Зміст
  • У вікні
  • Після побачення
  • Проблема з сусідами
  • Недоліпило
  • У тунелі
  • Депресія
  • Танчики
  • Межа чутності
  • Безапеляційна логіка
  • Чистити кеш
  • Вакцина
  • Житло
  • Медичне чудо
  • Мистецтво управління
  • Все його життя
  • Не наше свято
  • Важлива деталь, яку не слід було забувати, але яка змінила б усе
  • Забуті місця
  • Жодних непристойностей
  • Курточка
  • Сміх
  • Спогади й теперішнє
  • Усвідомлені
  • Кореляції
  • Її праця
  • Те, що не сприймає вухо
  • Хиби пам'яті
  • Інтонації
  • Наступний крок
  • Поворот праворуч
  • Порятунок групи Гуськова
  • Перезапуск
  • З чого починається свобода
  • Позаштатна ситуція
  • Наступний учасник
  • Що пише сусід та що я про це думаю
  • Пісок і глечик
  • Не Адам
  • Нова рівновага
  • Спонтанна активність
  • Надто довго
  • Дилема Юрія Соломоновича
  • Рахунок
  • Ідеальний кадр
  • Квітневий ранок, колискова
  • Вибух
  • Потилиці
  • Третя зміна
  • Розчинник
  • Нейлонова петля
  • Служба
  • Особливе замовлення
  • Умова
  • Планова операція
  • Тераріум
  • Рефрен
  • Дефективний оргазм
  • Проникаюче
  • На двадцять шостий
  • Без решти
  • Ауто
  • Яскраво
  • Непослух
  • Риторичне питання
  • Витіснення
  • Ієрархія
  • Візити
  • Права адміністратора
  • Заздалегідь
  • Тільки для його очей
  • Хранитель
  • Дно
  • Робота на утримання
  • Орієнтування
  • Внучка знає
  • Коваленко
  • Її праця

    Хатні справи не зникають самі собою навіть коли ви заробляєте дуже багато. Тому він найняв собі робітницю. Вже не молода, тиха. Вона прибирала все сумлінно. Щодня складала сорочки до шафи, а мила підлогу так, що скрипіло взуття. Завжди залишала гарячу вечерю на столі.

    Чудова підтримка для вдівця та самотнього письменника; жодних зобов'язань, тільки плати вчасно.

    За останні кілька років померла дружина та розлетілося на шматки натхнення. Єдине, що поки тримало, це відкладені гроші з гонорарів. А ще — мовчазна присутність робітниці. Навіть коли вона не говорила, чоловік відчував, що не сам. Так було легше.

    Одного дня він замислився. Щось впускає вагоме, втрачає з поля зору. Мовчав довго та нарешті спитав:

    — Так а як вас звуть?

    Жінка глянула спантеличено:

    — А це... не ти хіба мене вигадав?

    Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

    Вподобати!
    Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.