Планова операція
Цю операцію давно потрібно вже було провести.
Лежу зафіксований.
Через деякий час після уколу з анастезією до кабінету увійшли незнайомі люди. Інший асистент, інший хірург. Від нього різко пахнуло хлоркою і чимось гірким. У масках всі.
Лікар мій перемовляється тихо з колегами, жестикулює. Вікна позашторювали в кабінеті, а лампу зверху спеціально не відвернули — вона сліпить, через неї вже шумить у вухах.
Один з медиків поставив на металевий піднос щось схоже на контейнер.
— Все гаразд, чекаємо, поки подіє укол.
Анестезія спрацювала дивно: я все відчував, але не міг поворухнути навіть язиком.
— Від болю не перевернеться з крісла?
Клацнуло металом. Це асистент розсунув повіки розпірками. Запекло.
— Нє. Дивись, він вже й не кліпає. Почнемо з правого, воно чистіше, — буденно мовив хірург, підносячи до моєї зіниці тонкий та гострий інструмент — Вилучаємо рогівку. Вчися.
У мене абсолютно здорові очі.
Я прийшов сюди лише для того, щоб вирвати хворий корінний зуб.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!