Відродження Наноманта: Я стала Сніжною Дівчинкою?

Лірика нарешті оговталась і допомогла їй поставити намет.

⸨Розклади поки ліжка. Здається, Йонас хоче зі мною поговорити⸩, — написала Широ, показуючи на Йонаса, який чекав осторонь.

Лірика кивнула і зайшла до намету.

⸨Чим можу допомогти?⸩ — запитала Широ.

— Можемо трохи пройтись? Просто хочу поговорити, — усміхнувся Йонас.

⸨Звичайно⸩.

Підійшовши до краю зали боса, Широ чекала, поки Йонас почне говорити.

— Дякую, що допомогла нам. Чесно кажучи, якби ти не танкувала боса, у нас був би хороший шанс втратити кількох членів загону, — зітхнув Йонас.

Широ тільки знизала плечима, оскільки розуміла, про що він справді хоче запитати.

⸨Якщо цікавить, я просто використала звичайні бойові мистецтва, щоб стримати боса. Якби він вдарив мене хоча б раз, я була б у небезпеці⸩

— Я бачив бойові мистецтва, які викладають у цих краях. І твої — безперечно найпросунутіші з-поміж усіх, які я бачив. Яке бойове мистецтво взагалі дозволить 13-річній дівчинці шмигнути 3-метрового боса об землю? — риторично запитав Йонас.

⸨Дієве⸩, — знизала плечима Широ. Чесно кажучи, вона не знала, де Фантомні мистецтва стилю Інь стоять за якістю у світі бойових мистецтв. Але знала, що це бойове мистецтво їй дуже підходить. Воно було набагато кращим, ніж її старий міш-маш із бойових прийомів.

— Але я хотів запитати не про твоє бойове мистецтво. Швидше... чи не хочеш приєднатися до мого загону? — запитав Йонас.

⸨Що?⸩

— Я хочу завербувати тебе до свого загону.

⸨Ні⸩.

— Хах... Я так і думав. Розкажеш причину? — зітхнув Йонас.

⸨Я планую створити свій власний загін. Ця зупинка в Нью-Йорку — лише тимчасова. Я прагну до більшого світу. Саме тому хотіла завербувати Сільвію. Таких великих цілительок, як вона, побачиш не часто. Особливо з бафами⸩

— Знаю. Чесно кажучи, Сільвія занадто хороша для нашої паті. Вона багато разів рятувала нас у минулому, — злегка посміхнувся Йонас, обпершись об стіну.

⸨Хочеш розповісти, чому вона тоді у твоєму загоні?⸩

— Через її батька. Ось чому. Її батько був нашим хорошим другом, і Сільвія це знала. Однак ми не могли знайти сапорта, тому кожен прохід підземелля був небезпечним. Одного дня ми просто не впоралися, і він загинув. Сільвія вирішила стати цілителем, найкращим із можливих, щоб допомагати якомога більшій кількості людей. Єдина причина, чому вона залишається тут — її бажання доглядати за нами замість свого батька, — з ностальгією промовив Йонас.

⸨Тобто вона залишається у вашому загоні замість свого батька. Якщо це те, чого вона хоче, то я здамся. Мені не подобається примушувати людей проти їхньої волі в таких ситуаціях. Якщо їй подобається залишатися у вашій команді, незалежно від того, чи це марнування таланту, це її вибір⸩, — надрукувала Широ.

— Чесно кажучи, ти не виглядаєш на свій вік, — відповів Йонас щиро.

⸨Цій крихітці лише 13. Якщо щось ще буде потрібно — просто питай⸩, — надрукувала Широ, відходячи.

Йонас тільки знизав плечима і повернувся до свого намету.

Розсунувши полотно, Широ побачила, що все всередині вже облаштовано: ліжка стояли на місці, як і трохи їжі.

— Привіт, Широ. Про що він тебе питав? — запитала Лірика.

⸨Просто попросив приєднатися до його загону. Я відмовилася⸩, — знизала плечима Широ.

— Хе~ Отже, він тебе вербував... Ну, гадаю, оскільки Широ сильна, багато загонів хотіли б тебе, — кивнула Лірика.

⸨Так, але вони мені не потрібні. Я краще сформую власну паті й досліджуватиму великий світ⸩, — усміхнулася Широ, сідаючи на імпровізоване ліжко.

— Ось як... — сумно пробурмотіла Лірика, адже це означало, що Широ збирається піти. Вона не думала, що її запросять, оскільки була слабкою, набагато слабшою за будь-кого, кого бачила, особливо за Широ.

⸨Тск, подивися на свій вираз обличчя. Така дурненька⸩, — похитала головою Широ.

— Дурненька? Що ти маєш на увазі? — запитала Лірика.

