Розчинник
Коли довго п'єш, то втрачаєш межі між «учора» та «сьогодні». Заливаєш в себе те, що в пляшках, і розумієш, що вже не зупинишся.
Години наче підганяють одна одну; десь у грудях, у душі болить. Спирт все не погасить цей холодний тиск десь між шлунком і серцем. І я п'ю далі.
Реальність перезавантажується як телефон, що повинен оновитися.
Телефон.
Він завібрував раптом, пробивши мертву тишу моєї квартири. Блакитне світло примусило розплющити очі. Давно забутий фітнес-додаток на екран мого гаджета вивів сповіщення: «Ваш пульс — 0 уд/хв. Інші дані відсутні. Носія не виявлено».
Я приклав пальці до шиї. Потім — обмацав грудну клітку. Нічого не відчув. Не боліла голова, не тягнула душа. Під ребрами теж було тихо як у вакуумі.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!