На цій ноті зазвучала драйвова музика, а саме відео прискорилось удвічі. Лея пройшла повз оператора, який повернувся вслід за нею в іншу сторону. Тепер на задньому плані було видно й річку, і той самий міст. Однак зараз увага Тамі була прикута до сюжету. Підійшовши до кінця доріжки, Лея сіла у старий червоний (колір крові!) бус; от оператор підійшов ближче, зачинив за дівчиною двері (уже з нормальною швидкістю) і сів до кабіни. Потім крупним планом з’явилась рука водія, який повернув під кермом ключ; кадр змінила панель приборів, на якій засвітились зелені та помаранчеві лампочки. За тим з’явився вид спереду, відео знову пришвидшилось разів у п’ять, і за лобовим склом замиготіли знайомі вулиці...
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!