⸨Подумай. Що я для тебе робила?⸩

— Ти водила мене в підземелля, підвищувала мій рівень, дістала мені зброю, навчила битися і привела на цей рейд, — відповіла Лірика.

⸨Так. І після всього цього ти все ще думаєш, що я тебе не вербую?⸩ — підняла брову Широ.

— Ах! Ти права! — пробурмотіла Лірика, усвідомлюючи.

⸨Зараз я плекаю твій талант. Я допомагаю тобі стати сильнішою⸩, — надрукувала Широ.

— Але я думала, ти хочеш, щоб я приєдналася до фракції? — запитала Лірика.

⸨Те, що ти приєдналася до фракції, не означає, що ти не можеш бути в загоні, чи не так?⸩ — знизала плечима Широ.

Природно, були фракції, які змушували авантюристів не приєднуватися до позафракційних паті. Але якщо це так, то Лірика може просто покинути таку фракцію.

— Це правда... — кивнула Лірика, сідаючи на ліжко.

Вони поговорили ще трохи, доки не настав час вечері.

Вечеря була пісною для Широ, оскільки вона взагалі не могла відчути смак. Залишалося лише сховати 3 манокамені D-рангу у своїй їжі.

Після того, як дала Інь його частку каменів D-рангу, Широ могла лише зітхнути на свої залишки запасів.

«Мабуть, варто пройти в соло кілька підземель D-рангу, щоб поповнити запаси», — подумала вона.

Цього разу вона буде обережнішою, оскільки мати десятиденну перерву зі зниженими статами було зовсім не весело. Не кажучи вже про те, що їй доводилося бути обережною щоразу, коли вона напружувала тіло.

Однак до того часу, коли вони закінчать це підземелля, її дебаф статусу має зникнути.

Закінчивши з їжею, вони повернулися до свого намету на ніч.

Широ зберігала себе у стані неглибокого сну, щоб переконатися, що їх не атакують зі спини.

На щастя, ніч минула безпечно.

— Наступний виклик — паркур. Всім потрібно працювати разом, оскільки в цій зоні ми не можемо використовувати ману, — сказав Йонас, і ватага кивнула.

Наступна секція рейду “Шепіт Павука” передбачала стрибки та лазіння через перешкоди. Один неправильний крок — і ти впадеш на дно. Чим вище підіймаєшся, тим небезпечніше стає.

Природно, з цілителькою в команді ніхто не помре на цій частині.

— Робитимемо це в системі напарників. Всі розбиваються на пари й допомагають один одному. Підсаджуватимете один одного, щоб дістатися до наступної платформи, — вигукнув Йонас.

Широ і Лірика об'єдналися в пару.

⸨Ми з цим легко впораємось⸩, — усміхнулася Широ. Її мобільність була найвищого ґатунку для її класу та рівня. Це було тому, що її стати були зосереджені на тому, щоб бути скляною гарматою. Тому їй потрібна була спритність (Спр), щоб ухилятися.

— Так. Як щодо змагання, хто швидше туди дістанеться? — пожартувала Лірика.

⸨Ти впевнена?⸩ — відповіла Широ, піднявши брову.

— Широ, Лірико, ви хочете бути першими? — запитав Йонас, бачачи, як вони жартують з приводу цієї секції.

⸨Звичайно⸩, — кивнула Широ, розминаючись.

⸨Лірико, я дам тобі фору в 5-10 секунд⸩, — запропонувала Широ, і Лірика кивнула.

— Гаразд, тільки не шкодуй потім, — сказала ельфійка.

Відступивши трохи назад, вона присіла і схопила клинок.

Сильно ступивши об землю, Лірика кинулася вперед, встромила меч у землю і стрибнула вгору. Перекрутившись, вона встромила лезо в стіну збоку і приземлилася на меч.

Схопивши клинок однією рукою, вона обернулася навколо себе, а потім кинулася вгору, сховавши меч в інвентар.

Хоча процес не був ідеальним, він також не був незграбним. Рейдовий загін дивився з відвислими щелепами, оскільки знали, що не зможуть зробити те саме. У них була висока Спр, але вони сумнівалися, що зможуть повторити за Лірикою.

Широ лише усміхнулася, дивлячись, як Лірика скористалася своєю прихованою майстерністю. Її прихована майстерність давала підказки й іноді діяла за інстинктом. Корегуючи себе в останній момент, ельфійка могла змусити свою приховану майстерність діяти за інстинктами й підштовхнути себе вгору.

— Схоже, мені доведеться попрацювати, правда, пташеня Інь? — сказала Широ, постукуючи по голові пташку.

Та її посмішка не зникала, коли вона розминала тіло.

