Яскраво
В дитинстві мама казала, що якщо гучно сміятися сьогодні, то обов'язково плакатимеш завтра. Дурня.
Вчора мені вісімнадцять виповнилося. А сьогодні фотограф попросив усіх затамувати подих для ідеального групового знімка.
Я обіймаю Катю, я не заважаю дешевому бухлу та таблеткам наповнювати мене безтурботним теплом.
Всі друзі тут. Добре.
Божевільна музика одночасно з трьох динаміків гепає.
Випускний відмічаємо разом з паралельним класом, зала повна людей, столи, здавалося, розваляться від кількості пляшок та тарілок.
Яскраво.
Спалах камери так і не спрацював.
Хвилини линуть як патока.
Крадькома розплющую очі та бачу, що ніхто з моїх однокласників досі не поворухнувся і не видихнув. М'якенька Катя під руками раптом стає пористою як камінь та холодною.
Я розумію, що світ вичерпався через усе це щастя.
Музика сповільнюється до низького утробного рику.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!