Вся зона була заввишки кілька десятків метрів, а Лірика була лише приблизно на 10% шляху вгору.

Фантомні мистецтва стилю Інь: 2-й Фантом — Швидкісний Фантом.

Її фігура на мить розмилася, і Широ уже торкалася стін.

Переконавшись, що наступає на прогалини, вона відштовхувалася з мінімальним дотиком.

Стрибнувши від стіни, Широ перелетіла над головою Ліріки й помахала їй.

— Широ! — здивовано вигукнула Ліріка. Вона думала, що зуміла перехитрити Широ завдяки своїй прихованій майстерності, але, схоже, помилялася.

Фігура Широ постійно розмивалася, через що вона здавалася привидом.

За якихось дві хвилини дівчинка м'яко приземлилася на верхівці випробування.

Ліріка ж дісталася лише через десять хвилин.

— Ми робимо те саме? — запитав хтось у Йонаса.

— Так, — кивнув він.

— Чекай, що?!

— Звичайно, я, чорт забирай, жартую! Хіба я схожий на того, хто вміє робити сальто?! — відповів Йонас, оскільки у них було щось інше для цього.

— Використаймо це, — сказав Йонас, кидаючи драбину.

Їм довелося вдатися до використання драбин і лізти парами.

Вся зона зайняла у них півтори години, поки Широ нудьгувала нагорі.

Зніяковіло кашлянувши через те, що їм знадобилося так багато часу, щоб дістатися до вершини, Йонас повів їх до наступного боса.

— Наступний бос — передостанній. Найгірше в цьому — обмеження часу. У нас є 30 хвилин, щоб вбити Короля Павуків, бо потім вийде Королева Павуків. Окремо вони не страшні, але разом — справжня заноза в сраці для кожного, — сказав Йонас, і Широ нашорошила вуха при згадці слова “срака”.

Насправді вона не дуже слухала Йонаса, оскільки дивилася в кімнату з босом.

— Широ, він має на увазі, що вони дратівливі, — прошепотіла Ліріка, здогадавшись, про що думає дівчинка.

⸨А⸩, — тільки й надрукувала Широ, вирішивши послухати стратегію.

— Ключ до цього боса — розрахунок часу. Коли почнеться битва з босом, кілька хвиль ворогів нападатимуть на нас разом з босом. Серед хвиль ворогів будуть кілька павуків, що світяться яскраво-червоним. Їх треба уникати за будь-яку ціну, поки основна команда дамагерів битиметься з босом. За кожні 20% втраченого здоров'я бос відкриє свої гігантські щелепи, щоб з'їсти міньйонів. Коли він це робить, нам потрібно замість цього кинути всередину павуків-бомб, щоб зупинити це. Це збільшить агро того, хто кинув бомбу, але зупинить його лікування. Зробимо все правильно — і встигнемо вбити його до появи королеви, — пояснив Йонас.

— А якщо не встигнемо? — запитав хтось.

— Ну, лайно стане дратівливим. Оскільки королева вбиватиме будь-яких павуків-бомб при першій нагоді, її увагу треба буде відвертати. Якщо їй вдасться вбити павука-бомбу, король павуків відновить 20% втраченого здоров'я. Якщо ми не зможемо успішно відвести її увагу, битва ніколи не закінчиться. Щодо стратегії для неї, її спина відкривається кожні 30% втрати здоров'я, і саме тоді вона знаходиться в ослабленому стані. Окрім цього, її броня надзвичайно міцна. Вона — танк, який безумовно стримає удари. Тому нам потрібно вбити короля, перш ніж зосередитися на ній. Але будьте обережні, вона має навички виклику страху й розгубленості, — сказав Йонас.

— Тому, коли член команди наляканий або сплутаний, найближчий напарник або товариш повинен насильно влити зілля стійкості до страху, оскільки воно має низьку тривалість ефекту. Якщо ж обидва налякані або сплутані, найближчі люди повинні насильно влити їм зілля. Ви повинні повідомляти про це негайно, щоб зменшити ймовірність жертв, — сказав Йонас, і всі кивнули.

Широ лише зітхнула, оскільки найкращим для цього була б навичка розсіювання.

Найгірше в цьому було те, що вона також могла піддатися страху чи розгубленості. Їй потрібно бути обережною, щоб випадково не вбити когось одним ударом.

Після обговорення основних стратегій рейдова ватага приготувалася битися з Королем Павуків.

Босом був напівлюдина-напівпавук від черева й нижче. Павук мав темно-фіолетову хітинову броню, а от людська шкіра була білосніжною.

Його загальна висота сягала близько 6 метрів.

[Король Павуків, Рівень 20 — Рейд Бос]

Здоров'я: 600 000/600 000

Мана: 750 000/750 000